Постанова № 54971971, 13.01.2016, Борівський районний суд Харківської області

Справа № 614/1033/15-а

2-а/614/1/16

Категорія 105

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

( повний текст постанови виготовлено 13.01.2016 року)

11.01.2016 року Борівський районний суд Харківської області в складі

головуючого Гуляєвої Г.М.

при секретарі Євтіхієвій С.В.

за участю позивача ОСОБА_1

представників Ізюмської міської ради ОСОБА_2, ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Борова заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_4 комітету Ізюмської міської ради Харківської області, Ізюмського міського голови про визнання дій, що вчинені субєктом владних повноважень- Виконавчим комітетом Ізюмської міської ради Харківської області на виконання постанови Борівського районного суду Харківської області від 18 грудня 2012 року по справі № 2005/1595/12 неправомірними та порушенням прав позивча, підтверджених цією остановою

ВСТАНОВИВ:

07.10.2015 р. ОСОБА_1 звернувся до суду з даною заявою, в якій з урахуванням змін та доповнень від 04.01.2016 р. та від 11.01.2016 р. вказав, що Борівський районний суд Харківської обл., розглянувши адміністративну справу за його позовом до Ізюмської міської ради Харківської обл., ОСОБА_4 комітету Ізюмської міської ради Харківської обл., 3 особа: Ізюмський міський голова ОСОБА_5 про поновлення на роботі, стягнення втраченого заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, постановою від 18.12.2012 р. по справі 2005/1595/12 частково задовольнив його позовні вимоги: поновив на посаді першого заступника міського голови з питань управління житлово-комунального господарства, стягнув на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу та моральну шкоду.

Харківський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 15.04.2013 р. скасував постанову Борівського районного суду Харківської обл. від 18.12.2012 р. Вищий адміністративний суд України ухвалою від 11.12.2014 р. скасував ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.04.2013 р. та залишив без змін постанову Борівського районного суду Харківської обл. від 18.12.2012 р.

Борівським районним судом Харківської обл. 16.01.2015 р. видано виконавчі листи по справі №2005/1595/12 про поновлення ОСОБА_1 на посаді першого заступника Ізюмського міського голови з питань управління житлово-комунального господарства з 31 липня 2008 р. та про стягнення з ОСОБА_4 комітету Ізюмської міської ради Харківської обл. на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 31 липня 2008 р. станом на день звільнення (по 5350,46 грн. щомісяця) з урахуванням виплаченої суми за розпорядженням по Виконкому Ізюмської міської ради №175-К від 11.09.2008 р.». Борівський районний суд у вказаних виконавчих листах чітко визначив боржником ОСОБА_4 комітет Ізюмської міської ради Харківської обл.

Головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській обл. 19.02.2015 р. постановою про відкриття виконавчого провадження зобовязано боржника самостійно виконати виконавчий документ негайно. Постановами від 17.03.2015 р. та від 25.03.2015 р. за невиконання рішення Борівського районного суду по справі №2005/1595/12 без поважних причин на боржника накладено штраф в розмірі 850,00 грн. та 1700,00 грн. відповідно.

Після неодноразових повернень Ізюмським УДКСУ Харківської обл. виконавчого листа, на виконання постанови Борівського районного суду Харківської обл. від 03.03.2015 р., яка набрала законної сили на підставі ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.05.2015 р., виданий Борівським районним судом по справі №2005/1595/12 в четверте було 13.05.2015 р. здано для примусового виконання до Ізюмського УДКСУ Харківської обл.

Ізюмським УДКСУ Харківської обл. 14.05.2015 р. надано повідомлення №02-29/423, що заява про виконання судового рішення від 13.05.2015 р. та виконавчий лист, виданий Борівським районним судом Харківської обл. від 16.01.2015 р. по справі №2005/1595/12 про стягнення з ОСОБА_4 комітету Ізюмської міської ради Харківської обл. … прийнято на виконання та зареєстровано в журналі реєстрації документів щодо безспірного списання коштів.

Крім того, Харківським апеляційним адміністративним судом (постанова від 29.07.2015 р. по справі №614/591/15) зобовязано ОСОБА_4 комітет Ізюмської міської ради Харківської обл. в особі його керівника Ізюмського міського голови ОСОБА_5 поновити ОСОБА_1 на посаді першого заступника міського голови з питань управління житлово-комунального господарства з 31 липня 2008 р., на виконання постанови Борівського районного суду Харківської обл. від 18.12.2012 р., ухвали Вищого адміністративного суду України від 11.12.2014 р. по справі №2005/1595/12 та рішення Ізюмської міської ради 91 сесії 6 скликання №3051 від 26.06.2015 р. «Про виконання постанови Борівського районного суду Харківської обл. від 18.12.2012 р. по справі №2-а/2005/33/12», шляхом видачі розпорядження по ОСОБА_4 комітету Ізюмської міської ради Харківської обл. про поновлення ОСОБА_1 на посаді першого заступника Ізюмського міського голови з питань управління житлово-комунального господарства з 31 липня 2008 р. та проведення нарахування і виплати середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу з 31 липня 2008 р. по день фактичного поновлення на посаді з врахуванням податку на прибуток та інших обовязкових платежів.

На виконання судового рішення Ізюмським міським головою ОСОБА_5 видано розпорядження №415 від 17.09.2015 р. «Про поновлення ОСОБА_1 на посаді першого заступника Ізюмського міського голови з питань управління житлово-комунального господарства», на підставі якого позивач приступив до виконання повноважень першого заступника міського голови 21.06.2015 р.

ОСОБА_4 комітетом Ізюмської міської ради Харківської обл. на виконання постанови Борівського районного суду Харківської обл. від 18.12.2012 р. нарахована частина середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, що підтверджується довідкою №2234 від 24.09.2015 р.

28.09.2015 р. ОСОБА_4 комітетом здійснено оплату на користь позивача зазначеної частини середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу нарахованої за вказаною довідкою.

19.06.2015 п. позивач звернувся до ОСОБА_4 комітету Ізюмської міської ради з вимогою надати йому інформацію стосовно нарахування середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу з розшифровкою виплат, в тому числі повязаних з несвоєчасним виконанням судового рішення (інфляційні втрати та інше)».

ОСОБА_4 комітет Ізюмської міської ради Харківської обл. листом №ІІІ-945/715 від 13.07.2015 р. відмовив йому, мотивуючи, що Ізюмською міською радою прийнято рішення №3051 від 26.06.2015 р., в звязку з цим нарахування заробітної плати за вимушений прогул на теперішній час неможливе.

Отже, ОСОБА_4 комітет Ізюмської міської ради фактично стверджував, що виконанню постанови Борівського районного суду Харківської обл. від 18.12.2012 р. в частині оплати середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, перешкоджає рішення Ізюмської міської ради Харківської обл. №3051 від 26.06.2015 р.

23.09.2015 р. позивач в черговий раз направив до ОСОБА_4 комітету Ізюмської міської ради Харківської обл. вимогу щодо надання інформації з питання нарахування та оплати йому середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, в тому числі повязаних з несвоєчасним виконанням судового рішення (інфляційні втрати та інше).

ОСОБА_4 комітетом Ізюмської міської ради відповіді на його звернення від 23.09.2015 р. не надано до цього часу.

Згодом , вже після звернення до суду з даною заявою, платіжним дорученням від 11.12.2015 року № 501 йому додатково перераховано частину заробітної плати за час вимушеного прогулу у сумі 291791,15 грн.

Просив визнати протиправними дії ОСОБА_4 комітету Ізюмської міської ради Харківської області, які полягають у не нарахуванні та несплаті індексації та компенсації втрати частини заробітної плати, у звязку з порушенням термінів виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу та 3% річних, за користування утримуваних ним належними мені коштами, в звязку з несвоєчасним виконанням постанови Борівського районного суду Харківської області від 18.12.2012 року.

Стягнути з ОСОБА_4 комітету Ізюмської міської ради Харківської області на його користь індексацію середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, в звязку з несвоєчасним виконанням судового рішення, у сумі 46579,12 грн. (сорок шість тисяч пятсот сімдесят девять грн. 12 коп.).

Стягнути з ОСОБА_4 комітету Ізюмської міської ради Харківської області на його користь компенсацію втрати частини заробітної плати в сумі 144517,83 грн. (сто сорок чотири тисячі пятсот сімнадцять грн. 83 коп.), в звязку з несвоєчасним виконанням постанови Борівського районного суду Харківської області від 18.12.2012 року, в частині стягнення на мою користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Стягнути з ОСОБА_4 комітету Ізюмської міської ради Харківської області на його користь 3% річних в сумі 10621,80 грн. (десять тисяч шістсот двадцять одна грн. 80 коп.), за користування утримуваних ним, належними мені коштами середнього заробітку за час вимушеного прогулу, в звязку з несвоєчасним виконанням постанови Борівського районного суду Харківської області від 18.12.2012 року.

Зобовязати ОСОБА_4 комітет Ізюмської міської ради Харківської області, в особі його керівника Ізюмського міського голови ОСОБА_6, у встановлений судом термін, подати звіт про виконання прийнятого рішення.

Стягнути на його користь судові витрати.

У судовому засіданні позивач підтвердив вищевикладене та підтримав доводи заяви.

Представники виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області в судовому засіданні вимоги по заяві не визнали, оскільки у відповідності до вимог ч.2 ст. 21 КАСУ вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Публічно- правовий спір позивача вирішено на його користь постановою Борівського районного суду Харківської обл. від 18.12.2012 р., яка набула чинності 11 грудня 2014 року на підставі ухвали Вищого адміністративний суду України . Всю заборгованість з належних позивачу виплат він отримав, на посаді його поновлено.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про часткове задоволення заявлених вимог, встановивши наступні обставини.

Постановою Борівського районного суду Харківської обл. від 18.12.2012 р. ( з урахуванням ухвали Борівського районного суду Харківської області від 29.01.2015 року про виправлення описки) , яка набула чинності 11 грудня 2014 року на підставі ухвали Вищого адміністративний суду України визнано неправомірними дії ОСОБА_4 комітету Ізюмської міської ради, Ізюмської міської ради, Ізюмського міського голови з приводу скликання та проведення 44 сесії Ізюмської міської ради 5 скликання у відповідності до її регламенту.

Визнано незаконним та скасовано рішення Ізюмської міської ради 44 скликання сесії 5 скликання №2551 від 12.09.08 р. «Про звільнення першого заступника міського голови з питань управління житлово-комунального господарства ОСОБА_1Ф.».

Поновлено ОСОБА_1 на посаді першого заступника Ізюмського міського голови з питань управління житлово-комунального господарства з 31 липня 2008 р.

Стягнуто з ОСОБА_4 комітету Ізюмської міської ради Харківської обл. на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 31 липня 2008 р. станом на день звільнення (по 5350,46 грн. щомісяця) з урахуванням виплаченої суми за розпорядженням по Виконкому Ізюмської міської ради №175-К від 11.09.2008 р.

17.09.2015 року позивача фактично поновлено на роботі.

28.09.2015 р. Ізюмське управління Державної казначейської служби України Харківської обл. здійснило оплату платіжного доручення на виконання виконавчого листа, виданого Борівським районним судом Харківської обл. від 16.01.2015 р. №2005/1595/12 про стягнення суми боргу з ОСОБА_4 комітету Ізюмської міської ради Харківської обл. на користь ОСОБА_1 в сумі 63002,96 грн.

Платіжним дорученням від 11.12.2015 року № 501 йому додатково перераховано частину заробітної плати за час вимушеного прогулу у сумі 291791,15 грн.

Представниками відповідача вказується на невірний спосіб захисту свого права, який належить вирішувати , як новий публічно- правовий спір.

Однак, відповідно до статті 235 КЗпПу разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

За правилами частини другої статті 235 зазначеного Кодексу при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Статтею 236 КЗпП встановлено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Зазначена вище стаття КЗпП не містить застережень, що власник або уповноважений ним орган не відповідає за затримку виконання рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, якщо працівник не вчинив додаткові дії, в цьому випадку - пред'явлення рішення до примусового виконання, що вказують на його бажання поновитися на роботі.

Відповідно до частини першої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які берутьучасть у справі,для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Частиною другою статті 257 КАС України встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

При цьому пунктом 3 частини першої статті 256 КАС України передбачено, що постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно.

Частиною четвертою статті 257 КАС України законодавець обумовив питання примусового виконання судових рішень у порядку, встановленому Законом України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження». Цим підкреслюється винятковість саме примусового виконання рішення адміністративного суду.

Згідно з ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами

Відповідно до ч. 2 ст. 14 КАС України постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до частини 9 статті 267 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено постанову суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такої постанови суду або порушення прав позивача, підтверджених такою постановою суду.

У пунктах 46, 48, 51, 53, 54 рішення від 15.10.2009 року у справі «ОСОБА_7 проти України» (заява № 40450/04) Європейський суд з прав людини зазначив, що від особи, яка домоглася винесення остаточного судового рішення проти держави, не можна вимагати ініціювання окремого провадження з його примусового виконання. Відповідний державний орган, який було належним чином поінформовано про таке судове рішення, повинен вжити всіх необхідних заходів для його дотримання або передати його іншому компетентному органу для виконання. Заявникові не можна дорікати за неподання до державної виконавчої служби заяви чи виконавчого листа для відкриття виконавчого провадження. Право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок. Відповідно необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов'язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Саме на державу покладено обов'язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.

З врахуванням зазначеного, враховуючи беззаперечне право особи на працю та її оплату, суд приходить до висновку, що навіть за наявності порушеного позивачем (належно не вибраного) способу порядку звернення до адміністративного суду із позовом або заявою (у даній категорії справ) не може стати наслідком продовження зловживання її правом на судовий захист у правовідносинах, де вже право на працю визнане судом.

Суд зазначає, що позивач, звертаючись до суду заявою, порушив питання, що стосуються здійснення судового контролю за виконанням судового рішення в адміністративній справі, порядок розгляду якого визначений в ст. 267 КАС України.

Стаття 267 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює повноваження адміністративного суду щодо здійснення контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах з метою забезпечення їх повного, правильного і своєчасного виконання.

За приписами ч. 9. ст. 267 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено постанову суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такої постанови суду або порушення прав позивача, підтверджених такою постановою суду. Таку заяву може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред'явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідною постановою суду.

Кодекс адміністративного судочинства України передбачає загальні і спеціальні способи судового контролю. Загальні способи контролю мають усі суди, незалежно від спеціалізації, і вони полягають у розгляді скарг на рішення, дії чи бездіяльність державних виконавців. Загальний судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому ст. 181 КАС. Спеціальні способи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах передбачені ст. 267 КАС, зокрема до них належать: зобов'язання суб'єкта владних повноважень надати звіт про виконання судового рішення; накладання штрафу за невиконання судового рішення; визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, що вчинені суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такої постанови суду або на порушення прав позивача, підтверджених такою постановою суду.

Отже, особа, яка бере участь у справі, може звернутися до суду із заявою про вирішення питання щодо судового контролю за виконанням судового рішення в будь-який час після проголошення постанови. Така заява (клопотання) передається судді, який розглядав справу і розглядається в межах того самого провадження. Нова адміністративна справа не оформлюється. У цьому випадку строк для надання звіту встановлюється ухвалою суду. Цією ухвалою може одночасно призначатися судове засідання для розгляду звіту суб'єкта владних повноважень.

Відносини, які виникають між працівником і роботодавцем з приводу оплати праці, у тому числі й у зв'язку з порушенням строків виплати заробітної плати, регулюються трудовим законодавством, а саме: Кодексом законів про працю України; Законами України: "Про оплату праці", Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати", Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 р. № 1078; Положенням про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.1997 р. № 1427.

Стаття 625 Цивільного кодексу України встановлює відповідальність за порушення грошового зобов'язання.

Відповідно до частини другої вказаної статті боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз частини другої статті 625 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що відповідальність за порушення грошового зобов'язання передбачає насамперед наявність договірних правовідносин.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що положення частини другої статті 625 Цивільного кодексу України не застосовуються до спірних правовідносин, оскільки вони врегульовані нормами трудового права, тому в частині стягнення з ОСОБА_4 комітету Ізюмської міської ради Харківської області на користь позивача 3% річних в сумі 10621,80 грн. за користування утримуваних ним, коштами середнього заробітку за час вимушеного прогулу, в звязку з несвоєчасним виконанням постанови Борівського районного суду Харківської області від 18.12.2012 року належить відмовити.

Інші вимоги позивача підлягають задоволенню, зважаючи на наступне.

Індексація заробітної плати провадиться згідно зі статтею 33 Закону України "Про оплату праці" в період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати і здійснюється відповідно до Закону "Про індексацію грошових доходів населення" і Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 р. № 1078, підприємством, установою чи організацією, які виплачують заробітну плату, при її нарахуванні починаючи з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому опубліковано індекс споживчих цін, який перевищив 101 відсоток (величину порога індексації).

Компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з затримкою термінів її виплати передбачена статтею 34 Закону України "Про оплату праці" і провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати громадянам доходів (пенсії, соціальних виплат, стипендії, заробітної плати та інших), якщо індекс цін на споживчі товари і тарифів на послуги за цей період зріс більш як на один відсоток (стаття 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати", пункт 2 Положення про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.1997 р. № 1427).

Верховний Суд України в постанові Пленуму від 24.12.1999 р. № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" та постанові від 21.05.2014 р. у справі № 6-43цс14 висловив правову позицію, згідно з якою за наявності зазначених умов у тому ж порядку індексації і компенсації підлягає присуджена за рішенням суду сума заробітної плати, якщо ці умови настали у зв'язку з несвоєчасним виконанням рішення.

Суд погоджується з наведеними розрахункам індексації у сумі 46579,12 грн. та компенсації втрати частини заробітної плати у сумі 144517,83 грн. , в звязку з несвоєчасним виконанням постанови Борівського районного суду Харківської області від 18.12.2012 року, в частині стягнення на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

В ч.1 ст.267 КАС України зазначається, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобовязати субєкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Норма, що зазначається в ч.1 ст.267 КАС України, є відображенням у процесуальному праві встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.

Позивач не надав суду підтвердження понесених ним судових витрат,тому в цій частині його вимоги безпідставні.

На підставі викладеного керуючись ст.160,170,263,267 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Вимоги ОСОБА_1 за заявою до ОСОБА_4 комітету Ізюмської міської ради Харківської області, Ізюмського міського голови про визнання дій, що вчинені субєктом владних повноважень- Виконавчим комітетом Ізюмської міської ради Харківської області на виконання постанови Борівського районного суду Харківської області від 18 грудня 2012 року по справі № 2005/1595/12 неправомірними та порушенням прав позивча, підтверджених цією постановою задовольнити частково.

Визнати протиправними дії ОСОБА_4 комітету Ізюмської міської ради Харківської області щодо не нарахування та невиплати індексації та компенсації втрати частини заробітної плати у звязку з порушенням термінів виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу у звязку з несвоєчасним виконанням постанови Борівського районного суду Харківської області від 18.12.2012 р. ОСОБА_1

Стягнути з ОСОБА_4 комітету Ізюмської міської ради Харківської області на користь ОСОБА_1 індексацію середньої заробітної плати за час вимушеного погулу у звязку з несвоєчасним виконанням постанови Борівського районного суду Харківської області від 18.12.2012 р. у сумі 46579,12 (сорок шість тисяч п»ятсот сімдесят дев»ять тисяч 12 коп.) грн.

Стягнути з ОСОБА_4 комітету Ізюмської міської ради Харківської області на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини заробітної плати у звязку з несвоєчасним виконанням постанови Борівського районного суду Харківської області від 18.12.2012 р. у сумі 144517,83 ( сто сорок чотири тисячі п»ятсот сімнадцять грн. 83 коп.).

Зобов»язати ОСОБА_4 комітет Ізюмської міської ради Харківської області в особі його керівника ОСОБА_6 у термін до 01.02.2016 року подати звіт про виконання прийнятого рішення.

У іншій частині вимог ОСОБА_1 відмовити.

Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного адміністративного суду Харківської області через Борівський районний суд протягом 10 днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий: Гуляєва Г. М.