Ухвала суду № 54971658, 14.01.2016, Лисичанський міський суд Луганської області

1-КП/415/174/16

УХВАЛА 415/139/16-к

Іменем України

"14" січня 2016 р. м. Лисичанськ

Лисичанський міський суду Луганської області у складі:

головуючого судді Старікової М.М.

за участю: секретаря Приходько Д.В.

прокурора Тищенко А.М.

обвинуваченого ОСОБА_1

захисника ОСОБА_2

потерпілої ОСОБА_3

розглянувши у підготовчому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12015130240002403 від 02.11.2015 року у відношенні

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не одруженого, не працюючого, раніше судимого: 1)07.07.2003 року Брянківським міським судом Луганської області за ч.2 ст.186 КК України до 1 року 6 місяців позбавлення волі; 2)09.11.2005 року Брянківським міським судом Луганської області за ч.2 ст.186 КК України до 5 років позбавлення волі, 30.04.2009 року звільнений з місць позбавлення волі по відбуттю строку покарання; 3)16.02.2010 року Алчевським міським судом Луганської області за ч.2 ст.185 КК України до 2 років позбавлення волі, 14.10.2011 року звільнений з місць позбавлення волі по відбуттю строку покарання; 4)24.05.2012 року Брянківським міським судом Луганської області за ч.ч.2,3 ст.240 КК України до 3 років обмеження волі із застосуванням ст.75 КК України від відбуття покарання звільнений з випробувальним строком 2 роки; 5)06.08.2013 року Брянківським міським судом Луганської області за ч.1 ст.296 КК України до 2 років обмеження волі, на підставі ст.71 КК України частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Брянківського міського суду Луганської області від 24.05.2012 року остаточно призначено покарання у вигляді 4 років обмеження волі; 6)23.01.2014 року Брянківським міським судом Луганської області за ч.1 ст.390 КК України до 1 року позбавлення волі, на підставі ст.71, 72 КК України частково приєднано покарання за вироком Брянківського міського суду Луганської області від 06.08.2013 року та остаточно призначено покарання у вигляді 1 року 3 місяців позбавлення волі, 22.05.2015 року звільнений з місць позбавлення волі по відбуттю строку покарання; 7) 02.11.2015 року Лисичанським міським судом Луганської області за ч.2 ст.185 КК України до 4 років позбавлення волі, із застосуванням ст.75 КК України від відбуття покарання звільнений з випробуванням з іспитовим строком 2 роки, який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, мікрорайон № 4АДРЕСА_1 та тимчасово проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5,

обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України,-

В С Т А Н О В И В :

13 січня 2015 року до Лисичанського міського суду Луганської області надійшов обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015130240002403 від 02.11.2015 року за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.

Ухвалою суду від 13 січня 2016 року вищезазначене кримінальне провадження призначене до підготовчого судового засідання.

Прокурор висловив думку щодо можливості призначення кримінального провадження до судового розгляду у відкритому судовому засіданні за участю прокурора, обвинуваченого, захисника та потерпілої, зазначивши при цьому про відсутність підстав для закриття справи або повернення обвинувального акту.

Потерпіла ОСОБА_3 не заперечувала проти призначення кримінального провадження до судового розгляду.

Обвинувачений ОСОБА_1С та його захисник ОСОБА_2 проти призначення кримінального провадження до судового розгляду також не заперечували.

Суд, заслухавши думку учасників судового провадження, у відповідності до положень ст. 314 КПК України, яка регламентуєпорядок та межі підготовчого судового засідання, вивчивши обвинувальний акт з долученими до нього відповідно до ст. 291 КПК України додатками, приходить до наступного висновку.

Кримінальне провадження підсудне Лисичанському міському суду Луганської області.

Обвинувальний акт відповідає вимогам ст. 291 КПК України, при його затвердженні прокурором дотримано вимоги процесуального закону, порушень вимог КПК України, які б унеможливлювали призначення провадження до судового розгляду та являлись підставою для повернення обвинувального акту прокурору, судом не встановлено.

Враховуючи відсутність підстав для прийняття рішень, передбачених п.п. 1-4 ч. 3 ст. 314 КПК України та обмежень, передбачених ч. 2 ст. 27 КПК України суд приходить до висновку про необхідність призначення даного кримінального провадження до судового розгляду у відкритому судовому засіданні за участю прокурора, обвинуваченого, захисника та потерпілої.

Також, під час підготовчого судового засідання прокурор Лисичанської місцевої прокуратури ОСОБА_4 звернулася до суду з письмовим клопотанням про продовження строку тримання під вартою у відношенні ОСОБА_1, в обґрунтування клопотання зазначила, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст.186 КК України, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів та за який, згідно санкції статті, передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від 4 до 6 років, підстави, за яких було обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не змінились, ризики не зменшились, ризик того, що обвинувачений може переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому він обвинувачується свідчать такі обставини як тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення в якому він обвинувачується, а також те, що він неодноразово судимий, в тому числі й за злочини проти власності, судимість у якого не знята і не погашена у встановленому законом порядку, знову обвинувачується у вчинені нового умисного злочину; не має постійного місця проживання, не працює, не одружений, дітей не має, що свідчить про відсутність у нього міцних соціальних зв'язків. Враховуючи що строк тримання під вартою обвинуваченого спливає 18.01.2016 року, судовий розгляд кримінального провадження у відношенні ОСОБА_1 Лисичанським міським судом не розпочатий, просила суд продовжити обвинуваченому строк тримання під вартою на 60 діб.

Захисник ОСОБА_2 заперечувала проти задоволення клопотання прокурора щодо продовження строку тримання під вартою. Вважає що ризики на які посилається прокурор не обґрунтовані, на не підтверджені належними доказами, а те, що її підзахисний не має сімї не свідчить про відсутність у нього міцних соціальних звязків, а тому просила суд відмовити в задоволенні клопотання прокурора.

Обвинувачений ОСОБА_1 підтримав думку свого захисника ОСОБА_2 та просив суд відмовити в задоволенні клопотання прокурора.

Потерпіла ОСОБА_3 просила суд задовольнити клопотання прокурора Тищенко А.М. та продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого.

Вислухавши доводи сторін, думку потерпілої, суд вважає клопотання прокурора Тищенко А.М. про продовження строку тримання під вартою у відношенні обвинуваченого ОСОБА_1 таким, що підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно ст. 29 Конституції України ніхто не може бути арештованим або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України, а згідно до ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та за встановленою процедурою.

Згідно ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний відносно обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу. За відсутності зазначених клопотань сторін кримінального провадження застосування заходів забезпечення кримінального провадження, обраних під час досудового розслідування, вважається продовженим.

При цьому суд враховує правову позицію ЄСПЛ викладену у п. 74 рішення від 10.02.2011 року у справі «Харченко проти України» відповідно до якої «відсутність чітко сформульованих положень, які б визначали, чи можливо належним чином продовжити (якщо так, то за яких умов) застосування на стадії судового слідства запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного на визначений період на стадії досудового слідства», «не відповідає критерію «передбачуваності закону» для цілей пункту 1 статті 5 Конвенції».

Згідно п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України "метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; …5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому він обвинувачується.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою, відповідно до ч. 1 ст. 197 КПК України не може перевищувати шістдесяти днів.

Судом встановлено, що органом досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.186 КК України, який відповідно до санкції статті карається позбавленням волі від 4-х до 6-ти років та відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів. Ухвалою слідчого судді від 19.11.2015 року під час досудового розслідування у відношенні ОСОБА_1 було обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, строк дії якого спливає 18.01.2016 року.

При вирішенні питання доцільності продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого суд виходить з необхідності уникнення ризиків, визначених ст. 177 КПК України, зокрема що обвинувачений може переховуватись від суду відповідно до ч. 1 ст. 178 КПК України свідчать такі обставини як тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення в якому він обвинувачується, що може бути достатньою причиною разом з іншими для продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою (рішення ЄСПЛ від 12.03.2013 року у справі «Волосюк проти України»), а також те, що на даний час значна частина українсько - російського кордону, в тому числі у Луганській області не контролюється Державною прикордонною службою України, обвинувачений зареєстрований у ІНФОРМАЦІЯ_6, яке також на теперішній час знаходиться на окупованій території, створює реальний ризик того, що перебуваючи на волі обвинувачений може, безперешкодно перетнувши лінію розмежування, переховуватись від суду. Соціальні фактори, які б утримували ОСОБА_1 за місцем проведення судового провадження відсутні, так як останній не одружений, неповнолітніх дітей на утриманні не має, будучі працездатною особою не працює, при цьому репутація ОСОБА_1, як особи, яка раніше неодноразово притягувалася до кримінальної відповідальності, в тому числі за вчинення тяжких умисних злочинів, судимості за які не зняті та непогашені в установленому законом порядку, знову обвинувачується у вчиненні умисного тяжкого злочину проти власності, поєднаного з насильством, яке не є небезпечним для життя та здоровя людини, що згідно з Конституцією України визнаються найвищою соціальною цінністю, свідчить про існування ризику, що останній може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому він обвинувачується. Підстави, за яких судом було застосовано до обвинуваченого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та обставини які при цьому враховувались не змінились, а ризики не зменшились.

Суд не відхиляє доводів сторони захисту, викладених на користь обвинуваченого, але вважає що у даному випадку ці доводи не перевищують суспільного інтересу у справі, який полягає у повному та неупередженому розгляді кримінального провадження у встановлені законом строки, а також забезпечення виконання обвинуваченим процесуальних обовязків та запобіганню процесуальних ризиків, ухилення від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому він обвинувачується, а тому підстав для зміни або скасування запобіжного заходу суд не вбачає.

Вказані суспільні інтереси, не дивлячись на презумпцію невинуватості мають більшу перевагу, ніж правила про повагу до свободи особи (справа ЄСПЛ «Лабіта проти Італії», «Рохліна проти РФ»).

Враховуюче вищевикладене, а також відсутність підстав вважати, що інші, менш суворі запобіжні заходи можуть забезпечити виконання обвинуваченого покладених на нього процесуальних обовязків, суд вважає необхідним продовжити раніше обраний обвинуваченому запобіжний захід у виді тримання під вартою в межах строків, встановлених ст. 197 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 9, 29 Конституції України, ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. ст. 31, 177, 178, 197, 314-317, 372 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Призначити судовий розгляд кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015130240002403 від 02.11.2015 року за обвинуваченням ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст.186 КК України у відкритому судовому засіданні в приміщенні Лисичанського міського суду на 22 січня 2016 року на 13 годину 00 хвилин.

Розгляд кримінального провадження проводити суддею одноособово.

Про час та місце проведення судового розгляду повідомити прокурора, обвинуваченого, захисника, потерпілу, а також свідків, відповідно до реєстру матеріалів досудового розслідування.

Продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст.186 КК України на 60 днів, тобто по 13 березня 2016 року включно.

Дана ухвала в частині продовження запобіжного заходу діє до 13 березня 2016 року включно.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: М.М. Старікова