Рішення № 54962366, 25.12.2015, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"25" грудня 2015 р.Справа № 921/1147/15-г/14

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Руденка О.В. розглянув справу

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 с.Білобожниця, Чортківський район, Тернопільська область,48530

до відповідача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "ТРК "Сіті Центр" вул. Шевченка, 19, м. Чортків, Тернопільська область, 48500

про cтягнення заборгованості в сумі 121 499 грн.

за участю представника відповідача: ОСОБА_3, довіреність № б/н від 01.12.15 р.

Учаснику судового процесу роз'яснено його процесуальні права та обов'язки згідно ст.ст. 20,22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Технічна фіксація (звукозапис) не здійснювалась за відсутності відповідного клопотання представника товариства.

Суть справи: За результатами розгляду заявленого фізичною особоюпідприємцем ОСОБА_1 позову до товариства з обмеженою відповідальністю ТРК "Сіті Центр" про стягнення заборгованості в сумі 121 499 грн., господарський суд Тернопільської області визнав подані матеріали достатніми для прийняття позовної заяви та, як наслідок, ухвалою від 07.12.2015р. порушив провадження у даній справі та призначив її до розгляду на 25.12.2015р.

Заявлені вимоги позивач вмотивовує неналежним виконанням його контрагентом умов договору підряду № 09/15 від 15.09.2015р. в частині своєчасної та повної оплати вартості виконаних робіт, з огляду на що у нього утворилась заборгованість, суму якої просить стягнути в судовому порядку.

Крім того, приватний підприємець звернувся до суду із клопотанням про розгляд справи за його відсутності, яке судом задоволене.

Повноважний представник відповідача на виклик суду прибув та підтримав доводи наведені у відзиві на позовну заяву від 18.12.2015р. Зокрема, господарське товариство існування заборгованості по спірному правочину не заперечує, проте, стягнення її у примусовому порядку вважає необґрунтованим, посилаючись на економічну ситуацію в державі, яка унеможливлює проведення своєчасних розрахунків із його контрагентом.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, оцінивши представлені докази в їх сукупності та дослідивши норми чинного законодавства, судом встановлено наступне.

За приписами частини 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Із даною правовою нормою кореспондуються і положення статті 174 ГК України, за якою господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

За умовами укладеного між учасниками спору договору підряду № 09/15 від 15.09.2015р., зокрема п. 1.1, ТОВ "ТРК "Сіті Центр" як замовник доручив, а ФОП ОСОБА_1 як підрядник зобовязався власними силами із залученням власних матеріалів виконати роботи по покрівлі даху (фойє) кінотеатру, площею 460 кв.м., за адресою м. Чортків, вул. Шевченка, 19 та здати в установлений даним договором строк, а замовник прийняти ці роботи та оплатити їх.

Вартість робіт і порядок розрахунків узгоджений сторонами у розділі 2 угоди, у відповідності до якого, вартість виконання робіт та інші витрати визначається згідно кошторису і договірної ціни (додатки до Договору), які складаються підрядником, набирають чинності та стають невід'ємною частиною договору з моменту затвердження замовником.

Ціна договору складає 115 256 грн. без урахування ПДВ, при цьому її збільшення допустиме внаслідок зміни замовником обсягів виконуваних підрядником робіт. Остаточна ціна договору визначається згідно фактичного обсягу виконаних робіт на підставі Акту здачі-приймання виконаних робіт відповідно до затвердженого на умовах договору кошторису.

На виконання вказівок даних пунктів правочину, контрагентами підписано та скріплено печатками договірну ціну та затверджений директором відповідача локальний кошторис на будівельні роботи № 2-1-1.

Пунктом 8.1. учасниками спору погоджено набрання чинності договору з моменту його підписання сторонами та дію до остаточного виконання за ним зобовязань.

Відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання є предметом регулювання Господарського кодексу України.

За правилами, що зазначені у п. 1 ст. 193 названого нормативно-правового акту, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Аналіз приписів чинного законодавства та матеріалів справи свідчить про те, що взаємовідносини, що склалися між сторонами у справі випливають із договору будівельного підряду, які регулюються главою 61 ЦК України.

За приписами ст. 875 Цивільного кодексу України, за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта.

Таким чином, укладений учасниками спору 15.09.2015р. правочин слугує підставою для виникнення між ними господарських зобов'язань, та за вказівками ст. ст. 173, 174, 175 ГК України, ст. ст. 11, 202, 509, 629 ЦК України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Реалізовуючи досягнуті домовленості, позивачем протягом жовтня-листопада 2015 року виконано ремонтні роботи на загальну суму 121 499 грн., які прийняті відповідачем, як Замовником, без будь-яких претензій і зауважень.

Наведені обставини не заперечуються самим замовником та підтверджуються актом здачі-приймання виконаних робіт за 06.11.2015р., підписаним уповноваженими представниками сторін та скріпленим їх печатками.

За правилами, що викладені у ст. 879 ЦК України оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

Так, п. 2.4. договору № 09/15 учасниками судового процесу погоджено проведення оплати за виконані роботи в безготівковій формі в національній валюті України шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок підрядника протягом трьох банківських днів з моменту підписання на умовах договору акту здачі-приймання виконаних робіт.

Тобто, зважаючи на дату підписання такого, замовник повинен був розрахуватись із підрядником 11.11.2015р. Проте, як стверджує позивач, оплата ремонтних робіт відповідачем не здійснена у повному обсязі.

З метою досудового врегулювання спірних відносин підприємець звертався до свого контрагента із претензією від 13.11.2015р., якою просив останнього у 10-ти денний термін з дня її отримання погасити наявну заборгованість. Втім, вказана вимога залишена замовником без реагування та задоволення, що і стало підставою для звернення із позовом до суду.

Відповідно до статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається.

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В свою чергу, посилання товариства на відсутність коштів та неможливість залучення інвесторів через складну економічну ситуацію в країні оцінюються судом критично, адже, юридична особа, в силу ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України, самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а відтак, сторони несуть однакову економічну відповідальність за свої дії та однакові ризики.

Отже, невиконання відповідачем зобов'язань з оплати вартості виконаних робіт негативно відображується і на фінансово - господарській діяльності позивача та порушує його матеріальні інтереси.

Аналогічної правової позиції дотримується і Вищий господарський суд України. Зокрема, у п. 1.10 постанови № 14 від 17.12.2013р. Пленуму ВГСУ зазначено, що, що за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю. Тому у випадках порушення грошового зобов'язання суди не повинні приймати доводи боржника з посилання на неможливість виконання грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України) або на відсутність вини (статті 614, 617 ЦК України чи стаття 218 ГК України).

З огляду на наведене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "ТРК "Сіті Центр" заборгованості в сумі 121 499 грн. підлягають до задоволення, оскільки, підтвердженні матеріалами справи, ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та не заперечені відповідачем.

У відповідності до вимог ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору відшкодовуються позивачу за рахунок відповідача пропорційно до задоволених вимог.

Решта сплаченого судового збору підлягає поверненню з Державного бюджету України, за викладеними у статті 7 Закону України " Про судовий збір" правилами.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 1, 2, 4, 12, 20, 22, 32-34, 43, 44, 49, 83, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "ТРК "Сіті Центр" вул. Шевченка, 19, м.Чортків, Тернопільська область, 48500 (ідент. код 37694624) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 с.Білобожниця, Чортківський район, Тернопільська область, 48530 (ідент. код НОМЕР_1) 121 499 (сто двадцять одну тисячу чотириста девяносто дев'ять) грн. боргу та 1 822 (одну тисячу вісімсот двадцять дві) грн. 49 коп. в повернення сплаченого судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня підписання рішення через місцевий господарський суд.

Повний текст рішення складено 30.12.2015р.

СуддяО.В. Руденко