Рішення № 54955119, 12.01.2016, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №292/222/15-ц Головуючий у 1-й інст. Рожкова О. С.

Категорія 27 Доповідач Якухно О. М.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді Якухно О.М.

суддів Коломієць О.С., Жигановської О.С.

з участю секретаря

судового засідання ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію банку ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за апеляційною скаргою ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на рішення Корольовського районного суду м.Житомира від 19 жовтня 2015 року, -

встановила:

У серпні 2015 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Надра» (далі ПАТ КБ «Надра») звернулося з вказаним позовом, в якому просило стягнути з відповідачів в солідарному порядку заборгованість за кредитним договором від 13.11.2007 року та додаткових угод до нього в сумі 53766,64 доларів США та 46835,14 грн.. Зазначало, що між ним та ОСОБА_3 укладено кредитний договір, згідно якого остання отримала кредит у доларах США, який не погашається у встановленому договором порядку, а тому станом на 10.04.20015 року утворилася заборгованість. Інші відповідачі є поручителями за договором, а тому повинні нести солідарну відповідальність.

Рішенням Корольовського районного суду м.Житомира від 19 жовтня 2015 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в солідарному порядку на користь ПАТ КБ «Надра» заборгованість за кредитним договором № 13/11/2007/840-1/07/77 від 13.11.2007 року, додатковою угодою від 13.11.2007 року, додатковою угодою № 1 від 12.01.2008 року, додатковою угодою № 1 від 03.08.2010 року та додатковою угодою № 3 від 01.07.2011 року в сумі 53766,64 доларів США та 35706,36 грн. пені за прострочення сплати кредиту та 11128,78 грн. штрафу за порушення умов кредитного договору. Стягнуто з ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь держави судовий збір по 5959,67 грн. з кожного.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 подано апеляційну скаргу, в якій воно просить скасувати рішення суду та ухвалити нове - про відмову у задоволенні вимог, посилаючись порушення судом норм матеріального і процесуального права. Зазначають, що суд розглянув справу без їх участі, не розпочавши розгляд справи по суті, не встановив всі обставини, що призвело до порушення вимог ст.ст.27, 169, 213 ЦПК України.

Відповідач ОСОБА_3 та її представник підтримали апеляційну скаргу і наявність заборгованості не заперечують, але вважають, що стягненню підлягає тільки сума поточної заборгованості, оскільки договір діє до 2027 року.

Розглянувши справу в межах визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позов суд виходив з того, що між сторонами існують договірні відносини, які не виконані боржником, а тому останній та поручителі повинні нести солідарну відповідальність.

Колегія суддів частково погоджується із таким висновком суду, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 13.11.2007 року між Відкритим акціонерним товариством комерційний банк «Надра», яке перейменовано на ПАТ КБ «Надра», укладено кредитний договір № 13/11/2007/840-1/07/77 від 13.11.2007 року, згідно якого ОСОБА_3 отримала кредит у розмірі 47000 дол. США зі сплатою 12,9 % на місяць з кінцевим терміном повернення 13.11.2027 року (а.с.9-11).

Згідно п.п.3.2.3 п.3.2 договору повернення кредиту та сплата відсотків здійснюється щомісячно до 10 числа поточного місяця шляхом внесення чергових платежів згідно із графіком погашення.

В цей же день, між банком та ОСОБА_4 укладено договір поруки № 13/11/2007/840-1/07/2, згідно якого останній поручається за належне виконання ОСОБА_3 своїх зобовязань перед банком погасити заборгованість по кредитному договору в розмірі 47000 дол.США, яка складається з суми кредиту, сплати відсотків, сплати інших платежів, передбачених договором, сплати можливих штрафних санкцій (штраф, пеня) (а.с.32), в тому ж обсязі, що і боржник.

Аналогічний договір поруки укладено 13.11.2007 року між банком та ОСОБА_5 (а.с.35).

13.11.2007 року, тобто в день укладення кредитного договору, між банком та ОСОБА_3 підписано додаткову угоду про збільшення розміру кредиту до 47587,5 дол.США (а.с.12).

12.01.2008 року між банком та ОСОБА_3 укладено додаткову угоду, якою змінено п.3.3.1 кредитного договору, а саме : звільнено позичальника від сплати коштів по поверненню кредиту до 10 червня 2009 року з січня 2009 року, щомісячна сума платежу по поверненню кредиту складає 0 доларів США та сплачуються відсотки згідно додатка № 1, який укладений у новій редакції (а.с.13-16).

03.08.2010 року банк та ОСОБА_3 підписали додаткову угоду № 1, згідно якої змінено редакцію кредитного договору і п.1.1 додаткової угоди щомісячна сума мінімального необхідного платежу визначена графіком відповідно до додаткової угоди № 2 до цього договору (а.с.17-23).

03.08.2010 року банк та ОСОБА_4 і ОСОБА_5 уклали додаткові угоди до договорів поруки, якими змінено редакцію п.1.1 договорів поруки : поручитель повинен виконати зобовязання позичальника в тому ж порядку, який встановлено для позичальника кредитним договором, в тому числі : повернути до 12 листопада 2027 року кредит у сумі 47587,5 доларів США, сплатити відсотки за користування кредитом із розрахунку 12,09% річних, сплатити інші платежі, передбачені кредитним договором, сплатити можливі штрафні санкції (а.с.33, 36).

01.07.2011 року між банком та ОСОБА_3 укладено додаткову угоду № 3 про зміну редакції кредитного договору, п.1.1 2.4 якої встановлено щомісячну суму мінімально необхідного платежу згідно графіку по додатку № 1 до цієї угоди та сплати платежу до 10 числа поточного місяця (а.с.24-31).

Того ж дня банк уклав з ОСОБА_4 додаткову угоду № 2, за якою внесено зміни у п.1.1 договору поруки, а саме погодження поручителя з новими умовами кредитного договору (а.с.34).

Свою згоду з новими умовами кредитного договору, визначеними у додатковій угоді № 3 від 01.07.2011 року, ОСОБА_5 надав 29.12.2012 року, підписавши додаткову угоду № 2 до договору поруки (а.с.37).

ПАТ КБ «Надра» виконало умови кредитного договору, надавши позичальнику кошти в сумі 47587,5 доларів США, що підтверджується випискою банку (а.с.38).

ОСОБА_3 умови договору належним чином не виконує, а тому станом на 10.04.2015 року виникла заборгованість в розмірі 53766,64 дол. США та 46835,14 грн., яка складається з : заборгованості по кредиту в розмірі 44324,86 дол. США, заборгованість по сплаті відсотків в розмірі 9441,78 дол. США, пеня за прострочення сплати кредиту в розмірі 35706,36 грн., штраф за порушення умов договору 11128,78 грн. (а.с.39-41).

Суд першої інстанції, із посиланням на ст.ст.525, 526, 533, 534, 543, 610, 611, 1050 та 1054 ЦК України правильно встановив правовідносини, що виникли між сторонами, та дійшов обґрунтованого висновку про наявність між сторонами правовідносин, що виникають із договору кредиту, забезпеченого порукою.

Доводи апеляційної скарги щодо розгляду справи без участі відповідачів та постановлення не заочного рішення не спростовують висновків суду і на його правильність не впливають, оскільки таке порушення судом норм процесуального права не призвело до неправильного вирішення справи.

У звязку із порушенням боржником виконання зобовязання за кредитним договором банк відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України та умов кредитного договору використав право достроково вимагати стягнення заборгованості за кредитним договором, надіславши позичальнику 9 червня 2015 року повідомлення про дострокове повернення всієї суми кредиту й повязаних із ним платежів, змінивши таким чином строк виконання основного зобовязання. Отримання повідомлення відповідач не заперечує, а тому доводи представника відповідача щодо неможливості стягнення усього кредиту є безпідставними.

Долучені до апеляційної скарги розрахунки заборгованості відповідають встановленим обставинам щодо сплати позичальником тіла кредиту в сумі 3262,64 дол. США та процентів за користування кредитом в сумі 31118,94 дол. США. Наведений відповідачами розрахунок не може бути прийнятий до уваги, оскільки не враховує прострочені платежі, нарахування на них пені та порядок зарахування сум на погашення згідно умов договору в першу чергу на неустойку, з чим погодилася ОСОБА_3

В той же час, судом першої інстанції не перевірено дію поруки та наявність підстав для її припинення з урахуванням збільшення розміру кредиту. Зазначені обставини судом першої інстанції не зясовано.

Так, статею 553 ЦК України встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (частина перша статті 554 ЦК України).

Отже, порука є спеціальним додатковим заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов'язання.

Підставою для поруки є договір, що встановлює зобов'язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов'язання боржника, та кредитором боржника.

Відповідно до частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Обсяг зобов'язань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель (частини перша, друга статті 553 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 651 ЦК України зміна умов договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

У разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо (частина перша статті 653 ЦК України).

За змістом частини першої статті 654 ЦК України зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Відповідно до вимог ч.1 ст.559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Як встановлено судом, 13.11.2007 року банк за погодженням із позичальником збільшив розмір кредиту на 587,5 дол.США. Однак, вказана зміна умов договору, яка збільшила обсяг відповідальності поручителів, проведена без їх згоди.

Припинення поруки відбувається відповідно до закону.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що порука припинилася за основним кредитним договором з часу зміни банком основного договору по встановленню нового збільшеного розміру кредиту, тобто з 13.11.2007 року.

Укладення додаткових угод № 1 від 03.08.2010 року до договорів поруки, в яких зазначено новий розмір кредиту, після припинення цієї поруки не створює будь-яких наслідків і не поновлює поруку, а тому судом до уваги не приймається.

Крім того, цивільно-правова відповідальність це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обовязку новим, або у приєднанні до невиконаного обовязку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обовязків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Умовами спірного договору, а саме пунктом 5.2 передбачено застосування пені як виду цивільно-правової відповідальності за прострочення зобовязань позичальника щодо повернення кредиту, сплати всіх нарахованих відсотків, комісій та можливих штрафних санкцій у строк визначений у п.3.3.3 цього договору.

У той самий час, згідно з пунктом 5.3 кредитного договору у разі порушення позичальником вимог п.4.3 позичальник зобовязаний сплатити банку штраф у розмірі 10% від суми кредиту.

Останнім передбачено сплату платежів у розмірі та порядку, визначених у п.п.1.3.1, 3.3.1, 3.3.2, 3.3.3 цього договору. У випадку порушення виконання зобовязань, передбачених цим договором, позичальник сплачує банку штрафні санкції, визначені у п.п.5.1-5.3 цього договору.

Отже, п.п.5.2 та 5.3 передбачено сплату пені та штрафу за однакове порушення - несвоєчасне повернення кредиту, процентів за користування кредитом та комісій.

Враховуючи вищевикладене та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобовязань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 21.10.2015 року по справі № 6-2003цс15.

Враховуючи наведене, вимога про стягнення штрафу задоволенню не підлягає.

Стягуючи судові витрати з відповідачів в розмірі 1 % від ціни позову, що становить 17879,01 грн. судом не враховано її обмеження на час предявлення позову 3 розмірами мінімальної заробітної плати.

Порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне встановлення обставин справи призвело до неправильного її вирішення в частині вимог до поручителів, стягнення неустойки та розподілу судових витрат, а тому рішення суду підлягає скасуванню, з ухваленням нового про часткове задоволення позову.

Відповідно до ст.88 ЦПК України з відповідача слід стягнути судові витрати у максимальному розмірі, визначеному Законом України «Про судовий збір» станом на серпень 2015 року - 3654 грн.

Керуючись ст.ст.209, 218, 303, 304, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 задовольнити частково.

Рішення Корольовського районного суду м.Житомира від 19 жовтня 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення про часткове задоволення позову.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра» заборгованість за кредитним договором № 13/11/2007/840-1/07/77 від 13.11.2007 року, додатковою угодою від 13.11.2007 року, додатковою угодою № 1 від 12.01.2008 року, додатковою угодою № 1 від 03.08.2010 року та додатковою угодою № 3 від 01.07.2011 року в сумі 53766,64 доларів США та 35706,36 грн., з яких : заборгованість по кредиту в сумі 44324,86 дол. США, заборгованість по сплаті процентів в сумі 9441,78 дол. США, пеня за прострочення сплати кредиту в сумі 35706,36 грн.

У задоволенні позову до ОСОБА_4, ОСОБА_5 та решти вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір в сумі 3654 грн.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий : Судді: