Постанова № 54954731, 22.12.2015, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

22.12.2015р. справа № 820/8600/15

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кучми Ю.В.,

за участі:

секретаря судового засідання - Молчанової О.М.,

представників:

позивача - ОСОБА_1,

відповідача - ОСОБА_2,

третьої особи - не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду адміністративну справу за позовом Державної фінансової інспекції у Вінницькій області до Державного підприємства «Харківський завод спеціальних машин», третя особа Військова частина №3028, про стягнення коштів, -

встановив:

Субєкт владних повноважень, Державна фінансова інспекція у Вінницькій області, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із позовом до Державного підприємства Харківський завод спеціальних машин, третя особа - Військова частина №3028, в якому просив стягнути з відповідача кошти у сумі 19333,33 грн.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що заявлена до стягнення сума є збитками, які завдані Військовій частині №3028. Так, у порушення п. 32 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України, при укладанні договору поставки з відповідачем військова частина безпідставно сплатила останньому податок на додану вартість у заявленій до стягнення сумі. У судовому засіданні представник позивача підтримала вимоги і доводи заявленого позову, просила суд ухвалити рішення про стягнення коштів.

Відповідач, ДП "ХЗСМ", позовні вимоги не визнав, надав відзив на позовну заяву, в якому заперечив наявність підстав для стягнення зазначеної суми ПДВ, оскільки підприємство не порушувало вимог п. 32 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України. У судовому засіданні представник відповідача просила залишити позов без задоволення.

Третя особа, Військова частина №3028, свого представника для участі у судовому засіданні не направила, про дату, час та місце судового засідання повідомлялася належним чином.

Дослідивши матеріали справи, вивчивши доводи позову та заперечень проти позову, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд виходить з наступних підстав та мотивів.

Судом встановлено, що Державною фінансовою інспекцією в Вінницькій області проведено ревізію окремих напрямків фінансово-господарської діяльності Військової частини № 3028, в тому числі щодо використання коштів, виділених з резервного фонду державного бюджету у звязку з оголошеною мобілізацією за період з 01.09.2013 р. по 01.01.2015 р., результати якої оформлені актом від 20.04.2015 року №08-13/05.

Ревізією встановлено, серед іншого, що в порушення вимог п. 32 підрозділу 2 Особливості справляння податку на додану вартість розділу XX Перехідні положення Податкового кодексу України протягом вересня-грудня 2014 року під час придбання магазинів на 50 патронів до кулемета, сплачено 19333,33 грн. податку на додану вартість Державному підприємству Харківський завод спеціальних машин", чим завдано Військовій частині №3028 матеріальну шкоду (збитків) на вказану суму.

У звязку з виявленими фінансовими порушеннями заступником начальника Державної фінансової інспекції у Вінницькій області прийнято вимогу від 29.04.2015 року №02-08-28-14/2381, в якій Військовій частині 3028 запропоновано стягнути збитки з ДП "Харківський завод спеціальних машин".

Разом з тим, позивач - Державна фінансова інспекція у Вінницькій області, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із позовом до Державного підприємства Харківський завод спеціальних машин по стягнення з останнього сказаних вище збитків.

Судом встановлено, що 21.11.2014 року між Військовою частиною 3028 - замовник та Державним підприємством "Харківський завод спеціальних машин" виконавець, укладено договір № 6/15.

Відповідно до п.1 договору виконавець зобовязується виготовити та поставити магазини на 50 патронів до кулемета НСВТ-12,7 в кількості 100 (сто) одиниць, далі продукція, а замовник зобовязується прийняти готову продукцію та сплатити її вартість у порядку та на умовах передбаченим цим договором.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що ціна договору становить 116000,0 грн., у тому числі ПДВ 19333,33 грн.

Судом з матеріалів справи встановлено, що зобовязання за вищевказаним договором виконані, про що свідчить видаткова накладна №х-00000025 від 03.12.2014 року.

Однак, на думку фінансового органу перерахування податку на додану вартість є порушенням чинного законодавства, з огляду на наступне.

Так, Законом України від 01.07.2014 року №1561-VІІ Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо спеціальних засобів індивідуального захисту та лікарських засобів, доповнено підрозділ 2 розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України п.32, зокрема: на період проведення АТО та/або запровадження воєнного стану відповідно до законодавства, звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з ввезення на митну територію України та постачання на митній території України спеціальних засобів індивідуального захисту, визначенні у Законі.

Законом України від 02.09.2014 року №1658-VІІ Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо звільнення від оподаткування продукції оборонного призначення розширено визначення п. 32 підрозділу 2 розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України перелік продукції, операції з ввезення на митну територію України та постачання якої на митній території України звільняються від оподаткування податком на додану вартість.

Таким чином, на думку позивача звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з ввезення на митну територію України та постачання на митній території України продукції оборонного призначення, визначеної такою згідно з пунктом 9 статті 1 Закону України Про державне оборонне замовлення.

Відповідно до п. 9 статті 1 Закону України Про державне оборонне замовлення у цьому Законі нижченаведені терміни вживаються в такому значенні: продукція оборонного призначення - озброєння, військова та спеціальна техніка, військова зброя і боєприпаси, спеціальні комплектувальні вироби для їх виготовлення та експлуатації, матеріали та обладнання, спеціально призначені для їх розроблення, виготовлення або використання, спеціальні технічні засоби.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що для застосування пільгового режиму оподаткування ПДВ відповідно до вимог Закону України від 02.09.2014 року №1658-VІІ можливе лише за обовязкових умов:

- зазначення в договорі, що продукція постачається для використання в оборонних цілях при проведенні антитерористичної операції та/або при запровадженні воєнного стану;

- відповідність предмету закупівлі у договорі, визначеним у пункту 32 підрозділу 2 розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України кодам УКТ ЗЕД.

Пунктом 32 підрозділу 2 розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України визначено, що тимчасово, на період проведення антитерористичної операції та/або запровадження воєнного стану відповідно до законодавства, звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з ввезення на митну територію України та постачання на митній території України, зокрема, продукції оборонного призначення, визначеної такою згідно з пунктом 9 статті 1 Закону України "Про державне оборонне замовлення", що класифікується за групами, товарними позиціями та підкатегоріями УКТ ЗЕД, наведеними у даному пункті.

Суд вважає за необхідне вказати, що у договорі № 6/15 від 21.11.2014р. відсутні будь-які посилання на те, що продукція, як вбачається з видаткової накладної та специфікації, у кількості ста (100) шт. виготовляється та поставляється до замовника для використання в оборонних цілях при проведення антитерористичної операції та/або при запровадженні воєнного стану. Жодні первинні бухгалтерські документи не вказують на мету використання придбаної продукції.

Крім того, з дослідженого акту ревізії окремих напрямків фінансово-господарської діяльності Військової частини № 3028, в тому числі щодо використання коштів, виділених з резервного фонду державного бюджету у звязку з оголошеною мобілізацією за період з 01.09.2013 р. по 01.01.2015 р. від 20.04.2015 року № 08-13/05, складеного Державною фінансовою інспекцією в Вінницькій області, не встановлено, що Військова частина 3028 здійснювала придбання магазинів на 50 патронів до кулемета НСВТ-12,7 саме для участі у проведенні антитерористичної операції та/або при запровадженні воєнного стану.

Позивачем під час розгляду справи по суті не надано суду жодних доказів на підтвердження участі Військової частини № 3028 у проведенні антитерористичної операції, а також доказів, які б підтверджували придбання продукції за Договором № 6/15 від 21.11.2014р. саме для використання у проведенні антитерористичної операції та/або при запровадженні воєнного стану.

Слід також зазначити, що Державне підприємство "Харківський завод спеціальних машин" здійснило перерахування ПДВ, отриманого в складі вартості продукції, поставленої на адресу Військової частини 3028, до Державного бюджету України, що підтверджується випискою з розрахункового рахунку відповідача.

Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Враховуючи, що позивачем субєктом владних повноважень не надано суду жодних доказів на підтвердження факту придбання Військовою частиною № 3028 продукції за Договором № 6/15 від 21.11.2014р. саме для використання у проведенні антитерористичної операції та/або при запровадженні воєнного стану, суд вирішує справи на основі наявних доказів.

Крім викладеного вище, суд окремо зазначає наступне.

Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 4 ст. 50 КАС України, громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх обєднання, юридичні особи, які не є субєктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом субєкта владних повноважень: 1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності обєднання громадян; 2) про примусовий розпуск (ліквідацію) обєднання громадян; 3) про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства з України; 4) про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо); 5) в інших випадках, встановлених законом.

Таким чином, юридичні особи, які не є субєктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом субєкта владних повноважень, зокрема, в випадках, встановлених законом.

Керуючись приписами наведених норм процесуального закону, суд встановив, що правові та організаційні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні врегульовані Законом України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні", а також Положенням про Державну фінансову інспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 23 квітня 2011 року №499/2011 (далі за текстом - Положення №499/2011) та Порядком проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2006 р. № 550 (далі за текстом - Порядок №550).

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобовязань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообовязкового державного соціального страхування, бюджетних установах і субєктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообовязкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про державні закупівлі, діяльністю субєктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні.

З аналізу вказаної норми вбачається, що законодавцем визначено одне завдання, яке покладено на орган державного фінансового контролю здійснення державного фінансового контролю. Також вказаною нормою встановлено перелік підконтрольних установ, тобто юридичних осіб щодо яких здійснюється державний фінансовий контроль.

Частиною 2 ст. 2 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, перевірки державних закупівель та інспектування.

Судом встановлено, що позивачем жоден з видів державного фінансового контролю, повязаного з діяльністю Військової частини № 3028, в тому числі щодо використання коштів, виділених з резервного фонду державного бюджету у звязку з оголошеною мобілізацією за період з 01.09.2013 р. по 01.01.2015 р., щодо Державного підприємства Харківський завод спеціальних машин не здійснювався. Жодних вимог складено щодо відповідача не було. Вказане підтверджено в судовому засіданні представником позивача.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, ст. 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" встановлено вичерпний перелік повноважень органу державного фінансового контролю.

Пунктом 8, 10 ч. 1 ст. 10 згаданого Закону органу державного фінансового контролю надається право, зокрема, порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства; звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Тобто, орган державного фінансового контролю має право на звернення до суду з позовами про стягнення коштів за незаконними договорами, а також звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Судом встановлено, що договір укладений між відповідачем та Військовою частиною №3028, щодо якого встановлено позивачем порушення, станом на час розгляду справи не визнаний незаконним.

Також представником позивача не надано суду доказів незабезпечення Військовою частиною №3028 виконання вимоги від 29.04.2015 року №02-08-28-14/2381. Крім того, позивачем взагалі не здійснювався фінансовий контроль щодо підприємства відповідача та щодо відповідача вимога не складалася.

Таким чином, суд приходить до висновку, що у позивача відсутні правові підстави для звернення із даним позовом до ДП Харківський завод спеціальних машин, що зумовлює залишення позовних вимог без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 9, 11, 159, 160 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

У задоволенні адміністративного позову Державної фінансової інспекції у Вінницькій області до Державного підприємства «Харківський завод спеціальних машин», третя особа Військова частина №3028 про стягнення коштів - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова у повному обсязі складена 25.12.2015 р.

Суддя Кучма Ю.В.