Ухвала суду № 54971165, 13.01.2016, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 338/902/15-ц

Провадження № 22-ц/779/106/2016

Категорія 5

Головуючий у 1 інстанції Круль І.В.

Суддя-доповідач ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2016 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючої Горейко М.Д.

суддів: Бойчука І.В., Ясеновенко Л.В.

секретаря Драганчук У.М.

з участю апелянта ОСОБА_2, його представника ОСОБА_3, відповідача ОСОБА_4, його представника ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_6, ОСОБА_4 про стягнення матеріальної та моральної шкоди за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 19 листопада 2015 року, -

в с т а н о в и л а :

В червні 2015 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до Тлумацької державної нотаріальної контори, державного нотаріуса Тлумацької державної нотаріальної контори ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_8 про визнання дій нотаріуса неправомірними, постанови нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії незаконною, визнання права власності на причіп до трактора, зобовязання повернути причіп, визнання усного договору купівлі-продажу причепа недійсним, стягнення моральної шкоди.

В серпні 2015 року ОСОБА_2 змінивши підставу і предмет позову, просив стягнути з ОСОБА_6 та ОСОБА_4 в солідарному порядку 28 587 грн. матеріальної та 10 000 грн. моральної шкоди.

Обґрунтовуючи позовні вимоги про стягнення матеріальної шкоди, позивач зіслався на те, що ним у 2008 році було передано батькові ОСОБА_9 1 300 доларів США на купівлю причепа до трактора 2ПТС-6, що станом на день подачі ним заяви про зміну позовних вимог - 15.07.2015 року згідно курсу НБУ еквівалентно 28 587 грн. Батько придбав причіп до трактора 28.05.2008 року за 6 655 грн., що в еквіваленті до курсу долара США на час придбання становило 1 317 доларів США. В кінці травня того ж року батько по усній домовленості з ОСОБА_10, мешканцем с. Старі Богородчани, передав останньому причіп на зберігання. В 2011 році ОСОБА_10 помер, а причіп залишався на зберіганні в його господарстві. В 2014 році помер його батько. Оскільки він є спадкоємцем спадкового майна батька, то хотів забрати причіп. Однак виявилось, що причепа нема, бо його протиправно продав внук ОСОБА_10М - ОСОБА_6 відповідачу ОСОБА_4, зокрема продав 4 колеса від причепа по 100 доларів США за кожне колесо, а сам причіп здав на металобрухт. Такими протиправними діями останніх йому спричинено шкоду саме в розмірі 28 587 грн., яку слід стягнути з відповідачів.

Моральну шкоду позивач оцінив в 10 000 грн. та обґрунтував спричинення йому моральної шкоди внаслідок протиправного відчуження ОСОБА_6 причепу ОСОБА_4, яка полягає в затраті часу на звернення в різні інстанції у звязку з незаконним продажем його спадкового майна, моральних стражданнях, його перебування в дратівливому стані, що вплинуло на стосунки в сім'ї, та з друзями і у звязку з наведеним у вимушеній зміні звичного способу життя.

Рішенням Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 19 листопада 2015 року в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_6, ОСОБА_4 про стягнення матеріальної та моральної шкоди відмовлено за недоведеністю позовних вимог.

Не погодившись з таким рішенням, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на неповне з'ясування судом обставин справи, неналежну оцінку доказів, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Зокрема апелянт зазначає, що відмовляючи в задоволенні його позову суд першої інстанції безпідставно виходив з того, що ним не надано належних доказів на обґрунтування позовних вимог. При цьому судом не взято до уваги пояснення свідка ОСОБА_11, яка в судовому засіданні підтвердила ту обставину, що ОСОБА_6 продав спірний причеп до трактора, який знаходився біля їхнього будинку, ОСОБА_4 та ініціатором продажу була саме вона. Також суд не взяв до уваги пояснення свідків ОСОБА_12 і ОСОБА_13, які підтвердили факт зберігання спірного причепа в господарстві ОСОБА_10 та свідка ОСОБА_14, який підтвердив факт передачі ним батькові грошових коштів в сумі 1 300 доларів США на придбання даного причепа.

На думку апелянта, суд не дав жодної оцінки наявному в матеріалах справи висновку дільничного інспектора Богородчанського РВ УМВС ОСОБА_15 від 14.05.2015 року, яким підтверджується факт продажу спірного причепа.

Крім того, апелянт зауважує, що відповідач ОСОБА_6 в присутності свого представника в усній формі пропонував йому 2 000 грн. за причіп, чим визнав, що причіп належав ОСОБА_9 та був незаконно проданий.

З наведених підстав просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

У засіданні апеляційного суду апелянт та його представник доводи скарги підтримали з наведених в ній мотивів.

Відповідач ОСОБА_4 та його представник в судовому засіданні доводи апеляційної скарги не визнали, рішення суду першої інстанції вважали законним і обґрунтованим.

Відповідач ОСОБА_6 в судове засідання не з'явився, про час та день розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку. Причину неявки суду не повідомив.

Заслухавши доповідача, пояснення сторін та їх представників, дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків суду фактичним обставинам справи та правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що із представлених позивачем доказів в судовому засіданні не знайшов підтвердження факт передачі ним у 2008 році батькові ОСОБА_9 1 300 доларів США для придбання причепа до трактора 2ПТС-6, якого останній придбав 23.05.2008 року за 6 655 грн., перевезення саме спірного причепа до ОСОБА_10 в с. Старі Богородчани Богородчанського району та усної домовленості про зберігання його в господарстві, а також заподіяння відповідачами позивачу матеріальної шкоди в розмірі 28 587 грн.

Такий висновок суду відповідає встановленим обставинам справи та узгоджується з нормами матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.

Судом першої інстанції установлено, що між сторонами існує цивільно-правовий спір про відшкодування матеріальної та моральної шкоди ОСОБА_2, спричиненої внаслідок продажу відповідачем ОСОБА_6 відповідачу ОСОБА_4 причепу до трактора 2ПТС-6.

Спірні правовідносини врегульовані положеннями ч. 1 ст. 1166, ст. 1192 та ч. 1 ст. 1167 ЦК України.

В силу дії ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За змістом наведеної статті для відшкодування шкоди за правилами, встановленими цією статтею, необхідно довести неправомірність поведінки особи, наявність шкоди, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою, вину завдавача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов'язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини. При цьому причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.

Відповідно до ст. 1192 ЦК України суд за вибором потерпілого з урахуванням обставин справи може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно матеріалів справи та встановлено судом позивач в обґрунтування позовної вимоги про відшкодування матеріальної шкоди подав копію квитанції до прибуткового касового ордера №65 від 23.05.2008 року, відповідно до якої підприємством «Галичина» прийнято від ОСОБА_9 6 655,20 грн. за причіп 2ПТС-6 (без бортів) (а.с. 11), висновок дільничного інспектора Богородчанського РВ УМВС ОСОБА_15 від 14.05.2015 року по розгляду матеріалів перевірки по заяві ОСОБА_2 (а.с. 12-14) та зіслався на пояснення свідків ОСОБА_14, який підтвердив факт передачі ним батькові грошових коштів в сумі 1 300 доларів США на придбання спірного причепа, свідків ОСОБА_12, ОСОБА_13, які підтвердили факт зберігання спірного причепа в господарстві ОСОБА_10 і свідка ОСОБА_11, спадкоємця спадкового майна ОСОБА_10, яка підтвердила факт продажу причепу її сином ОСОБА_6 ОСОБА_4

Судом дано оцінку квитанції до прибуткового касового ордера та іншим доказам в справі, на підставі яких суд дійшов висновку, що відсутні докази про належність померлому батькові позивача причепа 2ПТС-6 та його реальну вартість на момент розгляду справи. Також, суд зіславшись на положення ст. 977 ЦК України, дійшов висновку, що не доведено факт передачі причепу ОСОБА_9 на зберігання ОСОБА_10, тобто суд вважав всі надані позивачем докази неналежними.

Наведеним спростовуються доводи апелянта, що поза увагою суду залишились пояснення вище вказаних свідків.

Інші доводи апеляційної скарги також стосуються переоцінки доказів в справі, що не узгоджується з положеннями ч. 2 ст. 303 ЦПК України, за приписами якої суд апеляційної інстанції не вправі переоцінювати докази, які судом першої інстанції були досліджені у встановленому законом порядку, а апеляційна скарга не містить посилання на нові докази і їх не надано суду апеляційної інстанції.

З урахуванням викладеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про не доведення позивачем спричинення йому шкоди діями відповідачів, оскільки позивачем не доведено наявність обовязкових умов, передбачених ст. 1166 ЦК України, для відповідальності відповідачів.

Згідно ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Як розяснив Пленум Верховного Суду України в п. 5 постанови від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Відмовляючи в позові ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди в розмірі 10 000 грн., суд першої інстанції виходив з того, що відсутня в діях відповідачів протиправна поведінка щодо позивача.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки відповідач обґрунтував спричинення йому моральної шкоди саме внаслідок протиправного відчуження ОСОБА_6 причепу ОСОБА_4, чого не встановлено судом.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 10, ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, суд першої інстанції, оцінивши докази, надані сторонами в обґрунтування вимог позову та їх заперечення, правильно дійшов висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_2 є недоведеними та задоволенню не підлягають.

Доводи апелянта про те, що відповідач ОСОБА_6 в присутності свого представника в усній формі пропонував йому 2 000 грн. за причіп, чим визнав, що причіп належав ОСОБА_9 та був незаконно проданий, не спростовують правильність висновків суду та є його субєктивним судженням.

Колегія суддів, розглянувши справу в межах заявленого позову та в межах доводів апеляційної скарги, дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає встановленим судом обставинам і визначених відповідно до них правовідносинам, неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального судом не встановлено.

З огляду на викладене та з урахуванням положень ст. 308 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_2 слід відхилити, а оскаржуване рішення суду залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313- 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 19 листопада 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з часу проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з часу набрання законної сили.

Головуюча Горейко М.Д.

Судді: Бойчук І.В.

ОСОБА_16