Рішення № 54961124, 28.12.2015, Кальміуський районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Іллічівський районний суд м. Маріуполя)

264/4907/15-ц

2/264/3836/2015

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

"28" грудня 2015 р. Іллічівський районний суд м. Маріуполя Донецької області під головуванням судді Іванченко А. М. , при секретарі Родіній Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Азовзагальмаш» про стягнення компенсації втрати частини доходів у звязку з порушенням строків їх виплати, середнього заробітку за час затримки розрахунку та індексації заробітної плати ,-

В С Т А Н О В И В:

У липні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до Іллічівського районного суду м. Маріуполя з позовом до Публічного акціонерного товариства «Азовзагальмаш» про зобовязання вчинити певні дії. В обґрунтування позовних вимог вказала, що перебувала у трудових відносинах з ПАТ «Азовзагальмаш» з 05.01.2011 року. 01.04.2015 року була звільнена за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України. За період роботи їй була нарахована, але не сплачена у повному обсязі заробітна плата, у зв'язку з чим виникла заборгованість. У звязку з не проведенням з нею повного розрахунку підприємством в день звільнення просила зобовязати ПАТ «Азовзагальмаш» вчинити певні дії та виплатити їй всі належні суми, в тому числі середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, індексацію заробітної плати та компенсацію втрати частини заробітної плати у звязку із порушенням строків її виплати.

07.12.2015 року представник позивачки уточнив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача середній заробіток, індексацію заробітної плати в розмірі 2091,30 грн., компенсацію втрати частини заробітної плати у звязку з порушенням строків її виплати в розмірі 3515,10 грн., іншу частину позовних вимог залишити без розгляду.

Позивачка в судове засідання не зявилася, надала заяву про розгляд справи за її відсутності, не заперечувала проти винесення заочного рішення.

Представник позивача в судове засідання не зявився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності та підтримання позовних вимог.

Відповідач в судове засідання не зявився з невідомих суду причин, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, надав письмові заперечення на позов, з яких стало відомо, що у відповідача по теперішній час наявна заборгованість з виплати заробітної плати в розмірі 11564,78 грн. перед позивачкою. Визнав позовні вимоги в частині стягнення компенсації втрати частини доходів у звязку з порушенням строків їх виплати у розмірі 3512,10 грн., а також розмір середньоденного заробітку в розмірі 141,12 грн. Пояснив, що ОСОБА_1 не працювала у день звільнення (цей день у табелі відмічений літерою «В», що є вихідним днем), з письмовою вимогою про виплату їй заборгованості із заробітної плати не зверталася, у звязку з чим відсутні правові підстави для стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку. Щодо вимог про стягнення моральної шкоди та індексації заробітної плати вважав їх необґрунтованими та просив відмовити в задоволенні позову в цій частині.

У зв'язку з чим, суд ухвалив розглядати справу в порядку ст.224 ЦПК України.

Суд дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивачка працювала у відповідача, 01.04.2015 року її було звільнено за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України, що підтверджується записами у трудовій книжці позивача.

Згідно наданої відповідачем довідки №238/ро-148 від 18.11.2015 року заборгованість по заробітній платі перед ОСОБА_1 становить 11564,78 грн. При цьому суд зазначає, що зазначена сума вказана з урахуванням обовязкових податків та інших утримань. На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що саме ця сума підлягає до стягнення.

Відповідно до ст.115 КЗпП України, заробітна плата виплачується робітникам регулярно в робочі дні в строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погоджені з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Частиною 2 ст.233 КЗпП України передбачено, що в разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Згідно до ч.1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Одночасно з цим, судом також було встановлено, що позивач в день свого звільнення 01.04.2015 року не працювала, що підтверджується табелем обліку робочого часу, де в графі за 01.04.2015 року відсутня позначка про наявність працівника на роботі. В такому випадку відповідно до вимог ст.ст. 47, 116 КЗпП України позивач мав обов'язок пред'явити до відповідача вимогу про проведення остаточного розрахунку. Відповідно до змісту статті 116 КЗпП України обов'язок працівника звернутися до працедавця із вимогою про здійснення остаточного розрахунку виникає у випадку, якщо працівник в день звільнення не працював. При цьому суд зауважує, що наведена норма не виділяє окремо причин невиконання трудових обов'язків працівником в день його звільнення.

Отже відсутність на роботі в день свого звільнення, є тим випадком коли, працівник згідно статті 116 КЗпП України має додатково пред'явити вимогу про розрахунок і лише після пред'явлення такої вимоги про розрахунок у працедавця виникає обов'язок його проведення та можлива відповідальність за статтею 117 КЗпП України.

Позивачка надала до суду копію заяви позивачки від 24.06.2015 року до ПАТ «Азовзагальмаш» з вимогою про розрахунок по заборговані заробітній платі, та саме з цієї дати у позивачки виникло право стягнення середнього заробітку, тобто з 24.06.2015 року.

У відповідності до вимог ст. 117 КЗпП України у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

В пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999р. № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» розяснено, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Аналізуючи вищевикладене та з урахуванням положень ст. 116,117 КЗпП України, суд, приходить до висновку про необхідність задовольнити позовні вимоги позивача в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з дати звернення до ПАТ «Азовзагальмаш» з вимогою про стягнення заборгованої заробітної плати, тобто з 24.06.2015 року по день постановлення рішення, а саме по 28.12.2015 року, у звязку з несплатою заборгованої заробітної плати відповідачем на користь позивача по теперішній час.

При розрахунку сум середнього заробітку, суд виходить з наступного.

Порядок обчислення середньої заробітної плати закріплений Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995р. № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати», за частиною 3 пункту 2 якої середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Згідно ч.3 п. 3 вказаного Порядку в розрахунок середньої заробітної плати включаються усі виплати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо.

Згідно наданої відповідачем довідки №238/ро-149 від 18.11.2015 року, розмір середньоденної заробітної плати позивача складає 141,12 грн.

При цьому суд зазначає, що цей розрахунок зроблений відповідно до «Порядку обчислення середньої заробітної плати», затвердженогоПостановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100, згідно пункту 8 якого нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин).

За даними представленого відповідачем графіку роботи №8 для працюючих в безперервному режимі з робочим днем тривалістю 12 годин на 2015 рік середньостатистична кількість робочих днів за період з 24.06.2015р. по 28.12.2015р. складає 94 днів.

Таким чином, розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, а саме за період з 24.06.2015р. по 28.12.2015р. складає 13265,28 грн. (94 днів х 141,12 грн.).

За таких обставин та положень закону, сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, яка підлягає задоволенню складає 13265,28 грн.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати»підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

За ст. 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом (набрав чинності 1 січня 2001 року). Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, серед яких, крім іншого, заробітна плата (грошове забезпечення).

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати»сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

З огляду на викладене, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення на її користь з відповідача компенсації за затримку виплати заробітної плати.

Розрахунок представника позивачки суд не бере до уваги у звязку з тим, що він не підтверджується письмовими матеріалами справи. Так, згідно розрахунку відповідача розмір компенсації складає 3512,10 грн. При цьому суд зазначає, що розрахунок зроблений відповідно до вимог Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», тому саме ця сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивачки.

Щодо вимог про стягнення індексації заробітної суд вважає що вони підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.1 Закону України Про оплату праці заробітною платою є винагорода у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану роботу.

Відповідно до ст.33 Закону України Про оплату праці в період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно з чинним законодавством.

Індексація заробітної плати здійснюється на підставі Закону України Про індексацію грошових доходів населення та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 р. № 1078.

Індексація грошових доходів населення встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Обєктом індексації грошових доходів населення є оплата праці (грошове забезпечення) як грошовий дохід громадян, одержаний ними в гривнях на території України і який не має разового характеру.

У відповідності з положеннями ч.5 ст. 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, в тому числі, оплата праці (грошове забезпечення).

Відповідно до ч. 1 ст.4 цього Закону індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка.

Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем,в якому індекс споживчих цін не перевищив поріг індексації, зазначений в частині першої цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення у звязку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

Зазначений порядок індексації, заробітної плати передбачений і п. 1-1 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17 липня 2003 року, з наступними змінами та доповненнями.

Структуру заробітної плати визначено у статті 2 Закону України Про оплату праці, якою передбачено існування основної заробітної плати, додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

Додаткова заробітна плата це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Суми виплат, повязаних з індексацією заробітної плати працівників, входять до складу фонду додаткової заробітної плати згідно з підпунктом 2.2.7 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату України від 13 січня 2004 р. № 5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27 січня 2004 р. за № 114/8713.

Таким чином, індексація є складовою частиною заробітної плати, є додатковою заробітною платою і у разі порушення законодавства про оплату праці в частині її виплати, працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому індексації заробітної плати без обмеження будь-яким строком, як передбачено ч. 2 ст. 233 КЗпП України..

З огляду на викладене, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги ОСОБА_1 В частині стягнення на її користь з відповідача індексації заробітної плати. Так, згідно розрахунку представника позивачки розмір індексації складає 2091,30 грн. У звязку з тим, що відповідач не надав власного розрахунку індексації , з огляду на те, що розрахунок представника позивачки зроблений відповідно до вимог чинного законодавства, тому саме ця сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивачки. Твердження відповідача, що індексації заробітної плати нараховується тільки за оплату праці за виконану роботу. У звязку з тим, що на протязі роботи не виконуються, тому оплата періоду простою не є обєктом індексації. Одночасно з цим, відповідач не надав доказів про підвищення заробітної плати випереджаючим шляхом, а також доказів знаходження позивача на повному чи частковому простої. Крім того, в постанові КМУ від 17.07.2003 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення» та Закону України від 03.07.1991 « Про індексацію грошових доходів населення» відсутні положення щодо обмежень нарахування індексації заробітної плати під час простою.

Враховуючи, що індексація на заробітну плату входить до структури заробітної плати, з якої проводяться відрахування податків та обовязкових платежів як з заробітної плати, а в наданому відповідачем розрахунку індексації, що підлягає виплаті позивачу, не зазначені суми відповідних відрахувань податків і обовязкових платежів, суд приходить до висновку, що при виплаті відповідачем присуджених для позивача сум належить утримати з них передбачені законом податки і обовязкові платежі.

Відповідно до ст.88 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню на користь держави судові витрати у вигляді судового збору в сумі 487,20 гривень за вимоги майного характеру та 487,20 грн.

Керуючись ст.ст.10, 60, 61, 88, 174, 209, 212-215, 218, 224 ЦПК України, с т.ст. 115, 116, 117, ст. 233 КЗпП України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Азовзагальмаш» про стягнення компенсації втрати частини доходів у звязку з порушенням строків їх виплати, середнього заробітку за час затримки розрахунку та індексації заробітної плати - задовольнити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Азовзагальмаш» 87535, Донецька область, м.Маріуполь, Площа Машинобудівельників, буд.1, ЄДРПОУ 13504334) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, яка мешкає та зареєстрована в ІНФОРМАЦІЯ_2 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 13265,28 гривень, компенсацію втрати частини доходів у звязку з порушенням строків їх виплати 3512,10 грн. з утриманням Публічним акціонерного товариства «Азовзагальмаш» з цих сум передбачених законом податків та обов'язкових платежів при їх виплаті, а також індексації заробітної плати в розмірі 2091,30 грн.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Азовзагальмаш» 87535, Донецька область, м.Маріуполь, Площа Машинобудівельників, буд.1, ЄДРПОУ 13504334) на користь держави судовий збір у розмірі 487,20 грн.

Заочне рішення може бути переглянуто Іллічівським районним судом міста Маріуполя Донецької області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

На рішення може бути подана апеляція в Апеляційний суд Донецької області через Іллічівський райсуд м. Маріуполя.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: А. М. Іванченко