Постанова № 54953613, 23.12.2015, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 грудня 2015 року № 813/5495/15

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Сидор Н.Т.,

за участю секретаря судового засідання Присташ І.М.,

представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ЦВГ Україна» до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області, в якому просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000532201 від 21.04.2015 року, податкове повідомлення-рішення №0000542201 від 21.04.2015 року, податкове повідомлення-рішення №0000552201 від 21.04.2015 року, прийняті ДПІ у Сихівському районі м. Львова ГУ ДФС у Львівській області за результатами документальної планової виїзної перевірки ТзОВ «ЦВГ Україна» (ідентифікаційний код 32739068) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2011 року по 31.12.2013 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 року по 31.12.2013 року.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначає, що викладені в акті №290/13-50-22-02/32739068 від 01.04.2015 року «Про результати планової виїзної перевірки ТзОВ «ЦВГ Україна» (код ЄДРПОУ 32739068) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2011 року по 31.12.2013 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 року по 31.12.2013 року» висновки, які стали підставою прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень є непідтвердженими припущеннями, а також зроблені з перевищенням наданих податковим органам повноважень та всупереч положенням податкового законодавства. Стверджує, що відповідач неправомірно донарахував податок на прибуток у звязку з реалізацією повязаній особі «ПЕКМ Кабельтехнік с.р.о» (Чеська Республіка) робіт по переробці давальницької сировини нижче її собівартості. Так, зокрема, покликається на складність процесу налагодження виробництва і впливу на нього часового параметру у звязку з чим у 2013 році Товариство налагоджуючи виробництво кабельної продукції на умовах давальницької сировини, понесло фінансові збитки, що відображено у фінансовій звітності. Додатково звертає увагу на те, що правильність ведення бухгалтерського обліку, а відповідно і складання фінансової звітності та обчислення фінансового результату підприємства за 2013 рік підтверджена аудиторським висновком компанії ПАТ «КПМГ ОСОБА_3». При цьому, звертає увагу, що незважаючи на відємний фінансовий результат господарської діяльності у 2013 році в сумі 9172,00 грн. в податковій декларації з податку на прибуток за 2013 рік ТзОВ «ЦВГ Україна» показало 53900 грн. оподатковуваного доходу з відповідним нарахуванням податку на прибуток. Тобто, на думку позивача, у звязку з тим, що не було відображено в декларації 7223838 грн. витрат додаткове нарахування податку на прибуток є безпідставним та необґрунтованим. Разом з тим, позивач вважає, що контролюючий орган безпідставно дійшов висновку про завищення Товариством собівартості придбаних та реалізованих товарів (робіт, послуг) в сумі 604623 грн. у звязку з включенням до витрат вартості послуг оренди, використання яких, на думку відповідача, у господарській діяльності Товариства не доведено. Спростовуючи такі висновки контролюючого органу позивач зазначає, що збитковість господарської діяльності сама по собі не може бути підставою для визначення діяльності як негосподарської, оскільки при здійсненні господарських операцій існує звичайний ризик не отримати дохід або отримати дохід, що є меншим за понесені витрати. В обґрунтування цієї позиції покликається на висновки викладені у судовій практиці Верховного Суду України та Вищого адміністративного суду України. Крім цього, зазначає, що до 30.06.2013 року ТзОВ «ЦВГ Україна» здавало орендовані приміщення за адресою: м. Камянець-Подільський, вул. Північна, 81 в суборенду і одержувало дохід від послуг оренди приміщення, а після припинення суборенди 30.06.2013 року Товариство продовжувало використовувати вказані приміщення в цілях власної господарської діяльності для зберігання власних та орендованих виробничих засобів, проведення підготовчих робіт для демонтажу, власне демонтажу виробничих основних засобів, підготовкою машин та обладнання для перевезення до м. Львова, що підтверджується актом приймання-передачі від 02.09.2013 року, наказами на відрядження та виконання технічних робіт у відрядженнях працівниками технічного відділу, відомостями на внутрішнє переміщення основних засобів. Тому вважає, що всі витрати понесені ТзОВ «ЦВГ Україна» по оплаті послуг з оренди нежитлових приміщень у 2013 році є безпосередньо повязаними із господарською діяльністю Товариства. З цих же підстав, не погоджується також і з податковим повідомлення-рішенням №0000552201 щодо зменшення розміру відємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 120925 грн. оплачених послуг з оренди зазначеного вище приміщення. Крім цього, оскаржує податкове повідомлення-рішення №0000542201, яким було зменшено розмір суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на підставі порушень п.п.14.1.13 п.14.1 ст.14, п.198.3, п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України виявлених у звязку з встановленими відхиленнями в «Системі автоматизованого співставлення податкового зобовязання та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» в період проведення перевірки. Позивач вважає, що відхилення виявлені на основі даних Системи автоматизованого співставлення податкового зобовязання та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України не може слугувати самостійною підставою для спростування реальності господарської операції. Також, звертає увагу суду на те, що порушення податкового та бухгалтерського законодавства контрагентами Товариства не може бути підставою для притягнення до відповідальності Товариства. При цьому, також наводить висновки судів різних інстанцій. У звязку з незаконністю та безпідставністю відповідних нарахувань вважає також безпідставними й застосування штрафних санкцій, а тому просить оскаржувані податкові повідомлення-рішення скасувати у звязку з тим, що результати податкової перевірки не відповідають фактичним обставинам, а висновки покладені в основу акту перевірки та податкових повідомлень-рішень зроблені в результаті неправильного застосування норм податкового законодавства, що є підставою для скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги, з підстав, які наведені у позовній заяві та долучених до матеріалів справи додаткових письмових пояснень. Просили позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечила з підстав наведених у долучених до матеріалів справи заперечень проти позову. Просила у задоволені позову відмовити повністю.

Дослідивши надані суду докази в межах заявлених вимог, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

На підставі направлень від 12.02.2015 року №65, 66, 67, 68, 69, 70, 71, 72, 77, виданих ДПІ у Сихівському районі ГУ ДФС у Львівській області на підставі п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, ст.77, п.82.1 ст.82 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок субєктів господарювання, наказу виданого ДПІ у Сихівському районі м. Львова ГУ ДФС у Львівській області від 26.01.2015 року №33, проведена планова виїзна перевірка ТзОВ «ЦВГ Україна» з з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2011 року по 31.12.2013 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 року по 31.12.2013 року.

За результатами цієї перевірки було складено акт №290/13-50-22-02/32739068 від 01.04.2015 року відповідно до якого було виявлено порушення ТзОВ «ЦВГ Україна» п.п.14.1.228 п.14.1 ст.14, п.п.14.1.27 п.14.1 ст.14, п.138.8 ст.138, п.п. 135.4.1 п.135.4 ст.135, п.п.153.2.1 п.153.2 ст.153, п.п.14.1.13 п.14.1 ст.14, п.198.3 ст.198, п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями), а саме виявлено заниження податку на прибуток на загальну суму 252436 грн, заниження податку на додану вартість в сумі 25350 грн. та завищено відємне значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду на суму 120925 грн.

На підставі цього акту, ДПІ у Сихівському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області були прийняті податкові повідомлення-рішення від 21.04.2015 року №0000532201, яким у звязку з порушенням п.п.14.1.228 п.14.1 ст.14, п.п.14.1.27 п.14.1 ст.14, п.138.8 ст.138, п.п. 135.4.1 п.135.4 ст.135, п.п.153.2.1 п.153.2 ст.153 Податкового кодексу України було збільшено суму грошового зобовязання ТзОВ «ЦВГ Україна» за платежем податок на прибуток на суму 315545 гривень, з них 252436 грн. за основним платежем та 63109 грн. штрафних санкцій; №0000542201, яким у звязку з порушенням п.п.14.1.13 п.14.1 ст.14, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України було зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 25350 гривень та нараховано штрафних санкцій на суму 12675 гривень; №0000552201, яким у звязку з порушенням п.п.14.1.13 п.14.1 ст.14, п.198.3, п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України було зменшено розмір відємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 120925 гривень.

Зазначені податкові повідомлення-рішення позивачем було оскаржено в адміністративному порядку, однак рішеннями ГУ ДФС у Львівській області №3235/10/13-01-10-07-05 від 26.06.2015 року та рішенням ДФС України №18893/6/99-99-10-01-01-25 від 04.09.2015 року ці податкові повідомлення-рішення були залишені без змін, а скарги ТзОВ «ЦВГ Україна» без задоволення.

Відповідно до ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінюючи правомірність збільшення доходів від операційної діяльності на суму 723986 грн. у звязку з реалізацією повязаній особі «ПЕКМ Кабельтехнік с.р.о» (Чеська Республіка) робіт по переробці давальницької сировини нижче її собівартості суд виходить з наступного.

Як вбачається з даних перевірки відповідно до даних бухгалтерського обліку ТзОВ «ЦВГ Україна» за травень 2013 року проведення Дт 903 Кт 234 списано собівартість реалізованих робіт в сумі 2682033 грн., відповідно до актів здачі-приймання робіт з переробки давальницької сировини, ВМД, інвойсів та даних бухгалтерського обліку по проведенню Дт 362 Кт 703 реалізовано робіт на суму 1958047 гривень. Тобто, в ході перевірки встановлено реалізацію ТзОВ «ЦВГ Україна» робіт з переробки давальницької сировини за ціною нижчою за сформовану собівартість цих робіт на суму 723985,59 гривень.

«ПЕКМ Кабельтехнік с.р.о» є засновником і повязаною особою ТзОВ «ЦВГ Україна».

Відповідно до п.135.4.1 ст.135 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла на момент виникнення правовідносин) дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо); особливості визначення доходів від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг для окремих категорій платників податків або доходів від окремих операцій встановлюються положеннями розділу ІІІ Податкового кодексу України.

Згідно з положеннями п.п.153.2.1 п.153.2 ст.153 Податкового кодексу України дохід, отриманий платником податку від продажу товарів (виконання робіт, надання послуг) пов'язаним особам, визначається відповідно до договірних цін, але не менших від звичайних цін на такі товари, роботи, послуги, що діяли на дату такого продажу, у разі, якщо договірна ціна на такі товари (роботи, послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (роботи, послуги).

Відтак, у податковому обліку операції з продажу/обміну товарів, виконання робіт, надання послуг з повязаними з таким платником податку особами не можуть призводити до виникнення збитків, що натомість мало місце в даному випадку.

Доводи позивача щодо правових висновків судів викладених в долученій до матеріалів справи судовій практиці про те, що збитковість господарської діяльності сама по собі не може бути підставою для визначення діяльності як негосподарської, оскільки при здійсненні господарських операцій існує ризик не отримати дохід і що чинним законодавством не передбачено обовязковості визначення бази оподаткування ПДВ, виходячи із собівартості товару суд не бере до уваги з огляду на наступне.

Разом з тим, з долученої до матеріалів справи позивачем копії постанови Верховного Суду України від 09 червня 2015 року у справі за позовом ТзОВ «Волинська фабрика гофротари» до Нововолинської ОДПІ ГУ Міндоходів у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень вбачається, що колегія суддів Верховного Суду України дійшла висновку, що при здійсненні платником податку господарської діяльності можливі збиткові операції. При цьому, зауважила, що віднесення таких операцій до господарських можливе у випадках обґрунтування платником податку економічних причин чи ділової мети (зважаючи на ризики підприємницької діяльності) укладення угод за ціною нижчою за виробничу собівартість.

Такі економічні причини чи ділова мета в господарських операціях за якими позивачем було реалізовано повязаній особі (засновнику) робіт з переробки давальницької сировини за ціною нижчою за сформовану собівартість цих робіт ТзОВ «ЦВГ Україна» не навела. Під час перевірки контролюючому органу документів, якими самостійно визначено та встановлено порядок розподілу собівартості на види випущеної продукції.

З огляду на це, доводи адміністративного позову не спростовують висновків податкового органу щодо порушення ТзОВ «ЦВГ Україна» порушено вимоги п.135.4.1 п.135.4 ст.135, п.п.153.2.1 п.153.2 ст.153 Податкового кодексу України шляхом заниження доходу від операційної діяльності у звязку з реалізацією повязаній особі «ПЕКМ Кабельтехнік с.р.о» (Чеська Республіка) робіт по переробці давальницької сировини нижче їх собівартості в 2013 році на суму 723986 гривень.

Замовлений позивачем аудиторський висновок в ПАТ «КПМГ ОСОБА_3», яким було підтверджено правильність ведення бухгалтерського обліку, складання фінансової звітності та обчислення фінансового результату підприємства за 2013 рік, в якому відображається відємний фінансовий результат господарської діяльності в 2013 році в сумі 9172,00 тис. гривень. Позивач при цьому зазначає, що в податковій декларації незважаючи на це було задекларовано 53900,00 гривень оподатковуваного доходу з відповідним нарахуванням податку на прибуток, тобто у декларації не було відображено 7223838 гривень витрат. В своїх поясненнях представник позивача зазначала, що це було зроблено у звязку з тим, що відповідно до п.п.153.2.6 п.153.2 ст.153 Податкового кодексу України витрати, понесені у зв'язку з продажем/обміном товарів, виконанням робіт, наданням послуг пов'язаним з таким платником податку особам або за операціями з давальницькою сировиною, визнаються в розмірі, що не перевищує доходи, отримані від такого продажу/обміну.

Однак, це не спростовує висновків контролюючого органу стосовно виявленого порушення заниження доходу від операційної діяльності у звязку з реалізацією повязаній особі «ПЕКМ Кабельтехнік с.р.о» (Чеська Республіка) робіт по переробці давальницької сировини нижче їх собівартості в 2013 році на суму 723986 гривень, а саме не підтверджується, що вартість реалізованих робіт по переробці давальницької сировини відбулось за ціною вище від собівартості.

Що стосується висновків відповідача щодо завищення ТзОВ «ЦВГ Україна» собівартості придбаних та реалізованих товарів (робіт, послуг) в сумі 604623 гривень у звязку з включенням до витрат вартості послуг оренди, використання яких у господарській діяльності не доведено, то суд погоджується з висновками податкового органу з огляду на наступне.

Встановлено, що ТзОВ 2ЦВГ Україна» орендувало від ТОВ «Іммопретт» приміщення за адресою: м. Камянець-Подільський, вул. Північна, 81, а саме частину приміщень виробничого призначення площею 3900 кв.м., частину приміщень складського приміщення площею 400 кв.м., відповідно до договору оренди нерухомого майна від 01.10.2007 року №1. Вказаний договір додатковою угодою про розірвання договору оренди від 24.12.2013 року зазначений договір припинено з 01.01.2014 року.

ТзОВ «ЦВГ Україна» впродовж періоду з 01.10.2011 року по 30.06.2013 року надавало в суборенду вказані приміщення PEKM Kabeltechnik s.r.o. (Чеська Республіка) відповідно до договору про надання виробничих площ б/н від 01.09.2010 року.

Як було встановлено в ході перевірки і підтверджено під час судового розгляду справи ТзОВ «ЦВГ Україна» з березня 2012 року проводить свою фінансово-господарську діяльність (переробка давальницької сировини) за адресою м. Львів, вул. Зелена, 301, яке орендується відповідно до договору оренди нежитлового приміщення укладеного з ТзОВ «Центральна консалтингова компанія» від 29.02.2012 року.

Отже, відповідач прийшов до висновку, що в тому числі підтверджує і позивач в своєму позові, що приміщення за адресою м. Камянець-Подільський, вул. Північна, 81, яке отримано в оренду від ТОВ «Іммопретт», ТзОВ «ЦВГ Україна» орендувало з метою отримання доходу шляхом передачі його в суборенду, а тому по закінченню терміну суборенди 30.06.2013 року і в подальшому ТзОВ «ЦВГ Україна» не використовувало дане приміщення в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності.

ТзОВ «ЦВГ Україна» формувало витрати по отриманню в оренду приміщення від ТОВ «Іммопретт» за адресою м. Камянець-Подільський, вул. Північна, 81 протягом періоду з 01.10.2011 року по 31.12.2013 року, а доходи від здачі даного приміщення в суборенду за період з 01.10.2011 року по 30.06.2013 року.

Позивач зазначає про те, що після закінчення суборенди вказане приміщення використовувалось у власних потребах ТзОВ «ЦВГ Україна» для здійснення господарської діяльності, а саме для зберігання власних та орендованих виробничих засобів, проведення підготовчих робіт для демонтажу, власне демонтажу виробничих основних засобів, підготовкою машин та обладнання для перевезення до м. Львова, що підтверджується актом приймання-передачі від 02.09.2013 року, наказами на відрядження та виконання технічних робіт у відрядженнях працівниками технічного відділу, відомостями на внутрішнє переміщення основних засобів.

Оцінивши вказані письмові докази, суд звертає увагу на те, що з долученого акту приймання-передачі від 02.09.2013 року до Договору оренди обладнання від 01.04.2004 року вбачається лише те, що ТзОВ «Преттль-Кабель Україна» (юридична адреса: м. Камянець-Подільський, вул. Північна, 81) повернуло, а ТзОВ «ЦВГ Україна» прийняло певне обладнання згідно переліку. Долучені копії наказів про відрядження працівників ТзОВ «ЦВГ Україна» до м. Камянець-Подільського Хмельницької області, а також їх проживання у місцевому готелі, що підтверджується рахунками виданими Камянець-Подільською філією ТОВ « 7 днів» (мережа готелів) та звіти використання коштів, виданих на відрядження не підтверджують обставини використання орендованих приміщень в господарській діяльності. Сам факт відрядження працівників в м. Камянець-Подільський не означає використання орендованих приміщень у господарській діяльності Товариства. Разом з тим, суд критично оцінює і долучені відомості на внутрішнє переміщення основних засобів, з яких не вбачається звідки і куди відбувається переміщення, ряд граф не заповнені, а тому вказаний доказ не може бути визнаним як належний і допустимий для підтвердження тих обставин, на які покликається позивач.

Тому суд дійшов переконливого висновку про те, що висновки відповідача про те, що орендовані приміщення в м. Камянець-Подільський по вул. Північна, 81 після закінчення суборенди не використовувались в господарській діяльності позивача.

В разі якщо придбані товари чи послуги не використовувались у господарській діяльності платника податку з метою отримання доходу, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток.

Відтак, ТзОВ «ЦВГ Україна» в порушення п.п.14.1.27, п.п.14.1.228 п.14.1 ст.14, п.138.8 ст.138 Податкового кодексу України завищено собівартість придбаних та реалізованих товарів, робіт, послуг всього на суму 604623 гривень за рахунок включення до витрат вартості послуг оренди, використання якої не доведено у господарській діяльності підприємства.

З цих же міркувань суд погоджується з висновками відповідача про наявність в діях ТзОВ «ЦВГ Україна» порушення вимог п.п.14.1.228 п.14.1 ст.14, п.п.14.1.27 п.14.1 ст.14, п.138.8 ст.138, п.п. 135.4.1 п.135.4 ст.135, п.п.153.2.1 п.153.2 ст.153 Податкового кодексу України у звязку з чим було занижено податок на прибуто на загальну суму 252436 гривень за рахунок включення до витрат вартості послуг оренди, використання якої у господарській діяльності підприємства не доведено та у звязку з реалізацією робіт по переробці давальницької сировини нижче їх собівартості,

Крім цього, в ході судового розгляду справи підтвердились висновки контролюючого органу про наявність у діях позивача порушення п.п.14.1.13 п.14.1 ст.14, п.198.3, п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України, яке полягало у не включені до складу податкових зобовязань ПДВ в сумі 120925 грн., яку включено до складу податкового кредиту по послузі, яка була отримана з липень-вересень 2013 року без підтвердження використання у господарській діяльності підприємства з метою отримання доходу за період з 01.10.2011 року по 31.12.2013 року, в тому числі: за грудень 2013 року на суму 120925 гривень, оскільки ТзОВ «ЦВГ Україна» отримавши в оренду приміщення не використовувало його у господарській діяльності підприємства з метою отримання доходу, отже право на податковий кредит у підприємства відсутнє.

Доводи позивача про те, що раніше проведеними податковими перевірками не було виявлено вказаного порушення, не спростовують висновки відповідача, оскільки невиявлення цих порушень раніше не має наслідком неможливість виявлення його в подальших перевірках.

Що стосується доводів позивача про безпідставність зменшення розміру суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 25350 гривень оплачених робіт ТзОВ «№Сана Прим» та ТзОВ «ВАЙЗ Юніон», то судом встановлено наступні обставини.

ТзОВ «ЦВГ Україна» здійснювало реконструкцію виробничо-складського приміщення під цех збирання за адресою: м. Львів, вул. Зелена, 301.

В ході реконструкції приміщення ТзОВ «ЦВГ Україна» уклало договір на виконання проектних робіт від 14.02.2012 року №140212 з ПП «Проектно ОСОБА_4 «Артік».

Як вбачається з акту перевірки, актом приймання-передачі виконаних робіт від 20.06.2012 року №01 ПП «Проектне ОСОБА_4» передав, а ТзОВ «ЦВГ Україна» прийняв проектну документацію на реконструкцію виробничо-складського приміщення під цех збирання кабельних джгутів для автомобілів на вул. Зеленій, 301. Також до перевірки було надано робочий проект на виробничо-складські приміщення по вул. Зеленій, 301 в м. Львові «Переоснащення виробничих приміщень під цех збирання кабельних джгутів» відповідно до загальної пояснювальної записки якого авторський колектив складається з ПП «Проектне ОСОБА_4 «Артік», «О.Л.М. Електро», ТзОВ «Комфорт-проект Л», ТзОВ «Компанія «БК», ТзОВ «ДСАТ-Сервіс». Наказом по ТзОВ «ЦВГ Україна» від 04.09.2012 року №1/в «Про затвердження проектної документації» проект, розроблений ПП «Проектне бюро «Артік», погоджений філією ДП «Укрдержбудекспертиза» у Львівській області (експертний звіт №14-01877-2 від 30.08.2012 року) затверджений та поданий до виконання. Відповідно до декларації про початок виконання будівельних робіт від 20.09.2012 року №5-11038, зареєстрованої 20.09.2012 року №ЛВ 08312171961, яка надіслана Інспекції ДАБК технічний нагляд здійснює ФОП ОСОБА_5. Відповідно до Декларації про готовність обєкта до експлуатації від 04.12.2012 року №5-14004, зареєстрованої 04.12.2012 №ЛВ 14312237894 обєкт закінчений та готовий до експлуатації.

Таким чином, було встановлено, що розробку проектної документації та авторський нагляд обєкту будівництва «Переоснащення виробничих приміщень під цех для збирання кабельних джгутів» по вул. Зеленій, 301 в м. Львові здійснювало ПП «Проектне ОСОБА_4 «Артік», а технічний нагляд здійснював ФОП ОСОБА_5

При цьому, ТзОВ «ЦВГ Україна» в цей ж період уклало ще два договори на виконання проектних робіт від 23.03.2012 року №230312 з ТзОВ «Сана Прим» та від 01.11.2012 року №011112 з ТзОВ «ВАЙЗ Юніон ЛТД». Як було встановлено в ході перевірки умови договорів ідентичні. При цьому, до перевірки було надано лише складені акти виконаних робіт та податкові накладні.

Попри те, що вказані документи є первинними і використовуються для цілей податкового обліку, суд вважає, що висновки контролюючого органу є в даному випадку вірними, виходячи з наступного.

У листі Вищого адміністративного суду України №742/11/13-11 від 02.06.2011 року зазначено, що згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.99 №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

За таким обставин, суд зважає на те, що ТзОВ «ЦВГ Україна» було замовлено і отримано послуги з розробки проектної документації обєкту будівництва «Переоснащення виробничих приміщень під цех для збирання кабельних джгутів» по вул. Зеленій, 301 в м. Львові, яке здійснювало ПП «Проектне ОСОБА_4 «Артік», а технічний нагляд здійснював ФОП ОСОБА_5 Реальність цієї господарською операцією підтверджується документально оформленими її результатами, які були надані до перевірки. Водночас, за результатами взаємовідносин з ТзОВ «Сана Прим» та з ТзОВ «ВАЙЗ Юніон ЛТД» складено два договори на виконання проектних робіт від 23.03.2012 року №230312 та від 01.11.2012 року №011112 відповідно, податкові накладні та акти виконаних робіт на аналогічні роботи, які були раніше виконані ПП «Проектне ОСОБА_4 «Артік».

Відтак, суд погоджується з висновками перевіряючого органу щодо наявності в цій частині порушень податкового законодавства ТзОВ «ЦВГ Україна», оскільки реальність цих операцій доведена не була. Такі висновки випливають з сукупності доказів і обставин, а не лише у звязку з встановленими відхиленнями в «Системі автоматизованого співставлення податкового зобовязання та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» в період проведення перевірки, як про це стверджує позивач у своєму позові.

В силу вимог ст. ст. 71, 86 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Частиною 2 ст. 71 цього Кодексу передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Однак, покладений на суб`єкта владних повноважень даною нормою тягар доказування правомірності своїх дій не звільняє позивача від обов`язку доказування своїх тверджень чи заперечень.

З огляду на викладене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що в задоволенні адміністративного позову слід відмовити за безпідставністю.

Керуючись ст. ст. 4, 7-11, 14, 69-72, 86, 87, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Судові витрати покласти на позивача.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання повного тексту постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст постанови складено та підписано 24.12.2015 року.

Суддя Сидор Н.Т.