Постанова № 54953237, 24.12.2015, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 грудня 2015 р. Справа № 805/3792/15-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Волгіної Н.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом Донецького науково-дослідного інституту судових експертиз

до Державної податкової інспекції у м. Краматорську ГУ ДФС у Донецькій області

про скасування вимоги та зобовязання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Донецький науково-дослідний інститут судових експертиз, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Краматорську ГУ Міндоходів у Донецькій області про:

- скасування вимоги № Ю-189/2-25 від 8 червня 2015 року щодо сплати суми недоїмки з єдиного внеску у розмірі 48 209,97 грн;

- зобовязання визнати недоїмку зі сплати єдиного внеску у розмірі 48 209,97 грн безнадійною та такою, яка підлягає списанню (а.с. 4-5).

Позов обґрунтовано наступним.

17 серпня 2015 року позивачем отримано вимогу відповідача № Ю-189/2-25 від 8 червня 2015 року з єдиного внеску за період липень серпень 2014 року. Позивач визнає факт несвоєчасної сплати єдиного соціального внеску (ЄСВ) за вказаний період, але зазначає, що точну інформацію про момент виникнення заборгованості надати не має можливості, оскільки бухгалтерські документи з цьо го приводу залишилися на непідконтрольній території України, а тому не надає зауважень стосовно розміру сум, нарахованих відповідачем у спірній вимозі. Також у позові зазначено про неможливість здійснити доплату заробітної плати працівникам інституту за липень та серпень 2014 року зі спеціального рахунку, оскільки на початку вересня 2014 року незаконними збройними формуваннями захоплені будівлі, обладнан ня та база даних з бухгалтерського обліку Донецького науково-дослідного інституту судових експертиз, розташованих у м. Донецьк, де проводиться АТО.

Вимогу позивач вважає протиправною, так як відповідно до Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 2 вересня 2014 року № 1669-VII недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу.

З метою врегулювання спору позивач 25 травня 2015 року звертався до Донецької Торгово-промислової палати України за для засвідчення останньою настання обставин непереборної сили для Інституту з 14 квітня 2015 року у звязку із початком проведення АТО, але отримав відмову, яка вмотивована тим, що відповідно до чинного законодавства не має необхідності в отриманні Сертифікату про настання обставин непереборної сили для звільнення платників єдиного внеску, що розташовані у зоні АТО, від виконання обовязків, закріплених у Законі України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», оскільки єдиною необхідною підставою для такого звільнення є лише заява, подана до органу фіскальної служби.

22 червня 2015 року позивач звернувся до відповідача із заявою № 119/01-03 про визнання заборгованості безнадійною та її списання, але йому було відмовлено.

На підставі наведеного позивач просить суд скасувати вимогу відповідача № Ю-189/2-25 від 8 червня 2015 року щодо сплати суми недоїмки з єдиного внеску у розмірі 48 209,97 грн та зобовязати визнати недоїмку зі сплати єдиного внеску у розмірі 48 209,97 грн безнадійною та такою, яка підлягає списанню (а.с. 4-5).

Ухвалою суду від 24 грудня 2015 року замінено відповідача у справі - Державну податкову інспекцію у м. Краматорську ГУ Міндоходів у Донецькій області на Державну податкову інспекцію у м. Краматорську ГУ ДФС у Донецькій області (а.с. 79-80).

До суду представник позивача ОСОБА_1 зявився, надав заяву про розгляд справи у письмовому провадженні у звязку із відсутністю представника відповідача (а.с. 78).

Представник відповідача до суду не зявився, 24 грудня 2015 року на електронну адресу суду надійшла заява від представника інспекції про розгляд справи в порядку письмового провадження без участі їх представника (а.с. 72-73).

В матеріалах справи містяться заперечення відповідача, в яких зазначено наступне.

Посилання позивача на звільнення його від обовязку своєчасної сплати ЄСВ у звязку із проведенням АТО на території, де знаходиться позивач і його відокремлений підрозділ, не можуть бути прийняті до уваги у звязку із тим, що Державною фіскальною службою України 5 грудня 2014 року надані розяснення № 13656/7/99-99-17-03-01-1 щодо однозначного тлумачення застосування норм Закону № 1669, зокрема, платники єдиного внеску, які перебувають на обліку у фіскальних органах, розташованих на території визначених переліком населених пунктів, де проводилась АТО, або було оголошено військовий чи надзвичайний стан, на період АТО звільняються від своїх обов'язків, зокрема щодо своєчасного та в повному обсязі нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску, подання звітності тощо. Платники, які продовжують здійснювати господарську діяльність, нараховувати, обчислювати і сплачувати заробітні плату, зобов'язані виконувати всі встановлені Законом обовязки.

Крім цього, відповідно до положень Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» вказаний закон не звільняє платника від його обовязків, а надає можливість платникам єдиною внеску на період проведення АТО не виконувати вказані обовязки у встановлені строки.

Зауважено, що відповідно до ст. 10 вказаного Закону протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобовязань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Враховуючи відсутність такого сертифікату у позивача, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову (а.с. 30-31).

Згідно ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи, що представники обох сторін суду надані клопотання про розгляд справи у письмовому провадженні, беручи до уваги приписи ч. 4 ст. 122 КАС України, суд вважає за можливе розглянути справу у порядку письмового провадження на підставі наявних у ній доказів.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Позивач, Донецький науково-дослідний інститут судових експертиз зареєстрований в якості юридичної особи 18 липня 2002 року, код ЄДРПОУ 02883147; 8 квітня 2005 року внесено запис в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за номером запису 1 266 120 0000 006639, місцезнаходження позивача станом на час розгляду справи: 84333, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Лазо, 29, приміщення 66 «А»; станом на час виникнення спірної заборгованості (липень серпень 2014 року) м. Донецьк, вул. Дубравна, 1б (а.с. 15-19, 21-22).

31 липня 2014 року за вих. № 18131/10/05-15-25-013-4 відповідачем на адресу позивача направлена вимога № Ю-189/2-25 від 8 червня 2015 року про сплату недоїмки з єдиного внеску в сумі 48 209,97 грн, яка отримана останнім 17 серпня 2015 року (вх. № 104/01-02) (а.с. 6).

Як встановлено на підставі матеріалів справи, в тому числі на підставі письмових пояснень позивача та відповідача, а також відповідно до витягу з облікової картки позивача, наданого суду (а.с. 32-42), сума заборгованості Інституту зі сплати єдиного внеску станом на 31 грудня 2014 року складала 73 865,08 грн (в тому числі і спірна сума недоїмки в розмірі 48 209,97 грн). Відповідно до пояснень позивача, які не спростовані відповідачем та підтверджуються витягом з облікової картки позивача, недоїмка з ЄСВ в сумі 48 209,97 грн, щодо якої прийнята спірна вимога, виникла за липень - серпень 2014 року у звязку із не проведенням у зазначений період платежів Державною казначейською службою України за рахунок власних надходжень (спеціальний рахунок), яке, в свою чергу, відбулось у звязку із тим, що працівникам НДІСЕ була виплачена заробітна плата за вказаний період не в повному обсязі.

Інших доказів на підтвердження часу (періоду) виникнення та розміру спірної недоїмки з ЄСВ суду не надано. Як зазначає позивач, всі бухгалтерські (та інші) документи за період липень-серпень 2014 року, рівно як і все обладнання та база з бухгалтерського обліку, залишені у будівлі на території м. Донецьк, яке на початку вересня 2014 року було захоплено незаконними збройними формуваннями так званої «ДНР».

Не погодившись з вказаною вимогою відповідача позивач 31 серпня 2015 року звернувся до суду із даним адміністративним позовом.

Фактично спірним питанням у даній справі є правомірність/неправомірність вимоги відповідача № Ю-189/2-25 від 8 червня 2015 року щодо сплати позивачем суми недоїмки з єдиного внеску у розмірі 48 209,97 грн та правомірність/неправомірність відмови відповідача визнати недоїмку позивача зі сплати єдиного внеску у розмірі 48 209,97 грн безнадійною та такою, яка підлягає списанню.

При прийнятті рішення по суті спору суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" № 2464-VI від 8 липня 2010 року (далі - Закон № 2464-VI).

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 1 цього Закону, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

У відповідності до п. 1. ч. 1. ст. 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є: роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у свідоцтві про державну реєстрацію її як підприємця), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Обов'язком платника єдиного внеску у розумінні положень Закону № 2464-VI є своєчасність, повність нараховування, обчислення та сплата єдиного внеску. Єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у п.п. 1 (крім абзацу сьомого), 2, 3, 6, 7 і 8 ч. 1 ст. 4 цього Закону, - на суму нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний: 1) своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; 2) вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством; 3) допускати посадових осіб органу доходів і зборів до проведення перевірки правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, а до проведення перевірки щодо достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню, та для призначення пенсій - посадових осіб органів Пенсійного фонду за наявності направлення та/або наказу про перевірку та посвідчення осіб, надавати їм передбачені законодавством документи та пояснення з питань, що виникають у процесі перевірки; 4) подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування. У разі надсилання звітності поштою вона вважається поданою в день отримання відділенням поштового зв'язку від платника єдиного внеску поштового відправлення із звітністю; 5) надавати безоплатно застрахованій особі та на вимогу членів сім'ї померлої застрахованої особи відомості про заробітну плату (дохід), суму сплаченого єдиного внеску та інші відомості про застраховану особу, що подаються до органу доходів і зборів; 6) пред'являти на вимогу застрахованої особи, на користь якої він сплачує єдиний внесок, повідомлення про взяття на облік як платника єдиного внеску та надавати інформацію про сплату єдиного внеску, в тому числі у письмовій формі; 7) перевіряти під час прийняття на роботу наявність у фізичної особи посвідчення застрахованої особи; 8) повідомляти у складі звітності про прийняття на роботу фізичної особи, відомості про яку відсутні в Державному реєстрі або яка не пред'явила на вимогу платника єдиного внеску посвідчення застрахованої особи, та подавати необхідні відомості і документи для взяття на облік зазначеної особи; 9) отримувати в територіальному органі Пенсійного фонду посвідчення застрахованої особи в порядку, встановленому Пенсійним фондом, та видавати їх застрахованим особам; 10) повідомляти у складі звітності про зміну відомостей, що вносяться до Державного реєстру, про застраховану особу, на користь якої він сплачує єдиний внесок, у десятиденний строк після надходження таких відомостей; 11) у випадках, передбачених цим Законом і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, стати на облік в органі доходів і зборів як платник єдиного внеску; 12) виконувати інші вимоги, передбачені цим Законом.

Згідно ч. 8 ст. 9 Закону № 2464-VI, платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.

У відповідності до ч. 12 ст. 9 даного Закону єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Відповідно до вимог ст. 25 цього Закону у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів та підлягають сплаті платником єдиного внеску протягом десяти робочих днів після надходження відповідного рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, платежі з погашення ЄСВ за липень - серпень 2014 року не здійснені позивачем у період після 20 серпня та вересня 2015 року (відповідно). За поясненням представника позивача зазначене мало місце у звязку із не проведенням у зазначений період платежів Державною казначейською службою України, яке, в свою чергу, відбулось у звязку із невиплатою в повному обсязі працівникам НДІСЕ заробітної плати за вказаний період. Невиплата заробітної плати, в свою чергу, обумовлена тим, що всі бухгалтерські (та інші) документи за період липень-серпень 2014 року, а також все обладнання та база з бухгалтерського обліку інституту, були залишені у будівлі на території м. Донецьк, яка на початку вересня 2014 року була захоплена незаконним збройним формуванням так званої «ДНР».

Вказані обставини встановлені на підставі пояснень позивача та не спростовані відповідачем у справі.

Разом із цим згідно п. 9-3 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VI, тимчасово на період дії особливого правового режиму, визначеного Законом України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", зупиняється застосування до платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводилася (або проводиться) антитерористична операція, норм статей 25 («Заходи впливу та стягнення») і 26 («відповідальність за порушення цього Закону) цього Закону.

