Ухвала суду № 54950890, 08.12.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

08 грудня 2015 року

справа № 808/2972/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Добродняк І.Ю

суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Шелеповій Ю.О.

за участю представників:

позивача: - не з’явився

відповідача: - не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу Запорізької митниці ДФС

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 09 липня 2015 року

у справі № 808/2972/15

за позовом публічного акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь ім. Кузьміна»

до Запорізької митниці ДФС

про визнання протиправними та скасування рішення і картки відмови,-

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь ім. Кузьміна» звернулось до суду з позовом до Запорізької митниці ДФС, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про визначення митної вартості за шостим методом №112030000/2014/000275/1 від 03.12.2014 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні та пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №112030000/2014/00333 від 03.12.2014 за ВМД №112030000/2014/021615.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що товариством надано всі необхідні документи на підтвердження митної вартості товару, який переміщуються через митний кордон України, які відповідають характеру угоди, а посилання митного органу на виявлення при перевірці розбіжностей є безпідставними. З поданих при митному оформлені документів та прийнятого митницею рішення вбачається наявність додержання умов, зазначених в ч.1 ст.58 МК України, які дозволяють застосувати метод за ціною договору, та відсутність підстав, передбачених ч.2 ст.58 МК України, які б свідчили про неможливість застосування митним органом основного методу визначення митної вартості за ціною договору, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Також відсутні законні підстави для застосування резервного методу визначення митної вартості.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 09.07.2015 адміністративний позов задоволено.

Постанову суду мотивовано тим, що виявлені митницею розбіжності не впливають на числові значення складових митної вартості товарів, витребування відповідачем додаткових документів здійснено за відсутності визначених законом правових підстав. Подані позивачем до митного оформлення документи повністю відповідали вимогам ч.2 ст. 58 МК України і не створювали підстав для виникнення у митниці обґрунтованих сумнівів відносно не підтвердження чи невизначеності кількісно і достовірно та/або відсутності хоча б однієї із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Відповідач зазначає, що декларантом надано неповні відомості щодо митної вартості товару відповідно до вимог п.2 ч.6 ст. 54 МК України та не були надані додаткові документи, необхідні для підтвердження заявленої митної вартості товару, в повному обсязі згідно ч.3 ст. 53 МК України, тому органом доходів і зборів здійснено коригування заявленої митної вартості товару з урахуванням цінової інформації, наявної в органі доходів і зборів, прийнято рішення про коригування митної вартості товару від 03.12.2014 №112030000/2014/000275/1 із застосуванням резервного методу у відповідності з вимогами ст. 64 МК України.

Про час і місце судового засідання сторони повідомлені судом належним чином, неявка представників сторін не перешкоджає розгляду апеляційної скарги.

ПАТ «Дніпроспецсталь» проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважає оскаржувану постанову суду першої інстанції обґрунтованою та правомірною, зазначає, що документи, витребувані у декларанта, не є документами, які підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомостей про ціну, що була фактично сплачена або підлягала сплаті. Витребувавши додаткові документи, митниця не зазначила, які саме обставини ці документи повинні підтвердити або у своїй сукупності можуть спростувати, чи впливають вони на визначення митної вартості товару, що свідчить про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товару. Отже, сам факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування митницею, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не є підставою для відмови в митному оформленні товару.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, 09.02.2012 між ПАТ «Дніпроспецсталь» (Покупець) і «INTERCOMMODITIES SA» (Продавець) укладено контракт купівлі-продажу № 13120156, за умовами якого Продавець продав, а Покупець купив товар – феросплави, асортимент, ціна кількість, якість яких зазначаються в специфікації (а. с.37-41).

Згідно пункту 4 Контракту товар поставляється на умовах DAP Запоріжжя (Інкотермс 2010 р.).

З метою здійснення митного оформлення поставленого товару 02.12.2014 позивачем подана вантажна митна декларація № 112030000/2014/021615, згідно якої платежі ввізного мита - 65389,16 грн., що відображено в гр.47 «Нарахування мита та митних платежів декларації» (а. с.31-35).

При цьому, митна вартість товару заявлена позивачем за ціною контракту (договору) – у розмірі 1,133 дол.США/кг, тобто за основним методом відповідно до ст.58 МК України.

На підтвердження митної вартості товару позивачем надано митному органу наступні документи: вищевказаний Контракт, додаток до договору № 1, специфікація № 414 від 26.11.2014, додаток б/н від 09.02.2012, додаткова угода б/н від 03.08.2012, додаткова угода б/н від 20.11.2012, додаткова угода б/н від 14.12.12, додаткова угода б/н від 04.12.2013, додаткова угода б/н від 17.09.2014, рахунок-фактура (інвойс) № VN-14-020 від 28.11.2014, пакувальний лист від 28.11.2014, СМК № 067386 від 27.10.2014, товарно-транспортна накладна № 116 від 01.12.2014, сертифікат якості і кількості № 2038-53А-8 від 27.10.2014, витяг з сайту metal-pages.com від 02.12.2014.

За результатами перевірки поданих декларантом документів митницею згідно ч.3 ст.53 МК України витребувано у товариства додаткові документи з огляду на те, що подані документи містили наступні розбіжності:

- договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

- рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних з виконанням умов договору (угодою, контрактом);

- виписку з бухгалтерської документації;

- копії МД країни відправлення;

- інші документи для підтвердження митної вартості за бажанням декларанта.

03.12.2014 декларантом додатково надано: договір з третіми особами ІС/МВR-01-2010 від 04.10.2014, специфікація № 222 від 14.11.2014; рахунок до договору з 3-ми особами №645-2014 від 28.11.2014; висновок цінової експертизи ЗТПП № ОИ-730 від 01.12.2014 та письмові пояснення.

03.12.2014 Запорізькою митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № 112030000/2014/000275/1, яким митна вартість товару визначена згідно з положеннями ст.64 МК України та ґрунтується на раніше визнаних (визначених) органом доходів та зборів митних вартостях і становить 26,99 дол. США/кг (а. с.76, 77).

Так, митним органом скориговано митну вартість товару, що імпортується позивачем, із застосуванням резервного методу – згідно раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях на рівні 26,99 дол.США/кг.

Також 03.12.2014 Запорізькою митницею прийнято картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 112030000/2014/00333 (а. с.78, 769).

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про помилковість висновків митного органу.

За правилами ст.53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, міститься в частині 2 статті 53 Митного кодексу України.

Відповідно ч.3 ст.53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов’язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові, зазначені в цій частині, документи.

За правилами ч.6 ст. 53 МК України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування (статті 55 МК України).

Згідно ч.6 ст.54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

За визначенням, наведеним у ч.1 ст.256 МК України, відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення митного органу про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом.

У відповідності до ч.12 ст.264 МК України у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів.

Згідно ч.1 ст.55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

У статті 57 МК України наведені методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту.

Згідно даної статті такими методами є 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

Порядок застосування резервного методу визначає стаття 64 МК України.

Так, згідно ч.ч.1, 2 вказаної статті у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

При цьому, митний орган при здійсненні митного контролю, у тому числі й з питань контролю правильності визначення митної вартості, має діяти у спосіб, визначений Митний кодекс України, зокрема, ч.6 ст.54 МК України, яка визначає підстави, за наявності яких митний орган відмовляє декларанту у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю, а відомості, які містяться в ЄАІС ДМСУ, мають допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень.

Згідно п.п.1, 2, 4 ч.2 ст.55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

З аналізу наведених норм вбачається, що для витребування додаткових документів у митного органу повинні бути наявними обґрунтовані причини, якими б обумовлювалась неможливість визначення митної вартості товару, що ввозиться, за ціною договору (основний метод) відповідно до ст.58 МК України.

Відповідно до ч.5 ст.53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Як встановлено вище, не заперечується відповідачем, позивачем на підтвердження заявленої митної вартості надано комплект обов'язкових документів, передбачений ч.2 ст.53 Митного кодексу України, які є належним чином оформленими, містять достовірні відомості, базуються на об'єктивних і документально підтверджених даних. При цьому, митницею не зафіксовано ненадання позивачем документів згідно ч.2 ст.53 МК України.

Згідно ч.3 ст.53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

В свою чергу, за визначенням, наведеним у статті 49 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно Контракту товар поставлявся за Контрактом поставлявся на умовах DAP (Інкотермс 2010 р.) до м.Запоріжжя.

За умовами DAP (Інкотермс 2010 р.) продавець за контрактом зобов'язаний за власний рахунок укласти контракт про перевезення товару, одержати будь-яку експортну ліцензію і виконати всі митні формальності, необхідні для експорту товару та для його перевезення через будь-яку країну та надати товар у розпорядження покупця на транспортному засобі, що прибув, готовим до розвантаження у названому місці призначення. Продавець несе всі ризики, пов'язані з доставкою товару до названого місця.

За твердженнями відповідача (наведеним також у спірному рішенні про коригування митної вартості), у поданих до митного оформлення декларантом документах відсутні всі необхідні відомості щодо складових заявленої митної вартості товару, зокрема її транспортної складової, оскільки:

- в надісланій сканованій недоброякісній копії Міжнародної автомобільної накладної (СМR) № 067386 від 27.10.2014, яка по суті є документом, що підтверджує укладання договору міжнародного перевезення - відсутні умови поставки товару;

- у п.4 контракту від 09.02.2012 № 13120156 зазначено, що вантажовідправник згідно з додатком № 1, але в додатку № 1 специфікації № 414 від 26.11.2014 у п.6 відсутній вантажовідправник товару;

- в надісланій сканованій недоброякісній копії Міжнародної автомобільної накладної (СМR) № 067386 від 27.10.2014 в гр.5 йде посилання на інвойс, до митного оформлення вказаний документ не наданий;

- в надісланій сканованій недоброякісній копії сертифікату якості від 27.10.2014 №2038-53А-8 йде посилання на контракт від 23.04.2012 № 2038, до митного оформлення вказаний документ не наданий.

Посилання митного органу на вказані розбіжності та недоліки не приймаються колегією суддів в якості підстав для визначення митної вартості товару за резервним методом. Апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції про помилковість висновків митниці з цього приводу, оскільки:

- заповнення графи «Умови поставки» в СМR не є обов'язковим;

- у специфікації № 414 від 26.11.2014 чітко зазначено: «Вантажовідправник - Продавець чи агент за дорученням Продавця»;

- СМR оформлювалась на ОАО «Евраз Ванадій-Тула», Росія для переміщення товару на ТЛС (таможено-лицензионный склад) в Україну м.Дніпропетровськ, а не на ПАТ «Дніпроспецсталь», тому рахунок-фактура. зазначений в СМК, відмінний від того, що надається на момент декларування;

- сертифікат якості оформлено заводом-виробником, з яким у ПАТ «Дніпроспецсталь» не має прямих відносин, тому у вищезазначеному сертифікаті вказується номер контракту між виробником та його покупцем, що не суперечить нормам міжнародного законодавства та умовам чинного контракту.

За приписами ч.ч.1, 2 ст.51 МК України митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається декларантом відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Згідно ч.2 ст.58 глави 9 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов’язковою при її обчисленні.

У відповідності до частини 4 вказаної статті митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

В свою чергу, за визначенням, наведеним у ч.5 ст.58 МК України, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов’язаних із продавцем осіб для виконання зобов’язань продавця.

Згідно ч.ч.6, 8, 9 ст.58 МК України платежі можуть бути здійснені прямо чи опосередковано. Прикладом опосередкованого платежу може бути врегулювання покупцем повністю чи частково боргу продавця.

Термін "ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті" стосується лише ціни оцінюваних товарів. Дивіденди або інші платежі покупця на користь продавця, не пов’язані з оцінюваними товарами, не є частиною митної вартості. Додавання, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі об’єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

Розрахунки згідно із цією статтею робляться лише на основі об’єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

З наведеної норми виливає, що митною вартістю товарів являється по суті загальна сума всіх платежів, здійснених покупцем товарів, що імпортуються, продавцю таких товарів за контрактом.

У відповідності до ч.ч.1, 2 ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

З наведених норм випливає наявність у митного органу повноважень щодо перевірки правильності визначення митної вартості товарів, тобто правильності визначення саме числового значення і саме складових митної вартості товару, заявленого декларантом до митного оформлення.

Стосовно виявлених митницею розбіжностей колегія суддів зауважує, що не може бути свідченням неправильності визначення товариством числового значення складових митної вартості заявленого до митного оформлення товару те, що в сканованій копії Міжнародної автомобільної накладної (СМR) відсутні умови поставки товару (враховуючи тим більш те, що умови поставки зазначені в самому Контракті), що у специфікації відсутній вантажовідправник товару, що не наданий документ інвойс, на який міститься посилання в СМR, та ненаданий контракт від 23.04.2012 № 2038, на який міститься посилання в копії сертифікату якості.

Отже, вірним є висновок суду першої інстанції про те, що виявлені відповідачем розбіжності не впливають на числові значення складових митної вартості товарів та не підтверджують обраний метод її визначення у розумінні статті 53 МК України, тобто не можуть розцінюватись як заниження чи невідповідність митної вартості товару за ціною договору.

При цьому, судом першої інстанції вірно зазначено, що сертифікат якості не включений до переліку документів, які підтверджують митну вартість, наведеному у ч.2 ст.53 МК України.

Таким чином, первісно надані декларантом документи, обов’язковість надання яких для митного оформлення передбачена у ч.2 ст.53 МК України, містили всі відомості щодо ціни товару і будь-яких розбіжностей у цих документах, які безпосередньо стосуються числових значень складових митної вартості товарів (ч.3 ст.53 МК України), митним органом не було виявлено.

Наведені відповідачем обставини не є свідченням неправильності визначення товариством числового значення складових митної вартості заявленого до митного оформлення товару та не стосується відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті товариством за цей товар, а тому не може бути свідченням неправильності визначення товариством числового значення складових митної вартості заявленого до митного оформлення товару.

Первісно надані декларантом документи, обов’язковість надання яких для митного оформлення передбачена у ч.2 ст.53 МК України, містили всі відомості щодо ціни товару і будь-яких розбіжностей у цих документах митним органом не було виявлено.

З огляду на наведене, приймаючи до уваги також, що інших підстав, передбачених ч.3 ст.53 МК України, які б обумовили правомірність дій відповідача щодо витребування додаткових документів у декларанта, митним органом не зазначено, колегія суддів вважає, що обґрунтування причин, які обумовлювали вимогу до позивача надати додаткові документи, стосовно наявності вищенаведених розбіжностей, є надуманим та неправомірним, такими, що не стосуються складових митної вартості товару, і, відповідно, це не давало право відповідачу на витребування додаткових документів для підтвердження митної вартості товару у товариства.

Відповідачем, як суб’єктом владних повноважень, всупереч вимогам ч.2 ст.71 КАС України, не доведено, що при декларуванні позивачем товару за першим методом (вартістю Контракту) були наявними обставини, які б свідчили про існування достатніх підстав для виникнення обґрунтованого сумніву у митного органу щодо вартості імпортованого товару.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про безпідставність прийняття відповідачем рішення про визначення митної вартості № 112030000/2014/000275/1 від 03.12.2014 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 112030000/2014/00333 від 03.12.2014.

Суд першої інстанції під час розгляду даної справи дослідив обставини, які мають значення для справи, ухвалив законне та обґрунтоване рішення про задоволення позову.

Керуючись ст.ст.198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Запорізької митниці ДФС залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 09 липня 2015 року у справі № 808/2972/15залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: І.Ю. Добродняк

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: Я.В. Семененко