Рішення № 54963268, 13.01.2016, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний № 325/1478/15-ц Головуючий у 1 інстанції: Діденко Є.В.

Провадження № 22-ц/778/171/16 Суддя-доповідач: ОСОБА_1

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«13» січня 2016 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Пільщик Л.В.

суддів: Сапун О.А.

ОСОБА_2

при секретарі: Евальд Д.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк»

на заочне рішення Приазовського районного суду Запорізької області від 25 вересня 2015 року по справі

за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИЛА:

В серпні 2015 року ПАТ «Дельта Банк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування вимог зазначило, що 31.01.2011 року між Публічним акціонерним товариством «Астра Банк» та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір № 300404022692001, згідно з умовами якого банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 94 720,00 грн. з розрахунку 0,001 % річних за користування кредитом на строк з 31.01.2011 року по 31.01.2016 рік.

Банк свої зобов'язання за кредитним договором повністю виконав, надавши кредит в розмірі та строки, передбачені кредитним договором.

Виконання зобов'язань за кредитним договором забезпечується порукою відповідно до укладеного договору поруки № 300404022692001/П від 31.01.2011 року між ПАТ «Астра Банк» та ОСОБА_4 (поручитель), ОСОБА_3 (боржник), згідно з яким поручитель поручається перед кредитором за виконання боржником зобов'язань за кредитним договором № 300404022692001 від 31.01.2011 року. Поручитель і боржник несуть перед кредитором солідарну відповідальність, а поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник.

ОСОБА_3 умови кредитного договору належним чином не виконував, у зв'язку з чим, станом на 15.06.2015 року за ним наявна заборгованість у сумі: 64 716,83 грн., з яких: сума заборгованості за кредитом - 37 905,36 грн.; сума заборгованості за відсотками - 0,36 грн.; комісія за ведення кредиту 15 941,41 грн.; пеня - 10 125,75 грн.; сума за ставкою 3% від простроченої заборгованості по тілу - 470,91 грн., сума за ставкою 3% від простроченої заборгованості по процентам - 273,04 грн.

02.12.2013 року між ПАТ «Астра Банк» та ПАТ»Дельта Банк» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, відповідно до якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених даним договором, ПАТ «Астра Банк» передає (відступає) ПАТ «Дельта Банк» права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, внаслідок чого ПАТ «Дельта Банк» замінює ПАТ «Астра Банк» як кредитора (стає новим кредитором) у зазначених зобов'язаннях, а внаслідок передачі від ПАТ «Астра Банк» до ПАТ «Дельта Банк» прав вимоги до боржників, до ПАТ «Дельта Банк» переходить (відступається) право вимоги (замість ПАТ «Астра Банк») від боржників повного, належного та реального виконання обов'язків за кредитними та забезпечувальними договорами (зареєстрований за № 1539 від 02.12.2013 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5В.).

Таким чином, ПAT «Дельта Банк» набуло статус нового кредитора та відповідних процесуальних прав та обов'язків по даному договору.

На підставі зазначеного просило стягнути солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 64 716,83 грн., з яких: сума заборгованості за кредитом - 37 905,36 грн.; сума заборгованості за відсотками - 0,36 грн.; комісія за ведення кредиту 15 941,41 грн.; пеня - 10 125,75 грн.; сума за ставкою 3% від простроченої заборгованості по тілу - 470,91 грн., сума за ставкою 3% від простроченої заборгованості по процентам - 273,04 грн.; всі судові витрати по справі покласти на відповідачів.

Заочним рішенням Приазовського районного суду Запорізької області від 25 вересня 2015 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Дельта Банк» суму заборгованості за кредитним договором №300404022692001 від 31.01.2011 року в розмірі 53847,13 грн., яка складається з 37905,36 грн. заборгованість по тілу кредиту, 0,36 грн. заборгованість з відсотків, 15941,41 грн. комісія з ведення кредиту.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Апеляційне провадження відкрито за апеляційною скаргою ПАТ «Дельта Банк».

В апеляційній скарзі ПАТ «Дельта Банк», посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить змінити рішення суду та стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за кредитним договором в розмірі 54591,08 грн., з яких сума заборгованості за кредитом - 37 905,36 грн.; сума заборгованості за відсотками - 0,36 грн.; комісія за ведення кредиту 15 941,41 грн.; сума за ставкою 3% від простроченої заборгованості по тілу - 470,91 грн., сума за ставкою 3% від простроченої заборгованості по процентам - 273,04 грн.

Згідно зі ч. 1 ст. 303-1 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом двох місяців з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до розгляду, а апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції - протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до розгляду.

Відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 року № 1085-р (зі змінами) затверджено перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, в тому числі с. Безіменне Донецької області.

Враховуючи, що відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зареєстровані у ІНФОРМАЦІЯ_1 і в умовах проведення антитерористичної операції не є можливим встановити їх місце перебування, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для застосування ч.9 ст. 74 ЦПК України та повідомлення ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про час і місце розгляду справи шляхом надання оголошення у пресі. ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про дату судового засідання повідомлені через газету «Урядовий кур'єр» №246 від 31 грудня 2015 р. ( а.с. 121).

Банк повідомлений про час і місце розгляду справи ( а.с. 118-120).

Апеляційне провадження відкрито 17 листопада 2015 року.

Справа призначалася до розгляду на 09 грудня 2015 р. У звязку з неявкою сторін справа була відкладена, була постановлена ухвала про витребування доказів.

Представник банку в судове засідання 13 січня 2015 року не зявився та надав заяву про відкладення розгляду справи у звязку неготовністю документів.

Копію ухвали для виконання банк отримав 28.12.2015 р.

Колегія суддів, керуючись ст.ст.303-1,305 ЦПК України визнала, що причина неявки є неповажною і відсутні підстави для задоволення клопотання та відкладення розгляду справи.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що 31 січня 2011 року ПАТ «Астра Банк» та ОСОБА_3 уклали кредитний договір №300404022692001, згідно з умовами якого банк надав позичальнику на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання кредит у сумі 94720 грн., на строк до 31 січня 2016 року.

На забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором між банком та ОСОБА_4 укладено договір поруки, за якими поручитель зобов'язалася перед банком солідарно з позичальником відповідати за виконання усіх зобов'язань, що виникли з кредитного договору.

2 грудня 2013 року між ПАТ «Астра Банк» та ПАТ «Дельта Банк» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, за яким право вимоги за зобов'язаннями по кредитному договору, укладеному з ОСОБА_3, та договору поруки, укладеному з ОСОБА_4, перейшло до ПАТ «Дельта Банк» (а.с. 25-29).

Під час розгляду справи суд визнав встановленим, що ОСОБА_3 не виконав свої зобов'язання за вказаним договором, внаслідок чого станом на 15.06.2015 року за ним рахується заборгованість на загальну суму 53847 грн. 13 коп., яка складається з тіла кредиту 37905,36 грн., (прострочена сума 25253,04 грн.) грн. відсотків 0,36 грн. (прострочена сума 0,35 грн.), комісії 15941,41 грн. (прострочена сума 13159,48 грн.).

Відповідно до частини 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.

Позивачем рішення суду оскаржується лише в частині відмови у задоволенні позовних вимог до поручителя та відмови у задоволенні вимог про стягнення 3% річних за кредитним договором, а тому законність та обґрунтованість рішення суду апеляційним судом, виходячи з принципу диспозитивності цивільного судочинства, перевіряється лише в цій частині.

Судове рішення в іншій частині сторони не оскаржують, а тому воно не є предметом апеляційного розгляду.

Розглядаючи позовні вимоги позивача до ОСОБА_4, суд першої інстанції правильно встановив, що правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються ст. 526, ст. 530, ст. 610, ст. 611, ст. 1049, ст. 1054, ст. 554 ЦК України.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно частини 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 1 ст. 553, ч. 1 ст. 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимог до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладання договору поруки.

Із кредитного договору та графіку до нього вбачається, що сторони узгодили повернення кредиту, сплату процентів, комісійної винагороди щомісячними платежами до 31 числа кожного місяця протягом строку дії договору в сумі 2516 грн.

Із тексту договору поруки вбачається, що сторони не вказали конкретно строк закінчення цього договору, а зазначили, що договір втрачає свою дію з моменту повного виконання позичальником забезпеченого ним зобов'язання за кредитним договором ( п.4.1 договору).

Згідно пунктів 2.1,3.2 договору поруки поручитель несе солідарну з позичальником відповідальність перед банком за невиконання позичальником зобов'язань за кредитним договором (а.с. 15).

При цьому пунктом 3.2. договору поруки передбачено, що моментом виникнення зобовязання поручителя погасити заборгованість позичальника рахується день, наступний за днем, коли повинен бути погашений кредит (частина кредиту) та/або проценти за користування кредитом за кредитним договором. При виникненні заборгованості позичальника банк повідомляє поручителя письмово.

Отже, оскільки у договорі поруки строк її припинення не встановлено, тому згідно з вимогами вищевказаних норм матеріального права порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання, настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково не пред'явить вимоги до поручителя.

Строк дії поруки (будь-який із зазначених у ч. 4 ст. 559 ЦК України) є строком існування суб'єктивного права кредитора й суб'єктивного обов'язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються.

Отже, виходячи з положень ч. 4 ст. 559 ЦК України слід дійти висновку про те, що оскільки умовами кредитного договору № 300404022692001 від 31.01.2011 року передбачено погашення кредиту періодичними платежами вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов'язання за договором повинно бути пред'явлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов'язанням.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 17 вересня 2014 року № 6-53цс14, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів.

Так, згідно з розрахунком заборгованості прострочення чергового платежу на виконання основного зобов'язання за кредитним договором відбулось з січня 2014 року. Банк не повідомляв поручителя про наявність заборгованості у позичальника, як це передбачено п. 3.2 договору поруки.

Проте, відмовивши у позові до поручителя у повному обсязі, суд не звернув увагу на те, що не всі вимоги до поручителя заявлені поза межами шестимісячного строку. Правовідносини поруки не можна вважати припиненими в іншій частині, яка стосується відповідальності поручителя за невиконання боржником окремих зобов'язань за кредитним договором про погашення кредиту до збігу шестимісячного строку з моменту виникнення права вимоги про виконання відповідної частини зобов'язань, та в частині вимог про дострокове погашення кредитних коштів, оскільки кредитний договір укладено до 31 січня 2016 року.

Банк з позовом до суду звернувся 28 липня 2015 року ( а.с.39).

Отже, позивач не втратив право на задоволення своїх вимог за рахунок поручителя простроченої заборгованості, починаючи з січня 2015 року та на дострокове стягнення частини кредиту, що залишилася відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України.

За таких обставин на поручителя може бути покладений солідарний з позичальником обов'язок щодо сплати простроченої заборгованості в межах визначеного ч. 4 ст. 559 ЦК України строку в сумі 15096 грн. та поточної заборгованості в сумі 17638,21 грн., загальна сума 32734,21 грн.: заборгованість за тілом кредиту - 20543,60 грн., заборгованість за комісією - 12190,49 грн., за процентами 0,12 грн.

Решта суми заборгованості 21112,92 грн. підлягає стягненню лише з позичальника ОСОБА_3: тіло кредиту - 17361,76 грн., комісія - 3750,92 грн., проценти - 0,24 грн.

Щодо вимог про стягнення 743,95 грн. суд обґрунтовано відмовив у їх стягненні через недоведеність.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, застосування до спірних правовідносин вимог статті 625 ЦК України можливо лише після невиконання грошового зобов'язання боржником.

Позивачем заявлені вимоги про стягнення як простроченої суми кредитних коштів, так дострокове повернення частини кредиту. Дострокове стягнення кредитних коштів в судовому порядку змінює дату виконання зобов'язання за кредитним договором, яке було визначено в кредитному договорі 31 січня 2016 р.

Проте, заявивши вимоги про стягнення 3% річних позивач не надав відповідний розрахунок, на які конкретні суми здійснені нарахування та за який період.

За принципом диспозитивності цивільного судочинства, встановленим ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно з нормами ст. ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень,надавши докази відповідно до вимог ст. ст. 57,58 ЦПК України.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд має сприяти всебічному і повному з'ясуванню обставин справи, реалізації особами, які беруть участь у справі, їхніх прав.

Під час розгляду справи судом першої інстанції виконані вимоги ч.4 ст.10 ЦПК України,ухвалою суду були витребувані розрахунки в обґрунтування заявлених вимог про стягнення 3% річних.

Втім, ПАТ «Дельта Банк» своїми правами та обов'язками, передбаченими ст. ст.10,11,60 ЦПК України, щодо подання доказів та доказуванню перед судом першої інстанції обставин, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір, не скористався і вимоги суду не виконав. Банк не обґрунтував заявлену суму і в апеляційній скарзі та на вимогу апеляційного суду не надав відповідний розрахунок.

При ухваленні рішення суд в порушення вимог ст.88 ЦПК України не вирішив питання щодо судового збору.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Якщо суд апеляційної, касаційної інстанції чи Верховний Суд України, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

При зверненні з позовом ПАТ «Дельта Банк» не сплачував судовий збір відповідно до ч.1 п.22 ст.5 Закону України «Про судовий збір».

Судовий збір згідно з вимогами ст. 88 ЦПК України підлягає стягненню з відповідачів в дохід держави пропорційно до розміру задоволених позовних вимог: з ОСОБА_4 у розмірі 163,67 грн. (вимоги предявлено на 64716,83 грн., задоволено 32734,21 грн. в солідарному порядку), з ОСОБА_3 374,80 грн. (вимоги предявлено на 64716,83 грн., задоволено 32734,21 грн. в солідарному порядку та 21112,92 грн. лише з ОСОБА_3О.).

Окрім того, ПАТ «Дельта Банк» має право на компенсацію судового збору за подання апеляційної скарги пропорційно до розміру задоволених вимог в сумі 213,64 грн. з ОСОБА_4 (вимоги апеляційної скарги предявлено на 54591,08 грн., задоволено 32734,21 грн. в солідарному порядку).

Керуючись ст. ст. 307,309 ЦПК України, колегія суддів,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» задовольнити частково.

Заочне рішення Приазовського районного суду Запорізької області від 25 вересня 2015 року в частині відмови у позові до ОСОБА_4 скасувати.

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк»до ОСОБА_4 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 солідарно з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» заборгованість в сумі 32734,21 грн., із них: 20543,60 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 12190,49 грн. - комісія, 0,12 грн. - проценти.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» 21112,92 грн., із них: 17361,76 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 3750,92 грн. - комісія, 0,24 грн. - проценти.

Стягнути з ОСОБА_6 судовий збір в розмірі 374,80 грн. в дохід держави.

Стягнути з ОСОБА_4 судовий збір в розмірі 163,67 грн. в дохід держави.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» судовий збір в розмірі 213,64 грн.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення.

Рішення може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: