Постанова № 54951899, 13.01.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

13 січня 2016 року № 826/11795/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Іщука І.О., розглянувши адміністративну справу та додані до неї матеріали в письмовому провадженні

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Інтерснек Україна» доДержавної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фінансової служби у м.Києві.провизнання протиправним та скасування податкових повідомлень - рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтерснек Україна» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління головного управління Державної фінансової служби у м.Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 11.03.2015 р. № 0001542204, № 0001532204 та від 18.05.2015 р. № 0002962204, № 0002942204

Позовні вимоги мотивовано тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені податковим органом із порушенням чинного законодавства України, ґрунтуються на неправильному застосуванні норм податкового законодавства, а тому підлягають скасуванню. При цьому позивач посилається на правомірність формування податкового кредиту та витрат виробництва.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач проти позовних вимог заперечив, через канцелярію суду надав суду письмові заперечення, у яких відповідач просив відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю. Доводи відповідача, викладені в письмових запереченнях, аналогічні доводам та висновкам, викладеним в акті перевірки.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва суд встановив наступне.

На підставі наказу на проведення позапланової невиїзної перевірки від 16.02.2015р. № 147-П та згідно пп.75.1.2, п.75.1, ст.75, пп.78.1.1,п.78.1, ст.78, п. 82.2, ст.82 Податкового кодексу України ДПІ у Дарницькому районі Головного управління головного управління Державної фінансової служби у м.Києві (далі - відповідач) проведена позапланова невиїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерснек УКРАЇНА" (далі - позивач) з питань дотримання вимог податкового законодавства, правильності та повноти нарахування і сплати податків до бюджетів усіх рівнів при здійсненні фінансово-господарської діяльності по взаємовідносинам із ТОВ «Вояж Ко» (код ЄДРПОУ 38393592) за період діяльності з 01.01.2013р. по 31.12.2013р., за результатами якої 24.02.2015р. складено акт №1085/26-51-22-03/30107943 (далі - акт перевірки).

Актом перевірки встановлено порушення позивачем п.п. 138.1.1. п.138.1, пп.138.2, п.п.138.8.1 п.138.8., ст.138 , п.п.139.1.9, п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2013 рік в сумі 54 110,00 грн., та п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.4, п.201.6 , п.201.10 ст.201 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягав сплаті, на суму 56958грн.

На підставі зазначених висновків акту перевірки відповідачем 11 березня 2015 року було прийнято податкові повідомлення - рішення № 0001532204 на 54 110,00 грн. податку на прибуток та 27 055.00 грн. штрафних санкцій, № 0001542204 на 56 958,00 грн. ПДВ та 28 479,00 грн. штрафних санкцій.

За результатами адміністративного оскарження вищезазначених податкових повідомлень - рішень, рішенням Головного управління ДФС у м. Києві від 14.05.2015 № 7820/10/26-15-10-08-16 скасовано податкове повідомлення - рішення ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві від 11.03.2015 № 0001532204 в частині застосованих штрафних санкцій на 13 527,50 грн. та податкове повідомлення - рішення № 0001542204 в частині застосованих штрафних санкцій на 14 239,50 грн.

ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві на підставі рішення ГУ ДФС у м. Києві складено податкові повідомлення - рішення від 18.05.2015 № 0002942204 на 56958 грн. ПДВ та 14239 грн. штрафних санкцій та № 0002962204 на 56958 грн. податку на прибуток та 14239 грн. штрафних санкцій.

Прийняття зазначених рішень мотивовано наступними висновками акту перевірки.

Так, актом перевірки було встановлено, що між позивачем та ТОВ «Вояж Ко» укладено Договори-заявки про надання експедиційних послуг на перевезення. Листом Слідчого управління ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві від 02.09.2014р. відповідачу було направлено копію протоколу допиту гр. ОСОБА_2 від 14.04.2014р. в якому зазначено, що ОСОБА_2 підприємство ТОВ «Вояж Ко» ніколи не реєструвала, підпис в реєстраційних документах ТОВ «Вояж Ко», а саме в статутних, протоколу загальних зборів, реєстраційних не ставила. Хто здійснює від її імені підприємницьку діяльність на ТОВ «Вояж Ко» не відомо, де знаходиться ТОВ «Вояж Ко», фінансово-господарські документи та бухгалтерські документи ТОВ «Вояж Ко» вказаній особі не відомо. Ніколи підприємницької діяльності на ТОВ «Вояж Ко» не здійснювала, документів ТОВ «Вояж Ко» не підписувала.

З огляду на вищенаведене відповідач дійшов висновків, що господарські операції, вчинені позивачем з зазначеним підприємством, не є реальними.

Суд, розглянувши позовні вимоги відзначає наступне.

Перевіркою встановлено, а сторонами не оспорюється, що позивачем було підписано договори - заявки від 15.02.2013р., від 21.02.2013р., від 24.02.2013р., від 26.02.2013р., від 27.02.2013р., від 06.03.2013 № 28, від 11.03.2013 № 29, від 14.03.2013 № 72, від 20.03.2013 № 32, від 26.03.2013 № 33, від 28.03.2013 № 35, від 29.03.2013 № 38, від 29.03.2013 № 37, від 29.03.2013 № 34, від 01.04.2013 № 36, від 09.04.2013 № 39, від 09.04.2013 № 40, від 11.04.2013, № 42, від 15.04.2013 № 43, від 19.04.2013 № 45, від 23.04.2013 № 46, від 24.04.2013 № 48, від 25.04.2013 № 49/1, від 25.04.2013 № 50, від 25.04.2013 № 49, від 30.04.2013 № 53, від 13.05.2013 № 54, від 14.05.2013 № 55, від 14.05.2013 № 56, від 15.05.2013 № 72, від 15.05.2013 № 58, від 15.05.2013 № 59, від 16.05.2013 № 62, від 22.05.2013 № 63, від 23.05.2013 № 64, від 24.05.2013 № 65, від 28.05.2013 № 68, від 28.05.2013 № 67, від 29.05.2013 № 69, від 31.05.2013 № 74, від 31.05.2013 № 75, від 31.05.2013 № 76, від 04.06.2013 № 77, від 06.06.2013 № 78, від 06.06.2013 № 79, від 11.06.2013 № 80, від 12.06.2013 № 82, від 12.06.2013 № 81, від 18.06.2013 № 85, від 20.06.2013 № 87, від 20.06.2013 № 88, від 26.06.2013 № 90, від 27.06.2013 № 93, від 27.06.2013 № 94, від 27.06.2013 № 149, від 02.07.2013 № 96, від 02.07.2013 № 97, від 08.07.2013 № 100, від 08.07.2013 № 52, від 09.07.2013 № 103, від 09.07.2013 № 102, від 15.07.2013 № 105, від 15.07.2013 № 106, від 15.07.2013 № 63, від 17.07.2013 № 107, від 22.07.2013 № 108, від 22.07.2013 № 109, від 23.07.2013 № 110, від 24.07.2013 № 111, від 24.07.2013 № 112, від 30.07.2013 № 114, від 01.08.2013 № 116, від 05.08.2013 № 117, від 05.08.2013 № 118, від 06.08.2013 № 119, від 07.08.2013 № 120, від 08.08.2013 № 121, від 13.08.2013 № 122, від 15.08.2013 № 123, від 20.08.2013 № 125, від 20.08.2013 № 124, від 21.08.2013 № 127, від 21.08.2013 № 126, від 22.08.2013 № 128, від 23.08.2013№129, від 28.08.2013р. № 130, від 29.08.2013р. № 131.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем було підписано акти виконаних робіт від 16.02.13 № 66, від 22.02.13 № 71, від 25.02.13 № 100, від 27.02.13 № 101, від 28.02.13 № 121, від 06.03.13 № 7, від 07.03.13 № 10, від 12.03.13 № 28, від 18.03.13 № 72, від 22.03.13 № 95, від 27.03.13 № 93, від 29.03.13 № 130, від 29.03.13 № 131, від 29.03.13 № 132, від 29.03.13 № 133, від 02.04.13 № 10, від 10.04.13 № 52, від 10.04.13 № 53, від 12.04.13 № 108, від 16.04.13 № 118, від 20.04.13 № 155, від 24.04.13 № 164, від 25.04.13 № 169, від 26.04.13 № 196, від 26.04.13 № 194, від 26.04.13 № 195, від 30.04.13 № 217, від 14.05.13 № 5, від 15.05.13 № 7, від 15.05.13 № 6, від 16.05.13 № 72, від 16.05.13 № 11, від 16.05.13 № 10, від 17.05.13 № 73, від 22.05.13 № 89, від 23.05.13 № 90, від 24.05.13 № 113, від 28.05.13 № 119, від 28.05.13 № 118, від 29.05.13 № 120, від 31.05.13 № 68, від 31.05.13 № 69, від 31.05.13 № 70, від 31.05.13 № 64, від 04.06.13 № 1, від 06.06.13 № 6, від 11.06.13 № 56, від 12.06.13 № 58, від 18.06.13 № 89, від 20.06.13 № 122, від 20.06.13 № 123, від 26.06.13 № 147, від 27.06.13 № 149, від 27.06.13 № 150, від 27.06.13 № 155, від 02.07.13 № 2, від 02.07.13 № 3, від 08.07.13 № 52, від 09.07.13 № 53, від 09.07.13 № 54, від 15.07.13 № 63, від 15.07.13 № 64, від 15.07.13 № 65, від 17.07.13 № 71, від 22.07.13 № 72, від 22.07.13 № 81, від 23.07.13 № 82, від 24.07.13 № 83, від 24.07.13 № 84, від 30.07.13 № 117, від 01.08.13 № 5, від 05.08.13 № 67, від 05.08.13 № 68, від 06.08.13 № 69, від 07.08.13 № 70, від 08.08.13 № 71, від 13.08.13 № 83, від 15.08.13 № 84, від 20.08.13 № 90, від 20.08.13 № 91, від 21.08.13 № 92, від 21.08.13 № 93, від 22.08.13 № 94, від 28.08.13 № 109, від 29.08.13 № 110, від 23.08.13 № 95, від 06.06.13 № 5, від 12.06.13 № 57, від 08.07.13 № 13 на загальну суму 341750 грн.

Також перевіркою було встановлено, що позивачу були виписані податкові накладні на загальну суму 341750 грн., з яких ПДВ 56958,33грн.

При цьому відповідач послався на те, що від імені директора контрагента позивача договори - заявки, акти наданих послуг та податкові накладні підписані «ОСОБА_2», сформулювавши висновок про те, що вказані операції не відбувалися, пославшись на вищезазначений протокол допиту від 14.04.2014р. При цьому зазначений протокол допиту є єдиним аргументом, на який посилається відповідач, мотивуючи відсутність реального вчинення господарської операції.

Суд з зазначеним висновком не погоджується, з огляду на наступне.

Як зазначено Вищим адміністративним судом України в інформаційному листі від 20 липня 2010 року №1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби", процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи: 1. Встановлення факту здійснення господарської операції. 2. Встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції. 3. Встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг) спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку. 4. Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

У відповідності ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Суд звертає увагу, що на час проведення перевірки та на час розгляду справи Відповідачем не надано переконливих доказів про те, що контрагенти позивача були ліквідовані або припинено підприємницьку діяльність даних контрагентів під час укладання та виконання договорів.

Як зазначено Вищим адміністративним судом України в інформаційному листі від 02.06.2011 р. N 742/11/13-11, оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Відповідно до ст. 9 розділу 3 Закону про бухгалтерський облік, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Господарські операції, як зазначено в п.5 ст.9 цього Закону, повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Відповідно до ст. 11 Закону, на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність.

З аналізу вищезазначених норм закону та матеріалів справи, суд приходить до висновку, що Позивачем надано суду переконливі докази того, що вищезазначені правочини були укладені з метою настання реальних обставин, а тому висновки викладені в Акті перевірки є помилковими та викладеними з порушенням норм податкового права.

Слід відмітити, що сторонами не заперечується та обставина, що на момент вчинення господарських правовідносин між позивачем та контрагентами, контрагенти позивача та Позивач, як юридичні особи були внесені в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та були зареєстровані платником податку на додану вартість.

Крім того, за п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. №9 "Про судову практику розгляду справ про визнання правочинів недійсними": при кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватись вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі.

Однак, відповідачем не було надано доказів наявності вироку суду відносно будь-кого - Позивача та контрагентів за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України (фіктивне підприємництво), а договір, укладений позивачем з даними товариствами до теперішнього часу у судовому порядку не визнано недійсними.

Слід відмітити, що податковим органом не було надано рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження "фіктивності" здійснених позивачем господарських операцій.

Не надано також добутих у визначений процесуальним законодавством спосіб доказів підробки документів або складання фіктивних документів на підтвердження здійснених позивачем господарських операцій.

При цьому суд доходить висновків, що сам по собі протокол допиту свідка не є належним доказом вчинення будь - якою особою кримінально - караного діяння. З урахуванням того, що протокол допиту датовано 14.04.2014 року, оспорювані рішення прийнято 11.03.2015 року, то, з урахуванням розумних строків досудового слідства, у відповідача мали бути в наявності відповідні докази складання фіктивних документів - вироки, постанови, тощо.

Відсутність таких доказів вказує на необґрунтованість тверджень відповідача про фіктивність проведених позивачем господарських операцій.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, в редакції, яка була чинна на момент формування позивачем витрат виробництва, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються, серед іншого, згідно з п. 138.10.3 цієї статті.

Згідно з пп. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України до складу інших витрат включається, серед іншого, витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, зокрема витрат на транспортування товарів.

Відповідно до ст. 198.3 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно вимог ст. 198.1 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Статтею 198.2 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За ст. 201.10 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При цьому згідно із статтею 201.8 ПК України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість сплачених позивачем у складі ціни за придбану продукцію та виконані роботи, необхідні первинні документи, оформлені відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні".

За ст. 9 розділу 3 Закону про бухгалтерський облік, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Господарські операції, як зазначено в п. 5 ст.9 цього Закону, повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Відповідно до ст. 11 Закону, на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність.

Виходячи з правових приписів п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У відповідності до ч. 2 ст. 8 даного Закону питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій (ч. 1, 2 ст. 9. Закону).

Первинні облікові документи можуть бути складені на паперових носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З вищенаведених норм слідує, що обов'язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва, яка спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає позовні вимоги обґрунтованими, а позов таким, що підлягає частковому задоволенню.

При цьому суд виходить з того, що Головне Управління Державної фіскальної служби у м.Києві, рішенням про результати розгляду первинної скарги від 14.05.2015 № 7820/10/26-15-10-08-16 скасувало податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м.Києві від 11.03.2015 № 0001542204 щодо збільшення суми грошових зобов'язань з податку на додану вартість в частині штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 14 239,50 грн. та № 0001532204 щодо збільшення суми грошових зобов'язань з податку на прибуток в частині штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 13 527,50 грн.

Відповідно до підпункту 6.1.2 пункту 60.1 статті 60 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо, зокрема, контролюючий орган скасовує раніше прийняте податкове повідомлення-рішення про нарахування суми грошового зобов'язання або податкову вимогу.

Отже, рішення від 11.03.2015р. є скасованими у зазначеній частині, тому в цій частині позовних вимог слід відмовити.

Керуючись положеннями ст.ст. 2, 17, 71, 86, 158-163, 167, 254 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерснек Україна» задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фінансової служби у м.Києві від 11 березня 2015 року № 0001542204 в частині визначення Товариству з обмеженою відповідальністю «Інтерснек Україна» грошових зобов'язань з податку на додану вартість в сумі 56958 грн. та застосування 14239,50грн. штрафних (фінансових) санкцій.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фінансової служби у м.Києві від 11 березня 2015 року № 0001532204 визначення Товариству з обмеженою відповідальністю «Інтерснек Україна» грошових зобов'язань з податку на прибуток в сумі 54110 грн. та застосування 13527,50грн. штрафних (фінансових) санкцій.

4. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фінансової служби у м.Києві від 18.05.2015 р. № 0002962204, № 0002942204.

5. В решті позовних вимог відмовити.

6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерснек Україна» решту суми судового збору у розмірі 204,37 грн. до Державного бюджету України.

7. Стягнення решти суми судового збору доручити ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня отримання копії постанови особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.О. Іщук