Ухвала суду № 54951350, 11.01.2016, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: СингаївськийВ.П.

Суддя-доповідач:ОСОБА_1

УХВАЛА

іменем України

"11" січня 2016 р. Справа № 296/7682/15-а

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Мацького Є.М.

суддів: Євпак В.В.

ОСОБА_2,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Корольовського районного суду м. Житомира від "07" жовтня 2015 р. у справі за позовом ОСОБА_3 до Виконавчий комітет Житомирської міської ради про визнання рішення протиправним ,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2015 ОСОБА_3 звернулася до суду із позовом, в якому просила, визнати протиправним та скасувати рішення виконкому Житомирської міської ради від 6 травня 2015 року № 241, яким їй відмовлено у погодженні варіантів розподілу житлового будинку № 58 по вул. Шевченка в м. Житомирі .

Постановою Корольовського районного суду м. Житомира від 07.10.2015 року у задоволенні позову ОСОБА_3 до Виконавчого комітету Житомирської міської ради про визнання рішення протиправним - відмовлено за безпідставністю.

Не погоджуючись з зазначеною постановою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з огляду на таке.

Встановлено, що Корольовським районним судом м. Житомира розглядалася цивільна справа № 296/240/13-ц за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, Литвина, О.М. про виділ частки у будинку в натурі та усунення перешкод в користуванні належною часткою.

Ухвалою суду від 04.04.2014, по даній справі, було призначено судову будівельно-технічну експертизу для встановлення можливості поділу будинку з надвірними будівлями по № 58 по вул. Шевченка в м. Житомирі до розміру часток кожного із співвласників.

Відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи від 10.07.2014 № 549/08.14 виділити ОСОБА_3 в натурі належну їй 1/4 частину житлового будинку з надвірними будівлями по № 58 по вул. Шевченка в м. Житомирі відповідно до проетажного плану будинку від 05.05.1983 станом на 31.07.1995 у вигляді ізольованої квартири з окремим входом за № 3, яка складається із приміщень: жилої кімнати 3-1 площею 14,6 кв.м., жилої кімнати 3-2 площею 17,4 кв.м. та частини тамбура ІІІ площею 2,7 кв.м., а також сараю Г., за умови залишення решти будинку та надвірних будівель у інших співвласників на праві спільної часткової власності без поділу в натурі та без врахування самовільно здійснених переобладнань та прибудов у будинку і новозбудованих після 1995 року надвірних будівель - можливо. Експетом запропоновані два варіанти виділу ОСОБА_3 в натурі належну їй 1/4 частину житлового будинку з надвірними будівлями. Схематично варіанти виділу показані в додатках.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до додатків до експертизи, а саме, схем та таблиць, співвласнику ОСОБА_4, як по першому так і по другому варіанту поділу домоволодіння не виділяється кухня, що суперечить ДБН В2.2-15-2005 «Житлові будинки"

Розглядаючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів. На думку колегії суддів, такий висновок не ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права з огляду на нижченаведене.

В даному випадку відносини поділяються на публічні та приватні. Відповідно і спори в таких відносинах можуть бути як публічно-правовими, так і приватноправовими (цивільними, господарськими).

Згідно з частиною 1 статті 2 Цивільного кодексу України учасниками цивільних відносин є: держава Україна, ОСОБА_10 Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші субєкти публічного права.

Положеннями статті 170 Цивільного кодексу України закріплено, що держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що міська рада у даній справі є субєктом цивільних правовідносин і має такий самий правовий статус, що й інші учасники цих відносин.

Реалізуючи право розпорядження майном, відповідач відповідно Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 05.07.2011 № 103 «Про затвердження Порядку видачі будівельного паспорта забудови земельної ділянки», державних будівельних норм України, ДБН В.2.2-15-2005 «Житлові будинки. Основні положення» та статті 31 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», має рівні права з громадянами та юридичними особами, з якими він вступає у відносини щодо володіння, користування і розпорядження житлового будинку. Тобто, при здійсненні повноважень є рівноправним субєктом цивільних правовідносин, дії якого спрямовані на реалізацію права розпоряджатися майном.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 17 названого Кодексу (у редакції, чинній на час звернення позивача до суду) юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України).

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Колегія суддів вважає, що у разі прийняття суб'єктом владних повноважень рішення про розподіл будинку та надання у власність, користування чи оренду, тобто ненормативного акта, який вичерпує свою дію після його реалізації, подальше оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірної частини будинку має вирішуватися у порядку цивільної (господарської) юрисдикції, тому що виникає спір про право цивільне.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у справі «Zand v. Austria» від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Не вдаючись в обговорення питання правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального права, колегія суддів вважає, що в цьому випадку суд першої інстанції розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, тому не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні частини першої статті 6 Конвенції.

Слід зазначити, що відповідно до статті 15 Цивільного процесуального кодексу України справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, розглядаються судами в порядку цивільного судочинства, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

На переконання колегії суддів між даними особами склалися відносини, що стосуються встановлення рівноправних користувачів будинку і які, у свою чергу, регулюються цивільним законодавством.

Враховуючи те, що фактично між відповідачем у цій справі та позивачем існує спір про право, колегія суддів дійшла до висновку, що заявлені ОСОБА_11 вимоги повинні бути розглянуті в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до вимог пункту 1 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Таким чином, якщо провадження за позовною заявою, яку не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, було помилково відкрито, суд закриває провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається з підстав, встановлених відповідно статтями 155 і 157 цього Кодексу.

За таких обставин, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з закриттям провадження у справі.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 203, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Постанову Корольовського районного суду м. Житомира від "07" жовтня 2015 р. скасувати.

Провадження по справі закрити.

Роз'яснити апелянту право на звернення до суду в порядку цивільного судочинства.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Є.М. Мацький

судді: В.В. Євпак

ОСОБА_2

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу/позивачам: ОСОБА_3 АДРЕСА_1,Лівобережна Частина Києва, Київ,02002

3- відповідачу/відповідачам: Виконавчий комітет Житомирської міської ради майдан ОСОБА_12, 4/2,м.Житомир,10014

- ,