Ухвала суду № 54952369, 13.01.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 січня 2016 року м. Київ К/800/59491/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Лосєва А.М., Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,розглянувши в попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2013 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2014 року

у справі № 808/7800/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький завод кольорових сплавів»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів

про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Запорізький завод кольорових сплавів» (надалі - позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів (надалі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000092900 від 03 вересня 2013 року.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2014 року, адміністративний позов задоволено.

Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2014 року і ухвалити нове судове рішення, яким відмовити позивачу у задоволені позовних вимог.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування та сплати до бюджету податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «ЗЗЦМ-Кабель» за квітень 2013 року. За результатами перевірки складено акт № 66/29-00/31549003 від 09 серпня 2013 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог: п. 50.1 ст. 50, п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, внаслідок чого позивачем занижено суму податку на додану вартість за квітень 2013 року на 2203167,00 грн.

У зв'язку із виявленими порушеннями, на підставі акта перевірки позивачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0000092900 від 03 вересня 2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за квітень 2013 року на суму 2203167,00 грн., а також накладено штрафні санкції у розмірі 1101583,50 грн.

У ході перевірки встановлено оформлення позивачем за договором купівлі-продажу від 01 квітня 2013 року № 27/1/13 податкової накладної № 103 від 30 квітня 2013 року, що була виписана на адресу ТОВ «ЗЗЦМ-Кабель» на загальну суму 13218999,86 грн., у тому числі податок на додану вартість - 2203166,64 грн.

13 травня 2013 року позивач зареєстрував вищезазначену податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних. Відповідну суму податку на додану вартість включено позивачем до складу податкового зобов'язання за квітень 2013 року шляхом подання податкової декларації з податку на додану вартість № 9028816493 від 18 травня 2013 року.

11 червня 2013 року позивачем подано до відповідача уточнюючий розрахунок з податку на додану вартість за квітень 2013 року за № 9033885006 та доповнення до нього, в якому зазначено про помилкове оформлення податкової накладної № 103 від 30 квітня 2013 року, виписаної на адресу ТОВ «ЗЗЦМ-Кабель» на суму податку на додану вартість - 2203166,64 грн., а також помилкову її реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних та в реєстрі виданих податкових накладних. Вказаним уточнюючим розрахунком було зменшено податкові зобов'язання позивача за квітень 2013 року на суму 2203166,64 грн. На підтвердження зазначених відомостей позивач під час перевірки надав відповідачу для ознайомлення виписки з головної книги: по рахунку 104 «Основні засоби», по рахунку 131 «Амортизація» (за квітень 2013 року була нарахована сума амортизації обладнання). Згідно оборотно-сальдової відомості по рахунку № 361 господарські операції з ТОВ «ЗЗЦМ-Кабель» відсутні.

Переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Згідно з п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, об'єктом оподаткування є операції платників податку, зокрема, з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Відповідно до пп. 14.1.179 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковим зобов'язанням (для цілей розділу V цього Кодексу) визначається загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді.

Порядок складання та використання податкової накладної визначено у ст. 201 Податкового кодексу України. Зокрема, п. 201.1 вказаної статті встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: у паперовому вигляді або в електронній формі. Згідно з п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних (п. 201.10 ст. 201 Кодексу).

Відповідно до п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Тобто, для виникнення зобов'язання з податку на додану вартість у платника податку має бути наявним факт оплати товару або факт поставки товару покупцю.

В касаційній скарзі відповідач зазначає, що позивачем фактично поставлені контрагенту товари, визначені договором купівлі-продажу від 01 квітня 2013 року № 27/1/13. Водночас, жодних обґрунтувань вказаній позиції, як і первинних документів на підтвердження зазначеного не надано.

При цьому, позивачем надано банківські виписки по поточному рахунку, відповідно до яких кошти від ТОВ «ЗЗКМ-Кабель» за період з 01 квітня 2013 року по 11 червня 2013 року не надходили. Крім того, позивачем надано договір оренди № 33/2/13 від 01 травня 2013 року, укладений з ТОВ «ЗЗЦМ-Кабель» та акт приймання-передачі до нього, відповідно до якого обладнання, про продаж якого стверджує відповідач, було передано в оренду контрагенту позивача.

Водночас, як вже зазначалось, у зв'язку із помилковим оформленням податкової накладної № 103 від 30 квітня 2013 року позивачем подано уточнюючий розрахунок з податку на додану вартість за відповідний період та зменшено податкові зобов'язання позивача з податку на додану вартість за квітень 2013 року на суму 2203166,64 грн. (визначену в податковій накладній № 103 від 30 квітня 2013 року)

Згідно з п. 50.1 Податкового кодексу України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про недоведеність факту порушення позивачем податкового законодавства та про неправомірність оскарженого податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до частини 3 статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 210, 214, 215, 220, 220-1, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів залишити без задоволення.

2. Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2014 року у справі № 808/7800/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя(підпис)А.М. Лосєв Судді:(підпис)Л.І. Бившева (підпис) Т.М. Шипуліна