Указом Президента України № 405/2014 від 14 квітня 2014 року введено в дію рішення Ради національної безпеки України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України» та розпочато проведення антитерористичної операції (АТО) на території Донецької і Луганської областей.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 2 вересня 2014 року № 1669-VII період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України; територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1053-р від 30 жовтня 2014 року затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, у якому, серед інших населених пунктів, зазначено м. Словянськ, де зареєстрований позивач.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1079-р від 5 листопада 2014 року було зупинено дію Розпорядження Кабінету Міністрів України № 1053-р від 30 жовтня 2014 року, проте, постановою Окружного адміністративного суду м. Києва по справі № 826/18327/14 від 26 січня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 2 квітня 2015 року, Розпорядження Кабінету Міністрів України № 1079-р від 5 листопада 2014 року визнано нечинним.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України по даній справі було зупинено виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 січня 2015 року та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 2 квітня 2015 року до розгляду касаційної скарги Кабінету Міністрів України у Вищому адміністративному суду України.

Враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку, що Розпорядження Кабінету Міністрів України № 1053-р від 30 жовтня 2014 року було чинне у період з 30 жовтня 2014 року по 4 листопада 2014 року та у період з 2 квітня 2015 року по 27 квітня 2015 року. Відповідно, станом на час прийняття спірної вимоги (8 червня 2015 року) факт знаходження населених пунктів, зазначених у вказаному у Розпорядженні № 1053-р Переліку (в тому числі, м. Краматорськ та м. Донецьк) у певні періоди часу на території, де проводилась антитерористична операція - є встановленим.

Крім цього, Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 року № 1275-р, яким визнано такими, що втратили чинність Розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053 та Розпорядження Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 року № 1079, затверджено новий перелік населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, у якому, серед інших населених пунктів, є м. Краматорськ та м. Донецьк.

Як вже зазначалося судом, Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» внесено зміни до Закону № 2464-VI, а саме розділ VIII «Прикінцеві та перехідні положення» доповнено пунктом 9-3, в якому зазначено, що:

«Платники єдиного внеску, визначені ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених ч. 2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення платника від виконання своїх обов'язав, передбачених Законом № 2464-VI, є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу».

Як встановлено під час розгляду справи, позивачем 22 червня 2015 року до Державної податкової інспекції у м. Краматорськ Міндоходів у Донецькій області подавалась заява про визнання недоїмки зі сплати єдиного внеску НДІСЕ у розмірі 73 865,08 грн (в тому числі недоїмки в розмірі 48 209,97 грн, зазначеної у спірній вимозі) безнадійною та такою, що підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу (а.с. 9-10).

Відповіддю від 16 липня 2015 року позивачу було відмовлено у визнанні заборгованості безнадійною та її списанні у звязку із тим, що Закон № 1669-VІI не скасовує обовязків, визначених частиною 2 ст. 6 Закону № 2464-VI, а надає можливість платникам єдиного внеску у період проведення АТО не виконувати їх у встановлені терміни (а.с. 7).

На підставі викладеного вище, суд дійшов висновку, що відповідачем всупереч приписам абз. 4 п. 9-3 розділу VIII «Прикінцевих та перехідних положень» Закону № 2464-VI відмовлено позивачу у задоволенні його заяви про визнання недоїмки зі сплати єдиного внеску НДІСЕ, що виникла після 14 квітня 2014 року (в тому числі, за період липень-серпень 2014 року в розмірі 48 209,97 грн, зазначеної у спірній вимозі) безнадійною та такою, що підлягає списанню.

Суд відхиляє доводи відповідача про те, що відповідно до Розяснень ДФС України № 13656/7/99-99-17-03-01-17 від 5 грудня 2014 року, платники ЄСВ, які перебувають на обліку у фіскальних органах, розташованих на території визначених переліком населених пунктів, де проводилась АТО, які продовжують здійснювати господарську діяльність, нараховувати, обчислювати і сплачувати заробітну плату, зобовязані виконувати всі встановлені Законом № 2464-VІ функції, так як зазначене Розяснення не є нормативно-правовим актом, який регулює порядок сплати ЄСВ платниками цього внеску.

Також судом відхиляються доводи відповідача щодо необхідності подання до ДПІ сертифікату Торгово-промислової палати, яким має бути підтверджено настання для платника податків (та єдиного внеску) обставин непереборної сили, враховуючи приписи п. 9-3 розділу VIII «Прикінцевих та перехідних положень» Закону № 2464-VI, якими не вимагається надання такого документу для звільнення платника від сплати ЄСВ та для списання виниклої недоїмки з цього внеску зазначеним пунктом передбачене лише подання до органу фіскальної служби лише заяви, складеної в довільній формі. Посилання у вказаному пункті на порядок списання недоїмки, передбачений Податковим кодексом стосується лише самої процедури списання (порядку списання), а підтвердження існування підстав визнання такої недоїмки безнадійною підставою звільнення платника від сплати ЄСВ та списання недоїмки відповідно до зазначеного пункту є виключно знаходження платника на обліку в органах фіскальної служби, що розташовані на території населених пунктів, визначених відповідним переліком, де проходить АТО та подання таким платником відповідної заяви до органу фіскальної служби.

Документ про підтвердження настання для платника податків форс-мажорних обставин, передбачений підпунктом 4 п. 2.1 Порядку списання безнадійного податкового боргу платників податків, затвердженому Наказом Міндоходів і зборів України від 10 жовтня 2013 року № 577, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 31 жовтня 2013 року за № 1844/24376, вимагається для підтвердження інших випадків настання непереборних обставин, не передбачених п. 9-3 Закону № 2464-VI, та стосується всіх платників податків (фізичних осіб (резидентів і нерезидентів), юридичних осіб (резидентів і нерезидентів) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з Кодексом або податковими законами і на яких покладено обов'язок сплати податків та зборів згідно з Кодексом), а не тільки платників, що перебувають на обліку органів фіскальної служби у зоні АТО.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем така заява була подана до відповідача.

Крім цього, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до матеріалів справи Донецький науково-дослідний інститут судових експертиз 25 травня 2015 року звертався із заявою про засвідчення форс-мажорних обставин до Донецької ТПП (а.с. 12), але отримав відмову, яка мотивована тим, що для звільнення платника податків від сплати ЄСВ, від застосування щодо платника відповідальності, в тому числі штрафних та фінансових санкцій та для списання виниклої недоїмки (як безнадійного податкового боргу) не передбачено подання податковому органу сертифікату про засвідчення форс-мажорних обставин (а.с. 11).

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи встановлені судом обставини, беручи до уваги приписи ч. 3 ст. 2, ч.ч. 1-2 ст. 71 КАС України, суд дійшов висновку про те, що відмова Державної податкової інспекції у м. Краматорську ГУ ДФС у Донецькій області позивачу у задоволенні його заяви про визнання недоїмки зі сплати єдиного внеску за період після 14 квітня 2014 року безнадійною та такою, яка підлягає списанню є неправомірною.

Відповідно, є неправомірною і спірна вимога відповідача про сплату позивачем суми недоїмки за період липень-серпень 2014 року у розмірі 48 209,97 грн.

Таким чином, позовні вимоги позивача про скасування вимоги та зобовязання вчинити певні дії підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Беручи до уваги приписи ч. 1 ст. 94 КАС України, суд вважає за необхідне присудити позивачу судові витрати в розмірі 182,00 грн, сплачені останнім в якості судового збору при поданні цього позову (а.с. 3).

Керуючись ст.ст. 2, 7-11, 17-20, 69-72, 86, 94, 98, 158-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Донецького науково-дослідного інституту судових експертиз до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про скасування вимоги та зобовязання вчинити певні задовольнити в повному обсязі.

Скасувати вимогу Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління Міндоходів у Донецькій області № Ю-189/2-25 від 8 червня 2015 року щодо сплати позивачем суми недоїмки з єдиного внеску у розмірі 48 209,97 грн.

Зобовязати Державну податкову інспекцію у м. Краматорську Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області визнати недоїмку Донецького науково-дослідного інституту судових експертиз зі сплати єдиного внеску у розмірі 48 209,97 грн безнадійною та такою, яка підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу.

Стягнути з бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (код ЄДРПОУ 39900454) судовий збір у сумі 182 (сто вісімдесят дві) гривні 00 копійок на користь Донецького науково-дослідного інституту судових експертиз (код ЄДРПОУ 02883147).

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд в порядку, визначеному ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Волгіна Н.П.