Рішення № 54974746, 18.12.2015, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Справа № 643/13884/15-ц

Провадження № 2/643/5143/15

18.12.2015

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 грудня 2015 року Московський районний суд м.Харкова у складі: головуючого судді Єлізаров І.Є.,при секретарі Куліш А.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ПАТ КБ «ПриватБанк» ,треті особи - ОСОБА_2 , приватний нотаріус ХМНО ОСОБА_3 про визнання договору іпотеки припиненим ,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства КБ «ПриватБанк» (далі ПАТ КБ «ПриватБанк») про визнання іпотечного договору (поруки) припиненим на підставі Закону України «Про захист прав споживачів».

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 17.12.2007 року між ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ПАТ КБ «Приватбанк» було укладено договір іпотеки, предметом є надання іпотекодавцем в іпотеку нерухомого майна (однокімнатна квартира житловою площею 13,6 кв.м., що належить йому та його матері ОСОБА_1 на праві спільної сумісної власності, розташованої за адресою: АДРЕСА_1. Згідно п.16.7.2. та п.33.1. іпотечного договору, ОСОБА_1 є майновим поручителем. Згідно ч.4 ст.553 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом одного року від дати настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явив вимогу до поручителя.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явився, про день, час та місце судового розгляду повідомлялася належним чином, надала заяву про розгляд справи за її відсутності.

Представник відповідача ПАТ КБ «Приватбанк» - ОСОБА_4 в судовому засіданні позов не визнав та просив у його задоволенні відмовити за необґрунтованістю.

Третя особа ОСОБА_2 в судовому засіданні позов підтримав та просив його задовольнити..

Третя особа - приватний нотаріус ХМНО ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилася, про день, час та місце судового розгляду повідомлялася належним чином, про причини не явки суду не повідомила.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, судом встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 17.12.2007 року між ОСОБА_2 та Приватбанком укладено кредитний договір № НАЕ2GA00000034, згідно якого ОСОБА_2 отримав кредит в розмірі 22000,00 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 11,04% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 16.12.2027 року. В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 17.12.2007 року між банком, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки № НАЕ2GA00000034, предметом якого є нерухоме майно, а саме - однокімнатна квартира за адресою: АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_2 та ОСОБА_5 на праві власності.

Згідно ст. 1 Закону України «Про іпотеку», іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом; іпотекодавець - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання власного зобов'язання або зобов'язання іншої особи перед іпотекодержателем. Іпотекодавцем може бути боржник або майновий поручитель; майновий поручитель - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи-боржника. Відповідно до ст. 11 Закону України «Про іпотеку», майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки.

Як вбачається з вищенаведених норм чинного законодавства України, іпотека за правовою природою є заставою і самостійним видом забезпечення виконання зобов'язання та регулюється нормами параграфу 6 (статті 572 - 593) глави 49 Цивільного кодексу України та спеціальним законом. Такий висновок підтверджується постановою Верховного Суду України від 17.09.2014 року по справі № 109цс14, де зазначено, що відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, при триманням, завдатком.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що застава (іпотека) і порука є різними видами забезпечення зобов'язань, тому норми, які регулюють поруку (статті 553-559 Цивільного кодексу України), не застосовуються до правовідносин кредитора з майновим поручителем, оскільки він відповідає перед заставо-/іпотеко держателем за виконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета застави/іпотеки.

Таким чином, висновок позивача, що договір іпотеки, змішаний договір з договором поруки є помилковим.

Відповідно п.7.1. кредитного договору, строк виконання основного зобов'язання встановлений з 17.12.2007 року по 16.12.2027 року.

Відповідно п.28 договору іпотеки термін дії договору до повного виконання іпотекодавцем зобов'язань за кредитним договором та всіма додатковими умовами до нього.

Так, згідно ст. 627 ЦК України та відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зокрема, ст. 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

До того ж, відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч. 1 ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається в письмовій формі.

В той же час, згідно ст. 1056 ЦК України позичальник має право відмовитися від одержання кредиту частково або в повному обсязі, повідомивши про це кредитодавця до встановленого договором строку його надання, якщо інше не встановлено договором або законом.

Дослідивши письмові докази у справі, суд дійшов до висновку про те, що сторони, зокрема, позивач, підписавши спірний договір, встановили факт досягнення згоди між собою щодо всіх істотних умов кредитного договору.

Разом з тим, аналіз умов договору кредиту та іпотечного договору від 17.12.2007 року дає підстави суду вважати, що останній не є несправедливим та незаконним по відношенню до позичальників.

Тому, суд приходить до висновку про те, що вказані твердження не можуть прийняті ним до уваги, і розцінює їх як спробу позивача уникнути від виконання взятих на себе відповідно до умов зазначених вище угод зобов'язань, а також відповідальності за їх невиконання.

Також, на думку суду, слід звернути увагу на те, що підписавши договір, позивач засвідчив про те, що він не вважає умови останнього невигідними для себе, дискримінаційними та несправедливими.

Згідно даних норм ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити нормам Цивільного кодексу, актам цивільного законодавства, моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним та відповідати його внутрішній волі, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним

Як наслідок, який випливає з вищезазначеного, суд не вбачає підстав для визнання договору іпотеки від 17.12.2007 року припиненим з вищевказаних підстав, оскільки вказані вимоги не є доведеними з точки зору вимог ст. 60 ЦПК України, а також не є такими, що ґрунтуються на вимогах закону.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що доводи позивача не знайшли своє підтвердження у судовому засіданні, є необґрунтованими, недоведеними, у зв'язку з чим суд відмовляє у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 4, 11, 57-60, 88, 212, 215,224-226 ЦПК України, ст.ст. 215,216,229 ,547,548,549 ,553,559 ЦК України, суд,

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ПАТ КБ «ПриватБанк» ,треті особи - ОСОБА_2 , приватний нотаріус ХМНО ОСОБА_3 про визнання договору іпотеки від 17.12.2007 року припиненим відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області протягом десяти днів з дня його проголошення .

Суддя Московського районного

суду м. Харкова ОСОБА_6