Постанова № 54950051, 09.12.2015, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 808/5716/15

09 грудня 2015 року 16год. 50хв. м. Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Дуляницької С.М., за участю секретаря судового засідання Батигіна О.В., та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: не прибув;

відповідача: представник ОСОБА_1

відповідача 2: представник ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Всеукраїнської громадської організації "Комітет конституційно-правового контролю України" до Ректора Запорізького інституту економіки та інформаційних технологій ОСОБА_2, Запорізького інституту економіки та інформаційних технологій про визнання дій протиправними та стягнення матеріальної шкоди, -

ВСТАНОВИВ :

Всеукраїнська громадська організація "Комітет конституційно-правового контролю України" (далі позивач, ВГО "Комітет конституційно-правового контролю України") звернулася до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до ректора Запорізького інституту економіки та інформаційних технологій ОСОБА_2, у якому позивач просить визнати дію ректора Запорізького інституту економіки та інформаційних технологій ОСОБА_2, що полягає у відмові в задоволенні запиту на інформацію позивача протиправною; стягнути з відповідача матеріальну шкоду, яку з вини відповідача зазнав позивач, у розмірі 6530 грн. (штрафні санкції по договору про надання юридичних послуг від 09.02.2015); стягнути з відповідача матеріальну шкоду, яку з вини відповідача поніс позивач, у звязку з підготовкою позовної заяви, сплачену позивачем відповідно до договору про надання юридичних послуг від 22 червня 2015 року у розмірі 3750 грн.

В судовому засіданні судом залучено до участі у справі другого відповідача Запорізький інститут економіки та інформаційних технологій.

В обґрунтування позовних вимог позивач в позовній заяві зазначає, що 02.02.2015 року ним було направлено розпоряднику інформації запит про надання інформації вих. №124/1-15 з проханням надати публічну інформацію про ВНЗ, яка становить суспільний інтерес, у вигляді належним чином засвідчених копій документів. Однак, всупереч вимогам чинного законодавства України, відповідач протиправно відмовив позивачу в наданні запитуваних копій документів. Ненадання затребуваної публічної інформації призвело до невиконання позивачем зобов'язань, покладених на нього договором про надання юридичних послуг від 09.02.2015 року, у зв'язку з чим він зазнав матеріальної шкоди у вигляді сплачених штрафних санкцій в сумі 6530 грн. Крім того, з метою визнання бездіяльності відповідача, що полягає відмові в задоволенні запиту на інформацію, позивачем 22.06.2015р. укладено договір про надання юридичних послуг з фахівцем у галузі права, у звязку з чим були понесені витрати на оплату відповідних послуг в сумі 3750 грн., які, на думку позивача, є майновою шкодою та відповідно до ч. 1 ст. 22, ч. 1 ст. 1166 ЦК України мають бути відшкодовані відповідачем у повному обсязі. Від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі його представника.

Представник відповідачів в судовому засіданні проти задоволення позову заперечив та вказав, що ректор Запорізького інституту економіки та інформаційних технологій ОСОБА_2 не є розпорядником публічної інформації відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації". Направлений позивачем запит на інформацію не містив в собі прохання надати конкретну інформацію (відомості або дані), а був лише проханням надіслати належним чином засвідчені копії документів. У запиті не наведено, яка саме публічна інформація необхідна та міститься у витребуваних документальних джерелах інформації. У звязку з такими недоліками в оформленні запиту на отримання публічної інформації, позивачу було відмовлено в наданні копій документів на підставі п. 4 ч.1 ст. 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації", про що направлено відповідь від 17.02.2015 № 74/15. Крім того, запитувана позивачем інформація не становить суспільного інтересу. Щодо вимог про відшкодування шкоди, представник відповідачів зазначив, що відповідачі не можуть нести відповідальність за договорами, стороною яких не були. Крім того, укладаючи договір від 09.02.2015 позивач ще не мав необхідних документів для здійснення юридичної експертизи, оскільки інформаційний запит датований лише 02.02.2015. Також, акт передачі-приймання правових послуг, правової допомоги відповідно до договору про надання правових послуг свідчить про те, що позивач отримував правову допомогу з підготовки позову до Кіровоградського окружного адміністративного суду, а не до Запорізького окружного адміністративного суду. З наданих платіжних документів не видно, за що саме позивачем перераховувалися кошти. Поряд з обумовленим, представник відповідачів зазначив, що з аналізу судових рішень, що розміщені в Єдиному державному реєстрі судових рішень, видно, що позивач неодноразово заявляв вимоги про стягнення коштів в сумі 6530 грн. та 3790 грн. При цьому, позивач покликався на платіжні документи з такими ж реквізитами, як і в даній справі, що може свідчити про те, що позивач, здійснивши один платіж, намагається незаконно, у протиправний спосіб стягнути з Державного бюджету України на свою користь грошові кошти за нібито надану правову допомогу у розмірі, кратному поданій кількості позовних заяв. У звязку з таким, представник відповідачів заявив клопотання про винесення окремої ухвали та направлення її до правоохоронних органів. Проти позовних вимог заперечує в повному обсязі, просить у їх задоволенні відмовити повністю.

Суд, заслухавши пояснення представника відповідачів, вивчивши матеріали справи та дослідивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив, що Всеукраїнська громадська організація "Комітет конституційно-правового контролю України" є громадською організацією, статутними завданнями якої є здійснення громадського контролю за діяльністю державних органів, посадових та службових осіб, підприємств, установ, організацій, інших юридичних осіб.

02.02.2015 року ВГО "Комітет конституційно-правового контролю України" направлено до Запорізького інституту економіки та інформаційних технологій запит на інформацію №124/1-15. У тексті запиту значиться, зокрема, таке: "просимо Вас, надіслати поштовим відправленням за адресою: 03035, м. Київ, вул. Петрозаводська, 2-А, Всеукраїнська громадська організація "Комітет конституційно-правового контролю України" публічну інформацію про ВНЗ, яка є предметом суспільного інтересу, у вигляді належним чином засвідчених копій нижченаведених документів:

- Статут ВНЗ;

- Свідоцтво про реєстрацію ВНЗ;

- Ліцензії на провадження ВНЗ освітньої діяльності за відповідними спеціальностями та додатки до них;

- Сертифікат про акредитацію освітньої програми ВНЗ;

- Витяг ВНЗ із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців;

- Перелік структурних підрозділів та робочих органів ВНЗ з вказанням їх адрес, телефонів, прізвищ керівників;

- Правила прийому до ВНЗ у 2015 році;

- Положення про приймальну комісію ВНЗ у 2015 році;

- Наказ про затвердження складу приймальної комісії ВНЗ у 2015 році;

- Перелік та вартість платних освітніх та інших послуг, які надаються ВНЗ та його структурними підрозділами;

- Плани роботи ВНЗ у сферах наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності."

Представник відповідача в судовому засіданні не заперечував щодо отримання такого запиту.

За результатами розгляду запиту Запорізький інститут економіки та інформаційних технологій направив на адресу позивача відповідь вих. № 74/15 від 17.02.2015, якою повідомлено, що запит про надання інформації не може бути задоволений. При цьому (як видно з відповіді, підставою для відмови у задоволенні запиту стало таке: "Згідно з пунктом третім частини 5 ст. 19 Закону України "Про доступ до публічної інформації", запит на інформацію має містити серед іншого загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документи, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо. Натомість, запит на інформацію від 02.02.2015 № 124/1-15 не містить в собі прохання надати конкретну інформацію (відомості або дані), а лише є проханням надіслати належним чином засвідчені копії документів. У запиті не наведено, яка саме публічна інформація необхідна та міститься у витребуваних документальних джерелах інформації. За таких обставин та з урахуванням судової практики судів адміністративної юрисдикції вищенаведений лист не є належним чином оформленим запитом про надання інформації в розумінні Закону України "Про доступ до публічної інформації", та згідно пункту 4 частини 1 статті 22 вказаного Закону не може бути задоволений" (а.с.13-14).

Позивач, вважаючи зазначену відмову протиправною та такою, що порушує його права та законні інтереси, звернувся до суду з відповідним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.

Статтею 1 Закону України "Про доступ до публічної інформації" визначено, що публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

У п.1 ч.1 ст.3 Закону України "Про доступ до публічної інформації" законодавцем закріплено право запитувача на доступ до публічної інформації, яке гарантується обов'язком розпорядників інформації надавати інформацію.

Згідно із п.2 ч.1 ст.5 вищевказаного Закону доступ до інформації забезпечується шляхом надання інформації за запитами на інформацію.

Перелік розпорядників інформації визначено ст.13 Закону України "Про доступ до публічної інформації", відповідно до якої розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються, зокрема, особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб'єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов'язаної з виконанням їхніх обов'язків. До розпорядників інформації, зобов'язаних оприлюднювати та надавати за запитами інформацію, визначену в цій статті, у порядку, передбаченому цим Законом, прирівнюються суб'єкти господарювання, які володіють інформацією, що становить суспільний інтерес (суспільно необхідною інформацією).

Усі розпорядники інформації незалежно від нормативно-правового акта, на підставі якого вони діють, при вирішенні питань щодо доступу до інформації мають керуватися цим Законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 29 Закону України "Про інформацію" предметом суспільного інтересу вважається інформація, яка свідчить про загрозу державному суверенітету, територіальній цілісності України; забезпечує реалізацію конституційних прав, свобод і обов'язків; свідчить про можливість порушення прав людини, введення громадськості в оману, шкідливі екологічні та інші негативні наслідки діяльності (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб тощо.

При цьому, чинним законодавством не передбачено вичерпного переліку інформації, що становить суспільний інтерес.

Аналізуючи критерії та умови, за яких можна вважати, що інформація є такою, що становить суспільний інтерес, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 53 Конституції України кожен має право на освіту.

Держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам.

Таким чином, згідно аналізу положень Законів України "Про доступ до публічної інформації" та "Про інформацію" суспільно необхідною є інформація, що становить суспільний інтерес, зокрема, яка забезпечує реалізацію конституційних прав, свобод і обов'язків, серед яких є право на освіту.

Так, із запиту позивача видно, що запитувана ним інформація відноситься до сфери освіти, стосується, у тому числі, умов вступу до ВНЗ, тобто спрямована на забезпечення права на отримання освіти, передбаченого статтею 53 Конституції України.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що запитувана позивачем інформація необхідна останньому для забезпечення реалізації конституційного права громадян на освіту, а також для недопущення можливості порушення прав людини, введення громадськості в оману, а тому може вважатись інформацією, що становить суспільний інтерес.

Зважаючи, що у Запорізького інституту економіки та інформаційних технологій запитувалася інформація, що становить суспільний інтерес, зазначений відповідач, відповідно до ст.13 Закону України "Про доступ до публічної інформації" вважається розпорядником такої інформації в розумінні вказаного Закону.

В свою чергу, приписами ст. 14 Закону України "Про доступ до публічної інформації" визначено обов'язок розпорядників інформації надавати достовірну, точну та повну інформацію. Достовірність, точність і повнота наданої інформації може бути встановлена лише, якщо її носій (копії документів) належним чином засвідчений уповноваженим органом.

Пунктом 3, 6 ч. 1 ст. 21 Закону України "Про громадські об'єднання" визначає право громадських об'єднань на одержання у порядку, визначеному Законом, публічну інформацію, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації та здійснювати інші права, не заборонені Законом.

Закон України "Про доступ до публічної інформації" встановлює, що доступ до інформації забезпечується двома шляхами: шляхом систематичного та оперативного оприлюднення інформації і надання інформації за запитами на інформацію.

У розрізі наведеного суд вважає, що нормами чинного законодавства передбачено право витребування громадськими організаціями належним чином засвідчених копій документів-носіїв публічної інформації та зобов'язання відповідача (Запорізького інституту економіки та інформаційних технологій) як розпорядника інформації надавати публічну інформацію за такими запитами.

Положеннями статті 19 Закону України "Про доступ до публічної інформації" передбачено, що запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача. Письмовий запит подається в довільній формі. Запит на інформацію має містити: ім'я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв'язку, якщо такий є; загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо; підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі.

Положеннями частини 1 статті 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації" передбачено виключні підстави для відмови у задоволенні запиту. Так, вказаними нормами визначено, що розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках:

1) розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит;

2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини 2 статті 6 цього Закону;

3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком;

4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною 5 статті 19 цього Закону.

З наданої відповідачем позивачу відповіді від 17.02.2015 № 74/15 видно, що підставою для відмови у задоволенні запиту стала невідповідність запиту на інформацію вимогам, передбаченим ч.5 ст.19 Закону України "Про доступ до публічної інформації".

З наявної в матеріалах справи копії запиту на інформацію від 02.02.2015 № 124/1-15 судом встановлено, що такий запит відповідає вимогам до оформлення запиту на інформацію. Так, вказаний запит містить:

ім'я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв'язку: Всеукраїнська громадська організація "Комітет конституційно-правового контролю", 03035, м.Київ, вул.Петрозаводська, 2-А, номери телефонів, факсів та електронну адресу;

загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит: наведено конкретний перелік документів, копії яких позивач просив надати;

підпис і дату: запит підписаний головою комітету ОСОБА_3, вихідний номер 124/1-15 від 02.02.2015.

А відтак, відмова Запорізького інституту економіки та інформаційних технологій у наданні інформації на запит позивача № 124/1-15 від 02.02.2015 на підставі п. 4 ч. 2 ст. 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації" є протиправною.

За наведених підстав, суд задля захисту прав позивача, наявності суспільного інтересу щодо запитуваної інформації, вважає за можливе вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною відмову Запорізького інституту економіки та інформаційних у наданні інформації на запит Всеукраїнської громадської організації "Комітет конституційно-правового контролю" № 124/1-15 від 02.02.2015.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача матеріальної шкоди в сумі 6530 грн., суд зазначає таке.

З матеріалів справи видно, що між позивачем та гр. ОСОБА_4 укладено договір від 09.02.2015р. про надання юридичних послуг.

За вищевказаним договором ОСОБА_4 (виконавець) зобов'язана надати позивачу визначені цим договором юридичні послуги - юридичну експертизу пакетів документів, а позивач зобов'язується оплатити надані послуги. Відповідно до пункту 2.1.1. цього договору, обов'язком замовника є передача виконавцю пакета належним чином засвідчених копій документів для юридичної експертизи до 20.02.2015р. включно. Пунктом 4.2 цього договору встановлено, що у випадку порушення п.2.1.1 чи п. 2.1.2 замовник сплачує виконавцю штраф у розмірі 6530,00грн.

В матеріалах справи міститься копія платіжного доручення від 26.02.2015р. № 18, з якого видно, що позивачем було перераховано кошти в сумі 6530,00 грн. на картковий рахунок виконавця по договору про надання юридичних послуг від 09.02.2015р.

Відповідно до ч. 2 ст. 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Нормами закріпленими в ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Відповідно до ст. 511 Цивільного кодексу України зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Положеннями ст.ст.526, 527 Цивільного кодексу України закріплено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зобов'язання виконується належними сторонами.

Враховуючи те, що чинним законодавством не передбачено відповідальність третіх осіб за невиконання договірних зобов'язань, відповідач не несе відповідальності за порушення сторонами умов договору. На відповідача не може бути покладено обов'язку по відшкодуванню матеріальної шкоди відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України, згідно якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи і відшкодовується в повному обсязі особою яка її завдала.

При підписанні договору на проведення юридичної експертизи пакету документів на відповідність вимогам чинного законодавства України, ще до отримання цих документів, позивач самостійно брав на себе відповідальність за можливе порушення умов договору, зокрема, і щодо строків надання таких документів виконавцю, погодивши умови вказаного договору на свій розсуд та власний ризик.

Стосовно вимог Всеукраїнської громадської організації "Комітет конституційно-правового контролю України" про стягнення з відповідача 3750,00грн. матеріальної шкоди, яку поніс позивач у зв'язку із підготовкою даної позовної заяви відповідно до Договору про надання юридичних послуг від 22.06.2015 суд зазначає таке.

Позивачем до матеріалів справи надано копію договору про надання юридичних послуг (правових послуг, правової допомоги) від 22.06.2015, укладеного між позивачем та фахівцем в галузі права ОСОБА_5 (виконавцем за договором). За умовами вказаного договору виконавець зобов'язана надати позивачу визначені цим договором юридичні послуги щодо підготовки та подачі позовної заяви до суду, а також здійснення інших процесуальних дій від імені позивача, який зобов'язується оплатити надані послуги.

В матеріалах справи міститься копія платіжного доручення від 03.08.2015р. №26 про переказ позивачем коштів у сумі 3750,00 грн. на карту ОСОБА_5 згідно договору про надання юридичних послуг від 22.06.2015.

Нормами ст. 87 КАС України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать: 1) витрати на правову допомогу; 2) витрати сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз; 4) витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів на місці та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом.

Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом (ч. 3 ст. 90 КАС України).

Згідно з ст. 1 Закону України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах" розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Предметом договору від 22.06.2015р. є надання юридичних послуг щодо підготовки та подачі до суду позовної заяви до суду. Розділом 2 цього договору визначені обов'язки виконавця, зокрема, надавати правову допомогу шляхом усного та письмового консультування, підготовки для подачі позовної заяви до суду до 31.07.2015р., здійснити інші необхідні процесуальні дії від імені позивача.

Положеннями п. 4.1 договору визначена загальна вартість послуг у сумі 3750,00 грн. Позивачем до матеріалів справи надано копію акта передачі-прийому наданих правових послуг, правової допомоги відповідно до договору від 22.06.2015 (а.с.56). Зі змісту вказаного акта вбачається, що ОСОБА_5 надавала позивачу послуги з підготовки позову до Кіровоградського окружного адміністративного суду. Доказів підготовки ОСОБА_5 позовної заяви, поданої до Запорізького окружного адміністративного суду, позивач не надав.

Крім того, за умовами договору, ОСОБА_5 зобовязувалася підготувати та подати позовну заяву до суду до 31.07.2015 (п. 2.1.1.2 договору), водночас, позовна заява в даній справі датована лише 21.08.2015, до суду надійшла 26.08.2015.

А відтак, позивачем не надано доказів понесення витрат на правову допомогу в сумі 3750 грн. Надані до матеріалів справи копії договору, акта приймання-передачі, платіжного доручення не свідчать про те, що позивач поніс витрати на правову допомогу щодо підготовки та подання позовної заяви до Запорізького окружного адміністративного суду.

Крім того, суд враховує наведені представником відповідачів обставини щодо заявлення позивачем вимог про відшкодування матеріальної шкоди на підставі документів з такими ж реквізитами, як і в даній справі, у інших судах, однак зауважує, що постановлення окремої ухвали є правом, а не обовязком суду.

За наведених обставин судом не встановлено підстав для стягнення на користь позивача матеріальної шкоди в сумі 6530 грн. та витрат на правову допомогу в сумі 3750 грн.

А відтак, позовні вимоги Всеукраїнської громадської організації "Комітет конституційно-правового контролю України" слід задовольнити частково та визнати протиправною відмову Запорізького інституту економіки та інформаційних технологій у наданні інформації на запит Всеукраїнської громадської організації "Комітет конституційно-правового контролю України" № 124/1-15 від 02.02.2015.

Зважаючи, що в задоволенні позовних вимог майнового характеру позивачу відмовлено, а під час подання адміністративного позову за позовні вимоги майнового характеру позивачем сплачено лише 10 відсотків розміру ставки судового збору (182,70 грн.), суд вважає за необхідне решту суми судового збору (1644,30 грн.) стягнути з позивача.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Запорізького інституту економіки та інформаційних технологій у наданні інформації на запит Всеукраїнської громадської організації "Комітет конституційно-правового контролю України" № 124/1-15 від 02.02.2015.

В задоволенні решти позовних вимог позивачу відмовити.

Стягнути з Всеукраїнської громадської організації "Комітет конституційно-правового контролю України" (код ЄДРПОУ 35416341) до спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір в сумі 1644,30 грн. (одна тисяча шістсот сорок чотири гривні 30 коп.).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя С.М.Дуляницька