Ухвала суду № 54952941, 23.12.2015, Волинський окружний адміністративний суд

УХВАЛА

про відмову у вжитті заходів забезпечення адміністративного позову

23 грудня 2015 року Справа № 803/3865/15

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Димарчук Т.М..

при секретарі судового засідання Гуцалюк І.О.,

за участю позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку клопотання ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини №9971 Луцького прикордонного загону Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернувся з позовом до Військової частини №9971 Луцького прикордонного загону Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.

22 грудня 2015 року позивачем до Волинського окружного адміністративного суду подано заяву про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення виконання Наказу адміністрації ДПСУ від 17.12.2015 року № 1200-ос в частині щодо переміщення ОСОБА_1 для подальшого проходження служби в розпорядження начальника Південного регіонального управління ДПСУ (м. Одеса) та заборони командуванню Луцького прикордонного загону Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України вчиняти будь-які дії, приймати будь-які рішення щодо його переміщення по службі до вирішення позову по суті та набрання рішенням суду законної сили.

Клопотання обґрунтоване тим, що після звернення позивача до суду з позовом до Військової частини № 9971 Луцького прикордонного загону Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України про визнання протиправною бездіяльності та зобовязання командування ВЧ №9971 Луцького прикордонного загону Північного регіонального управління ДПС України вчинити дії щодо укладення договору оренди житлового приміщення для проживання позивача та членів його сімї, ОСОБА_1 стало відомо, що командуванням військової частини було вжито заходів щодо його переміщення для подальшого проходження служби до іншого регіону.

Так, 21.12.2015 року йому стало відомо, що відповідно до Наказу адміністрації ДПСУ від 17.12.2015 року № 1200-ос «Про зарахування в резерв на підставі п.2 ст.127 Положення про проходження громадянами України військової служби в Державні прикордонній службі України» його переміщено для подальшого проходження служби в розпорядження начальника Південного регіонального управління ДПСУ (м.Одеса). Таке переміщення по службі унеможливить позивача належним чином здійснювати захист його порушених прав у суді, унеможливить виконання рішення суду у разі задоволення позову та потребуватиме значних зусиль, часу та витрат.

В судовому засіданні позивач заявлене клопотання про забезпечення позову підтримав з підстав, у ньому викладених та просив його задовольнити.

Представник відповідача у письмових запереченнях та в судовому засіданні просив відмовити у вжитті заходів щодо забезпечення позову з наступних підстав. Відповідно до вимог пункту 17 Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, затвердженого указом Президента України від 29.12.2009 року № 1115/2009 з громадянами, які добровільно вступають на військову службу, укладається контракт про проходження громадянами України військової служби в Держприкордонслужбі (далі - контракт про проходження військової служби) - письмова угода, укладена відповідно до вимог, визначених цим Положенням, між громадянином і державою, від імені якої виступає уповноважений орган Держприкордонслужби, для встановлення правових відносин між сторонами під час проходження військової служби.

Пунктом 1 контракту укладеного 15 квітня 2014 року між ОСОБА_1 та начальником Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України передбачено, що ОСОБА_3 бере на себе зобовязання, зокрема, проходити з дотриманням визначених законодавством вимог та порядку військову службу в будь-якому регіоні України на посадах, вимоги до заміщення яких відповідають професійній (фаховій) підготовці за відповідним напрямом і основною або спорідненою спеціальністю, освітньо-кваліфікаційним рівнем підготовки та досвідом служби за фахом.

Пунктом 123 Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України передбачено, що військовослужбовці призначаються на вищі, рівні або нижчі посади в органі Держприкордонслужби, в якому вони проходять службу, або в іншому органі Держприкордонслужби у випадках, передбачених пунктом 93 цього Положення. Переміщення на рівні посади та переміщення на нижчі посади у випадках, передбачених абзацами четвертим, шостим та десятим підпункту 6 пункту 93 цього Положення, здійснюється без згоди військовослужбовця, крім таких випадків: неможливість проходження військовослужбовцем військової служби у місцевості, в яку його переміщують, відповідно до висновку (постанови) військово-лікарської комісії; неможливість проживання членів сім'ї військовослужбовця за станом здоров'я в місцевості, до якої його переміщують, відповідно до документів, які це підтверджують;потреба у догляді за непрацездатними чи хворими батьками, дружиною (чоловіком) або особами, які виховували його з дитинства замість батьків і визнані опікунами та мешкають окремо від сім'ї військовослужбовця у тому ж населеному пункті, за наявності документів, які це підтверджують.

Враховуючи вищевикладене, представник відповідача зазначив, що питання переміщення військовослужбовців по службі вирішується керівництвом Державної прикордонної служби України в залежності від службової необхідності в цьому та не залежить від питання оренди житла військовослужбовцями, забезпечення житловими приміщеннями тощо. Відповідно до наказу Голови Державної прикордонної служби України від 17.12.2015 року № 1200-ос, майора ОСОБА_1 зараховано в розпорядження начальника Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України та звільнено з посади заступника начальника відділу по роботі з іноземцями та адміністративного провадження штабу Луцького прикордонного загону. У звязку з цим, відповідно до вимог Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, начальник прикордонного загону зобовязаний виконати наказ старшого начальника (командира), розрахувати майора ОСОБА_1 з військовою частиною та направити його до іншого місця проходження військової служби. Також, рішення про переміщення військовослужбовця до іншого місця служби та можливе оскарження такого рішення є іншим (самостійним) предметом спору та не є предметом спору по даній справі. Просив відмовити у задоволенні клопотання у звязку з його безпідставністю.

Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що в задоволенні клопотання про забезпечення позову слід відмовити з огляду на наступне.

Згідно частини 1 статті 117 Кодексу адміністративного судочинства України суд за клопотанням позивача або з власної ініціативи може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Згідно з частинами 3, 4 статті 117 КАС України подання адміністративного позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, але суд у порядку забезпечення адміністративного позову може відповідною ухвалою зупинити дію рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень, що оскаржуються. Адміністративний позов, крім способу, встановленого частиною третьою цієї статті, може бути забезпечено забороною вчиняти певні дії.

Суд не вбачає підстав для задоволення клопотання про забезпечення адміністративного позову, оскільки позивач не довів існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справі, неможливості захисту прав, свобод та інтересів позивача після набрання законної сили рішенням в адміністративній справі без вжиття таких заходів, необхідності докладання значних зусиль та витрат для відновлення прав позивача у майбутньому, а також не наведено очевидності ознак протиправності рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень. Суд погоджується з доводами представника відповідача відносно того, що питання переміщення військовослужбовців по службі вирішується керівництвом Державної прикордонної служби України в залежності від службової необхідності в цьому (захист Вітчизни; виконання службових завдань; для більш доцільного використання за напрямком підготовки або спеціалізацією тощо) та не залежить від питання оренди житла військовослужбовцями, забезпечення житловими приміщеннями тощо.

Суд вважає недопустимим зупиняти дію наказу Голови Державної прикордонної служби України № 1200-0с від 17.12.2015 року чи забороняти командуванню Луцького прикордонного загону Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України вчиняти будь-які дії, приймати будь-які рішення щодо переміщення ОСОБА_1 по службі до вирішення позову по суті, оскільки забезпечуючи у такий спосіб позов суд фактично продовжить службові відносини між позивачем та відповідачем (субєктом владних повноважень) з відповідними наслідками виконання службових обовязків, виплатою заробітної плати тощо. Таким чином, суд фактично ухвалить рішення у зовсім інших правовідносинах, що виникли між позивачем та відповідачем, без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову. Крім того, позивач просить зупинити виконання наказу субєкта владних повноважень Голови Державної прикордонної служби України, який не є відповідачем по справі. Рішення про переміщення позивача до іншого місця служби та можливе оскарження такого рішення є іншим (самостійним) предметом спору та не є предметом розгляду по даній справі.

Враховуючи вищевикладене, а також зважаючи на предмет спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що клопотання про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову безпідставне та до задоволення не підлягає.

Керуючись статтями 117, 118, частинами третьою, сьомою 160, статтею 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини №9971 Луцького прикордонного загону Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії - відмовити.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом пяти днів з дня отримання копії ухвали, повний текст якої буде виготовлено 28 грудня 2015 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Т.М. Димарчук