Ухвала суду № 54959329, 08.12.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А ЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 грудня 2015року м. Київ

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого: Соколової В.В.

суддів: Усика Г.І., Невідома Т.О.

при секретарі: Ільченко В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «ІФГ Капітал» на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 22.07.2015 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «ІФГ Капітал» до Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, Приватного підприємства «Спеціалізоване підприємство Юстиція», ОСОБА_1, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» про визнання прилюдних торгів недійсними, -

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 22.07.2015 в задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову - відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, представником ТОВ «Інвестиційна компанія «ІФГ Капітал» подано апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом норм процесуального права. Також апелянт зазначає, що судом не була надана належна оцінка доказам, які містяться в матеріалах справи, а тому просить ухвалу суду першої інстанції скасувати і постановити нову про задоволення заяви про забезпечення позову

Представник відповідача ОСОБА_1 в судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив її відхилити.

Інші особи в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлялися у встановленому законом порядку, причини неявки суду не повідомили, а тому, враховуючи положення ст. 303-1, ст. 305 ЦПК України , колегія суддів вважає за можливе розглядати справу у їх відсутності.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника відповідача, перевіривши законність і обґрунтованість постановленої ухвали, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Справа № 761/18464/14-ц № апеляційного провадження:№ 22-ц/796/13239/2015Головуючий у суді першої інстанції: Новак А.В.Доповідач у суді апеляційної інстанції: Соколова В.В. Відповідно до ч.1, ч.3 ст.151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову на будь-якій стадії процесу, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Види забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами, як передбачає ч.3 ст.152 ЦПК України.

Судом встановлено, що в провадженні Голосіївського районного суду м. Києва знаходиться цивільна справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «ІФГ Капітал» до Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, Приватного підприємства «Спеціалізоване підприємство Юстиція», ОСОБА_1, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» про визнання прилюдних торгів недійсними.

Позивачем до суду першої інстанції подано заяву про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на майно, що належить ОСОБА_5, а саме: нежиле приміщення НОМЕР_1 , загальною площею 80, 40 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 73, 40 кв.м.. Крім того, позивач також просив суд забезпечити позов шляхом заборони ОСОБА_6 вчиняти дії щодо розпорядження спірним майном.

Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив із того, що представником позивача не підтверджена необхідність забезпечення позову, та не надано належних доказів, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції зроблені на підставі повного та об'єктивного дослідження наданих доказів та в повній мірі відповідають вимогам чинного законодавства.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній (за винятком випадку, передбаченого ч. 4 ст. 151 ЦПК України), якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Пленум Верховного Суду України в п.4 постанови «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» №9 від 22.12.2006 р. роз'яснив, що, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід врахувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Згідно з п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 123 ЦПК України позов може бути забезпечений шляхом накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб, а також забороною вчиняти певні дії.

Тобто необхідною умовою застосування такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на майно є його належність відповідачеві.

Оскільки, на момент постановлення оскаржуваної ухвали позивачем не було надано доказів на підтвердження того, що відповідач є власником квартири та нежитлового приміщення на які позивач просить накласти арешт, та має намір вчинити дій щодо розпорядження вказаним майном (продаж, дарування, тощо), то застосування заходів забезпечення позову суперечило б вимогам п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 152 ЦПК України. Крім того, предметом позову є визнання недійсним правочину, стороною якого позивач не являється. Отже навіть у разі задоволення позову сторони договору будуть повернуті у попередній стан, що не стосується особи позивача.

А тому враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що наведенні апелянтом доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав вважати, що судом допущені порушення процесуального права, які привели, або могли призвести до неправильного вирішення питання.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що ухвала суду постановлена з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 312, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «ІФГ Капітал» - відхилити.

Ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 22.07.2015 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Головуючий:

Судді: