Постанова № 54953232, 24.12.2015, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2015 року м.Житомир справа № 806/4809/15

категорія 12.3

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Шимоновича Р.М.,

секретар судового засідання Бойко Т.О., Степанов П.В.,

за участю: позивача та його представника, представника відповідачів,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області, Житомирського міського відділу управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, зобов'язання нарахувати грошове забезпечення за час вимушеного прогулу,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив, з урахуванням уточнень:

- визнати протиправним та скасувати наказ управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області № 738 о/с від 05.06.2015 про притягнення до дисциплінарної відповідальності;

- визнати протиправним та скасувати наказ управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області № 202 о/с від 30.07.2015;

- визнати протиправним та скасувати наказ від 23.09.2015;

- поновити його на посаді інспектора штабу Житомирського міського відділу управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області;

- зобовязати Житомирський міський відділ управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області нарахувати йому грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 31.07.2015 по день поновлення на посаді та стягнути зазначене грошове забезпечення на його користь.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що звільнення його з посади за порушення дисципліни відбулось всупереч вимогам діючого законодавства. Зокрема, вказує про те, що приблизно о 24:00 02.06.2015 його автомобіль було зупинено працівниками ДПС, які несли спільне чергування з активістами. 03.06.2015 о 02:30 було проведено медичний огляд з метою виявлення стану алкогольного спяніння, за наслідками якого ознак спяніння виявлено не було. Зважаючи на те, що про вказану ситуацію із затриманням та медичним оглядом працівниками органів ДПС було повідомлено його керівництво, позивач у розмові зі своїм безпосереднім начальником ОСОБА_2 погодив з останнім відгул на 03.06.2015. Прибувши додому, ОСОБА_1 перебував у сильному емоційному стресі та вжив алкоголь, достовірно знаючи про те, що зранку на роботу йому йти не потрібно. Однак, приблизно о 07:30 03.06.2015 його терміново викликали на роботу. Прибувши до міськвідділу, позивач доповів начальнику про інцидент, який трапився уночі, у подальшому інспектором кадрів були відібрані у нього пояснення з даного приводу. Згодом його поставили до відома про проведення освідування, на що позивач погодився, так як вважав, що повністю тверезий. На переконання позивача, освідування на стан спяніння відбулось з порушенням вимог Інструкції про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого спяніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, оскільки не було відібрано біологічного середовища (крові) для лабораторного дослідження, не було надано висновок про результати медичного огляду особи на стан спяніння, не було ознайомлено із свідоцтвом про державну реєстрацію та свідоцтвом про провірку для проведення лабораторних досліджень вимірювальної техніки та обладнання. Наведені обставини, на переконання позивача, свідчать про недійсність висновків медичного огляду, тобто, факт перебування на робочому місці у стані алкогольного спяніння відповідачем не підтверджено. Також, зауважує, що з 05.06.2015 по 17.08.2015 перебував на лікарняному, після закінчення якого, його повідомили про те, що він звільнений з органів внутрішніх справ за пунктом 64 "є" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ. Звертає увагу на те, що наказ № 202 о/с від 30.07.2015 видано відповідачем у період його тимчасової непрацездатності. Крім того, вказує, що наказ № 738 о/с від 05.06.2015 про накладення дисциплінарного стягнення реалізовано відповідачем з порушенням строків, передбачених статтею 16 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22.02.2006 N 3460-IV.

Позивач та його представник у судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили суд позов задовольнити.

Представник відповідачів у судовому засіданні заперечив проти позову та просив відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених у письмових запереченнях (а.с. 76-81).

Вислухавши пояснення позивача та його представника, представника відповідача та покази свідків, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, з огляду на наступне.

Встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ з серпня 2001 року.

Наказом управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області № 738 від 05.06.2015 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності" за грубе порушення службової дисципліни, що виразилось у перебуванні на службі у стані алкогольного спяніння, керуючись статтями 2, 12, 13 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, затвердженого Законом України від 22.02.2006, інспектора штабу Житомирського МВ УМВС України в Житомирській області майора міліції ОСОБА_1 звільнено з органів внутрішніх справ за п. 64 "є" (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС (а.с. 38-39).

З указаним наказом позивач не був ознайомлений і про його існування дізнався лише після подачі даного позову до суду.

Наказ № 738 від 05.06.2015 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності" було реалізовано наказом управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області № 202 о/с від 30.07.2015 (по особовому складу), яким майора міліції ОСОБА_1, інспектора штабу Житомирського міського відділу УМВС України в Житомирській області, звільнено з органів внутрішніх справ України у запас із постановкою на військовий облік) за пунктом 64 "є" (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС (а.с. 9).

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені доводи та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Порядок проходження публічної служби в органах внутрішніх справ регулюється Законом України "Про міліцію", Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України, затвердженим Законом України від 22.02.2006 N 3460-IV та Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №114 від 29.07.1991.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про міліцію" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), міліція в Україні - державний озброєний орган виконавчої влади, який захищає життя, здоров'я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань.

Згідно зі частиною 1 статті 18 Закону України "Про міліцію", порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.

На реалізацію наведеної бланкетної норми постановою Кабінету Міністрів від 29.07.1991 №114 затверджено Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (далі - Положення).

Відповідно до пункту 64 "є" Положення, особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) за порушення дисципліни.

Згідно зі частиною 1 статті 1 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни (стаття 2 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України).

Відповідно до статті 5 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Статтею 12 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України передбачено, що на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: 1) усне зауваження; 2) зауваження; 3) догана; 4) сувора догана; 5) попередження про неповну посадову відповідність; 6) звільнення з посади; 7) пониження в спеціальному званні на один ступінь; 8) звільнення з органів внутрішніх справ.

Згідно зі частиною 7 статтею 13 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, такі дисциплінарні стягнення, як звільнення з органів внутрішніх справ, звільнення з посади, пониження в спеціальному званні на один ступінь, накладаються начальниками, яким надано право прийняття на службу до органів внутрішніх справ, призначення на посаду, присвоєння спеціального звання.

Як вбачається з наведених норм, притягнення особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справі України до дисциплінарної відповідальності можливе лише за невиконання чи неналежне виконання службової дисципліни.

У ході судового розгляду справи встановлено, що 02.06.2015 приблизно о 24:00 працівниками ДПС, які несли спільне чергування з активістами, було зупинено автомобіль, яким керував ОСОБА_1.

Із матеріалів справи встановлено, що 03.06.2015 о 02:30 лікарем обласного наркологічного диспансеру проведено медичний огляд позивача з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого спяніння, за результатами якого складено висновок № 560 (а.с. 17). Указаним висновком зафіксовано, що ОСОБА_1 не перебуває у стані спяніння.

Як пояснив у судовому засіданні позивач, інцидент з приводу його затримання та освідування був для нього стресовою ситуацією, і по прибуттю додому, він вжив алкоголь. Приблизно о 07:30 03.06.2015 його терміново викликали на роботу, і прибувши до міськвідділу, позивач доповів начальнику про інцидент, який трапився уночі, у подальшому інспектором кадрів були відібрані у нього пояснення з даного приводу (а.с. 90).

У судовому засіданні свідки ОСОБА_3 (начальник СКЗ Житомирського МВ УМВС України в Житомирській області), ОСОБА_4 (інспектор сектору КЗ Житомирського МВ УМВС України в Житомирській області) та ОСОБА_5 (старший інспектор КЗ Житомирського МВ УМВС України в Житомирській області) пояснили, що 03.06.2015 ОСОБА_1 прибув на роботу у стані алкогольного спяніння. Оскільки від позивача різко пахло алкоголем, йому було запропоновано поїхати до обласного наркологічного диспансеру для проведення освідування з метою встановлення стану алкогольного спяніння. Свідки наголошували на тому, що у секторі кадрового забезпечення відсутній рапорт, відповідно до якого ОСОБА_1 перебував у відгулі 03.06.2015.

За результатами проведеного освідування, лікарем обласного наркологічного диспансеру Житомирської обласної ради ОСОБА_6 видано виписку із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 241, відповідно до якого ОСОБА_1 перебуває у стані алкогольного спяніння - алкотестер "Драгер" - 1,93%.

Також, указаною випискою зафіксовано, що ОСОБА_1 перебуває у свідомості, орієнтований всебічно правильно, дихання не змінене, похитування незначне, пальцеву пробу виконує без промахування, відсутній тремер пальців рук.

Тобто, єдиною клінічною ознакою алкогольного спяніння ОСОБА_1 був різкий запах алкоголю з ротової порожнини останнього.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_6 - лікар обласного наркологічного диспансеру Житомирської обласної ради пояснив, що ОСОБА_1 не заперечував факту вживання алкоголю, а тому аналіз крові не пропонувався. Згідно з показниками технічного засобу "ALKOTEST DRAGER" вміст спиртів алкоголю у видихуваному повітрі становив 1,93 проміле. Вказав про те, що відбір біологічних речовин обовязковий у разі перебування особи у непритомному стані та для уточнення наркотичної речовини. Також, пояснив, що свідоцтва про провірку робочого засобу вимірювальної техніки алкотестерів "Драгер" 6510 та 6820 розміщені на стенді в обласному наркологічному диспансері Житомирської обласної ради.

Із матеріалів справи вбачається, що 03.06.2015 начальником Житомирського міського відділу управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області видано наказ № 314 від 03.06.2015 "Про призначення та проведення службового розслідування" (а.с. 86).

За результатами проведеного службового розслідування 03.06.2015 комісією у складі: голови - заступника начальника Житомирського МВ УМВС України в Житомирській області підполковника міліції ОСОБА_7 та членів: начальника кадрового забезпечення Житомирського МВ УМВС України в Житомирській області капітана міліції ОСОБА_3, старшого інспектора сектору кадрового забезпечення Житомирського МВ УМВС України в Житомирській області майора міліції ОСОБА_5 складено висновок службового розслідування за фактом грубого порушення дисципліни інспектором штабу Житомирського МВ УМВС України в Житомирській області майора міліції ОСОБА_1 (а.с. 87-88), яким за порушення дисципліни, що виразилось у прибутті на службу в стані алкогольного спяніння, запропоновано порушити клопотання перед керівництвом УМВС України в Житомирській області щодо звільнення інспектора штабу Житомирського МВ УМВС України в Житомирській області майора міліції ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ за пунктом 64 "є" (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС.

Так, в ході службового розслідування встановлено, що 03.06.2015 керівництвом Житомирського МВ УМВС України в Житомирській області під час перевірки перебування на службі працівників міськвідділу було встановлено, що інспектор штабу Житомирського МВ УМВС України в Житомирській області майор міліції ОСОБА_1 перебував на робочому місці з ознаками алкогольного спяніння. За результатами проведеного освідування, працівниками медичного закладу надано виписку із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 241, відповідно до якої ОСОБА_1 перебуває у стані алкогольного спяніння - алкотестер "Драгер" - 1,93%. Опитаний з даного приводу ОСОБА_1 пояснив, що 03.06.2015 в період часу з 03:00 до 04:00 вживав алкоголь під час святкування дня народження мами дружини.

Відповідно до статті 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.

Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць.

Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення.

Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від12.03.2013 N 230, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.04.2013 за N 541/23073, затверджено Інструкцію про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України.

Відповідно до пункту 6.3 Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, особа РНС, стосовно якої проводиться службове розслідування має право:

отримувати інформацію про підстави проведення такого розслідування.

брати участь у службовому розслідуванні, у тому числі давати усні чи письмові пояснення, робити заяви, в установленому порядку подавати документи, які мають значення для проведення службового розслідування.

висловлювати письмові зауваження щодо об'єктивності та повноти проведення службового розслідування, дій або бездіяльності службової особи (осіб), яка(і) його проводить(ять).

відмовлятися давати будь-які пояснення щодо себе, членів своєї сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначено законодавством України.

за письмовим рапортом ознайомлюватися з висновком службового розслідування, а також з матеріалами, зібраними в процесі його проведення, у частині, яка її стосується, крім випадків, визначених законодавством України.

оскаржувати рішення, прийняте за результатами службового розслідування, у строки і в порядку, що визначені законодавством України.

Забороняється затверджувати висновок службового розслідування без отримання від особи РНС письмового пояснення або за відсутності акта про її відмову в наданні письмового пояснення. Небажання особи РНС, відносно якої проводиться службове розслідування, надавати пояснення не перешкоджає затвердженню висновку службового розслідування та накладенню дисциплінарного стягнення.

Суд звертає увагу на те, що порядок накладення дисциплінарного стягнення встановлений статтею 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, визначає обов'язковою умовою - витребування від порушника надання письмового пояснення.

При цьому, частиною 3 статті 15 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України передбачено, що накладення дисциплінарного стягнення на особу, яка перебуває в стані сп'яніння, а також одержання від неї пояснень мають бути відкладені до її протверезіння.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, письмові пояснення з урахуванням положень частини 3 статті 15 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України - у позивача не були витребувані.

Окрім цього, позивача не було повідомлено ані про початок проведення службового розслідування, ані про його результати, хоча 04.06.2015 останній був на службі.

Суд наголошує, що і наказ про призначення та проведення службового розслідування, і висновок службового розслідування складені відповідачем 03.06.2015, тобто, для встановлення факту грубого порушення дисципліни ОСОБА_1 відповідачу було достатньо одного дня, незважаючи на відсутність пояснень останнього.

Наведені обставини свідчать про те, що відповідачем проігноровано порядок проведення службового розслідування, встановлений Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України, і, відповідно, висновки службового розслідування не можна вважати обґрунтованими, оскільки усі обставини, що стали наслідком притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, не були враховані, з огляду на наступне.

Зокрема, відповідачем залишено поза увагою ту обставину, що ОСОБА_1 попередив свого безпосереднього керівника про те, що 03.06.2015 мав намір запізнитись на службу.

У судовому засіданні позивач наголошував на тому, що з 03:00 до 04:00 вжив алкоголь, оскільки достовірно знав про те, що може запізнитись зранку на роботу.

З метою зясування істини, судом було допитано у якості свідка начальника штабу Житомирського МВ УМВС України в Житомирській області ОСОБА_2

Свідок ОСОБА_2 у судовому засіданні пояснив, що ОСОБА_1 ввечері 02.06.2015 попередив його, що зранку 03.06.2015 затримається на декілька годин. Зважаючи на те, що уночі 02.06.2015 ОСОБА_1 було затримано працівниками ДПС та проведено освідування, останньому необхідно було доповісти про вказаний інцидент керівництву міськвідділу. Зранку 03.06.2015 від ОСОБА_1 відчувався незначний запах алкоголю, по прибуттю на робоче місце останній вів себе спокійно.

Отже, доводи позивача про те, що його безпосередній керівник був попереджений про те, що він затримається зранку 03.06.2015, повністю підтверджені.

Також, слід зазначити, що у відповідності до вимог пунктів 3.15. та 3.16 Інструкції про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 09.09.2009 № 400/666 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 06.10.2009 за N 931/16947 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), за результатами огляду на стан сп'яніння та лабораторними дослідженнями встановлюється діагноз, який вноситься до акта медичного огляду.

Висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - висновок щодо результатів медичного огляду особи на стан сп'яніння) (додаток 3), видається на підставі акта медичного огляду.

Висновок щодо результатів медичного огляду особи на стан сп'яніння складається в усіх випадках безпосередньо після огляду особи у трьох примірниках: перший примірник видається під підпис уповноваженій особі Державтоінспекції МВС, патрульної служби МВС, яка доставила дану особу на огляд, другий видається оглянутій особі, а третій залишається в закладі охорони здоров'я (пункт 3.20 вказаної Інструкції).

З контексту вищенаведених норм слідує, що належним документом, який підтверджує наявність чи відсутність в особи стану алкогольного сп'яніння є висновок медичного огляду.

Виписка із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого за формою № 027/о, яка видана обласним наркологічним диспансером Житомирської обласної ради, № 241 від 03.06.2015, на переконання суду не є належним та допустимим доказом, оскільки призначена для взаємообміну інформацією амбулаторно-поліклінічних і стаціонарних закладів охорони здоров'я щодо діагнозу, перебігу захворювання, стану хворого при направленні (виписці), проведенні досліджень, консультацій в інших закладах охорони здоров'я, лікування, диспансерного спостереження та інших рекомендацій хворому (наказ від 14.02.2012 № 110 "Про затвердження форм первинної облікової документації та інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров'я незалежно від форми власності та підпорядкування").

Вказана виписка видається хворому, який перебував у медичному закладі на стаціонарному чи амбулаторному лікуванні. Проте, як встановлено під час судового розгляду справи, позивач не перебував на лікуванні в обласному наркологічному диспансері Житомирської обласної ради.

З огляду на встановлені обставини, суд дійшов висновку, що службове розслідування стосовно позивача проведено з порушенням його прав.

Згідно зі частинами 1, 2 статті 16 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, дисциплінарне стягнення накладається у строк до одного місяця з дня, коли про проступок стало відомо начальнику.

У разі проведення за фактом учинення проступку службового розслідування, кримінального провадження або провадження у справі про адміністративне правопорушення на осіб рядового і начальницького складу дисциплінарне стягнення може бути накладено не пізніше одного місяця з дня закінчення службового розслідування, кримінального провадження або провадження у справі про адміністративне правопорушення, не враховуючи періоду тимчасової непрацездатності або перебування у відпустці.

Відповідно до статті 18 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, дисциплінарне стягнення виконується негайно, але не пізніше місяця з дня його накладення, не враховуючи періоду перебування особи рядового або начальницького складу у відпустці, відрядженні або її тимчасової непрацездатності. Після закінчення цього строку дисциплінарне стягнення не виконується.

Такі дисциплінарні стягнення, як звільнення з посади та звільнення з органів внутрішніх справ, накладені на осіб рядового і начальницького складу, які тимчасово непрацездатні або перебувають у відпустці, відрядженні, виконуються після їх прибуття до місця проходження служби.

Такі дисциплінарні стягнення, як звільнення з посади, пониження в спеціальному званні та звільнення з органів внутрішніх справ, вважаються виконаними після видання наказу по особовому складу.

На переконання позивача, у відповідача не було законних підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності у період перебування у стані тимчасової непрацездатності.

Так, матеріалами справи підтверджено, що у період з 05.06.2015 по 03.08.2015 позивач перебував на стаціонарному лікуванні, а з 04.08.2015 по 16.08.2015 - на амбулаторному лікуванні, що підтверджується листками звільнення від службових обовязків (а.с. 10-12).

З аналізу статті 16 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України можливо дійти висновку, що на осіб рядового і начальницького складу за вчинення порушень службової дисципліни наказ про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з посади видається з дотриманням строків, передбачених статтею 16 Статуту, у тому числі й щодо осіб, які тимчасово непрацездатні. Подальше виконання такого наказу, відповідно до статті 18 Статуту, здійснюється після прибуття їх до місця проходження служби.

Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 08.10.2013.

Разом з тим, наказ управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області № 738 від 05.06.2015 було реалізовано наказом по особовому складу № 202 о/с від 30.07.2015, тобто, у період тимчасової непрацездатності позивача.

Матеріалами справи підтверджено, що 23.09.2015 управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області прийнято наказ № 260о/с, яким внесено зміни до наказу УМВС України в Житомирській області від 30.07.2015 № 202 о/с у частині звільнення з органів внутрішніх справ майора міліції ОСОБА_1, інспектора штабу Житомирського МВ УМВС України в Житомирській області, вважати його звільненим із 17.08.2015 (а.с. 40).

Як встановлено під час розгляду справи, на позивача за вчинення дисциплінарного проступку, було накладено дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ, яке як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

Разом з тим, в порушення статті 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, відповідачами не надано жодних доказів того, що при визначенні виду дисциплінарного стягнення була врахована тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка ОСОБА_1 та визнання ним своєї вини, його ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.

Натомість, із службової характеристики від 15.07.2015 вбачається, що за час служби в органах внутрішніх справ ОСОБА_1 зарекомендував себе з позитивної сторони, як сумлінний, ініціативний, чесний працівник. В складних, нестандартних ситуаціях діє професійно грамотно, завжди приймає зважливі рішення, працює не рахуючись з особистим часом, тощо.

Крім того, рішенням комісії Міністерства внутрішніх справ України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій працівників органів внутрішніх справ від 16.05.2015 № 6/І/VІ/45, ОСОБА_1 надано статус учасника бойових дій (а.с. 16).

Про сумлінне та відповідальне ставлення до служби свідчить і той факт, що 03.06.2015 о 08:00 ОСОБА_1 за викликом начальника прибув до міськвідділу для дачі пояснень з приводу його затримання працівниками ДПС та активістами, незважаючи на те, що напередодні погодив та попередив начальника про намір запізнитись.

Крім того, під час судового розгляду справи зясовано, що ОСОБА_1 не приступав до виконання своїх службових обовязків зранку 03.06.2015, оскільки усі службові справи були відкладені ним на другу половину дня 03.06.2015.

Зважаючи на встановлені обставини у ході судового розгляду справи, та враховуючи те, що відповідачем грубо порушено процедуру проведення службового розслідування та виконання дисциплінарного стягнення, суд вважає, що дисциплінарне стягнення, накладене на позивача, не відповідає тяжкості вчиненого ним проступку і ступеню його провини.

З огляду на викладене, висновок службового розслідування є необґрунтованим та таким, що прийнятий без урахування усіх обставин, що мали значення для його прийняття, а доводи відповідача спростовані матеріалами справи, що свідчить про безпідставність оскаржених наказів та наявність підстав для їх скасування.

Так, пунктом 24 Положення про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ встановлено, що у разі незаконного звільнення або переведення на іншу посаду особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці в грошовому забезпеченні за час виконання службових обов'язків, але не більш як за один рік.

За загальним правилом, пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Визначаючи розмір грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, суд виходив з наступного.

Середній заробіток працівника, згідно зі частиною першою статті 27 Закону України "Про оплату праці" визначається за правилами, закріпленими у Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100.

Із пункту 5 Порядку вбачається, що основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є розрахована згідно з абзацом першим пункту 8 цього Порядку середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац другий пункту 8 Порядку).

Згідно довідки відповідача, заробітна плата ОСОБА_1 за травень 2015 року становила 3011,47 грн, за червень 2015 року - 1978,34 грн (а.с. 95).

Обраховуючи розмір середньоденного грошового забезпечення, суд виходив із наступного розрахунку: 4989,81 грн (грошове забезпечення за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі дні 3011,47 грн+1978,34 грн)/38 дня (фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі дні) = 131,31 грн.

Весь час вимушеного прогулу з 18.08.2015 по 24.12.2015 становить 91 робочий день.

Таким чином, за весь час вимушеного прогулу на користь позивача підлягає стягненню з відповідача - Житомирського міського відділу управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області 11949,21 грн середнього заробітку.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно пунктів 2, 3 частини 1 статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України, негайно виконуються постанови суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Керуючись статтями 86, 158-163, 167, 186, 254, 256 Кодексу адміністративного судочинства України,

постановив:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати накази управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області № 738 о/с від 05.06.2015, № 202 о/с від 30.07.2015 та №260 о/с від 23.09.2015.

Поновити ОСОБА_1 на посаді інспектора штабу Житомирського міського відділу управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області з 17.08.2015.

Стягнути з Житомирського міського відділу управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 18.08.2015 по 25.11.2015 в сумі 9191,70 грн.

Постанова в частині поновлення на роботі та стягнення втраченого заробітку за один місяць підлягає негайному виконанню.

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Р.М.Шимонович

Повний текст постанови виготовлено: 31 грудня 2015 р.