Ухвала суду № 54962060, 13.01.2016, Запорізький районний суд Запорізької області

Справа № 317/4407/14-ц

№/п 2-п/317/1/2016

УХВАЛА

13 січня 2016 р. м. Запоріжжя

Запорізький районний суд Запорізької області у складі:

головуючого - судді Яркіної С.В.,

при секретарі Пономарчук О.В.

за участю представника заявника ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Запоріжжя заяву представника ОСОБА_2 ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення по цивільній справі за позовом ПАТ „Банк „Фінанси та Кредит до ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

Заочним рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 23.12.2014 року ухваленим, по цивільній справі за позовом ПАТ „Банк „Фінанси та Кредит до ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності позовні вимоги позивача задоволені. Копія заочного рішення відповідачу ОСОБА_2 направлена 26.12.2014 року.

04.12.2015 р. ОСОБА_2 звернувся до суду з заявою про перегляд вищезазначеного заочного рішення суду, посилаючись на те, що копію заочного рішення ОСОБА_2 не отримував, а лише 30.11.2015 р. роздрукував його з Єдиного державного реєстру судових рішень, про що свідчить дата друку на самому рішенні, а повістки про виклик у судове засідання особисто він не отримував.

Крім того, АТ «Банк «Фінанси та Кредит» скористався своїм правом та обрав спосіб захисту своїх інтересів отримавши рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 10.04.2012 р. по цивільній № 2-2057/2011 за позовом АТ «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме земельну ділянку № 15, площею 0,0929 га, що розташована на території Володимирівської сільської ради, Запорізького району, Запорізької області, кадастровий номер 2322181600:08002:0074 шляхом надання АТ «Банк «Фінанси та Кредит» права продажу.

Крім того, відповідно до ст. 37 ЗУ «Про іпотеку» іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки субєктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобовязаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотек над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.

Як вбачається з оскаржуваного заочного рішення, всупереч вимогам ст. 37 ЗУ «Про іпотеку» оцінка предмету іпотеки субєктом оціночної діяльності не проводилась.

Згідно з п. 3 Іпотечного договору від № 1221-0471 від 10.04.2007 р. експертно-грошова оцінка предмету іпотеки становила 437726,22 грн., що по курсу НБУ станом 10.04.2007 р. було еквівалентно 86678,45 дол. США. Станом на дату винесення рішення, а саме на 23.12.2014 р. відповідно до курсу НБУ ціна вартості земельної ділянки у дол. США була еквівалентна 1357384,52 грн.

Окрім того, як вбачається із резолютивній частині заочного рішення від 23.12.2014 р. судом звернуто стягнення на перемет іпотеки в рахунок погашення кредитної заборгованості ОСОБА_2 перед АТ «Банк «Фінанси та Кредит» по кредитному договору № 1221-047И від 10.04.2007 р. в розмірі 709180,80 грн., яку позивач взяв з заочного рішення від 06.12.2010 р. про стягнення у солідарному порядку з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 суми боргу по вищезазначеному кредитному договору. Тобто звернуто стягнення на предмет іпотеки було здійснено в рахунок погашення заборгованості, станом на дату винесення вищезазначеного заочного рішення від 16.12.2010 р. про стягнення боргу, а не станом на дату винесення оскаржуваного заочного рішення від 23.12.2014 р. про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності.

У зв'язку з чим звернувся до суду з заявою про перегляд заочного рішення.

В судовому засіданні представник ОСОБА_2 ОСОБА_1 підтвердив, що ОСОБА_2 ні яких судових повісток не отримував, про існування цивільної справи де він виступає відповідачем не знав. Окрім того, представник зазначив, що по зазначеній справі вже було винесено рішення, яким позовні вимоги залишені без розгляду, тому є підстави для закриття провадження у справі відповідно до ст. 205 ЦПК України.

Представник позивача ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилася, але через канцелярію суду надала заперечення на заяву про перегляд заочного рішення з наступних підстав.

