Ухвала суду № 54972539, 17.12.2015, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Справа № 2025/2994/2012 Головуючий І інстанції - Харабадзе К.Ш.

Провадження: 22-ц/790/7225/15 Головуючий ІІ інстанції - Бездітко В.М.

Категорія: договірні

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого - Бездітка В.М.,

суддів - Овсяннікової А.І., Сащенка І.С.,

за участю секретаря - Міхелєвої Я.С.,

розглянув матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 19 липня 2012 року по справі за позовом Кредитної спілки «Лозівський взаємний кредит» до ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3, Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми «Сіріус-А» про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

встановила:

У травні 2012 року позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом, посилаючись на те, що 03.09.2008 року між КС «ЛВК» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 89, згідно умов якого відповідачу було надано кредит в сумі 72000 грн. під 45 % річних, з обов'язком погасити кредит до 03.09.2010 року згідно графіку.

03 вересня 2008 року між ОСОБА_1, ОСОБА_3, ТОВ ВКФ «Сіріус-А» та КС «ЛВК» було укладено договори поруки № 89/03-1, №89/03-2, №89/03-3.

01.10.2009 року між КС «ЛВК» та ОСОБА_2 була укладена мирова угода та додатковий договір №1 до кредитного договору № 89 від 03.09.2008 року.

Через невиконання відповідачем умов мирової угоди та умов додаткового договору №1, 17.05.2010 року КС «ЛВК» розірвала їх в односторонньому порядку, повідомивши про це письмово ОСОБА_2, який 17.05.2010 року отримав вимогу №17/05 від 17.05.2010 року про виконання зобов'язання, проте заборгованість за кредитним договором не сплатив.

Рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 06.05.2011 року по справі №2025/2-76/11, позов КС «ЛВК» задоволено, солідарно стягнуто з ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3, ТОВ ВКФ «Сіріус-А» суму заборгованості по кредиту в розмірі 61200 грн., суму заборгованості по відсотках за користування кредитом в розмірі 29235,77 грн., судовий збір по 373,18 грн. з кожного, ІТЗ по 30 грн. з кожного та 233,92 грн. з ОСОБА_3 за розміщення в газеті «Слобідський Край» оголошення про виклик в судове засідання.

За період з вересня 2010 року по червень 2012 року сума боргу по нарахованих та невиплачених відсотках за користування кредитом складає 67215,91 грн.

Просив в солідарному порядку стягнути з відповідачів на свою користь суму заборгованості по відсоткам за користування кредитом № 89 від 03.09.2008 р. за період з вересня 2010 року по червень 2012 року включно в розмірі 67215,91 грн. та судовий збір у розмірі 672,16 грн..

Рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 19 липня 2012 року позов КС «Лозівський взаємний кредит» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_3, ТОВ ВКФ «Сіріус-А»на користь КС «Лозівський взаємний кредит» заборгованість за кредитним договором № 89 від 03.09.2008 року за період з вересня 2010 року по червень 2012 року в сумі 67 215,91 грн. Стягнуто з ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3, ТОВ ВКФ «Сіріус-А» на користь КС «Лозівський взаємний кредит» судовий збір у сумі по 168,04 грн. з кожного. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить змінити рішення суду, скасувавши його в частині задоволення позовних вимог до ОСОБА_1 та відмовити у задоволенні позовних вимог у цій частині. Посилалася на порушення судом норм матеріального і процесуального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невірне дослідження доказів та невірне надання оцінки цим доказам. В обґрунтування скарги зазначено, що жодних повідомлень або вимог до неї, як до поручителя, від позивача не надходило. Вважає, що порука припинилась на підставі частини 4 статті 559 ЦК України, оскільки кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явив вимоги до поручителя. Судом не було встановлено обставину, що має значення для справи, а саме: чи направлялася в передбачені законом строки на адресу поручителя відповідна вимога про сплату боргу за кредитом. Зазначає, що ОСОБА_2 починаючи з лютого 2009р. припинив сплачувати кредит. Позивач звернувся до суду з позовом 20.09.2010р. Позивач не надав до матеріалів справи жодних доказів направлення на мою адресу у строк до 15 вересня 2009 р. (у шестимісячний строк починаючи зі строку визначеному абз. А п.п. 5.4.4 п 5.4 розділу 5 кредитного договору) повідомлення про наявність боргу за кредитом та вимоги про його сплату.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків,встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Згідно ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду першої інстанції без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі зобов'язані виконувати договори у відповідності до їх умов та законодавства та прийшов до висновку про солідарне стягнення з відповідачів на користь КС «ЛВК» заборгованості за кредитним договором № 89 від 03.09.2008 року за період з вересня 2010 року по червень 2012 року в сумі 67 215,91 грн.

Колегія суддів погоджується із вказаними висновками, так як вони є обґрунтованими, відповідають обставинам справи і вимогам закону.

По справі встановлено, що 03.09.2008 року між КС «ЛВК»та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 89 від 03.09.2008 року, згідно якого відповідачу було надано кредит в сумі 72000 грн. під 45 % річних, з обов'язком погасити кредит до 03.09.2010 року згідно графіку /а.с. 10-11/.

В забезпечення виконання кредитних зобов'язань 03.09.2008 року між ОСОБА_1, ОСОБА_3, ТОВ ВКФ «Сіріус-А» кожним окремо та КС «ЛВК» було укладено договори поруки № 89/03-1, №89/03-2, №89/03-3.

18.05.2010 року позивачем була відправлена вимога № 18/05, № 18/05/2, № 18/05/3 від 18.05.2010 року на ім'я ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ТОВ ВКФ «Сіріус-А» однак заборгованість не сплачена /а.с. 18-49/.

01.10.2009 року між КС «ЛВК» та ОСОБА_2 була укладена мирова угода та додатковий договір №1 до кредитного договору № 89 від 03.09.2008 року /а.с. 12-14/. Через невиконання відповідачем умов мирової угоди та умов додаткового договору №1 17.05.2010 року КС «JIBK» розірвала їх в односторонньому порядку, повідомивши про це письмово ОСОБА_2, який 17.05.2010 року отримав вимогу №17/05 від 17.05.2010 року про виконання зобов'язання, проте заборгованість за кредитним договором не сплатив/15-16/.

Рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 06.05.2011 року по справі №2025/2-76/11, позов КС «ЛВК» задоволено, солідарно стягнуто з ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3, ТОВ ВКФ «Сіріус-А» суму заборгованості по кредиту в розмірі 61200 грн., суму заборгованості по відсотках за користування кредитом в розмірі 29235,77 грн., судовий збір по 373,18 грн. з кожного, ІТЗ по 30 грн. з кожного та 233,92 грн. з ОСОБА_3 за розміщення в газеті «Слобідський Край» оголошення про виклик в судове засідання /49-51/.

Заборгованість по відсотках за виконавчим листом станом на 13.06.2012 р. не сплачено боржниками та складає 29235,77 грн.

Станом на червень 2012 року позичальнику за користування кредитом були нараховані відсотки у розмірі 127396,15 грн., з них ОСОБА_2 сплатив 30944,47 грн. Тобто, 127396,15 грн. - 30944,47 грн. - 29235,77 грн. = 67215,91 грн.

За період з вересня 2010 року по червень 2012 року сума боргу по нарахованих та невиплачених відсотках за користування кредитом складає 67215,91 грн.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом не було встановлено обставину, що має значення для справи, а саме: чи направлялася в передбачені законом строки на адресу поручителя відповідна вимога про сплату боргу за кредитом є безпідставними.

Відповідно до п. 24 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. При вирішенні таких спорів суд має враховувати, що згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Отже, якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов'язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов'язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково. Таким строком не може бути лише несплата чергового платежу. Пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову. При цьому в разі пред'явлення вимоги до поручителя кредитор може звернутися до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання. При цьому сама по собі умова договору про дію поруки до повного виконання позичальником зобов'язання перед кредитодавцем або до повного виконання поручителем взятих на себе зобов'язань не може розглядатися як установлення строку дії поруки, оскільки це не відповідає вимогам статті 252 ЦК України, згідно з якою строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Як вбачається з матеріалів справи, строк дії кредитного договору № 89 від 03.09.2008 року визначено до 03.09.2010 року /а.с. 10-11/.

18.05.2010 року КС «ЛВК» була відправлена вимога № 18/05 на ім'я ОСОБА_1, яку вона отримала згідно повідомлення про вручення поштового відправлення 05.06.2010 року /а.с. 23- 26/.

Тобто в даному випадку позивач, скориставшись правом дострокового повернення кредиту звернувся до поручителів, в тому числі до ОСОБА_1 із вимогою про повернення коштів за кредитним договором № 89 від 03.09.2008 року та протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання - 03.09.2010 року. Позивач звернувся до суду із позовом 20.09.2010 року.

Також судова колегія враховує, що рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 19.07.2012 року ухвалене після того, як відповідачі не виконали рішення цього ж суду від 06.05.2011 року.

Таким чином, висновки суду відповідають вимогам закону, підтверджуються матеріалами справи, рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підстав для скасування рішення при апеляційному розгляді справи не встановлено.

Керуючись ст. 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319, 324, 325 ЦПК України, судова колегія, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 19 липня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення. Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий -

Судді -