Постанова № 54951416, 07.12.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2015 р. Справа № 816/3036/15Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бегунца А.О.

Суддів: Старостіна В.В. , Рєзнікової С.С.

за участю секретаря судового засідання Машури Г.І.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "АС-Нафтогазресурс" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 17.09.2015р. по справі № 816/3036/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АС-Нафтогазресурс"

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області , Управління Державної казначейської служби України у м. Полтаві Полтавської області

про стягнення коштів,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "АС-Нафтогазресурс", звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області (далі відповідач 1), Управління державної казначейської служби у м. Полтаві Полтавської області (далі відповідач 2), в якій просив суд стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АС-Нафтогазресурс" з Державного бюджету України суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 5 871 166 гривень та суму пені за прострочення погашення заборгованості з бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 942 241 гривень 50 коп.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 17.09.2015 року вказаний адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "АС-Нафтогазресурс" задоволено частково. Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АС-Нафтогазресурс" (ідентифікаційний код 37959056) з Державного бюджету України в особі управління Державної казначейської служби України у м. Полтаві Полтавської області (ідентифікаційний код 38019510) суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 5 871 166 (п'ять мільйонів вісімсот сімдесят одна тисяча сто шістдесят шість) гривень з розрахункового рахунку № 31117030700002 "Бюджетне відшкодування податку на додану вартість грошовими коштами". У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Позивач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 17.09.2015 року та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги повністю.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, позивач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, а саме: п.200.12 ст.200 Податкового кодексу України, п.200.23 ст.200 Податкового кодексу України (далі ПК України), Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та не відповідність висновків суду обставинам справи.

Відповідач 1 подав заперечення на апеляційну скаргу, в яких, посилаючись на законність за обґрунтованість оскаржуваного рішення в частині відмови в задоволення позову, просить постанову суду першої інстанції залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення та вийти за межі апеляційних вимог ТОВ "АС-Нафтогазресурс", скасувавши постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 17.09.2015 року в частині задоволення позову.

У судовому засіданні представник позивача та відповідача 1 підтримали свої правові позиції по справі.

Представник Управління державної казначейської служби у м. Полтаві Полтавської області в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явився, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

В ході апеляційного провадження виникла необхідність замінити відповідача 1 по справі на Державну податкову інспекцію у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області (далі ДПІ у м. Полтаві ГУ ДФС у Полтавській області).

Частиною 1 та 2 постанови Кабінету Міністрів «Про утворення територіальних органів Державної фіскальної служби» від 06 серпня 2014 року № 311 постановлено утворити як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної фіскальної служби. Реорганізувати територіальні органи Міністерства доходів і зборів шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної фіскальної служби.

Відповідно до ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає за потрібне замінити ДПІ у м. Полтаві ГУ Міндоходів у Полтавській області на правонаступника - ДПІ у м. Полтаві ГУ ДФС у Полтавській області.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача та представника відповідача 1, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що податковим органом у зв'язку з поданням позивачем уточнюючих розрахунків з ПДВ проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування ТОВ "АС-Нафтогазресурс", серед іншого, і бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку на загальну суму 5 871 166 грн.

За результатами перевірки податковим органом складено акт від 02.02.2015 року №300/16-01-15-02/3795056.

На підставі висновку даного акта перевірки 19.03.2015 року ДПІ у м. Полтаві прийняті, в тому числі, податкові повідомлення-рішення №0011151502, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 410791,00 грн., внаслідок чого застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 102697,75 грн.; №0011161502, яким відмовлено у бюджетному відшкодуванні на рахунок платника у банку, заявленого в уточнюючих розрахунках на суму 5460375,00 грн.; №0011191502 яким зменшено розмір відємного значення суми ПДВ, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду по декларації з ПДВ за лютий 2013 року на суму 39775,00 грн.

Позивач не погодився з даними податковими повідомленнями-рішеннями та оскаржив їх до суду.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 02 червня 2015 року у справі № 816/1139/15-а, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2015 року, позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 19 березня 2015 року № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3.

