Постанова № 54967776, 12.01.2016, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" січня 2016 р. Справа № 922/5468/15

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Сіверін В. І., суддя Терещенко О.І. , суддя Россолов В.В.

при секретарі Новіковій Ю.В.

за участю представників сторін:

позивача не зявився;

відповідача не зявився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Українська страхова група, м. Київ (вх. №5607Х/1-18)

на рішення господарського суду Харківської області від 16.11.2015р.

у справі №922/5468/15

за позовом Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Українська страхова група, м. Київ

до відповідача ОСОБА_1 з додатковою відповідальністю Міжнародна страхова компанія, м. Харків

про стягнення 46484,86 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 16.11.2015р. у справі №922/5468/15 (суддя Добреля Н.С.) позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з ОСОБА_1 з додатковою відповідальністю Міжнародна страхова компанія на користь Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Українська страхова група 30389,07 грн. страхового відшкодування збитків та 796,26 грн. витрат зі сплати судового збору; в частині стягнення з відповідача 16095,79 грн. страхового відшкодування відмовлено.

Приватне акціонерне товариство Страхова компанія Українська страхова група, м. Київ з рішенням суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 16.11.2015р. у справі №922/5468/15 скасувати в частині відмови в стягненні з відповідача на користь позивача 16 095,79 грн. страхового відшкодування та прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги про відшкодування шкоди в порядку регресу у розмірі 16 095,79 грн. задовольнити, в іншій частині рішення залишити без змін.

Автоматизованою системою документообігу Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу (справу) призначено для розгляду судді-доповідачу ОСОБА_2

Розпорядженням голови Харківського апеляційного господарського суду від 09.12.2015р. для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Сіверін В.І., суддя Терещенко О.І., суддя Россолов В.В.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 09.12.2015р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя Сіверін В.І., суддя Терещенко О.І., суддя Россолов В.В.) прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду на 12.01.2016р.

21.12.2015р. на адресу суду від позивача надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника. Крім того, підтримує апеляційну скаргу та просить її задовольнити. (вх.№17293).

Представники позивача та відповідача в судове засідання 12.01.2016 року не зявились, хоча належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень №6102216971760, №6102216971956, проте не скористались своїм правом на участь у судовому засіданні. (а.с.150-151).

Враховуючи, що позивач та відповідач належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, колегія суддів вважає можливим розглядати справу за їх відсутності за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, колегія суддів встановила наступне.

Як встановлено місцевим господарським судом, 21 грудня 2014 року в місті Харкові відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу Тойота, державний № АК АА4972 ОК під керуванням водія ОСОБА_3 та транспортного засобу Порше, державний № НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_4 (винний водій), цивільна відповідальність власника застрахована за полісом АС/5538939 у ТДВ Міжнародна страхова компанія (відповідач).

Майнові інтереси власника автомобіля Тойота, державний № АК АА4972 ОК були застраховані ПАТ Страхова компанія Українська страхова група (позивач) за договором добровільного страхування транспортного засобу № 28-0199-01408/0199 від 21.11.2014 року, у відповідності до умов якого позивач взяв на себе зобов`язання при настанні страхового випадку здійснити виплату страхового відшкодування в межах страхової суми.

Вказана дорожньо-транспортна пригода сталася з вини водія ОСОБА_4, що підтверджується довідкою ВДАІ і № 9478594 та постановою Дарницького районного суду м. Києва по справі № 753/1378/15-п від 29.01.2015 року, якою визнано ОСОБА_4 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпаП України (а.с. 18-19).

Характер та обсяг отриманих збитків в результаті ДТП, позивач підтверджує калькуляцією № ДККА-41938 від 09.02.2015 року (а.с. 22-25).

Відповідач заперечував проти розміру витрат, та зазначив, що звернувся до ХНДІСЕ ім. засл. проф. ОСОБА_5 з проханням провести автотоварознавче дослідження щодо визначення розміру збитку та відповідно до висновку експертного автотоварознавчого дослідження № 5738 від 09.07.2015р. розмір збитку, що був спричинений становить 37666,89 грн. У зв`язку з чим, вважає , що рахунок на який посилається позивач не є належним доказом, оскільки відповідно до платіжного доручення № 3883 від 26.02.2015 року страхове відшкодування в розмірі 37553,50 грн. та платіжне доручення № 6202 від 27.03.2015 року в розмірі 9951,36 грн. було сплачено позивачем на користь страхувальника - ТОВ "Ілта", а не на рахунок СТО. Таким чином, відповідач має сплачувати страхове відшкодування без врахування ПДВ, що складає 31389,07 грн. Крім того, п. 2 полісу АС/5538939 від 17.04.2014 року встановлена франшиза в розмірі 1000,00 грн., у зв`язку з чим на підставі ст. 12 Закону України "Про страхування" сума страхового відшкодування зменшується на розмір встановленої франшизи. У зв`язку з викладеним, з відповідача підлягає стягненню 30389,07 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі заяви страхувальника від 24.12.2014 року, позивачем було здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 37533,50 грн.

Крім того, 18.03.2015 року позивачем, на підставі калькуляції № ДККА-41938 від 09.02.2015 року було складено страховий акт та розрахунок страхового відшкодування до нього.

На підставі вказаних документів, позивач здійснив виплату страхового відшкодування в розмірі 9951,36 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 6202 від 27.03.2015 року.

Цивільно - правова відповідальність водія автомобіля Порше, державний № НОМЕР_1 була застрахована у відповідача (ТДВ "Міжнародна страхова компанія").

Як свідчать матеріали справи, позивач звернувся до відповідача з заявою № 11/15001 від 22.04.2015 року щодо виплати (страхового) відшкодування в порядку регресу (а.с. 34-35).

Відповідач дану заяву отримав, про що свідчить поштове повідомлення, яке міститься в матеріалах справи (а.с. 36).

Враховуючи те, що відповідачем не було здійснено виплати страхового відшкодування позивачу, останній звернувся до суду з позовом до господарського суду Харківської області про стягнення 46484,86 грн. (без урахування франшизи).

Перевіривши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування місцевим господарським судом норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Статтею 979 Цивільного кодексу України визначено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобовязується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобовязується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно ст. ст. 3-5 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (надалі - Закон) обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Приписами частини 1 ст. 25 Закону України "Про страхування" встановлено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Частиною ч. 1 ст. 990 Цивільного кодексу України передбачено, що страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

За приписами п.1 ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до ст. 1192 Цивільного кодексу України, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Крім того, відповідно до листа Верховного суду України "Судова практика розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування" від 19.07.2011 року, визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинні виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком авто товарознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.

Враховуючи те, що винна у ДТП особа має поліс страхування цивільно-правової відповідальності, то відповідно до ч. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" , при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Таким чином, обов'язок відшкодувати шкоду замість винуватця у заподіянні такої шкоди, несе страховик (відповідач) в межах встановлених лімітів відповідальності та в порядку Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Згідно статті 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Приписами ст. 27 Закону України "Про страхування" передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про те, що відповідальною особою в розумінні ст. 27 Закону України Про страхування та ст. 993 Цивільного Кодексу України, в силу положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" є саме відповідач ОСОБА_1 з додатковою відповідальністю Міжнародна страхова компанія, м. Харків.

Відповідно до ст. 29 Закону України Про обов'язкове страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у зв'язку із пошкодженням транспортного засобу, відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого в порядку, встановленому законодавством.

Позивачем відповідно до умов генеральної угоди, було надано в якості доказів витрат, пов`язаних з відшкодуванням відновлювального ремонту транспортного засобу калькуляцію № ДККА-41938 від 09.02.2015 року.

Господарським судом першої інстанції вірно встановлено, що вказана калькуляція не містить інформації щодо коефіцієнту зносу транспортного засобу, як того передбачає стаття 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Порядок розрахунку витрат встановлено Законом України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні, Постановою Кабінету Міністрів України №8 від 05.01.1998 року Про затвердження Типового положення про організацію діяльності аварійних комісарів та Законом України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а тому розрахунок суми збитку повинен бути проведеним з урахуванням прав відповідача відповідно до ОСОБА_5 товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №142/5/2092 від 24.11.2003 року.

Як встановлено в статті 7 Закону України Про оцінку майна, майнових прав та професійну діяльність в Україні, оцінка майна проводиться у випадках, встановлених законодавством України, міжнародними угодами, на підставі договору, а також на вимогу однієї з сторін угоди та за згодою сторін. Проведення оцінки майна є обов'язковим у випадках визначення збитків або розміру відшкодування.

Згідно ст. 12 Закону України Про оцінку майна, майнових прав та професійну діяльність в Україні, звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.

Господарський суд першої інстанції вірно зазначив про те, що наданий позивачем розрахунок збитків не відповідає вимогам чинного законодавства України, оскільки з наданої позивачем калькуляції неможливо встановити особу, що склала калькуляцію, на ній відсутній підпис відповідальної особи.

Обґрунтованого висновку оцінювача щодо розміру збитків матеріали даної справи не містять, а тому неможливо встановити той факт чи мала особа, яка здійснювала калькуляцію статус оцінювача.

Вимоги до звіту про оцінку майна, порядку його оформлення та рецензування встановлюються положенням (національними стандартами) оцінки майна. Зміст звіту про оцінку майна повинен містити розділи, що розкривають зміст проведених процедур та використаної нормативно-правової бази з оцінки майна. Порядок оцінки розміру збитків визначається відповідно до положень ОСОБА_5.

Таким чином, належним підтвердженням розміру збитків є висновок експерта, або спеціаліста авто товарознавця.

Однак, матеріали даної справи таких доказів не містять.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем до суду першої інстанції було надано висновок експертного товарознавчого дослідження Харківського науково-дослідного інституту ім. Засл. Проф. ОСОБА_5 № 5738 від 09.07.2015 року, виконаного на замовлення відповідача, в якому зазначено про те, що величина вартості відновлювального ремонту, з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складових, пошкодженого у результаті ДТП (21.12.2014 року) автомобіля НОМЕР_2 , складає: 37666,89 грн.

Тобто, вказаний висновок відповідає вимогам, що передбачені Методикою товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів та Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Крім того, статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Відповідно до п.196.1.3 ст.196 Податкового кодексу України, не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість операції з надання послуг із страхування, співстрахування або перестрахування особами, які мають ліцензію на здійснення страхової діяльності відповідно до закону, а також пов'язаних з такою діяльністю послуг страхових (перестрахових) брокерів та страхових агентів.

Частинами 1,2 ст.14 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Виходячи з системного аналізу змісту вищенаведених норм чинного законодавства України, всі операції з надання послуг із страхування, в тому числі пов'язані з оплатою страхових послуг страхувальником на користь страховика та компенсацією останнім збитків, понесених потерпілим при настанні страхового випадку, не є об'єктом оподаткування ПДВ, в зв'язку з чим, за загальним правилом, як при визначенні розміру страхових платежів, так і при визначенні розміру матеріального збитку чи страхової виплати, що підлягає до відшкодування страхувальнику чи безпосередньо потерпілій особі (п.36.4 ст.36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів"), податок на додану вартість не нараховується, окремим рядком не виділяється та страховики не є платниками ПДВ по таких операціях.

Отже, у разі, якщо страхові суми не перераховуються безпосередньо потерпілому (позивачу), а спрямовуються на придбання у платника податку на додану вартість послуг по ремонту, заміщенню, відтворенню застрахованого об'єкта чи товарно-матеріальних цінностей, які мають бути використані в процесі його ремонту (запчастини та інші витратні матеріали тощо), то розрахунок суми виплат на таке придбання здійснюється з урахуванням сум податку на додану вартість, які включаються до вартості й виділяються окремим рядком у розрахункових документах.

Також, у разі якщо придбання послуг по ремонту, заміщенню, відтворенню застрахованого об'єкта чи товарно-матеріальних цінностей, які мають бути використані в процесі його ремонту, здійснюється у неплатника податку на додану вартість, то розрахунок сум виплати здійснюється без урахування сум ПДВ.

При цьому, сам по собі висновок судової автотоварознавчої експертизи не є підставою для виникнення податкових зобов'язань, пов'язаних з наданням послуг щодо проведення відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу. Зазначені зобов'язання виникають лише внаслідок фактичного надання послуги з проведення такого ремонту за умови, що виконавець цієї послуги є платником ПДВ. Таким чином у випадку не проведення фактичного ремонту транспортного засобу, або проведення його особою, яка не є платником ПДВ, податкові зобов'язання не виникають.

Таким чином, враховуючи той факт, що відповідно до платіжного доручення № 3883 від 26.02.2015 року страхове відшкодування в розмірі 37533,50 грн. та платіжного доручення № 6202 від 27.03.2015 року в розмірі 9951,36 грн. було сплачено позивачем на користь страхувальника - ТОВ "Ілта", а не на рахунок СТО, то відповідач має сплачувати страхове відшкодування без урахування ПДВ.

Аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові від 23.04.2013 року по справі № 5019/2475/11.

А тому, на думку колегії суддів, місцевий господарський суд дійшов вірного та обґрунтованого висновку про те, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Українська страхова група підлягають частковому задоволенню в сумі 30389,07 грн., оскільки вказана сума підтверджена висновком експертного товарознавчого дослідження Харківського науково-дослідного інституту ім. Засл. Проф. ОСОБА_5 № 5738 від 09.07.2015 року.

В частині стягнення з відповідача 16095,79 грн. страхового відшкодування, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про відмову в задоволенні позову в цій частині, оскільки вона не підтверджена належними доказами у відповідності до ст. 12 Закону України Про оцінку майна, майнових прав та професійну діяльність в Україні.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Стаття 33 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Колегія суддів зазначає, що при розгляді справи судом апеляційної інстанції апелянтом не надано ніяких додаткових пояснень та відповідних доказів, які б спростували висновки, викладені в рішенні господарського суду першої інстанції, та всупереч вимог ст.33 Господарського процесуального кодексу України не доведені ті обставини, на які апелянт посилався, як на підставу своїх вимог.

З урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин даної справи, колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами.

Таким чином, на думку колегії суддів, під час розгляду справи її фактичні обставини були встановлені судом першої інстанції на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів; висновки суду відповідають цим обставинам, юридична оцінка надана їм з вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження при апеляційному перегляді рішення, у звязку з чим апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Українська страхова група, м. Київ слід залишити без задоволення, а рішення господарського суду Харківської області - без змін.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст. ст. 99, 101, ч.1 ст.103, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Українська страхова група, м. Київ залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 16.11.2015р. у справі № 922/5468/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складений 13.01.2016р.

Головуючий суддя Сіверін В. І.

Суддя Терещенко О.І.

Суддя Россолов В.В.