Ухвала суду № 54968243, 14.12.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2015 р.Справа № 820/8597/15Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Рєзнікової С.С.

Суддів: Бегунца А.О. , Старостіна В.В.

за участю секретаря судового засідання Машури Г.І.

представника позивача: ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представників відповідача: ОСОБА_3, ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної фінансової інспекції в Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.10.2015р. по справі № 820/8597/15

за позовом Державної фінансової інспекції в Харківській області

до Харківського національного університету радіолектроніки

про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Державна фінансова інспекція в Харківській області, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Харківського національного університету радіоелектроніки, в якому просить суд:

- стягнути з Харківського національного університету радіоелектроніки кошти у розмірі 37996.55 грн. в дохід Державного бюджету України.

В обґрунтовування вимог адміністративного позову позивач зазначив, що в ході ревізії відповідача позивачем встановлено ряд порушень, з метою усунення яких відповідачу надіслано вимогу від 05.08.2014р. №032-25/8555, якою зобовязано відповідача відшкодувати зайво використані бюджетні кошти на загальну суму 37996,55 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 29.10.2015р. адміністративний позов Державної фінансової інспекції в Харківській області до Харківського національного університету радіолектроніки про стягнення заборгованості задоволено.

Стягнуто з Харківського національного університету радіоелектроніки (код ЄДРПОУ 02071197, адреса: проспект Леніна, буд. 14, м. Харків, 61166) кошти у розмірі 37996.55 грн. (тридцять сім тисяч дев'ятсот дев'яносто шість гривень 55 копійок) в дохід Державного бюджету України.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог позивача.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та невірне зясування обставин справи.

В запереченнях на апеляційну скаргу позивач вказує на те, що документальною ревізією обґрунтованості визначення витрат на оплату праці адміністративно-управлінського персоналу, які, віднесено на виконання НДР №259 у 2012 - 2013 роках та №268 у 2013 році встановлено, що рівень заробітної плати адміністративно - управлінського персону перевищує фактичний рівень накладних витрат, який склався в цілому по Університету.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представники відповідача підтримали апеляційну скаргу, просили задовольнити її, посилаючись на доводи та обґрунтування, викладені в апеляційній скарзі.

Представник позивача вважав рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим та просили залишити його без змін.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що відповідачем 28.03.2014р. на підставі наказу №82 та направлень проведено ревізію фінансово-господарської діяльності вищих навчальних закладів І-ІV рівнів акредитації, що належать до сфери управління Міністерства освіти і науки України, в Харківському національному університеті радіоелектроніки за період з 01.01.2012р. по 31.05.2014р., за результатами якої позивачем складено акт від 27.06.2014р. №032-11/14, який підписано з запереченнями.

В вищевказаному акті зазначено, що: 1) документальною ревізією обґрунтованості визначення витрат на оплату праці адміністративно-управлінського персоналу, які віднесені на виконання НДР №259 у 2012 2013 роках та №268 у 2013 році встановлено, що рівень заробітної плати адміністративно управлінського персоналу перевищує фактичний рівень накладних витрат, який склався в цілому по університету; 2) документальною ревізією встановлено, що співвідношення витрат на оплату праці адміністративно управлінського персоналу до витрат на оплату праці основних виконавців за НДР №259 у 2012 році склало 40% (при фактичному рівні накладних витрат по Університету у зазначеному періоді 38,9%) та за НДР №№259 та 268 у 2013 році 52% та 177% відповідно (при фактичному рівні накладних витрат по Університету у зазначеному періоді 47,5%); 3) завищення фактичних видатків на оплату праці адміністративно управлінського персоналу внаслідок недотримання рівня накладних витрат, який склався в цілому по університету, та як результат, завищення фактичних видатків на сплату єдиного соціального внеску є порушенням вимог п. 37 Типового положення з планування, обліку і калькулювання собівартості науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт, що затверджене постановою Кабінету міністрів України №830 та призвело до завищення вартості НДР №№259 та 268, виконання яких здійснювалось за рахунок загального фонду кошторису, на загальну суму 37996,55 грн., в тому числі за НДР №259 на загальну суму 5765,12 грн., в т.ч. на оплату праці 4230,17 грн. (2012 рік 2566,94 грн., 2013 рік 1663,23 грн.) та сплату єдиного соціального внеску 1535,55 грн. (2012 рік 931,80 грн., 2013 рік 603,75 грн.) та за НДР №268 на загальну суму 32230,83 грн., в т.ч. на оплату праці 23646,98 грн. (2013 рік) та сплату єдиного соціального внеску 8583,85 грн. (2013 рік).

Відповідно до положень закріплених в п. 37 Типового положення з планування, обліку і калькулювання собівартості науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт, що затверджене постановою Кабінету міністрів України від 20.07.1996р. №830, накладні витрати включаються до калькуляції кошторисної вартості НДДКР пропорційно обсягам витрат на оплату праці основних виконавців.

В свою чергу, обсяг накладних витрат на рік (квартал) визначаються в цілому по організації в кошторисі накладних витрат. Підставою для складання кошторису накладних витрат організації є її організаційна структура, штатний розпис, норми використання всіх видів енергії для господарських потреб, потреба в допоміжних матеріалах для утримання і ремонту будинків, споруд тощо.

Планові розрахунки витрат, уточнені за періодами, застосовуються для контролю за проведенням НДДКР, використанням матеріальних і трудових ресурсів, для оцінки результатів роботи організації в цілому та її структурних підрозділів.

Під час планування, обліку і калькулювання собівартості НДДКР повинна забезпечуватися порівняльність планових та звітних даних щодо складу і класифікації витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» орган державного фінансового контролю здійснює державний фінансовий контроль та контроль за: виконанням функцій з управління об'єктами державної власності; цільовим використанням коштів державного і місцевих бюджетів; цільовим використанням і своєчасним поверненням кредитів (позик), одержаних під державні (місцеві) гарантії; складанням бюджетної звітності, паспортів бюджетних програм та звітів про їх виконання (у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі), кошторисів та інших документів, що застосовуються в процесі виконання бюджету; станом внутрішнього контролю та внутрішнього аудиту у розпорядників бюджетних коштів; усуненням виявлених недоліків і порушень

Відповідно до п. 1, 7 ст. 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» органу державного фінансового контролю надається право перевіряти в ході державного фінансового контролю грошові та бухгалтерські документи, звіти, кошториси й інші документи, що підтверджують надходження і витрачання коштів та матеріальних цінностей, документи щодо проведення процедур державних закупівель, проводити перевірки фактичної наявності цінностей (коштів, цінних паперів, сировини, матеріалів, готової продукції, устаткування тощо); пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Згідно з п. 10 ст. 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» органу державного фінансового контролю надається право звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Слід зазначити, що вищевикладені правові положення також зазначені у п. 50 Порядку проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними Органами, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України.

В свою чергу, невиконання вимоги в повному обсязі є порушенням ч. 2 ст.1 5 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні", якою передбачено, що законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів, що контролюються.

Колегія суддів звертає увагу на те, що згідно позиції Верховного Суду України при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання.

Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом. Збитки стягуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення перевіряє суд, який розглядає цей позов, а не позов підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною.

В той же час, ч. 1 ст. 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Отже, суд приймає до уваги та враховує правову позицію, зазначену Верховним Судом України, зокрема, у постановах від 15.04.2014р. у справі №21-40а14 та від 13.05.2014р. у справі 21-89а14.

Враховуючи вищенаведене колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції стосовно того, що оскільки сума зайво використаних бюджетних коштів у загальній сумі 37996,55 грн. на момент розгляду справи відповідачем не сплачена, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Доводи представників апелянта про те, що всі роботи по спірній сумі виконувались на підставі затвердженого кошторису, суд не приймає до уваги, оскільки не доведена обгрунтовність цих витрат у відповідності до Типового положення з планування, обліку і калькулювання собівартості науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт, що затверджене постановою Кабінету міністрів України від 20.07.1996р. №830.

Суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого обґрунтовано задовольнив адміністративний позов.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції від 29.10.2015 р. відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача.

Відповідно до ч.1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновком суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків, щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної фінансової інспекції в Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.10.2015р. по справі № 820/8597/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_5Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_6 ОСОБА_7 Повний текст ухвали виготовлений 21.12.2015 р.