Постанова № 54949935, 11.12.2015, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 грудня 2015 р. Справа №805/4723/15-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

час прийняття постанови: 12 година 40 хвилин

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Кравченко Т.О.,

при секретарі судового засідання Карпенко А.В.,

за участю

позивача ОСОБА_1 особисто,

представника відповідача 1 не зявився,

представника відповідача 2 ОСОБА_2 на підставі довіреності,

представника третьої особи не зявився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Горлівської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області, Управління Пенсійного фонду України в м. Дзержинську Донецької області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - Горлівська обєднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Донецькій області, про визнання дій неправомірними та скасування вимоги про сплату боргу, -

встановив:

21 жовтня 2015 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Горлівської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області (далі відповідач 1 або Горлівська ОДПІ ГУ Міндоходів), Управління Пенсійного фонду України в м. Дзержинську Донецької області (далі відповідач 2 або УПФУ), в якому з урахуванням заяв про уточнення позовних вимог від 25 листопада 2015 року, 03 грудня 2015 року та 10 грудня 2015 року, позивач просила:

- визнати неправомірними дії УПФУ в частині зобовязання сплатити недоїмку зі сплати єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування у розмірі 15 350,60 грн.;

- визнати неправомірними дії Горлівської ОДПІ ГУ Міндоходів в частині зобовязання сплатити недоїмку зі сплати єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування у розмірі 15 350,60 грн.;

- скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф11946-17 від 30 червня 2015 року у розмірі 15 350,60 грн.

Обгрнутовуючи заявлені вимоги, ОСОБА_1 зазначила, що вона є пенсіонером за віком та фізичною особою-підприємцем, який обрав спрощену систему оподаткування, отже вона звільнення від сплати єдиного внеску (а.с. 4-6, 77-78, 104, 106-108, 115-117, 142-150).

В судовому засіданні позивач підтримала заявлені вимоги з підстав, викладених в адміністративному позові, надала пояснення, аналогічні тим, що наведені у позовній заяві, та просила задовольнити позов.

Відповідач 1 Горлівська обєднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Донецькій області, належним чином повідомлена про дату, час і місце судового розгляду, явку свого представника до судового засідання не забезпечила, про причини неявки суд не повідомила, свого ставлення до заявлених позовних вимог не висловила.

Відповідач 2 Управління Пенсійного фонду України в м. Дзержинську Донецької області позовні вимоги не визнало, надало заперечення, сутність яких полягала у тому, що оскільки позивач перейшла з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника з 02 лютого 2012 року вона втратила пільги зі сплати єдиного внеску (а.с. 53-55).

В судовому засіданні представник відповідача 2 позов не визнав, надав пояснення, аналогічні тим, що викладені у запереченнях, просив відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою від 26 жовтня 2015 року до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів залучена Горлівська обєднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Донецькій області (далі третя особа або Горлівська ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області) (а.с. 41-42).

Третя особа позовні вимоги вважала необґрунтованими, надала письмові пояснення, сутність яких полягала у тому, що ОСОБА_1 отримує пенсію по втраті годувальника, а тому вона не належить до категорії осіб, звільнених від сплати єдиного внеску (а.с. 70-73).

Третя особа явку свого представника до судового засідання не забезпечила, 08 грудня 2015 року через відділ діловодства та документообігу суду надала заяву про розгляд справи за відсутності її представника (а.с. 139-140).

На підставі ч. 4 ст. 122, ч. 4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) справа розглянута за відсутності представників відповідача 1 і третьої особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України здійснювалося фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Зясовуючи чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, а також чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, суд встановив наступне.

Відповідач 1 Горлівська обєднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Донецькій області (ідентифікаційний код 38717825) зареєстрована як юридична особа, про що 07 червня 2013 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (далі ЄДР) внесений запис за номером 1 256 102 0000 003832. З 13 липня 2015 року відповідач 1 перебуває у стані припинення; на час судового розгляду запис про державну реєстрацію припинення відповідача 1 як юридичної особи до ЄДР не внесений, що встановлено на підставі даних он-лайн сервісу отримання відомостей ЄДР (а.с. 39-40).

Відповідач 2 Управління Пенсійного фонду України в місті Дзержинську Донецької області (ідентифікаційний код 21970814) зареєстроване як юридична особа 12 липня 1994 року, про що 29 грудня 2005 року до ЄДР внесений запис за номером 1 258 120 0000 000174, що встановлено на підставі даних он-лайн сервісу отримання відомостей ЄДР (а.с. 36-38).

Третя особа Горлівська обєднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Донецькій області (ідентифікаційний код 39884260) зареєстрована як юридична особа, про що 08 липня 2015 року до ЄДР внесений запис за номером 1 254 102 0000 004550, що встановлено на підставі даних он-лайн сервісу отримання відомостей ЄДР (а.с. 34-35).

Позивач - ОСОБА_1 народилася 28 січня 1954 року, про що свідчить паспорт громадянина України серії ВЕ № 321201, виданий Микитівським РВ Горлівського МУ УМВС України в Донецькій області (а.с. 7, 82).

16 лютого 2009 року ОСОБА_1 звернулася до УПФУ з заявою про призначення їй пенсії за віком (а.с. 57).

З 16 лютого 2009 року позивачу була призначена пенсія за віком на загальних умовах, про що свідчить протокол № 15/144 від 24 лютого 2009 року (а.с. 56).

02 лютого 2012 року ОСОБА_1 звернулася до УПФУ з заявою про переведення з одного виду пенсії (пенсії за віком) на інший вид (пенсію по втраті годувальника) (а.с. 59).

З 02 лютого 2012 року позивачу була призначена пенсія по втраті годувальника, про що свідчить розпорядження № 170884 від 09 лютого 2012 року (а.с. 58).

Перебування позивача на обліку в УПФУ та отримання нею пенсії по втраті годувальника з 02 лютого 2012 року також підтверджено довідкою від 22 вересня 2012 року (а.с. 9).

Таким чином, позивач досягла віку, який давав їй право на отримання пенсії за віком на загальних умовах, проте вона скористалася своїм правом переходу з одного виду пенсії на іншій і з 02 лютого 2012 року отримує пенсію по втраті годувальника.

Як свідчить видана УПФУ довідка від 11 листопада 2015 року № 6336/06, станом на 01 жовтня 2013 року ОСОБА_1 не брала добровільної участі у системі загальнообовязкового державного соціального страхування у звязку з тимчасової втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням (а.с. 62).

В судовому засіданні позивач пояснила, що договір про добровільну участь в системі загальнообовязкового державного соціального страхування вона не укладала.

ОСОБА_1 була зареєстрована як фізична особа-підприємець, про що 06 липня 2007 року до ЄДР внесений запис за номером 2 258 000 0000 002250.

Позивач здійснювала господарську діяльність за кодом КВЕД 47.81 Роздрібна торгівля з лотків і на ринках харчовими продуктами, напоями та тютюновими виробами.

Як платник податків позивач перебувала на обліку з 09 липня 2007 року за № 6363; знята з обліку 10 червня 2015 року.

Як платник єдиного внеску позивач перебувала на обліку з 06 липня 2007 року за реєстраційним № 05-13-11-4110.

10 червня 2015 року до ЄДР внесений запис за номером 2 258 006 0003 002250 про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності ОСОБА_1, що встановлено на підставі даних он-лайн сервісу отримання відомостей ЄДР (а.с. 46-47) та повідомлення від 10 червня 2015 року № 04.5-25/623 (а.с. 86).

З 01 січня 2012 року позивач перебувала на спрощеній системі оподаткування, що підтверджено свідоцтвом платника єдиного податку серії Б № 570652, виданим Державною податковою інспекцією у м. Дзержинську 22 травня 2012 року (а.с. 8).

Згідно з письмовими поясненнями Горлівської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області ОСОБА_1 перебувала на спрощеній системі оподаткування до 01 липня 2015 року (а.с. 70-73).

У якості однієї з підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 посилалась на той факт, що станом на 13 березня 2013 року не мала недоїмки зі сплати єдиного внеску, що підтверджено актом звірення взаємних розрахунків № 543.

Судом встановлено, що 13 березня 2013 року між позивачем та УПФУ складений акт звірення взаємних розрахунків № 543.

Так, за даними ОСОБА_1 та УПФУ станом на 01 березня 2013 року недоїмка зі сплати єдиного внеску становила 1 861,02 грн.; позивачу нарахований єдиний внесок за 2012 рік в сумі 1 062,27 грн.; позивачем сплачено 2 923,29 грн. Як наслідок, станом на 13 березня 2013 року недоїмка зі сплати єдиного внеску за позивачем не обліковувалась (а.с. 13).

В судовому засіданні представник відповідача 2 пояснив, що, вважаючи позивача пенсіонером за віком, УПФУ не проводило їй нарахування єдиного внеску.

Однак з огляду на перехід позивача на пенсію по втраті годувальника, 30 серпня 2013 року на підставі звірки Баз даних, яка проводилась на виконання листа Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 27 липня 2013 року № 6747/06-1/61, ОСОБА_1 донарахований єдиний внесок за серпень-грудень 2011 року, за січень-грудень 2012 рік та за І-ІІ квартали 2013 року всього на суму 8 668,71 грн. (а.с. 155-158).

В подальшому УПФУ складений акт звірення розрахунків № 3 станом на 01 жовтня 2013 року, який позивачем не був підписаний.

Так, за даними УПФУ сальдо станом на 01 січня 2011 року згідно зі звітом фізичної особи-підприємця становило 0,00 грн., донараховано органом Пенсійного фонду України 0,00 грн. Єдиний внесок за 2011 рік: нараховано згідно зі звітом фізичної особи-підприємця 2 312,07 грн., донараховано органом Пенсійного фонду України 1 698,23 грн.; сплачено згідно зі звітом фізичної особи-підприємця 2 312,07 грн., з донарахованої органом Пенсійного фонду України суми 0,00 грн. Єдиний внесок за 2012 рік: нараховано згідно зі звітом фізичної особи-підприємця 0,00 грн., донараховано органом Пенсійного фонду України 4 582,42 грн., сплачено згідно зі звітом фізичної особи-підприємця 0,00 грн., з донарахованої органом Пенсійного фонду України суми 0,00 грн. Єдиний внесок за 2013 рік: нараховано згідно зі звітом фізичної особи-підприємця 0,00 грн., донараховано органом Пенсійного фонду України 2 388,06 грн.; сплачено згідно зі звітом фізичної особи-підприємця 0,00 грн., з донарахованої органом Пенсійного фонду України суми 0,00 грн. Сальдо станом на 01 жовтня 2013 року становило 8 668,71 грн.

В примітці до акту № 3 УПФУ зазначило, що в сальдо на 01 жовтня 2013 року включена сума 2 070,56 грн., яка була зайво нарахована за період з серпня 2011 року по січень 2012 року (лист № 8842/02 від 09 грудня 2013 року) (а.с. 14).

Листом від 10 жовтня 2013 року № 7518/02 УПФУ повідомило ОСОБА_1 про необхідність подання звіту про нарахування єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування (а.с. 18).

02 грудня 2013 року ОСОБА_1 звернулась до УПФУ з заявою, в якій просила повідомити з яких підстав у неї виникла недоїмка зі сплати єдиного внеску; надати документ, що засвідчує наявність недоїмки; повідомити про порядок щомісячного нарахування єдиного внеску і про порядок повідомлення про виникнення заборгованості.

Це звернення отримане УПФУ 02 грудня 2013 року, про що свідчить штамп реєстрації вхідної кореспонденції (а.с. 21).

09 грудня 2013 року УПФУ звернулося до Горлівської ОДПІ ГУ Міндоходів у Донецькій області з листом за № 8842/02, в якому просило скасувати нараховані ОСОБА_1 суми єдиного внеску за серпень-грудень 2011 року в сумі 1 698,23 грн. та за січень 2012 року в сумі 372,33 грн., як зайво прийняті до обліку, оскільки у вказаний період вона була пенсіонером за віком та отримувала пенсію відповідно до закону.

Вказаний лист отриманий Горлівською ОДПІ ГУ Міндоходів у Донецькій області 10 грудня 2013 року (а.с. 17).

У відповідь на звернення ОСОБА_1 УПФУ надіслало на її адресу лист від 13 грудня 2013 року № 144/Ч-20-01-13, в якому розяснило положення законів України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», «Про пенсійне забезпечення», «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування».

Також позивача повідомлено, що з 24 лютого 2009 року їй була призначена пенсія за віком, в подальшому за її бажанням з 02 лютого 2012 року переведено на пенсію по втраті годувальника. З 01 серпня 2011 року по 31 січня 2012 року позивач була звільнена від сплати єдиного внеску, а з 02 лютого 2012 року вона втратила цю пільгу.

Зазначено, що станом на 01 жовтня 2013 року заборгованість позивача зі сплати єдиного внеску становила 6 604,24 грн., в тому числі за 2012 рік 4 200,09 грн., за 2013 рік 2 388,06 грн. Починаючи з 01 жовтня 2013 року заборгованість з єдиного внеску нараховує Міністерство доходів і зборів України.

Позивача повідомлено, що у вересні 2013 року спеціалістами відділу обліку та звітності інформаційного забезпечення та контролю за надходженням доходів УПФУ здійснено донарахування єдиного внеску за 5 місяців 2011 року, за 2012 рік повністю та за І-ІІ квартал 2013 року, загальна сума донарахувань склала 8 658,71 грн.

Вказано, що нарахування єдиного внеску за 5 місяців 2011 року 1 698,23 грн. та за 1 місяць 2012 року 372,33 грн. здійснено помилково, про що до органу доходів і зборів надісланий лист № 8842/02 від 09 грудня 2013 року.

Відповідь УПФУ ОСОБА_1 отримала 10 січня 2014 року (а.с. 22-23).

15 січня 2014 року ОСОБА_1 звернулася до УПФУ з заявою, в якій просила надати їй копії листів УПФУ від 09 грудня 2013 року № 8842/02 та від 10 жовтня 2013 року № 7518/02.

Це звернення отримане УПФУ 15 січня 2014 року, про що свідчить штамп реєстрації вхідної кореспонденції (а.с. 15).

У відповідь на звернення ОСОБА_1 від 15 січня 2014 року разом із супровідним листом від 27 січня 2014 року № 218/Ч-20-01-13 УПФУ надіслало їй копії листів від 09 грудня 2013 року № 8842/02, від 10 жовтня 2013 року № 7518/02 та акт № 3 звірення розрахунків від 24 січня 2014 року (а.с. 16).

15 січня 2014 року ОСОБА_1 звернулася до Горлівської ОДПІ ГУ Міндоходів із зверненням, в якому просила повідомити, яка державна установа здійснює нарахування недоїмки зі сплати єдиного внеску; з яких підстав у неї виникла недоїмка зі сплати єдиного внеску; надати документ, що засвідчує наявність недоїмки; надати документ, який засвідчує щомісячне нарахування єдиного внеску; повідомити про порядок щомісячного нарахування єдиного внеску, порядок повідомлення про виникнення заборгованості; а також зазначити, якими нормативно-правовими актами користувалася Горлівська ОДПІ ГУ Міндоходів у Донецькій області при нарахуванні недоїмки.

Вказане звернення отримане Горлівською ОДПІ ГУ Міндоходів у Донецькій області 15 січня 2014 року, про що свідчить штамп реєстрації вхідної кореспонденції (а.с. 19).

Листом від 28 січня 2014 року № 273/Ч/05-17-013 Дзержинське відділення Горлівської ОДПІ ГУ Міндоходів у Донецькій області повідомило позивача про наступне.

У звязку з передачею функції адміністрування єдиного соціального внеску до органів Міністерства доходів і зборів України відповідно до вимог Закону України від 04 липня 2013 року № 406-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів у звязку з проведенням адміністративної реформи» з 01 жовтня 2013 року, Пенсійним фондом України до органів Міністерства доходів і зборів України на централізованому рівні передана сума заборгованості по єдиному внеску.

Сума заборгованості з єдиного внеску, яка надійшла з УПФУ по особовому рахунку позивача на 01 жовтня 2013 року, становила 8 668,71 грн. без розподілу на суму внеску, пені та штрафних санкцій.

За ІІІ квартал 2013 року по строку 21 жовтня 2013 року в автоматичному режимі було нараховано 1 194,03 грн., заборгованість станом на 01 січня 2014 року склала 9 862,74 грн. 20 січня 2014 року відбулось нарахування єдиного внеску за IV квартал 2013 року у сумі 1 218,67 грн. Таким чином, сума заборгованості з єдиного внеску на 01 лютого 2014 року склала 11 081,41 грн.

