Ухвала суду № 54968334, 21.12.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2015 р.Справа № 580/1371/15-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Старостіна В.В.

Суддів: Бегунца А.О. , Рєзнікової С.С.

за участю секретаря судового засідання Машури Г.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Лебединського районного суду Сумської області від 04.11.2015р. по справі № 580/1371/15-а

за позовом ОСОБА_1

до Будильського сільського голови - ОСОБА_2

про визнання неправомірними дій та зобовязання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

21.07.2015 року позивач, ОСОБА_1, звернувся до Лебединського районного суду Сумської області, з адміністративним позовом до Будильського сільського голови - ОСОБА_2, в якому, після уточнення позовних вимог (а.с. 13-14), просив суд:

- визнати протиправними дії сільського голови ОСОБА_2 при розгляді заяви позивача та неповне надання позивачу інформації такими, що порушили права позивача на розгляд звернень та отримання інформації і створили перешкоди для здійснення прав та законних інтересів позивача;

- зобов'язати відповідача у відповідності до вимог Конституції України та інформаційного законодавства України об'єктивно і всебічно розглянути скаргу позивача по суті поставлених питань.

В обгрунтування позовних вимог, позивач зазначав, що ненаданням йому повної інформації відповідачем, порушене його право на інформацію, встановлену Конституцією та законами України. Своїми діями відповідач порушив вимоги ст..ст. 15 та 19 Закону України «Про звернення громадян» та Закон України «Про доступ до публічної інформації». В наданій відповіді від 16.03.2015 року він не вказав розумних мотивів відмови у задоволенні вимог та не розяснив порядок оскарження його дій.

Постановою Лебединського районного суду Сумської області від 04.11.2015 року в позовних вимогах ОСОБА_1 до Будильського сільського голови - ОСОБА_2 про визнання дій протиправними та зобовязання вчинити певні дії відмовлено в повному обсязі.

Позивач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану постанову та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.

Сторони в судове засідання апеляційної інстанції не зявилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки не повідомили.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 17.02.2015 року позивач звернувся з заявою на імя Будильського сільського голови Лебединського району Сумської області ОСОБА_2, в якій просив надати йому інформацію з наступних питань: чи було проведено службову перевірку з приводу обрушення штукатурки у центральній залі Будильського сільського будинку культури взимку 2015 року; хто був відповідальний за технічний стан СБК, чи освіта та практичні навички цієї відповідальної особи дозволяли реально оцінити технічний стан будівлі; хто, коли і яким документом закріпив за цією особою відповідальність за технічний стан СБК; скільки паїв (земельних ділянок для ведення ОСГ площею до 2 га) отримали громадяни в період з 2008 року по 2013 рік на території Будильської сільської ради на родючих землях, окремо виділити громадян, які не проживали на території Будильської сільської ради Лебединського району Сумської області; чому його покійна мати ОСОБА_3 та племінник ОСОБА_4 не отримали земельних паїв при тому, що їх заяви на отримання земельного паю знаходилися в Будильській сільській раді з 2006 року, а інші громадяни - не жителі Будильської сільської ради - їх отримали, хоч заяви подавали пізніше; скільки людей, які подали заяви на отримання земельного паю, не отримали земельних ділянок; чи направлялись особисто сільським головою молоді люди с. Будилки для поїздки на «анти майдан» у січні-лютому2014 року; назвати джерела розповсюдження конфіденційної інформації чи пліток про нього та час їх розповсюдження.

На вказану заяву 16.03.2015 року позивач отримав лист, в якому замість конкретних відповідей були лише посилання на закони.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувана відповідь прийнята відповідачем обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх положень законодавства, обставин даної справи та на підставі усіх матеріалів, які мають значення для конкретної ситуації, а, отже, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про звернення громадян», громадяни України мають право звертатись до органів державної влади, місцевого самоврядування, обєднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обовязків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Положення п.1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про доступ до публічної інформації» закріплює право запитувача на доступ до публічної інформації, яка гарантується обовязком розпорядників інформації її надавати.

В ч. 1 ст. 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» зазначено, що публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Відповідно ч. 2 ст. 19 Закону України «Про доступ до публічної інформації», запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.

Ст. 55 Конституції України гарантує право кожного оскаржити у суді неправомірні рішення, дії або бездіяльність органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Таким чином, ОСОБА_1 мав законні підстави для звернення до Будильської сільської ради, як органу місцевого самоврядування, в особі її голови ОСОБА_2, для надання необхідної інформації, але в межах наданих останньому повноважень.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України визначене поняття субєктів владних повноважень, до яких належать органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові чи службові особи, інший субєкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач є посадовою особою місцевого самоврядування, на якого ст. 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» покладений обовязок здійснювати покладені на нього повноваження, додержуючись Конституції та законів України, зокрема забезпечити на відповідній території додержання законодавства щодо розгляду звернень громадян та їх обєднань.

