Ухвала суду № 54952439, 13.01.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 січня 2016 року м. Київ К/800/57127/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Лосєва А.М.,

Бившевої Л.І.,

Шипуліної Т.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргуСпеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів на постановуХарківського апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2014 рокуу справі820/10078/14за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Тріумф» доСпеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходівпроскасування податкових повідомлень - рішень,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Тріумф» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Тріумф») звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів (далі по тексту - відповідач, СДПІ з ОВП у м. Харкові), в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просило скасувати податкові повідомлення - рішення від 28 квітня 2014 року №0000093901, №0000103901 в частині фінансових санкцій за порушення встановленого законодавство порядку обліку товарних запасів в сумі 574,96 грн., №0000083901.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 07 липня 2014 року в задоволенні позову відмовлено.

За результатами перегляду зазначеного рішення суду Харківським апеляційним адміністративним судом 23 жовтня 2014 року винесено постанову, якою постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07 липня 2014 року скасовано, позов задоволено.

Посилаючись на невідповідність висновків суду апеляційної інстанції положенням чинного законодавства, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2014 року та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Позивач в письмових запереченнях на касаційну скаргу просив в її задоволенні відмовити.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, відповідачем було проведено фактичну перевірку позивача.

Результати перевірки оформлені актами №0001/28/09/30513050, №0002/28/09/30513050 від 15 квітня 2014 року.

Вказаними актами зафіксовано допущення позивачем порушень пунктів 9, 12 статті 13 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та пункту 2.6 глави 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті, затвердженого постановою Правління Національного Банку України від 15 грудня 2004 року №637, а саме:

- здійснення обліку готівкових коштів не у повній сумі їх фактичних надходжень у КОРО на підставі фіскального звітного чеку (Z-звіту), а саме: відповідно Z-звіту від 26 серпня 2013 року №0072 загальна сума розрахунків 258017,05 грн. у той час, як у КОРО від 05 червня 2013 №2809009536 у розділі 2 графи 5 оприбутковано 158017,05 грн. Не оприбуткована сума готівки складає 100000,00 грн.;

- встановлені надлишки товару на загальну суму 287,48 грн. Первинні документи на товар на суму 287,48 грн., зазначений у переліку в «відомості» - додатку № 3 до акту фактичної перевірки, які б підтверджували оприбуткування товару, не були надані;

- порушення встановленого законодавством порядку обліку товарних запасів за місцем їх реалізації та зберігання. Вартість необлікованого за місцем реалізації та зберігання товару, продаж якого здійснюється, складає 450721,49 грн.

У зв'язку з виявленням зазначених порушень 28 квітня 2014 року відповідачем були прийняті податкові повідомлення - рішення №0000093901, №0000103901, №0000083901 про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій на загальну суму 1402357,90 грн.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з їх необґрунтованості та дійшов до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято відповідачем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством, з метою, з якою це повноваження надане, обґрунтовано, з урахуванням усіх обставин.

Задовольняючи позовні вимоги суд апеляційної інстанції дійшов висновку про не доведення відповідачем факту реалізації ТОВ «Тріумф» необлікованих у встановленому порядку товарів та безпідставність доводів податкового органу щодо порушення позивачем пункту 2.6 глави 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті, затвердженого постановою Правління Національного Банку України від 15 грудня 2004 року №637, а саме: неоприбуткування готівкових коштів в повній сумі їх фактичних надходжень в Книзі обліку доходів і витрат.

Переглянувши рішення суду апеляційної інстанції у межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 6 статті 33 Закону України «Про Національний банк України» від 20.05.1999р. № 679-XIV, з наступними змінами та доповненнями, визначення порядку ведення касових операцій для банків, інших фінансових установ, підприємств і організацій віднесено до повноважень Національного банку України.

На реалізацію таких повноважень 15 грудня 2004 року постановою Національного банку України №637, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 року за №40/10320, затверджено Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні (далі по тексту - Положення №637).

Відповідно до преамбули названого Положення, воно визначає порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями), а також окремі питання організації банками роботи з готівкою.

У пункті 1.2 Положення №637 закріплено визначення термінів, які використовуються у ньому. Так, під книгами обліку слід розуміти касову книгу, книгу обліку доходів і витрат, книгу обліку виданих та прийнятих старшим касиром грошей або книгу обліку розрахункових операцій.

Крім того, касова книга - це документ установленої форми, що застосовується для здійснення первинного обліку готівки в касі, а книга обліку розрахункових операцій (далі по тексту - КОРО) - прошнурована і належним чином зареєстрована в органах державної податкової служби України книга, що містить щоденні звіти, які складаються на підставі відповідних розрахункових документів щодо руху готівкових коштів, товарів (послуг).

Пунктом 2.1 Положення №637 закріплено, що підприємства (підприємці), які відкрили поточні рахунки в банках і зберігають на цих рахунках свої кошти, здійснюють розрахунки за своїми грошовими зобов'язаннями, що виникають у господарських відносинах, пріоритетно в безготівковій формі, а також у готівковій формі (з дотриманням чинних обмежень) у порядку, установленому законодавством України.

Підприємства (підприємці) здійснюють розрахунки готівкою між собою і з фізичними особами (громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, які не здійснюють підприємницької діяльності) через касу як за рахунок готівкової виручки, так і за рахунок коштів, одержаних із банків. Зазначені розрахунки проводяться також шляхом переказу готівки для сплати відповідних платежів.

Підприємства (підприємці) здійснюють облік операцій з готівкою у відповідних книгах обліку.

Пунктом 2.6 Положення №637 також закріплено, що уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).

Аналізуючи наведені приписи пункту 2.6 Положення №637, суд приходить до висновку, що ним передбачено два механізми оприбуткування готівки залежно від способу фіксації її надходження в касу: прибуткові касові ордери або фіскальні звітні чеки (РК).

Отже, у разі проведення готівкових розрахунків з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 Положення №637, оприбуткуванням готівки є сукупність таких дій: фіксація повної суми фактичних надходжень готівки у касових ордерах та відображення на їх підставі готівки у касовій книзі. У випадку проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО оприбуткуванням готівки є відображення повної суми фактичних надходжень готівки у фіскальних звітних чеках РРО (даних РК) та здійснення обліку зазначених готівкових коштів у КОРО.

Невиконання будь-якої з цих дій є порушенням порядку оприбуткування готівки, за яке встановлена відповідальність абзацом 3 статті 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12.06.1995р. № 436/95 (далі по тексту - Указ №436/95).

Таким чином, для вирішення питання щодо дотримання порядку оприбуткування готівки слід з'ясовувати, яким чином здійснена фіксація повної суми фактичних надходжень готівки (прибуткові касові ордери або фіскальні звітні чеки), а також чи відображено в подальшому такі касові документи у відповідній книзі обліку.

Як встановлено судами підприємством проведено отриману 26 серпня 2013 року готівку своєчасно та в повному обсязі через зареєстрований, опломбований у встановленому порядку та переведений у фіскальний режим роботи реєстратор розрахункових операцій, підклеєно фіскальні звітні чеки про обсяг готівки 26 серпня 2013 року у повній сумі готівкових надходжень у розмірі 258017,05 грн. до книги обліку розрахункових операцій.

Підставою для висновку податкового органу про допущення позивачем порушень вимог пункту 2.6 Положення №637 стало здійснення відповідальною особою нечіткого запису в КОРО суми оприбуткованої готівки.

За результатами аналізу наведених положень чинних нормативно-правових актів та дослідження оригіналів документів суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відсутність в діях позивача порушень вимог пункту 2.6 Положення №637.

Також колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про ненадання відповідачем доказів на підтвердження вчинення позивачем реалізації товарів, які не обліковувались у встановлено порядку.

Як вірно зазначено судом апеляційної інстанції під час проведення перевірки працівниками податкового органу встановлено надлишок товарів на суму 287,48 грн., а також на суму 450721,49 грн.

У зв'язку з чим оскаржуваними податковими повідомленнями - рішеннями застосовано штрафні (фінансові) санкції на підставі статті 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06 липня 1995 року №265/95-ВР з наступними змінами та доповненнями у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі по тексту - Закон України №265/95-ВР).

Відповідно до названої статті до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже наведеною правовою нормою закріплено обрахунок фінансових санкцій за здійснення реалізації товарів, які не обліковані.

Тим часом відповідних фактів під час перевірки позивача податковим органом зафіксовано не було.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи касаційної скарги не спростовують правомірності висновків суду апеляційної інстанції.

Відповідно до частини 3 статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 210, 214, 215, 220, 2201, 223, 224, 230, 231 частиною 5 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2014 року у справі №820/10078/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: А.М. Лосєв

Судді: Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна