Рішення № 54956261, 14.01.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 363/4000/13-ц Головуючий у І інстанції Рудюк О.Д.Провадження № 22-ц/780/53/16 Доповідач у 2 інстанції Сушко Л. П.Категорія 38 14.01.2016

РІШЕННЯ

Іменем України

14 січня 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

Головуючого судді: Сушко Л.П.,

суддів: Лащенка В.Д., Фінагєєва В.О.,

при секретарі: Волинець В.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 09 квітня 2014 року та додаткове рішення Вишгородського районного суду Київської області від 06 серпня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_2, треті особи: Головне управління юстиції у Київській області, Вишгородська районна державна нотаріальна контора про продовження строку прийняття спадщини, визнання права власності на спадкове майно та визнання частково недійсним свідоцтво про право власності,-

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2013 року позивач ОСОБА_3 звернулася до суду з вищезазначеним позовом, обґрунтовуючи його тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 року померла ОСОБА_6 мати позивача та відповідача. Після смерті матері відкрилася спадщина, що складається з житлового будинку, земельної ділянки, грошових внесків та права на земельну частку (пай). Позивач є громадянином РФ та постійно проживає в м. Псков Російської Федерації. Після смерті матері, через декілька днів ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер ОСОБА_7 чоловік позивача у зв'язку з чим вона не могла подати заяву про вступ у спадщину після смерті матері, але склала нотаріальну довіреність від 19.08.2003 року на брата ОСОБА_8, якою доручила від її імені прийняти спадщину після смерті матері з правом подачі заяви про прийняття спадщини. Довгий час відповідач вводив в оману її , що займається оформленням спадщини згідно до доручення в рівних частках. Коли вона приїхала до України то дізналася, що спадкове майно оформлено лише на відповідача, а вона пропустила строк для вступу в спадщину. У зв'язку з цим просила визнати поважними причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, продовжити строк для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6, визнати частково недійсним свідоцтво про право власності на спадкове майно видане на ім'я відповідача після смерті ОСОБА_6, визнати право власності на ? частини спадкового майна.

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 09 квітня 2014 року позов задоволено частково, визначено ОСОБА_3 додатковий - два місяці з моменту набранням даним рішенням законної сили для подання до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини за законом після смерті матері ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_6, визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом НОМЕР_5 від 27.07.2004 року видане на ім'я ОСОБА_8, в іншій частині позову відмовлено.

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 05 серпня 2014 року виправлено описку в рішенні Вишгородського районного суду Київської області від 06 серпня 2014 року в мотивувальній та резолютивній частинах зазначено номер свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 27.07.2004року «НОМЕР_4» замість «НОМЕР_5».

Додатковим рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 06 серпня 2014 року визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом НОМЕР_6 від 27.07.2004 року виданого на ім'я ОСОБА_8.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду та додаткове рішення скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на його незаконність, необґрунтованість, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вважає, що вона відповідно до свідоцтва по право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_8 є співвласником спірного жилого будинку, а позивач намагається позбавити її законної власності.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що позивачкою пропущений строк для подання заяви про прийняття спадщини до нотаріальної контори з поважної причини, а видані свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_6 на ім'я ОСОБА_8 порушують права позивачки на спадщину.

Однак, такі висновки суду не відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Згідно ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Встановлено, що Згідно копії свідоцтва серія НОМЕР_1 від 23.09.1954 року батьками відповідача є мати ОСОБА_6, а батьком ОСОБА_9.

Згідно копії свідоцтва від 01.04.1949 року батьками позивача є мати ОСОБА_6, а батьком ОСОБА_9.

Відповідно до копії свідоцтва про укладення шлюбу серія НОМЕР_2 позивачка змінили прізвище з ОСОБА_9 на ОСОБА_3.

ІНФОРМАЦІЯ_4 року помер батько позивача та відповідача, ОСОБА_10, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серія НОМЕР_3, видане ІНФОРМАЦІЯ_4 року.

За життя, а саме, 01.03.2000 року ОСОБА_9 склав заповіт, яким заповів все своє майно ОСОБА_8, який посвідчений секретарем Лютізької сільської ради Вишгородського району Київської області та зареєстровано в реєстрі за № 41.

Згідно відповіді Вишгородської районної державної нотаріальної контори від 16.11.2015року спадкова справа після смерті ОСОБА_11 - не заводилась (а.с.202).

ІНФОРМАЦІЯ_2 року померла мати позивача та відповідача, ОСОБА_12, що підтверджується копією свідоцтва про смерть, видане 10.05.2003 року.

Відповідно до п. 5 Прикінцевих та перехідних положень ПК України визначено, що правила книги шостої Цивільного кодексу України застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.

Отже до даних правовідносин слід застосовувати акт цивільного законодавства який діяв на той час, а саме цивільний кодекс УРСР (абз. З п. 1 ППВСУ від 30.05.2008 року № 7).

Відповідно до 525 ЦК УРСР часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця, а при оголошенні його померлим - день, зазначений в статті 21 цього Кодексу.

Відповідно до 529 ЦК УРСР при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті.

Відповідно до 548 ЦК УРСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Відповідно до 549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину:

1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном;

2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Відповідно до 550 ЦК УРСР строк для прийняття спадщини, встановлений статтею 549 цього Кодексу, може бути продовжений судом, якщо він визнає причини пропуску строку поважними. Спадщина може бути прийнята після закінчення зазначеного строку і без звернення до суду при наявності згоди на це всіх інших спадкоємців, які прийняли спадщину.

Згідно копії спадкової справи Вишгородською районною державною нотаріальною конторою була відкрита спадкова справа № 2-15-657 до майна ОСОБА_6, як померла ІНФОРМАЦІЯ_2 року, за заявою ОСОБА_8 від 08.10.2003 року про прийняття спадщини та видачі свідоцтва на спадок після смерті матері. (а.с.80)

27.07.2004 року державним нотаріусом Вишгородської нотаріальної контори видано два свідоцтва про право на спадщину за заповітом на ім'я ОСОБА_8 на спадкове майно, які зареєстровані в реєстрі за № НОМЕР_6 на № НОМЕР_4.

19.08.2003року ОСОБА_3, яка проживала в АДРЕСА_1, у нотаріуса підписала довіреність якою уповноважили ОСОБА_8 прийняти спадщину та вести спадкову справу з правом отримання свідоцтва про право на спадщину, строком на один рік (а.с.8).

Згідно ст.1022 ЦК України після вчинення правочину за дорученням комітента комісіонер повинен надати комітентові звіт і передати йому все одержане за договором комісії. Комітент, який має заперечення щодо звіту комісіонера, повинен повідомити його про це протягом тридцяти днів від дня отримання звіту. Якщо такі заперечення не надійдуть, звіт вважається прийнятим.

Судом встановлено, що позивач у визначений законом шести місячний строк не подала заяву про прийняття спадщини після смерті своєї матері. Позивач просила суд визнати причини пропуску строку поважними зазначаючи, що відповідач вів її в оману, розповідаючи, що оформлює спадщину, крім того вона перебувала у пригніченому стані оскільки в ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік, а через рік мати чоловіка.

Тобто при вирішенні даного спору суд першої інстанції мав виходити з того, що довіреність видана позивачкою на ім'я її брата - відповідача строком на один рік та строк її дії закінчився 19.08.2004році, у відповідності до вимог ст. 1022 ЦК України позивачка мала право вимагати звіт від відповідача ОСОБА_8 та подавати заперечення. Крім того позивачем не надано жодного доказу про те, що зазначене доручення було передано ОСОБА_8.

Крім того, суд першої інстанції не звернув увагу, що позивач посилаючись на пригнічений стан та сімейні обставини не зазначила поважні причини пропуску строку з 2004року по 2013рік.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення позову в частині позовних вимог про продовження строку прийняття спадщини, оскільки позивач не навів жодних поважних причин пропуску строку на подачу зави про прийняття спадщини за період з 2004року по 2013рік.

Також, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог про скасування свідоцтв про право на спадщину, оскільки права позивач на спадщину не порушені, з урахуванням того що вона не вчиняли дії щодо прийняття спадщини після смерті матері.

ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 року, що підтверджується копією свідоцтва про смерть(а.с.215).

Згідно копії спадкової справи до майна померлого ОСОБА_8, дружина , син та дочка померлого подали заяви про прийняття спадщини(а.с.212).

Суд апеляційної інстанції залучив до участі в справі правонаступників - спадкоємців ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_2 після смерті ОСОБА_8.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, висновки суду не в повній мірі відповідають обставинам справи, рішення суду та додаткове рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог про продовження строку прийняття спадщини, визнання недійсними свідоцтва про право на спадщину ухвалені з порушенням норм матеріального і процесуального права і підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог відповідно до ст. 309 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 307, 309, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 09 квітня 2014 року та додаткове рішення Вишгородського районного суду Київської області від 06 серпня 2014 року частині позовних вимог про продовження строку прийняття спадщини, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом НОМЕР_4 від 27.07.2004 року видане на ім'я ОСОБА_8 та визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом НОМЕР_6 від 27.07.2004 року виданого на ім'я ОСОБА_8 скасувати та в цій частині ухвалити нове рішення.

В задоволені позову ОСОБА_3 до ОСОБА_8, треті особи: Головне управління юстиції у Київській області, Вишгородська районна державна нотаріальна контора про продовження строку прийняття спадщини, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом НОМЕР_4 від 27.07.2004 року видане на ім'я ОСОБА_8 та визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом НОМЕР_6 від 27.07.2004 року виданого на ім'я ОСОБА_8 відмовити.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту його проголошення.

Головуючий:

Судді: