Рішення № 54975000, 23.12.2015, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Справа № 644/13032/14-ц Головуючий суддя І інстанції Бабенко Ю. П.

Провадження № 22-ц/790/8220/15 Суддя доповідач Яцина В.Б.

Категорія: Спори, що виникають із договорів надання послуг

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2015 року м. Харків.

Судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого судді - Яцини В.Б.

суддів: - Бурлака І.В., Карімової Л.В.

за участю секретаря : Ковган С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 22 квітня 2015 року по справі за позовом Об'єднання житлових кооперативів «Круг» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за надані послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій,-

ВСТАНОВИЛА:

19 грудня 2014 року Об'єднання житлових кооперативів «Круг» (далі - ОЖК «Круг») звернулось до суду з вказаним позовом, в якому посилаючись на те, що відповідачі проживаючи у АДРЕСА_1, користуються наданими послугами з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій, які своєчасно не оплачують. Внаслідок цього за період з 01 січня 1995 року по 01 липня 2014 року виникла заборгованість за вказаними послугами, яка становить 2309,22 грн., яку позивач просив стягнути з відповідачів у солідарному порядку.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 22 квітня 2015 року позовні вимоги ОЖК «Круг» - задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь ОЖК «Круг» заборгованість за надані послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкової території в розмірі 2 309,22 грн., вирішено питання про розподіл судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і вимог, розглянутих судом першої інстанції, судова колегія вважає, що вона підлягає частковому задоволенню.

Судом установлено, що відповідачі зареєстровані та проживають у АДРЕСА_1, користуються наданими ОЖК «Круг» послугами з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій, які своєчасно не оплачують. 15 листопада 2011 року між ОСОБА_3 та позивачем було укладено мирову угоду по сплаті у розстрочку заборгованості, яка виникла з 01 травня 1995 року по 01 листопада 2011 року на суму 3552,42 грн. (а.с. 13). Оскільки ОСОБА_3 не виконувала її умови, ОЖК «Круг» звернулося до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення заборгованості з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій у розмірі 2309,22 грн. та відшкодування судового збору 121,80 грн., який було видано Орджонікідзевським районним судом м. Харкова 30 жовтня 2014 року, проте за заявою відповідача було скасовано ухвалою цього ж суду від 26 листопада 2014 року.

Згідно до довідки ОЖК «Круг», заборгованість відповідачів за період з 01 січня 1995 року до 01 липня 2014 року за надані вищевикладені послуги складає 2 309,22 грн. (а.с. 15-18).

Задовольняючи позов ОЖК «Круг», суд першої інстанції виходив з того, що позивач є виконавцем послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкової території, які надаються відповідачем, але своєчасно та в належному розмірі не оплачувалися за період з 01 січня 1995 року по 01 липня 2014 року. Суд врахував, що укладання 15.11.2011 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_3 мирової угоди, видача Орджонікідзевським районним судом м. Харкова 30.10.2014 року судового наказу у відповідності до ч. 2 ст. 264 ЦК України перериває загальний трирічний строк позовної давності, внаслідок чого він за заявленими позовними вимогами за період з 01 січня 1995 року по 01 липня 2014 року - не сплив. Тому відповідно до ст.ст. 67, 68 ЖК Української РСР суд повністю стягнув у солідарному порядку вказану заборгованість.

Згідно ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач зобов'язаний: оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. На підставі ст. 64 ЖК УРСР члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім'ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із зазначеного договору.

Згідно зі ст. 67 ЖК УРСР плата за комунальні послуги (теплоенергія) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Відповідно ст. 68 ЖК УРСР наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату та комунальні послуги.

На підставі ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", утримання будинків і прибудинкової території є господарською діяльністю, спрямованою на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи щодо забезпечення експлуатації та (або) ремонту жилих та нежилих приміщень, будинків і споруд, комплексів будинків і споруд, а також утримання прилеглої до них (прибудинкової) території відповідно до вимог нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, передбачених законодавством.

Відповідно до вимог статті 137 Житлового кодексу УРСР, житлово-будівельний кооператив діє на основі статуту, прийнятого відповідно до Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу загальними зборами громадян, які вступають до організовуваного кооперативу, і зареєстрованого в установленому порядку.

Рішенням Харківської міської ради Харківської області від 07.04.2010 року № 106 були погоджені тарифи на послуги позивача з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій і з цього приводу спору між сторонами не виникло.

На підставі ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, а відповідно до ч.ч. 4 ст. 267 ЦК України передбачає, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Під час розгляду справи судом першої інстанції ОСОБА_3 просила застосувати строк позовної давності.

Стаття 264 ЦК України передбачає, що:

1. Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

2. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

3. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Справа переглядається в апеляційному порядку неодноразово.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ було скасовано ухвалу апеляційного суду Харківської області від 13 липня 2015 року, з передачею справи на новий апеляційний розгляд. При цьому касаційний суд дійшов таких висновків: видачею судового наказу, який є особливою формою судового рішення про стягнення з боржника грошових коштів або витребування майна за заявою особи, якій належить право такої вимоги, ч. 1 ст. 95 ЦК України, позовна давність переривається. При цьому переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу.

Позивач просив стягнути заборгованість за надані послуги за період з 01 січня 1995 року по 01 липня 2014 року, пред'явивши позов у грудні 2014 року. При цьому судовий наказ було видано у жовтні 2014 року, а мирова угода між ОСОБА_3 і ОЖК «Круг» укладена 15 листопада 2011 року (а.с. 6, 13), тобто поза межами трирічного строку позовної давності, який обчислюється з січня 1995 року. Крім того, мирова угода укладена лише ОСОБА_3, а позов пред'явлено про солідарне стягнення заборгованості і з інших відповідачів.

Отже, переривання позовної давності, як і визнання свого боргу після спливу позовної давності - не можливе.

Відповідно до ч. 4 ст. 338 ЦПК України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

Таким чином, оскільки внаслідок звернення ОЖК «Круг» із заявою про видачу судового наказу перервався трирічний строк позовної давності за вимогами про стягнення заборгованості за період з жовтня 2011 по 01 липня 2014 року, і строк позовної давності для цих вимог після перерви почав свій перебіг спочатку, то на день звернення до суду з позовом з цими ж вимогами, 19 грудня 2014 року, передбачений ст. 257 ЦК України трирічний строк також не сплив і тому відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України позов ОЖК «Круг» підлягав задоволенню лише за період з жовтня 2011 до 01 липня 2014 року, а не з 01 січня 1995 року, як помилково вирішив суд першої інстанції.

Крім того, районний суд всупереч вимог ст. 213 ЦПК України не перевірив заперечень відповідачки проти позову про те, що у подальшому вона переплачувала за надані послуги, надавши для підтвердження відповідні квитанції (а.с. 63-65).

Із наданих позивачем з цього приводу довідок, з урахуванням у подальшому переплати відповідачем ОСОБА_3 за надані позивачем послуги, - на день ухвалення оскарженого рішення суду борг за період з жовтня 2011 до липня місяця 2014 року складає: (3221,54 - 2873) - 3,15= 345,39 грн. (а.с. 76-76, 85).

Виходячи з наведеного правового обґрунтування заявлений позов підлягав частковому задоволенню, на суму 345, 39 грн., в межах загального строку позовної давності, з урахуванням його переривання у жовтні 2014 року. Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України в іншій частині у задоволенні позову суду першої інстанції слід було відмовляти.

Оскільки таким чином висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи; суд помилився із застосуванням норм матеріального права, а доводи скарги лише в цій частині є обґрунтованими, то з передбачених п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підстав колегія суддів змінює рішення суду першої інстанції і зменшує розмір стягнення заборгованості до вказаних розмірів.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України у зв'язку із зменшенням розміру задоволених позовних вимог розмір відшкодування судових витрат підлягає пропорційному зменшенню.

Керуючись ст. ст. 303, 304, п. 3 ч. 1 ст. 307, ст.ст. 316, 317, 319-325 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 22 квітня 2015 року - змінити.

Зменшити розмір солідарного стягнення з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь Об?єднання житлових кооперативів «Круг» заборгованість за надані послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкової території за період - з жовтня 2011 до липня 2014 року, - до розміру 345 грн. 39 коп.

В іншій частині у задоволенні позову відмовити, за спливом трирічної позовної давності.

Зменшити відшкодування понесених Об?єднанням житлових кооперативів «Круг» судових витрат у вигляді судового збору, до 6,07 грн., які підлягають стягненню на його користь з кожного боржника: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили може бути оскаржено у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий суддя:

Судді колегії: