Постанова № 54959953, 28.12.2015, Святошинський районний суд міста Києва

ун. № 759/9479/14-а

пр. № 2-а/759/383/15

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 грудня 2015 року Святошинський районний суд м. Києва в складі: головуючого судді Коваль О.А. при секретарі Ярмощук К.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної гвардії України, Військової частини 3077 внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України про стягнення одноразової грошової допомоги, матеріальної та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся до Святошинського районного суду м. Києва з адміністративним позовом, який в подальшому уточнив, та згідно вже уточнених вимог просив стягнути з відповідача Військової частини 3077 внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України одноразову грошову допомогу як особі, звільненої з військової служби і у якої настала інвалідність внаслідок захворювання, що мало місце в період проходження військової служби у розмірі 126 224грн. 46 коп. та відшкодувати моральну шкоду у розмірі 50 000 грн., та матеріальну шкоду у вигляді збитків у розмірі 204 483 грн. 63 коп. Обгрунтовуючи вимоги тим, що він проходив військову службу на посаді командира військової частини 3077, з якої у квітні 2002 року був звільнений за станом здоров'я, а 20 вересня 2004 року йому нарахована страхова сума за 60% втрати працездатності у розмірі 4 800 грн. У січні 2008 року йому встановлено ІІ групу інвалідності у зв'язку з захворюванням пов'язаним з проходженням військової служби, а тому згідно Закону України від 03.11.2006 року № 328-У «Про внесення змін до де яких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціа льні збори, і деяких інших осіб та п. 2 статті 16 ЗУ від 20.12.1991 року № 2011-ХІІ «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» має право на одноразову грошову допомогу як особі, звільненої з військової служби і у якої настала інвалідність внаслідок захворювання, що мало місце в період проходження військової служби у розмірі 42 місячного грошового забезпечення.

Посилаючись на те, що відповідач не визнає його право на одноразову грошову допомогу у зв'язку з встановленням інвалідності просив суд стягнути її з відповідача разом із моральною шкодою, яку оцінює у розмірі 50 000 грн. та матеріальною у вигляді збитків у розмірі 204 483 грн. 63 коп.

Позивач свої позовні вимоги з уточненнями підтримав в судовому засіданні, просив їх задовольнити, вказуючи, що відповідачами невірно трактується Постанова Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 499 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та альні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб» згідно якої разом з нормами Закону України від 03.11.2006 року № 328-У «Про внесення змін до де яких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціа льні збори, і деяких інших осіб та п. 2 статті 16 ЗУ від 20.12.1991 року № 2011-ХІІ «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» він набуває право на одноразову грошову допомогу як особа, звільнена з військової служби і у якої настала інвалідність внаслідок захворювання, що мало місце в період проходження військової служби з розрахунку відповідного розміру забезпечення станом на час винекнення у нього інвалідності за останньою посадою, яку займав на час звільнення, тобто за останньою посадою за посадовим окладом такої посади станом на січень 2008 року, тоді як відповідач вважає, що такий розмір має вираховуватися згідно посадового окладу, який він отримував на час звільнення, тобто станом на 2002 рік, з чим він і не погоджується.

Відповідачі в судовому засіданні проти задоволення вказаного позову заперечували частково, в частині розміру одноразової грошової допомоги, яку заявляє позивач та проти стягнення матерільної та матеріальної шкоди, зазначаючи, що розміру одноразової грошової допомоги має вираховуватися згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 499, тобто відповідно до розміру грошового абезпечення позивача при його звільненні, а не станом на січень 2008 року, коли таку інвалідність йому було встановлено.

Заслухавши пояснення з»явившихся у судове засідання сторін, дослідивши надані суду докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Так, слід вказати, що вказаний позов було подано позивачем у липні 2009 року, вказана справа вже перебувала на судовому розгляді неодноразово.

Постановою Святошинського районного суду міста Києва від 08 жовтня 2009 року позов позивача задоволено частково: стягнуто з військової частини 3077 на користь позивача 131 024,46 грн. одноразової грошової допомоги як особі, звільненій з військової служби і у якої настала ІІ група інвалідності внаслідок захворювання, що мало місце в період проходження військової служби та 5 000 грн. у відшкодування моральної шкоди і 50,40 грн. витрат по сплаті інформаційно-технічного забезпечення.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2012 року таке рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове про відмову у задоволенні позову.

14.05.2014 року Ухвалою вищого адміністративного суду України постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2012 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Святошинського районного суду м.Києва від 04.09. 2014 року позовні вимоги позивача задоволено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.12.2014 року постанову Святошинського районного суду м.Києва від 04.09. 2014 року залишено без змін.

23.09.2015 року Ухвалою вищого адміністративного суду України постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 09.12.2014 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Згідно відповідної ухвали вказану справу прийнято до провадження судді Коваль О.А. 05.10.2015 року.

Судом встановлено, що позивач, полковник у відставці, проходив військову службу у військовій частині 3077 на посаді командира полку та у квітні 2002 року був звільнений з військової служби за станом здоров'я у відставку.

З 03 квітня 2002 року позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в місті Києві та йому призначено пенсію за вислугу років відповідно до .

Перед звільненням позивач пройшов медичний огляд, в результаті якого військово-лікарська комісія Центрального госпіталю МВС України встановила, що наявне у нього захворювання дійсно пов'язане з проходженням військової служби з зняттям з військового обліку. Рішення військово-лікарської комісії Центрального госпіталю МВС України було затверджено Центральною військово-лікарською комісією МВС України. У 2007 році стан здоров'я погіршився, він пройшов обстеження та лікування і в січні 2008 року був направлений на медико-соціальну експертну комісію, яка встановила йому II групу інвалідності внаслідок захворювання, що мало місце в період проходження військової служби.

Відповідно до вимог Закону України від 03.11.2006 року № 328-У «Про внесення змін до де яких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціа льні збори, і деяких інших осіб та п. 2 статті 16 ЗУ від 20.12.1991 року № 2011-ХІІ «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» позивачу, як особі, у якої настала інвалідність після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання, що ма ло місце в період проходження військової служби, повинна виплачуватися одноразова грошова допомога в розмірі до 5 річного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Згідно п. 2. ст. 9 вищезазначеного Закону України вказано, що до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбав ки. доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія), одноразові додатковівидигрошовогозабезпечення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 499 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та загальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб» військовослужбовцям, звільненим з військової служби у разі настання інвалідності внаслідок захворювання, що мало місце в період проходження військової служби, встановлено розміри одноразової грошової допомоги, так інвалідам II групи - у розмірі 42-місячного грошового забезпечення (п.2 Порядку).

П.п. 1.3 Положення про діяльність військово-лікарської комісії в системі МВС, затвердженого наказом МВС України від 06.02.2001 року № 85 «Про затвердження Положення про діяльність військово-лікарської комісії та Порядку проведення військової експертизи і медичного огляду військовослужбовців та осіб рядового і началь ного складу в системі МВС» визначено, що основним завданням військово-лікарської комісії є проведення військово-лікарської експертизи з метою: визначення причинного зв'язку захворювань, поранень, травм, контузій і каліцтв у військовослужбовців та колишніх військовослужбовців.

Водночас частина друга статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» елементи грошового забезпечення визначає по-іншому: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Виходячи із визначених у частині четвертій статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами для визначення складових грошового забезпечення щодо виплати одноразової грошової допомоги слід застосовувати не Порядок, а положення Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», який має вищу юридичну силу.

Згідно з «Свідоцтвом про хворобу № 11» від 15.01.2002 року вбачається, що захворювання позивача, в наслідок якого настала II група інвалідності, мало місце саме в період проходження ним військової служби та пов'язане з проходженням військової служби.

Відповідно до довідки медико-соціальної експертної комісії серії КВ-1 № 004914 від 22.01.2008 року позивачу встановлено II групи інвалідності.

Отже, вище вказане свідчить про право позивача на отримання ним одноразової грошової допомоги як особи, звільненої з військової служби і у якої настала інвалідність внаслідок захворювання, що мало місце в період проходження військової служби.

Необхідно зазначити, що таке право було встановлено і попередніми судами, що розглядали вже вказаний позов та наразі не заперечується стороною відповідачів.

Було з»ясовано питання і щодо складу грошового забезпечення за останньою посадою з якого розраховується така одноразова грошова допомога, зокрема до таких елементів грошового забезпеченнявходить: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. В такому питання також учасники процесу знайшли конценсус та жодна із сторін не заперечує такого.

Проте, при вирішенні вказаного спору в даному провадженні постало питання щодо розміру, а не елементів, грошового забезпечення, який на думку позивача має бути взятий за останньою посадою, яку він займав при звільненні станом на день визначення йому групи інвалідності, тобто з грошового забезпечення командира полку станом на січень 2008 року, коли сторона відповідача вважає, що такий має бути розрахований за останньою посадою при звільненні позивача, станом на день його звільнення, тобто з грошового забезпечення командира полку станом на квітень 2002 року, яке становить у розмірі 748 грн. 48 коп. з яких: посадовий оклад - 185 грн., оклад за військовим званням - 135 грн., відсоткова надбавка за вислугу років (35%)- ( 185+135)х35% = 112 грн., надбавка за особливі умови служби (50%) - 185х50% = 92,50 грн., доплата за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці (20%)- 185ї20% = 37 грн., премія (33,3%) - (185+135+112+92,50+37)х33,3% = 186 грн. 98 коп., разом 748 грн. 48 коп., що підтверджується довідкою військової частини 3077 від 04.12.2015 року за № 721 за підписом начальника фінансової служби-головний бухгалтер військової частини 3077 Національної гвардії України та обліковою карткою на грошове забезпечення ОСОБА_1 за 2002 рік.

Слід вказати, що позивач у судовому засіданні не заперечує, що розмір його грошового забезпечення при його звільненні станом на 2002 рік складав саме 748 грн. 48 коп., проте такий заперечує застосування такого взагалі, оскільки, як зазначено вже вище, вважає за правильним брати до уваги розмір грошового забезпечення за посадою командира полку станом на січень 2008 року.

