Постанова № 54950868, 13.01.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

13 січня 2016 року письмове провадження № 826/18451/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О., розглянувши адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа Забава»

до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві

про визнання протиправним та скасування рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Альфа Забава» (надалі - позивач, ТОВ «Альфа Забава») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення від 17.08.2015р. № 0002862205.

В обґрунтування позовних вимог позивач покликався на безпідставність та не обґрунтованість висновків податкового органу щодо завищення позивачем у перевіряє мий період податкового кредиту з податку на додану вартість та безтоварності господарських операцій укладених позивачем з ТОВ «Техно-Маркет» та ТОВ «Союз-Груп».

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених в позовній заяві. Просив позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача у судових засіданнях щодо задоволення заявленого позову заперечував, в обґрунтування правомірності спірного податкового повідомлення-рішення послався на обставини викладені у акті перевірки від 21.07.15р. № 883/26-53-22-05-21/32378340 та поданих письмових запереченнях на позов.

В судовому засіданні 05.10.2015 представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив, сторонами заявлено спільне клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Відповідно до частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи викладене, суд ухвалив здійснити розгляд справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив.

Як вбачається з матеріалів справи, Державною податковою інспекцією у Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві, проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю " Альфа Забава " по взаємовідносинам з ТОВ «Майорал-Україна» за січень 2015року, з ТОВ «БІБІДЖІ», ТОВ «Комод на Лівобережній» та ТОВ «Бонтой» за лютий 2015року, з ТОВ «Техно-Маркет», ТОВ «Союз-Груп» та ТОВ «Той-Той-Трейд» за березень 2015року, за результатами якої складено акт від 28. 21.07.15р. № 883/26-53-22-05-21/32378340, яким зафіксовані виявлені під час перевірки порушення позивачем норм податкового законодавства України, в тому числі:

п.198.1, п.198.6 ст.198, п.201.1, 201.2, 201.6, та 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.10 №2755-УІ із змінами та доповненнями (далі - ПКУ) в результаті чого підприємством завищено від'ємне значення з податку на додану вартість за березень 2015року на суму 458 115,00грн.

Як вбачається із змісту акту перевірки, підставою для винесення спірного податкового повідомлення-рішення слугувало встановлення перевіркою відсутності настання реальних наслідків за правочинами укладеним позивачем з ТОВ «Техно-Маркет» та ТОВ «Союз-Груп»..

Зокрема проведеною перевіркою встановлено, що відповідно до отриманої податкової інформації ОВ «Техно-Маркет» та ТОВ «Союз-Груп». не знаходяться за юридичною адресою, податкова звітність не подається. Крім того в обґрунтування відсутності настання реальних наслідків за правочином укладеним з позивачем податковим органом зазначається, що ТОВ «Техно-Маркет» та ТОВ «Союз-Груп» поставлений позивачу товар, не придбавали у перевіряємий період.

.у своїх постачальників придбавав товари, такі як кондиціонери, кулери, декоративні панелі та ін., що на переконання відповідача свідчить про неможливість надання послуг позивачу по укладеному договору.

На підставі акта перевірки від 21.07.15р. № 883/26-53-22-05-21/32378340, відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 17.08.2015р. № 0002862205, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 458 115,00грн.

Не погоджуючись із прийнятим податковим органом податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.

Оцінивши за правилами ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі - Кодекс), він, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пп.14.1.181. п.14.1.ст.14 Кодексу, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Порядок формування податкового кредиту, підстави його виникнення та порядок визначення сум податку на додану вартість, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України, визначено у ст.198 Кодексу.

Згідно пп. «а» п.198.1 ст.198 Кодексу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг (п.198.2. ст.198 Кодексу).

Відповідно до п.198.3. ст.198 Кодексу, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6. ст.198 Кодексу, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно п.201.10. ст. 201 Кодексу, податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч.1 ст.9 зазначеного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Тобто, відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підтвердженням здійснення господарської операції є належним чином оформлені первинні документи, що містять дані про зміст господарських операцій. Відповідно, оформлені належним чином податкові накладні, розрахункові, платіжні та інші первинні документи є документами, які є підставою для нарахування платником податків податкового кредиту підприємства та віднесення ним до складу витрат підприємства витрат, понесених в результаті придбання товарів (робіт, послуг).

В той же час, згідно з правовою позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною у листі від 02.06.2011 року за № 742/11/13-11, «будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції також передбачена нормами Кодексу.

Крім того, суд звертає увагу на позицію Вищого адміністративного суду України, викладену в оглядовому листі від 06.07.2009 року за № 982/13/13-09, в якому зазначено, що правильність формування платником податків валових витрат та податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг. За відсутності ж останнього, відсутні підстави для зменшення бази оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість за рахунок валових витрат та податкового кредиту.

В інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 року також зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, рух активів у процесі здійснення господарської операції. При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Таким чином, поставка товарів, виконання робіт та надання послуг для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість має бути фактично здійснена і підтверджена належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання/реалізації товарів (робіт, послуг) відповідні суми не можуть включатися до складу доходів/витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкових зобов'язань та податкового кредиту для цілей оподаткування податком на додану вартість навіть за наявності формально складених документів або сплати грошових коштів.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Як зазначалось судом вище, позивачем заперечуються висновки податкового органу лише в частині визнання безпідставним формування у перевіряє мий період податкового кредиту та валових витрат за рахунок взаємовідносин з ТОВ «Техно-Маркет» та ТОВ «Союз-Груп», оскільки такі мали реальний характер.

Дослідивши надані сторонами докази судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Техно-Маркет» укладено договір № М-407 від 07.08.2014р. відповідно до умов якого ТОВ «Техно-Маркет» зобов'язувалось поставити позивачу товар, згідно до специфікації, та здійснити пусконалагоджувальні роботи. Поставка товару здійснюється партіями, відповідно до заявок покупця, що є невідомою частиною цього договору.

Пунктом 3 вказаного договору встановлено, що пусконалагоджувальні роботи продавець зобов'язаний виконати протягом 5-ти робочих днів від дня одержання Продавцем письмового повідомлення від покупця. Таке повідомлення обов'язково повинно містити точну, докладну адресу місця установки товару.

Крім того умовами вказаного договору встановлено, що по закінченню пусконалагоджувальних робі та демонстрації покупцю роботи, сторонами складається акт виконаних робіт, до підписання якого експлуатація товару забороняється.

В підтвердження виконання умов вказаного договору, позивачем до матерів справи додано копію специфікації, що являється додатком №1 до договору та № 2 «загальні вимоги до приміщення і устаткування місця установки і експлуатації протівокражной системи», копії видаткових накладних та рахунків фактури.

Разом з тим позивачем до матеріалів справи не надано копії податкових накладних, на підставі яких сформовано податковий кредит, відсутні письмові заявник - щодо визначення об'єму та строку поставки, що являються невід'ємною частиною цього договору, також позивачем не надано копії письмових повідомлень про готовність приміщення, із зазначенням адреси проведення пусконалагоджувальних робіт, також відсутні акти приймання-передачі робіт.

Щодо взаємовідносин між позивачем та ТОВ «Союз-Груп».

Відповідно до змісту наданих позивачем пояснень, між позивачем та ТОВ «Союз-Груп» укладено договір поставки № 1/13/3 від 01.04.2013р. відповідно до якого ТОВ «Союз-Груп» зобов'язувалось поставити та користь позивача товар, зазначений останнім у замовленні.

Із змісту акту перевірки вбачається, що умовами вказаного договору, також передбачено, що якість товару, який поставляється позивачу, повинна бути підтверджена відповідними сертифікатами якості, або іншими документами які необхідні для товару даного виду.

На підтвердження настання реальних наслідків за вказаними правочином позивачем до матеріалів справи додано копії видаткових накладних транспортних накладних та актів переоцінки товару.

Однак позивачем не надано суду копію договору що укладався з ТОВ «Союз-Груп», а тому у суду немає можливості належним чином оцінити виконання сторонами такого своїх зобов'язань.

Крім того, суд вважає за доцільне зазначити, що як зазначалось позивачем у письмових поясненнях, а також відображено у акті перевірки, умовами договору передбачено, поряд з іншим, надання письмового замовлення на поставку товару, яким зокрема і визначається найменування товару, його кількість та ціна, а також передбачено надання документації в підтвердження якісних характеристик товару.

Уся наведена вище документація суду надана не була, також не надано позивачем, як суду так і до перевірки податкові накладні, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит у перевіряє мий період.

Враховуючи наведені фактичні обставини справи, суд приходить до переконання, що позивачем в супереч вимогам податкового законодавства не підтверджено реальність настання наслідків за правочинами укладеними з ТОВ «Союз-Груп» та ТОВ «Техно-Маркет», а тому позовні вимогу задоволенню не підлягають.

Згідно частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, суд, оцінюючи спірні рішення відповідача, виходить з критеріїв оцінки рішення суб'єкта владних повноважень, встановлених частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, до яких, зокрема, відносяться прийняття рішень на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішень.

Згідно з частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В свою чергу, відповідачем доведена правомірність прийнятих ним оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Приймаючий до уваги викладене у сукупності, керуючись вимогами статей 69-71, 94, 160-165,167,254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа-Забава» відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими статтями 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Р.О. Арсірій