Ухвала суду № 54963285, 14.01.2016, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний № 310/3594/15-ц головуючий у 1 інстанції Прінь І.П.

провадження № 22-ц/778/121/16 суддя-доповідач ОСОБА_1

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2016 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Запорізької області у складі головуючого судді Осоцького І.І.,

суддів Кухаря С.В., Панкеєва О.В.,

за участю секретаря судового засідання Бурима В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 11 вересня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до Бердянського МВ ГУМВС України в Запорізькій області, Державної казначейської служби України, третя особа Департамент внутрішньої безпеки УВБ в Запорізькій області МВС України, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2015 року ОСОБА_2 і ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом, яких у ході розгляду уточнили,до Бердянського МВ ГУМВС України в Запорізькій області, Державної казначейської служби України, третя особа Департамент внутрішньої безпеки УВБ в Запорізькій області МВС України, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

В обґрунтування позову зазначили, що 19 квітня 2012 року на домоволодіння № 188 по вул. Чубаря в м. Бердянськ, в якому проживали ОСОБА_2 з чоловіком ОСОБА_4, малолітньою дитиною, матір'ю ОСОБА_3 та братом ОСОБА_5, був скоєний напад з боку ОСОБА_6 та ОСОБА_7, з якими також було ще 8 осіб, і викрадено майно позивачів. У ОСОБА_3 були викраденні офіційні документи: чеки та накладні на будівельні матеріали, розписки від продавців про купівлю ділянки № 188 по вулиці Чубаря в м. Бердянськ, оригінали договорів про згоду переоформити на ім'я ОСОБА_3 приміщення повністю, документи узаконення будівництва за адресою у місті Бердянськ, по вулиці Чубаря, 188, висновок експерта, податкові декларації, кошти в сумі 10000(десять тисяч) дол. США, 10000 (десять тисяч) гривень, майно та коштовності на суму 23 827 грн., всього на загальну суму 254 945,66 грн. У ОСОБА_2 були викрадені кошти в сумі 50 000,00 дол. США, 25 євро, 700 грн., майно, особисті речі та ювелірні коштовності на суму 91 450 грн., неповний перелік яких зазначений в поясненнях матеріалів карної справи; документи податкової звітності: свідоцтво про підприємницьку діяльність, свідоцтво про сплату єдиного податку, довідка 4 ОПП, книга рро, накладні, звіти, товарно-транспортні накладні за період 2010-2011 рр., квитанції про сплату податків та обов'язкових платежів за 2010-2011 рр., всього на суму 1198712,85 грн.

Викликані на місце події працівники міліції відмовилися перешкоджати скоєнню злочину, відмовилися допомогти їм забрати свої кошти та документи, які знаходилися у будинку. ОСОБА_2 звернулася того ж дня до Бердянського МВ ГУМВС у Запорізькій області із заявою про притягнення до кримінальної відповідальності осіб, які пограбували і захватили її домоволодіння. 28.04.2012 року було порушено кримінальну справу за ч.5 ст.185, ч.1 ст.357 КК України, а 23.05.2012р. дії невстановлених осіб перекваліфіковані на ч.5 ст.186 КК України. Вони неодноразово зверталися до Генеральної прокуратури, прокуратури Запорізької області, Бердянської міжрайонної прокуратури, головного управління МВС України в Запорізькій області зі скаргами на бездіяльність та допущені порушення при розслідуванні даної кримінальної справи. У травні 2012 року була подана скарга до УВБ в Запорізької області ДВБ МВС України, на яку була надана відповідь від 07.06.2012р., в якій зазначалося, що за результатами службового розслідування встановлено, що 19.04.2012 року співробітниками Бердянського МВ ГУМВС в області неналежним чином організовано та проведено збір матеріалів за зверненнями позивачів, а саме формально складений протокол огляду домоволодіння № 188 по вул. Чубаря м. Бердянська, не опитані усі особи, які могли бути причасні до протиправних дій, що надало можливість невстановленим. на теперішній час, досудовим слідством, особам заволодіти майном та документами потерпілих позивачів. За фактом виявлених порушень направлено подання керівництву ГУМВС в області про вжиття до винних заходів дисциплінарного впливу.

Відповідно до відповіді т.в.о. начальника слідчого управління ОСОБА_8 від 30.08.2012г. за № 6/Ж-447/1 що факти про порушення слідства по кримінальної справі підтвердилися. Та за порушення допущені під час організації та проведення першочергових слідчих дій на місці події та неналежне розслідування кримінальної справи № 3541210 слідчих СВ Бердянського МВ ГУМВС України в Запорізької області ОСОБА_9 та ОСОБА_10 притягнуто до дисциплінарної відповідальності.

Тобто, висновки зроблені на підставі перевірок працівниками прокуратури Запорізької області, УМВС України в Запорізької області та УВБ України в Запорізької області свідчать про те, що працівники СВ Бердянського МВ ГУМВС у Запорізькій області проявили бездіяльність та несумлінне виконання своїх обов'язків, що призвело до порушення майнових прав позивачів.

Оскільки до цього часу особи, винні у викраденні їх майна, через бездіяльність працівників Бердянського МВ ГУМВС, не встановлені, то матеріальна шкода, відповідно до вимог ст. 22, ч.1 ст.1166, ч.ч.6,7 ст.1176, ст.1177 ЦК України має бути відшкодована їм за рахунок коштів Державного бюджету України Державною казначейською службою.

Посилаючись на ст. 1167 ЦК України зазначають, що їм також була спричинена моральна шкода, яка виразилася у порушенні нормального ритму життя тому, що позивачі вимушені були добиватися порушення кримінальної справи, її розслідування, шляхом неодноразових звернень та скарг до різних інстанцій. Після формальних відписок посадових осіб позивачі відчували себе незахишеними від правоохоронних органів, особи які скоїли злочин відносно позивачів, сміялися над ними, почуваючи свою безкарність, що викликає страждання та переживання. Погіршився стан здоров'я, тому що коли у 2012р. був скоєний даний злочин позивачка ОСОБА_2 знаходилася у декретній відпустці та годувала дитину ще груддю, після скоєного злочину вигодовування через нервовий стрес була вимушена припинити. Змушена була займатися пошуком грошей для відновлення документів на підприємницьку діяльність, що також викликало страждання та переживання, незаплановані матеріальні збитки та вплинуло на ділову репутацію позивачки. Так як у захопленому будинку знаходилися усі речі позивачів та їхньої сім'ї вони були змушені також збирати кошти на відновлення свого статку. Позивачки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 були змушені витрачати час та кошти на вивчення юридичних аспектів правової діяльності органів МВС та прокуратури, писати чисельні скарги, заяви та звернення до зазначених органів, на що теж витрачалось багато моральних сил, часу та коштів. Неодноразово відвідували органи МВС та прокуратури в м. Київ та м. Запоріжжя, на поїздки до яких витрачалися кошти. Витрачати багато особистого часу та моральних сил на займання черги на прийом до Бердянського міжрайонного прокурора о 5 годині ранку. Моральну шкоду вони оцінують у сумі 100 000 грн. кожному позивачу та вважають, що така сума зможе відновити їх моральний стан.

У звязку з зазначеним позивачі просили суд стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України, шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду в розмірі 1198 712,85 грн. та моральну шкоду в розмірі 100 000 грн., на користь ОСОБА_3 матеріальну шкоду в розмірі 254 945,66 грн. та моральну шкоду в розмірі 100 000 грн., а також стягнути, понесені ними судові витрати.

Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 11 вересня 2015 року у задоволені позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду ОСОБА_2 та ОСОБА_3 подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Згідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Як вбачається із матерів справи, що 28.04.2012 року постановою слідчого СВ Бердянського МВ УМВС України в Запорізькій області було порушено кримінальну справу №3541210 за фактом викрадення майна позивачів 19.04.2012 року. ОСОБА_2 і ОСОБА_3 були визнані потерпілими у цій кримінальній справі. Особи, які скоїли викрадення майна позивачів не були встановлені слідством.

Позивачі неодноразово зверталися до Генеральної прокуратури України, прокуратури Запорізької області, Бердянської міжрайонної прокуратури, ГУ МВС України в Запорізькій області, міністерства внутрішніх справ України зі скаргами на бездіяльність слідчих та порушення вимог КПК України при розслідуванні зазначеної справи. За скаргами позивачів неодноразово проводилися службові розслідування.

Так, на підставі звернення ОСОБА_5, ОСОБА_2О на бездіяльність працівників Бердянського МВ, старшим інспектором ВІОС УКЗ ГУМВС України в Запорізькій області проведено службове розслідування і складено висновок від 14.05.2012 року за результатами якого встановлено, що відомості, викладені у зверненнях цих осіб щодо неправомірних , на їх думку, дій працівників Бердянського МВ у ході службового розслідування свого обєктивного підтвердження не знайшли. ( а.с.84-86)

За скаргою ОСОБА_4 у січні 2013 року старшим інспектором ВІОС УКЗ ГУМВС України в Запорізькій області проведено службове розслідування, складено висновок від 11.01.2013 року про те, що відомості, викладені у зверненнях ОСОБА_4 свого обєктивного підтвердження не знайшли. ( а.с.87-89)

За скаргою ОСОБА_4 департаментом внутрішньої безпеки УВБ в Запорізькій області було проведено службове розслідування від 07.06.2012 року, в якому зазначено, що, 19.04.2012 року співробітниками Бердянського МВ неналежним чином організовано та проведено збір матеріалів за зверненням ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_3 (складено формальний протокол огляду домоволодіння №188 по вул. Чубаря в м. Бердянську; не опитані усі особи, які могли бути причетними до протиправних дій), що дало можливість невстановленим, на теперішній час, досудовим слідством, особам заволодіти майном та документами потерпілих. (а.с.114-123)

За поданням старшого інспектора ВІОС УКЗ ГУМВС України в Запорізькій області було здійснено перевірку відомостей, викладених у поданні і надано висновок за матеріалами службового розслідування про те, що відомості, викладені у поданні УВБ в Запорізькій області свого обєктивного підтвердження не знайшли відомості, щодо неправомірних працівників Бердянського МВ , порушень чинного законодавства з боку працівників міліції не встановлено ( а.с.127-131).

За повідомленням представника ГУ МВС України в Запорізькій області ОСОБА_11 вбачається, що за поданням УВБ в Запорізькій області слідчих СВ Бердянського МВ ГУМВС України в Запорізькій області про вжиття заходів до винних осіб у неналежному розслідуванні кримінальної справи № 3541210 слідчих Вареник А.О. і ОСОБА_10 було притягнуто до дисциплінарної відповідальності - сувора догана і догана відповідно (а.с.142).

За результатами перевірки за зверненням ОСОБА_4 з приводу протиправних дій працівників Бердянського МВ ГУМВС України в Запорізькій області, які мали місце 19.04.2012 року старшим слідчим Бердянської міжрайонної прокуратури ОСОБА_12 27.10.2013 року було винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи відносно працівників Бердянського МВ за ст.ст.363,365,367 КК України за відсутністю складу злочину (а.с.91-94).

З кінця 2012 року кримінальна справа № 3541210 за фактом викрадення майна позивачів перебуває у провадженні Приморського районного відділу ГУМВС України в Запорізькій області. На теперішній час досудове розслідування по кримінальній справі триває, остаточне рішення не прийнято. Строки давності притягнення особи, яка скоїла злочин, до кримінальної відповідальності не скінчилися, тобто можливість відшкодування заподіяної потерпілим матеріальної і моральної шкоди винною особою не втрачено.

Відмовляючи в задоволені позову суд першої інстанції зазначив, що на теперішній час досудове розслідування по кримінальній справі триває, остаточне рішення не прийнято, строки давності притягнення особи, яка скоїла злочин, до кримінальної відповідальності не скінчилися, тобто можливість відшкодування заподіяної потерпілим матеріальної і моральної шкоди винною особою не втрачено, постанова про відмову в порушенні кримінальної справи відносно працівників Бердянського МВ за ст.ст.363,365,367 КК України за відсутністю складу злочину (а.с.91-940, не оскаржена, а складений оперуповноваженим в ОВС УВБ в Запорізькій області ОСОБА_13 висновок щодо протиправної бездіяльності працівників Бердянського МВ від 07.07.2012р., (а.с.114-121), спростовуються висновком старшого інспектора ВІОС УКЗ ГУМВС України в Запорізькій області від 16.07.2012р. ( а.с.127-131) . Крім того позивачем не надано належних і допустимих доказів на підтвердження факту заподіяння позивачам моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, встановлення факту протиправності бездіяльності працівників Бердянського МВ, факту наявності причинного зв'язку між шкодою та протиправними діями (бездіяльністю) працівників Бердянського МВ та їх вини в заподіянні цієї шкоди.

Згідно з ч.1 ст. 1166 ЦК Українимайнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків (ст. 1172 ЦК України).

Відповідно до ч.ч.6,7 ст. 1176 ЦК Українишкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.

Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.

Підстави відповідальності за завдану моральну шкоду визначені у ст. 1167 ЦК. Зокрема за частиною 1 цієї статті моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно зі ст. 1177 ЦК України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.Шкода, завдана потерпілому внаслідок кримінального правопорушення, компенсується йому за рахунок Державного бюджету України у випадках та порядку, передбачених законом.

Проте закон, який би регулював порядок і умови компенсації шкоди, завданої потерпілому внаслідок кримінального правопорушення відсутній.

Загальними підставами для відшкодування матеріальної шкоди є сукупність обставин, а саме: наявність шкоди, протиправність дій (бездіяльності) особи, наявність причино-наслідкового зв'язку між шкодою та протиправною поведінкою ( протиправною бездіяльністю ) особи, а також наявність вини за виключенням , яке міститься у ч.2 ст. 1167 ЦК України.

З огляду на встановлені у судовому засіданні обставини, суд дійшов правильного висновку, що вина та прямий причинний звязок між діями (бездіяльністю) працівників Бердянського МВ ГУ МВС України в Запорізькій області при проведенні досудового розслідування і завданою потерпілим злочинними діями невстановлених осіб матеріальної шкоди відсутні, доказів протилежного позивачами суду не надано. А тому у задоволенні позовних вимог позивачів про стягнення матеріальної шкоди необхідно відмовити.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, що її завдала, за наявності вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно роз'яснень Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 р. в п. 5 постанови «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» обов'язковому з'ясуванню при вирішені спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою та протиправними діями заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду ті з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

При цьому, моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Позивачі у позовній заяві посилаються на те, що внаслідок бездіяльності працівників слідчого відділення Бердянського МВ по розслідуванню кримінальної справи, проведенню певних слідчих дій, не встановлення до цього часу осіб, які викрали їх майно, призвело до спричинення їм моральної шкоди.

Відмовляючи в задоволенні позову щодо стягнення моральної шкоди суд першої інстанції , що позивачем не доведено факту заподіяння позивачам моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, протиправності бездіяльності працівників Бердянського МВ по завданню моральної шкоди , наявності причинного зв'язку та їх вини в заподіянні цієї шкоди.

Судом надано оцінка письмових вказівок з контрольним строком виконання прокуратурою району слідчому органу УМВС, які передбачені ст. 36 КПК України, та є процесуальною дією учасника кримінального провадження/процесу в межах наданих цим кодексом повноважень , що не передбачає беззаперечного визнання дій або бездіяльності слідчого незаконними та винними.

Відповідно до ч.1 ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі

Відповідно до ч.3 ст.10, ч.ч. 1,2 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Доводи апеляційної скарги проте, що працівники міліції , які приїхали на виклик не затримали осіб, які скоїли злочин, що встановлено постановою про відмову в порушені кримінальної справи не відпадають дійсності, оскільки за висновком старшого слідчого Бердянської міжрайонної прокуратури ОСОБА_12 27.10.2013 року про відмову в порушенні кримінальної справи відносно працівників Бердянського МВ за ст.ст.363,365,367 КК України за відсутністю складу злочину у звязку із тим, що твердження заявника не знайшли свого обєктивного підтвердження та спростовані матеріалами дослідчої перевірки. (а.с.91-94).

Посилання в апеляційній скарзі проте, що слідчі Вареник А.О. та Сулакова К.В. притягнуті до дисциплінарної відповідальності за неналежне розслідування кримінальної справи не є підставою для покладання матеріальної відповідальності на державу та стягнення моральної шкоди, оскільки шкода позивачам завдана не діями працівників міліції а особами, що здійснили крадіжку, та позивачем не доведено факту заподіяння відповідачами моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, його розміру, наявності причинного зв'язку та вини працівників в заподіянні такої шкоди.

За положеннями ч.4 ст. 60 ЦПК України висновки суду не може ґрунтуватися на припущеннях тому посилання щодо можливого затримання злочинців не може прийматися на припущеннях.

Посилання на відповіді щодо скарг позивачів відносно притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників Бердянського МВ - ОСОБА_9 та ОСОБА_10, як вже зазначалося не спростовують висновки суду , оскільки притягнення до дисциплінарної відповідальності слідчих Вареник А.О. та Сулакова К.В. відбулося за результатами подання УВБ в Запорізькій області від 07.06.2012 року, проте за перевіркою відомостей, викладених у цьому висновком ВІОС УКЗ ГУМВС України в Запорізькій області за матеріалами службового розслідування відомості, викладені у поданні УВБ в Запорізькій області свого обєктивного підтвердження не знайшли відомості, щодо неправомірних працівників Бердянського МВ , порушень чинного законодавства з боку працівників міліції не встановлено ( а.с.127-131). Щодо вказівок прокуратури про недоліки розслідування, то такі процесуальні дії відповідно до ст. 36 КПК України в межах наданих цим кодексом повноважень направлені на оптимізацію розслідування, і вони не передбачають беззаперечного визнання дій або бездіяльності слідчого незаконними та винними у завдані шкоди, та наявності причинного зв'язку між шкодою та бездіяльністю працівників міліції.

Оскільки судом по суті правильно вирішена справа, та вимоги позивача не знайшли свого підтвердження , відмова у задоволенні позову є по суті правильною та відповідає обставинам справи, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому колегія судів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про задоволення позову, як про це вимагає позивач.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 313, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 11 вересня 2015 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді