Окрема думка судді № 54968292, 14.12.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

Окрема думка

В порядку ч. 3 ст. 25 КАС України

"14" грудня 2015 р. Справа № 530/1134/15-а

З постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2015 року по справі № 530/1134/15-а я незгодна, з наступних підстав.

Я вважаю, що у суду відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги УПФУ, оскільки вимогою апеляційної скарги є скасування постанови суду першої інстанції, а така вимога судом не задоволена.

За приписами ст. 37 Закону України «Про державну службу» визначення заробітної плати для обчислення пенсій державним службовцям здійснюється в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 5 постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2000 року N 865 «Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії» постановою Пенсійного фонду України від 30.10.2008 року № 19-11 затверджені форми довідок про заробітну плату, що подаються для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу».

З матеріалів справи вбачається, що довідку про складові заробітної плати за формою, передбаченої зазначеною постановою (а.с. 12-14), позивач надала до пенсійного органу 26.06.2015 року.

З 01.06.2015 року Законом України від 02.03.2015 року № 213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» припинені дії норм Закону України «Про державну службу» в частині, яка стосується пенсійного забезпечення державних службовців, у тому числі, щодо перерахунку раніше призначених пенсій.

На час розгляду та вирішення справи зазначені норми Закону в встановленому порядку такими, що не відповідають Конституції України - не визнані.

Я вважаю, що позовна вимога позивача ОСОБА_1 про зобовязання відповідача здійснити за нормами Закону України «Про державну службу» з 01.06.2015 року фактично перерахунок раніш призначеної їй пенсії не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

Я вважаю, що позивач, заявляючи позовну вимогу про визнання неправомірними дії відповідача щодо відмови в перерахунку її пенсії, обрав невірний спосіб захисту права, оскільки не діями пенсійного органу по прийняттю 03.07.2015 року рішення № 46 про відмову в здійсненні перерахунку пенсії порушені права позивача (як це вбачається з позовної заяви та матеріалів справи), а саме цим рішенням.

Так, ч. 5 ст. 45 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», п. 4.3 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1, встановлений обовязок пенсійного органу розглянути звернення особи за призначенням, перерахунком тощо пенсії та прийняти відповідне рішення про задоволення такого звернення або про відмову в його задоволення. У разі незгоди заявника з прийнятим рішенням саме це рішення буде предметом оскарження. Під час розгляду судом питання про правомірність (ч. 3 ст. 2 КАС України) такого рішення, судом може бути надана оцінка діям відповідача спрямованим на його прийняття.

Відтак, суд мав можливість застосувати положення ч. 2 ст. 11 КАС України, вийти за межі позовних вимог ОСОБА_1, та визначитися чи законне зазначене рішення відповідача.

Я вважаю, що рішення УПФУ № 46 від 03.07.2015 року підлягає скасуванню, оскільки мотиви його прийняття не відповідають діючому на час його прийняття законодавству (пунктом 5 Прикінцевих положень Закону України від 02.03.2015 року N 213-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" визначено, що у разі неприйняття до 01.06.2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01.06.2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються, зокрема, відповідно до Закону N 3723) та стабільній судовій практиці щодо необхідності включення до заробітної плати для обчислення пенсії матеріальних допомог та сум індексації заробітної плати.

Також вважаю, що здійснюючи свою діяльність на основі законодавства, пенсійні органи послуговуються тими формами, які визначає законодавець. Дискреційні повноваження відповідача, як встановлене право вибору варіанта рішення, визначені Законом України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» (зокрема ч. 5 ст. 45).

Таким чином, вважаю, що, в даному випаду, у суду відсутні підстави вирішувати питання фактично перерахунку пенсії позивача замість пенсійного органу.

Таким чином, вважаю, що апеляційна скарга пенсійного органу підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване судове рішення скасуванню з прийняттям нового про скасування рішення УПФУ від 03.07.2015 року № 46 та про зобовязання повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 26.06.2015 року.

Суддя

Харківського апеляційного

адміністративного суду ОСОБА_2