Проаналізувавши норми права, які регулюють вказані правовідносини та висновки судів Вищого адміністративного суду України при розгляді вказаної справи, зокрема від 14.05.2014 року та від 23.09.2015 року, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача, зокрема щодо стягнення з Військової частини 3077 внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України на користь ОСОБА_1 26 636 (двадцять шість тисяч шістсот тридцять шість) грн. 16 (шістнадцять) коп. одноразової грошової допомоги як особі, звільненої з військової служби і у якої настала інвалідність внаслідок захворювання, що мало місце в період проходження військової служби з розрахунку грошового забезпечення за останньою посадою, яку займав позивач, а саме командира полку у розмірі 748 грн. 48 коп., тобто з розміру грошового забезпечення станом на день звільнення позивача, який складає 748 грн. 48 коп. з огляду на таке.

Відповідно до частини другої статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Цей Закон відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов»язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

З метою реалізації положень статті 16 вказаного Закону Постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №499 розроблено та затверджено Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, пунктом 2 якого встановлено, що військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової служби) у разі настання інвалідності в період проходження військової служби та особам, звільненим з військової служби, у разі настання інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення з такої служби чи після закінчення зазначеного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період її проходження, одноразова грошова допомога інвалідам II групи виплачується у розмірі 42-місячного грошового забезпечення.

Абзацом шостим підпункту 4 пункту 2 вказаного Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги встановлено також, що у разі встановлення більшого відсотка втрати працездатності або в разі встановлення групи інвалідності, яка дає право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

Абзацом п'ятим підпункту 4 пункту 2 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги передбачено, що для військовослужбовців, які перебувають на кадровій військовій службі або проходять військову службу за контрактом, - за останньою посадою, яку вони займали на день втрати працездатності, а звільнених із служби - на день звільнення виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, відсоткової надбавки за вислугу років.

Згідно підпункту 4 пункту 2 Порядку, одноразово грошова допомога визначається з урахуванням раніше виплаченої суми у зв»язку із втратою працездатності особою.

Аналіз вказаних положень свідчить про те, що така допомога є одноразовою, тобто призначається та виплачується по суті один раз, проте підпункт 4 пункту 2 вказаного Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги встановлено право на збільшення розміру такої одноразової допомоги у разі встановлення більшого відсотка втрати працездатності чи встановлення групи інвалідності, яка також дає право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, тоді як, позивач обгрунтовуючи свої вимоги вказує на необхідність визначення йому такої одноразової грошової допомоги станом на час виникненя у нього такого права на неї, коли в даному випадку у позивача із встановленням йому 2 групи інвалідності фактично виникло право на збільшення розміру такої одноразової допомоги, при визначенні якої мають враховуватися страхові виплати, які раніше були виплачені позивачу, згідно діючого тоді законодавства та порядку.

Слід вказати, що в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 23.09.2015 року чітко визначено підстави скасування постанови попередніх судів, зокрема першої та апеляційної інстанцій, в якій зазначено, що у порушення вимог ч. 5 ст. 227 та ч. 1 ст. 244-2 КАС України суди попередніх інстанцій не врахували висновки і мотивів касаційного суду та не привели свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України, внаслідок чого залишилося не з»ясованим питання розміру грошового забезпечення, яке було призначено позивачу при звільненні із служби, тоді як його з»ясування необхідне для обчислення одноразової грошової допомоги.

Отже, враховуючи вказане, керуючись нормами Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, Постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №499 , якою затверджено Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб та виконуючи приписи Вищого адміністративного суду України зроблені під час розгляду вказаної справи та викладені в ухвалі від 23.09.2015 року, суд дйшов висновку про те, що одноразова грошова допомога, яка належить до виплати позивачу складає 26 636 (двадцять шість тисяч шістсот тридцять шість) грн. 16 (шістнадцять) коп. з розрахунку 42 місяці х 748, 48 грн. - 4 800грн., які були виплачені позивачу страховою компанією у 2004 року за втрату працездатності = 26 636, 16 грн.

Позовні вимоги в частині стягнення з відповідача матеріальної та моральної шкоди задоволенню не підлягають, оскільки такі є необгрунтованими та недоведеними. Так, існування вказаного спору між сторонами та вирішення такого в судовому порядку не є підставою для відшкодування моральної шкоди, оскільки це є способом захисту порушеного права, яке гантоване кожному Конституцією України. Щодо матеріальної шкоди, то така належним чином не обгрунтована позивачем та недоведена в обсязі предбаченому нормами законодавства, яке підлягає застосуванню в даному випадку.

Отже, підсумовуючи наведеного, суд дійшов висновку, про часткове задоволення позовних вимог позивача в тій частині, яка описана в мотивувальній частині цього рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200,205, 206, 212, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Національної гвардії України, військової частини 3077 Національної гвардії України про стягнення одноразової грошової допомоги, матеріальної та моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Військової частини 3077 внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України на користь ОСОБА_1 26 636 (двадцять шість тисяч шістсот тридцять шість) грн. 16 (шістнадцять) коп. одноразової грошової допомоги як особі, звільненої з військової служби і у якої настала інвалідність внаслідок захворювання, що мало місце в період проходження військової служби.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Святошинський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя