Ухвала суду № 54952588, 12.01.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

12 січня 2016 року м. Київ К/800/51393/15

Суддя-доповідач Вищого адміністративного суду України Стрелець Т.Г., розглянувши можливість відкриття касаційного провадження за скаргою Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 червня

2015 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04 листопада

2015 року

у справі №804/6169/15

за позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту

інвалідів

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Опт Рітейл»

про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, -

в с т а н о в и в:

Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 червня 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04 листопада 2015 року у справі №804/6169/15, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 08 грудня 2015 року касаційну скаргу було залишено без руху та надано строк для усунення недоліків до 30 грудня 2015 року.

У встановлений в ухвалі строк скаржником недоліки касаційної скарги усунуті.

Касаційна скарга за формою та змістом відповідає вимогам статті 213 Кодексу адміністративного судочинства України.

Проте, у відкритті провадження за вищезазначеною касаційною скаргою необхідно відмовити з наступних підстав.

Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Опт Рітейл» про стягнення адміністративно-господарських санкцій у сумі 286470,00 грн. та пені у сумі 6015,87 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 червня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04 листопада 2015 року, в задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що відповідач здійснив всі залежні від нього заходи для забезпечення необхідної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2014 році, а тому відсутні підстави для застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій та їх стягнення.

За змістом статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21 березня 1991 року №875-ХІІ, для підприємств, установ, організацій встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.

Частиною першою статті 20 Закону №875-ХІІ встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, які використовують найману працю за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця не є податком або ж збором (обов'язковим платежем), і розцінює їх як захід впливу до правопорушника у сфері господарювання у зв'язку зі вчиненням правопорушення.

За правилами статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною другою наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що він ужив усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Згідно зі статтею 18 Закону №875-ХІІ, працевлаштування інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів. Законом України від 23 лютого 2006 року №3483-IV «Про внесення змін до деяких законів України щодо реалізації інвалідами права на трудову зайнятість» зазначену статтю було викладено в іншій редакції, а Закон №875-ХІІ доповнено статтею 18-1, за змістом якої пошук підходящої роботи для інваліда здійснює державна служба зайнятості.

Таким чином, обов'язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування.

У зв'язку з тим, що відповідач ужив усіх залежних від нього заходів щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, на нього не може бути покладена відповідальність за ненаправлення уповноваженими органами необхідної кількості інвалідів для працевлаштування, відсутність у населеному пункті за місцем знаходження підприємства інвалідів, які бажають працевлаштуватись.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного суду України від 16 квітня 2013 року №21-81а13.

За приписами частини першої статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Відповідно до пункту 5 частини 5 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

За змістом цієї норми касаційна скарга повинна містити посилання на помилкове та/або неправильне застосування норм матеріального права при вирішенні справи та/або порушення судами норм процесуального права (у разі оскарження судового рішення по суті - пояснення, яким чином такі порушення вплинули на правильність вирішення справи).

Виходячи зі змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень, дана касаційна скарга є необґрунтованою, оскільки відсутня належна мотивація неправильного застосування судами норм матеріального права.

Викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки заявник не наводить підстав, які б дозволили вважати, що суди неправильно застосували норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини 6 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України, копія ухвали про повернення касаційної скарги або про відмову у відкритті касаційного провадження разом з доданими до скарги матеріалами направляються особі, яка подавала касаційну скаргу, а касаційна скарга залишається у суді касаційної інстанції.

За таких обставин та відповідно до приписів процесуального закону у відкритті касаційного провадження за даною касаційною скаргою - слід відмовити, а додані до скарги матеріали повернути скаржнику.

Керуючись статтями 13, 211, 214 Кодексу адміністративного судочинства України, -

у х в а л и в:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 червня 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04 листопада 2015 року у справі №804/6169/15.

Додані до касаційної скарги матеріали повернути заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Т.Г. Стрелець