Відповідач про день, час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку шляхом направлення судом повісток за зареєстрованою адресою місця проживання, проте відповідач до суду не з'являвся, судові повістки поверталися на врученими із відміткою поштового відділення «за закінченням строку зберігання».

Тому, суд на підставі ст. 224 ЦПК України вважав за можливе розглянути справу у відсутності відповідача на підставі наявних у справі доказів.

Крім того, до заяви про перегляд заочного рішення також не додаються докази поважності причин неявки відповідача у судові засідання.

Посилання представника ОСОБА_2 на те, що про винесення рішення йому стало відомо 30.11.2015 р., коли він роздрукував його з сайту Єдиного державного реєстру судових рішень не відповідають дійсності, тому як в провадженні Запорізького районного суду Запорізької області з 02.03.2015 р. знаходилася справа за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до Відділу державної виконавчої служби Запорізького районного управління юстиції, третя особа: ОСОБА_2 про зняття арешту з зазначеної земельної ділянки. В ході судового розгляду справи в судовому засіданні неодноразово були присутні, як сам ОСОБА_2 так і його представник. 19.11.2015 р. по зазначеній справі винесено рішення, на яку представником ОСОБА_2 була подана апеляційна скарга, тобто ОСОБА_2 та його представник знали про існування заочного рішення від 23.12.2014 р.

Розглянувши матеріали справи, суд вважає, що його заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 231 ЦПК України суд за результатами розгляду заяви про перегляд заочного рішення може залишити заяву без задоволення.

Як вбачається з матеріалів цивільної справи, розгляд справи неодноразово призначався, але поштові конверти надіслані ОСОБА_2 поверталися на адресу суду за закінченням терміну зберігання, хоча конверти надсилалися за зареєстрованим місцем проживання за довідкою адресного сектору.

Відповідно до ч 5 ст. 74 ЦПК України судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. У разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за такою адресою, вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином.

Таким чином, суд скористався приписами ч. 1 ст. 224 ЦПК України відповідно до якої у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

У зв'язку з неодноразовою неявкою відповідача ОСОБА_2 та його представника 23.12.2014 р. винесено заочне рішення.

Крім того, в провадженні Запорізького районного суду Запорізької області з 02.03.2015 р. знаходилася цивільна справа за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до Відділу державної виконавчої служби Запорізького районного управління юстиції, третя особа: ОСОБА_2 про зняття арешту з зазначеної земельної ділянки. В ході судового розгляду справи в судовому засіданні неодноразово були присутні, як сам ОСОБА_2 так і його представник. 19.11.2015 р. по зазначеній справі винесено рішення, на яку представником ОСОБА_2 була подана апеляційна скарга, тобто ОСОБА_2 та його представник знали про існування заочного рішення від 23.12.2014 р., воно було предметом розгляду при розгляді цивільної справи про зняття арешту з спірної земельної ділянки, однак не скористались своїм правом на своєчасне скасування заочного рішення, хоча під час розгляду справи заявляли про це.

Таким чином, суд вважає, що ОСОБА_2 та його представником пропущено строк звернення з заявою про перегляд заочного рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 228 ЦПК України заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Відповідно до ст. 232 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з'явився в судове засідання та не повідомив про причини неявки з поважних причин і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи

Доводи, викладені представником ОСОБА_2 ОСОБА_1 у заяві, щодо підстав перегляду заочного рішення, суд вважає необґрунтованими.

Отже, законних та обґрунтованих підстав для задоволення судом заяви про перегляд заочного рішення суду не вбачається, тому, заяву представника ОСОБА_2 ОСОБА_1 необхідно залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 210, 229-233, 293 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву представника ОСОБА_2 ОСОБА_5 ОСОБА_6 про перегляд заочного рішення по цивільній справі за позовом ПАТ „Банк „Фінанси та Кредит до ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності - залишити без задоволення.

Ухвала суду остаточна.

Заочне рішення може бути оскаржено в загальному порядку.

Суддя С.В. Яркіна