Постанова № 54967614, 12.01.2016, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.01.2016 року Справа № 904/6803/15

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого Виноградник О.М. ( доповідач)

суддів: Джихур О.В., Чимбар Л.О. (зміна у складі колегії суддів на підставі розпорядження секретаря судової палати від 11.01.2016р.)

при секретарі: Ситниковій М.Ю.

Представники сторін:

позивача – не з`явився; про час та місце судового засідання повідомлений належним чином;

відповідача – не з`явився; про час та місце судового засідання повідомлений належним чином;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства «Нікопольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» Нікопольської міської ради, м.Нікополь

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 30.09.2015 року по справі № 904/6803/15

за позовом Приватного акціонерного товариства «Енергоресурси», м.Нікополь

до Комунального підприємства «Нікопольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» Нікопольської міської ради, м.Нікополь

про стягнення 331 594,16 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 30.09.2015 року у справі № 904/6803/15 (суддя Забарющий М.І.) за позовом Приватного акціонерного товариства «Енергоресурси», м.Нікополь до Комунального підприємства «Нікопольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» Нікопольської міської ради, м.Нікополь про стягнення 331 594,16 грн. позов було задоволено частково, стягнено з відповідача на користь позивача 290 899,99 грн. основного боргу, 544,00 грн. – 3% річних, 5828,88 грн. судового збору; в решті позовних вимог - відмовлено (а.с.62).

Рішення господарського суду Дніпропетровської області мотивовано фактом неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов’язань по повній та своєчасній оплаті вартості поставленої технічної води, в частині відмови в позові по стягненню пені та частини нарахування 3% річних – відсутністю у справі доказів вручення відповідачу рахунків на оплату раніше 18.06.2015р.; в якості норм матеріального права господарський суд послався на ст.ст.20, 173, 174, 193, 264-266 Господарського кодексу України, ст.ст. 530, 547, 625 ЦК України.

Не погодившись з вищезазначеним рішенням місцевого господарського суду, до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернувся відповідач по справі – Комунальне підприємство «Нікопольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» Нікопольської міської ради, м.Нікополь, посилається на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, які мають значення для її правильного вирішення, зокрема:

- господарським судом порушено ст.ст.4-2, 4-3 ГПК України щодо рівності та змагальності учасників судового процесу, не задоволено клопотання відповідача про відкладення розгляду справи та прийнято рішення за відсутності представника відповідача;

- крім того, господарським судом не були прийняті до уваги заперечення відповідача щодо відсутності обґрунтованого розрахунку позову – відсутності суми основної заборгованості, а в розрахунку пені та 3% річних зазначена недостовірна інформація, оскільки зазначений в них акт звірки № 07179 від 31.07.2014р. на суму 208 691,62 грн. відсутній у акті звірки.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу проти її задоволення заперечував, посилаючись на відповідність оскаржуваного судового рішення вимогам чинного законодавства, фактичним обставинам та матеріалам справи, зазначає, що апеляційна скарга взагалі не містить будь-яких обґрунтованих доводів, в ній не зазначено, які норми матеріального права порушено судом першої інстанції, а викладено лише власне тлумачення положень норм процесуального права, які не спростовують висновків місцевого господарського суду. Щодо прийняття рішення за відсутності представника відповідача та незадоволення його клопотання про відкладення розгляду справи, то позивач зазначає, що скаржника було належним чином сповіщено про час та місце судового засідання, про що в матеріалах справи міститься відповідне поштове повідомлення; у клопотанні відповідача не зазначено з яких саме поважних причин його представник не може з`явитись в судове засідання, тому господарським судом правомірно не задоволено таке клопотання, а відповідно до п.п.3.9.1 п.3.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» неявка учасника судового процесу в судове засідання не є підставою для скасування судового рішення. Крім того, як зазначає позивач, не відповідає дійсності твердження відповідача про відсутність обґрунтованого розрахунку позову, оскільки в позовній заяві перелічені рахунки не сплачені відповідачем, сума яких і є сумою заборгованості у цій справі.

Ухвалами Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.11.2015р., 24.12.2015р. позивача та відповідача було зобов`язано провести звірку розрахунків та надати акти звірки, розрахунки, в зв`язку з різницею сум, зазначених у рахунках № 1336 від 31.05.2014р., № 09164 від 30.09.2014р. та у актах звірки (а.с.79, 86). Сторонами не виконано вимоги суду апеляційної інстанції без поважних причин. Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції виходить із суми заборгованості визнаної відповідачем в актах звірки та вимогами позивача щодо основної заборгованості, викладеними у позовній заяві (а.с.24, 39-41).

11.01.2016р. до Дніпропетровського апеляційного господарського суду надійшло клопотання скаржника про подальше відкладення розгляду справи. На думку колегії суддів, таке клопотання не підлягає задоволенню, оскільки: по-перше, з його змісту вбачається, що скаржник належним чином повідомлений про час та місце судового засідання 12.01.2016р.; по-друге, до клопотання не надано жодного доказу в розумінні ст.ст.32, 36 ГПК України, підтверджуючого поважність причин неможливості явки представника скаржника в судове засідання.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення господарського суду Дніпропетровської області, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення слід залишити без змін, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 14.04.2014р. між Приватним акціонерним товариством «Енергоресурси» м.Нікополь («постачальник» за договором, позивач по справі) та Комунальним підприємством «Нікопольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» Нікопольської міської ради, м.Нікополь («споживач» за договором, відповідач по справі, скаржник) був підписаний договір про надання послуг з постачання технічної води № 88-ТВ-6682, відповідно до предмету якого «постачальник» зобов`язався надавати «споживачу» послуги з постачання технічної води в межах, необхідних для жителів кварталів №1-7, 7а, 10 (додаток № 1) м.Нікополя, для поливу присадибних ділянок, а «споживач» зобов`язався сплачувати «постачальнику» за технічну воду, що поставляється, згідно з умовами цього договору (п.1.1 р.1 договору (а.с.10-12)).

Пунктом 1.3 р.1 договору сторони передбачили, що ціна технічної води за 1000 куб. м. складає 846,00 грн. без ПДВ, ПДВ – 169,20 грн., всього з ПДВ – 1015,20 грн.

Пунктами 2.1-2.2 р.2 договору визначено, що розрахунки за технічну воду проводяться «споживачем» протягом 10-ти календарних днів після надання «постачальником» рахунка на підставі підписаного обома сторонами акту приймання-передачі послуг за відпущену технічну воду; «споживач» повертає «постачальнику» підписаний акт приймання-передачі не пізніше 5-го числа місяця, наступного за звітним; якщо у «споживача» є претензії до якості і кількості наданих «постачальником» послуг і «споживач» відмовляється підписати акт приймання-передачі наданих послуг, «споживач» зобов`язаний надати «постачальникові» письмові мотивовані заперечення протягом 3 календарних днів з моменту отримання акту; якщо «споживач» протягом вказаного періоду не надав мотивованих заперечень, акт вважається підписаним і прийнятим «споживачем» в редакції «постачальника».

Пунктом 4.1 р.4 договору сторони зобов`язались в обов`язковому порядку проводити звірку взаємних розрахунків шляхом підписання актів звірки, щокварталу.

Підпунктами 4.2.3, 4.4.1, 4.4.2 р.4 сторони передбачили обов`язок «постачальника» по закінченні розрахункового місяця надати «споживачу» акт приймання-передачі поставленої води та обов`язок «споживача» своєчасно та в повному розмірі сплачувати отриману воду відповідно до умов цього договору; приймати поставлену технічну воду згідно з актом приймання-передачі.

Пунктом 5.1 р.5 договору сторонами погоджено, що за у разі невчасної або не в повному розмірі оплати «споживачем» послуги з постачання технічної води «споживач» сплачу «постачальнику» пеню у розмірі 0,5% від суми невиконаного зобов`язання за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, згідно Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань».

Пунктами 8.1 р.8 договору встановлено, що він діє з моменту підписання та до 15.10.2014р.

Також 14.04.2014р. між сторонами було підписано додатки № 1 та № 2 до договору щодо обсягів поставки технічної води «споживачу»; акт розмежування зон обслуговування трубопроводів технічної води (а.с.13, 14).

Докази визнання недійсним, розірвання, внесення будь-яких змін в встановленому законом порядку до договору № 88-ТВ-6682 від 14.04.2014р. відсутні в матеріалах справи, не надавались скаржником в ході розгляду справи в судах обох інстанцій відповідно до ст.ст.32, 33, 36 ГПК України.

На виконання умов договору № 88-ТВ-6652 позивачем була здійснена відповідачу поставка технічної води в період з травня 2014 року по вересень 2014 року (включно) на загальну суму 495 154,67 грн., що підтверджується актами надання послуг: № 1336 від 31.05.2014р. на суму 134 139,40 грн., № 1712 від 30.06.2014р. на суму 113 028,31 грн., № 1939 від 31.07.2014р. на суму 208 691,62 грн., № 2418 від 30.09.2014р. на суму 39 295,34 грн. (а.с.15-18). Зазначені акти підписані відповідачем без будь-яких зауважень щодо якості, кількості, вартості поставленої технічної води та наданих послуг.

За надані послуги позивачем відповідачу було виставлено рахунки на оплату № 1336 від 31.05.2014р. на суму 134 139,40 грн., № 1712 від 30.06.2014р. на суму 113 028,31 грн., № 07179 від 31.07.2014р. на суму 208 691,62 грн., № 09164 від 30.09.2014р. на суму 39 295,34 грн. (а.с.19-22).

Актами звірки станом на 01.10.2014р., 01.12.2014р., 01.07.2015р., підписаними обома сторонами, підтверджується наявність заборгованості відповідача перед позивачем за надані послуги з постачання технічної води:

- за рахунком № 1336 від 31.05.2014р. на суму 15 256,64 грн.;

- за рахунком № 1712 від 30.06.2014р. на суму 113 028,31 грн.;

- за рахунком № 1939 від 31.07.2014р. на суму 208 691,62 грн.;

- за рахунком № 09164 від 30.09.2014р. на суму 11 923,42 грн. (а.с.24, 39, 40, 41).

Відповідач зазначені рахунки не оплатив, тому позивач 16.06.2015р. листом № 14-703 звернувся до відповідача з претензію про оплату вищезазначених рахунків, в якості додатку відповідачу було направлено 4 вищевказаних рахунки (а.с.23). Зазначену претензію отримано відповідачем 18.06.2015р., що підтверджується поштовим повідомленням про вручення (а.с.38). Будь-які інші докази в розумінні ст.ст.32, 36 ГПК України, підтверджуючі факт отримання (надання) рахунків на оплату позивачем відповідачу відсутні в матеріалах справи. Посилання позивача на акти звірки, в яких відповідачем зазначено номери та дати рахунків не приймаються, оскільки такі акти не містять дати їх складання.

Відповідач на вищевказану претензію не відповів, за надані послуги з поставки технічної води розрахувався частково – по рахунку № 1336 від 31.05.2014р. в повному обсязі, по рахунку № 1712 від 30.06.2014р. частково в сумі 42 743,36 грн. (а.с.42-55), внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 290 899,99 грн. Як зазначає позивач в позові, решту заборгованості відповідач не сплатив, що і стало підставою звернення позивача з позовом до господарського суду (а.с.3-4).

Згідно з частиною 1 ст.193 Господарського кодексу України передбачено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, що передбачені цим Кодексом.

Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Статтею 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з частиною 1 ст.903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 1 статті 530 ЦК України регламентовано, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно ст.546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч.2 т.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи наявність заборгованості, господарським судом правомірно задоволено позов та стягнено з відповідача 290 899,99 грн. основного боргу, 3% річних за період з 29.06.2015р. по 20.07.2015р. в сумі 544,00 грн.

Крім того, господарським судом правомірно відмовлено в стягненні 30 524,68 грн. пені за період з 11.08.2014р. по 11.04.2015р. та частини 3% річних в сумі 9625,49 грн. за період з 11.06.2014р. по 20.07.2015р., як нарахованих до періоду прострочення, оскільки умовами договору передбачена оплата за надані послуги протягом 10 календарних днів після отримання відповідачем рахунків від позивача, а матеріалами справи підтверджено направлення відповідачу рахунків лише 18.06.2015р. (а.с.38), тобто, їх слід було оплатити до 28.06.2015р., а прострочення виконання зобов`язання по оплаті виникло з 29.06.2015р.

Щодо доводів відповідача про відсутність у позові обґрунтованого розрахунку, посилання позивача в позові на рахунок № 07179 від 31.07.2014р., який відсутній у акті звірки, то вони не приймаються колегією суддів, оскільки розрахунок заборгованості міститься у тексті позовної заяви і складається з суми неоплачених відповідачем рахунків, а в актах звірки міститься посилання на рахунок № 1939 від 31.07.2014р. на суму 208 691,62 грн., який фактично є актом наданих послуг за липень, підписаний сторонами та на який виписаний рахунок № 07179 на тотожну суму – 208 691,62 грн., а актами звірик підтверджена наявність заборгованості відповідача перед позивачем.

Щодо доводів відповідача про порушення господарським судом приписів ст.ст.4-2, 4-3 ҐГПК України, незадоволення клопотання скаржника про відкладення розгляду справи, винесення рішення за його відсутності, то вони не приймаються колегією суддів з огляду на наступне.

Ухвалою господарського суду від 30.07.2015р. було порушено провадження у цій справі та призначено розгляд на 25.08.2015р. Вищевказану ухвалу господарського суду отримано відповідачем, про що в матеріалах справи містяться докази (поштове повідомлення - а.с.31).

21.08.2015р. до господарського суду Дніпропетровської області надійшло клопотання відповідача про відкладення розгляду справи в зв`язку з неможливістю явки повноважного представника, жодного доказу на обґрунтування цього клопотання не надано (а.с.34). Зазначене клопотання задоволено господарським судом, розгляд справи відкладений на 30.09.2015р. (а.с.36). Ухвалу про відкладення отримано скаржником, що підтверджується поштовим повідомленням (а.с.57).

29.09.2015р. до господарського суду від відповідача вдруге надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке також не підтверджено жодним доказом (а.с.59). Із зазначеного клопотання від 29.09.2015р. вбачається, що скаржник був обізнаний з тим, що судове засідання по справі має відбутись саме 30.09.2015р. об 11:00 годині.

Отже, враховуючи вищевикладене, господарським судом було дотримано вимог Господарського процесуального кодексу України, сповіщено скаржника про час та місце судового засідання двічі, надано право подати докази та висловити свою правову позицію по зазначеній справі, а відповідач, в свою чергу, не скористався своїми правами, передбаченими ст.22 ГПК України, не з`явився в судові засідання без поважних причин, докази протилежного вістуні.

За цих обставин колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що висновки, викладені в оскаржуваному рішенні господарського суду від 30.09.2015р. відповідають вимогам закону, матеріалам, обставинам справи, а доводи, наведені в апеляційній скарзі не можуть бути підставами скасування або зміни постановленого судового рішення, правові підстави задоволення апеляційної скарги – відсутні.

Керуючись ч. 3-5 ст.49, ст.ст.99, 101, 103-105 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Нікопольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» Нікопольської міської ради, м.Нікополь – залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 30.09.2015 року у справі № 904/6803/15 - залишити без змін.

Матеріали справи повернути до господарського суду Дніпропетровської області.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 13.01.2016р.

Головуючий суддя О.М. Виноградник

Суддя О.В.Джихур

Суддя Л.О. Чимбар