Позивач, посилаючись на невідшкодування бюджетної заборгованості з ПДВ та пені внаслідок неодержання коштів з бюджету, звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача про стягнення з Державного бюджету на користь ТОВ "АС-Нафтогазресурс" суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 5 871 166 грн. є обґрунтованими, проте підстави для застосування пункту 200.23 статті 200 ПК України щодо нарахування пені відсутні.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі ПК) бюджетне відшкодування це відшкодування відємного значення ПДВ на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування ПДВ за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Алгоритм дій державних органів щодо відшкодування з Державного бюджету України (бюджетного відшкодування) ПДВ врегульовано у статті 200 ПК.

Платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації (пункт 200.7 статті 20 ПК).

Кабінет Міністрів України постановою від 17 січня 2011 року № 39 затвердив Порядок взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість (чинного на час виникнення спірних правовідносинах; далі Порядок), яким визначено механізм їх взаємодії.

Як вбачається з матеріалів справи, правомірність суми бюджетного відшкодування встановлена у ході розгляду справи № 816/1139/15-а, за результатами якого Полтавського окружного адміністративного суду від 02 червня 2015 року у справі № 816/1139/15-а, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2015 року, позов задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 19 березня 2015 року № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3.

Відповідно до абзацу другого пункту 200.15 статті 200 ПК після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження орган державної податкової служби протягом пяти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобовязаний подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

За змістом пункту 9 Порядку протягом пяти операційних днів після отримання висновку орган державної казначейської служби перераховує платникові податку зазначену у висновку суму бюджетного відшкодування ПДВ з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку, відкритий в обслуговуючому банку.

Проаналізувавши наведені норми матеріального права, колегія суддів дійшла висновку, що бюджетне відшкодування ПДВ здійснюється органом державного казначейства з дотриманням процедури та на умовах, встановлених статтею 200 ПК та Порядком, на підставі податкової декларації та заяви про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації у пятиденний термін з дня надходження від податкового органу висновку.

Цей порядок не передбачає бюджетне відшкодування ПДВ у спосіб судового стягнення безпосередньо (водночас) зі здійсненням судового контролю над рішеннями податкових органів, ухвалених за результатами перевірки сум ПДВ, заявлених до відшкодування або окремо від здійснення такого контролю.

Колегія суддів наголошує, що відшкодування з Державного бюджету України ПДВ є виключними повноваженнями податкових органів та органів державного казначейства, а відтак суд не може підміняти державний орган і вирішувати питання про стягнення такої заборгованості.

За таких обставин висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог про стягнення бюджетної заборгованості з ПДВ є помилковим з огляду на те, що така вимога позивача не є правильним способом захисту прав платника ПДВ. В цьому випадку правильним способом захисту позивача є вимога про зобовязання відповідача до виконання покладених на нього Законом і підзаконними актами обовязків щодо надання органу казначейства висновку щодо суми, яка підлягає відшкодуванню з бюджету.

Оскільки, звертаючись до суду, платник ПДВ неправильно визначив спосіб захисту порушених прав, то наслідком цього, на думку колегії суддів, є відмова у задоволенні позовних вимог.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 16.09.2015 року (справа №21-881а/15).

За приписами частини другої статті 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Таким чином, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було не враховано практику Верховного Суду України, чим було допущено порушення норм процесуального права, а тому колегія суддів дійшла висновку щодо наявності підстав для відмови у позові.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Згідно до п.3 ч.1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196 п. 3 ст. 198, ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АС-Нафтогазресурс" задовольнити частково.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 17.09.2015р. по справі № 816/3036/15 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "АС-Нафтогазресурс" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області, Управління Державної казначейської служби України у м. Полтаві Полтавської області про стягнення коштів - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_3Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_4 ОСОБА_5

Повний текст постанови виготовлений 14.12.2015 р.