Як вбачається з матеріалів справи, 17.02.2015 року позивач звернувся з заявою на імя Будильського сільського голови ОСОБА_5, в якій просив надати інформацію з наступних питань: чи було проведено службову перевірку з приводу обрушення штукатурки у центральній залі Будильського сільського будинку культури взимку 2015 року; хто був відповідальний за технічний стан СБК, чи освіта та практичні навички цієї відповідальної особи дозволяли реально оцінити технічний стан будівлі; хто, коли і яким документом закріпив за цією особою відповідальність за технічний стан СБК; скільки паїв (земельних ділянок для ведення ОСГ площею до 2 га) отримали громадяни в період з 2008 року по 2013 рік на території Будильської сільської ради на родючих землях, окремо виділити громадян, які не проживали на території Будильської сільської ради Лебединського району Сумської області; чому його покійна мати ОСОБА_3 та племінник ОСОБА_4 не отримали земельних паїв при тому, що їх заяви на отримання земельного паю знаходилися в Будильській сільській раді з 2006 року, а інші громадяни - не жителі Будильської сільської ради - їх отримали, хоч заяви подавали пізніше; скільки людей, які подали заяви на отримання земельного паю, не отримали земельних ділянок; чи направлялись особисто сільським головою молоді люди с. Будилки для поїздки на «анти майдан» у січні-лютому2014 року; назвати джерела розповсюдження конфіденційної інформації чи пліток про нього та час їх розповсюдження.

26.02.2015 року він отримав лист-рекомендацію про уточнення вимог (а.с.5).

16.03.2015 року - відповідь сільського голови від імені сільської ради на подану позивачем заяву (а.с.6).

З наданої відповіді вбачається, що сільський голова розглянув заяву позивача в установлені строки та надав відповіді на кожен пункт звернення в межах повноважень, наданих йому ст. 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Підстав вважати їх протиправними колегія суддів не вбачає, оскільки ці відповіді не порушують права, законні інтереси чи свободи позивача, не створють перешкод для здійснення позивачем його прав і законних інтересів чи свобод та не покладають на позивача незаконних обов'язків або незаконно притягують його до відповідальності.

Так, досліджуючи матеріали справи, колегія суддів вважає за необхідне зазначити.

Щодо питання позивача, про технічний стан сільського будинку культури відповідачем зазначено про вжиті заходи для проведення процедури ремонту будинку культури та укладення договору на виготовлення проектно-кошторисної документації по його капітальному ремонту з проведенням обстеження технічного стану будівлі.

Щодо питання позивача, про кількість отриманих паїв для ведення особистих селянських господарств на території сільської ради на родючих землях за період з 2008 по 2013 рік та причини не надання такого паю його покійній матері ОСОБА_3 та племіннику ОСОБА_4, оскільки ведення цих питань в період з 2008 до 2013 року віднесено до компетенції Держземагенства України, про що було повідомлено позивачу у відповіді та розяснено, хто володіє та розпоряджається такою інформацією. Відповідно до ч.1ст. 3 Закону України «Про доступ до публічної інформації» надання такої інформації гарантується обовязком розпорядника надати таку інформацію.

Щодо питання позивача, про направлення молодих людей з с. Будилки в м. Київ на автомайдан у січні-лютому 2014 року, відповідач надав відповідь у відповідності з п.42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Щодо питання позивача, щодо джерела розповсюдження інформації про стан його здоровя, відповідь на це питання також надана відповідачем, хоч підняте питання не є публічною інформацією у тлумаченні ч.1 ст. 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації», оскільки вона не документована та не відображена або створена на будь яких носіях інформації, що була отримана в процесі виконання субєктом владних повноважень своїх обовязків.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскаржувана відповідь прийнята відповідачем обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх положень законодавства, обставин даної справи та на підставі усіх матеріалів, які мають значення для конкретної ситуації, а, отже, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано відмовив у задоволенні адміністративного позову.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова Лебединського районного суду Сумської області від 04.11.15 року відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ч. 1 ст. 41, ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст.198, ч.1 ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Лебединського районного суду Сумської області від 04.11.2015р. по справі № 580/1371/15-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_6Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_7 ОСОБА_8 Повний текст ухвали виготовлений 24.12.2015 р.