З 01 жовтня 2013 року нарахування недоїмки, пені та штрафних санкцій перейшло до Міністерства доходів і зборів України. Нарахування єдиного внеску проводилось щоквартально: за І квартал 20 квітня, ІІ квартал 20 липня, ІІІ квартал 20 жовтня, IV квартал 20 січня у розмірі 34,7% від щомісячної мінімальної заробітної плати (а.с. 20).

Не погодившись з відповідями УПФУ та Дзержинського відділення Горлівської ОДПІ ГУ Міндоходів у Донецькій області, ОСОБА_1 звернулась до суду.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 21 березня 2014 року, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 07 травня 2014 року, по справі № 805/2569/14 у задоволенні позову ОСОБА_1 до Горлівської ОДПІ ГУ Міндоходів у Донецькій області, УПФУ про визнання дій неправомірними в частині зобовязання сплатити недоїмку зі сплати єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування у розмірі 11 081,41 грн. відмовлено (а.с. 25-27).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди виходили з того, що спрямовані відповідачами на адресу позивача листи від 15 грудня 2013 року № 144/ч-20-01-13 та від 11 лютого 2014 року № 273/Ч/05-05-17-013 не носять імперативного характеру, тобто не є рішеннями субєктів владних повноважень та не зобовязують позивача сплатити недоїмку, вони носять лише інформативний характер.

Картка особового рахунку платника фізичної особи-підприємця, який обрав спрощену систему оподаткування, 34,7%, сформована за період з 01 січня 2011 року по 13 березня 2014 року, свідчить про наступне.

20 січня 2012 року позивачу нарахований єдиний внесок в розмірі 1 861,02 грн., недоїмка становила 1 861,02 грн.

На кінець 2012 року недоїмка ОСОБА_1 зі сплати єдиного внеску становила 1 861,02 грн.

24 січня 2013 року в рахунок погашення недоїмки зараховано 150,35 грн., 24 січня 2013 року в рахунок погашення недоїмки зараховано 1 053,40 грн., 28 січня 2013 року в рахунок погашення недоїмки зараховано 657,27 грн.

Як наслідок, в січні 2013 року недоїмка зі сплати єдиного внеску в сумі 1 861,02 грн. позивачем була погашена.

27 лютого 2013 року позивачу нараховані штрафні санкції в сумі 231,23 грн., того ж дня в рахунок погашення заборгованості зі сплати штрафних санкцій зараховано 198,50 грн., борг зі сплати штрафних санкцій склав 32,73 грн.

19 лютого 2013 року позивачем сплачено 761,57 грн., як наслідок, станом на 19 лютого 2013 року переплата становила 761,57 грн.

21 лютого 2013 року позивачем сплачено 150,35 грн., як наслідок, станом на 21 лютого 2013 року переплата становила 911,92 грн.

27 лютого 2013 року позивачу нарахована пеня у сумі 831,04 грн., зараховано пені 713,42 грн., борг по пені склав 117,62 грн., загальний борг з урахуванням несплаченої суми штрафних санкцій становив 150,35 грн.

15 березня 2013 року позивачем сплачено 150,35 грн., в рахунок погашення заборгованості зі сплати штрафних санкцій зараховано 32,73 грн., в рахунок погашення заборгованості зі сплати пені 117,62 грн.

30 серпня 2013 року позивачу нарахований єдиний внесок в розмірі 1 698,23 грн., 4 582,42 грн., 1 194,03 грн., 1 194,03 грн., а разом 8 661,71 грн.; недоїмка становила 8 668,71 грн., загальна сума боргу 8 668,71 грн. (а.с. 60-61).

На підтвердження факту внесення платежів в рахунок погашення заборгованості зі сплати єдиного внеску позивачем надані квитанції ПАТ КБ «Приватбанк» від 21 січня 2013 року про сплату єдиного внеску за 2011 рік у сумі 1 710,67 грн. (а.с. 10, 124), від 25 січня 2013 року про сплату єдиного внеску за 2013 рік у сумі 1 053,40 грн. (а.с. 11, 124), від 19 лютого 2013 року про сплату єдиного внеску (борг) у сумі 761,57 грн. (а.с. 12, 125).

З приводу утримання коштів з пенсії ОСОБА_1 УПФУ надало письмові пояснення від 04 грудня 2015 року № 086982/08, сутність яких полягала у наступному.

Утримання грошових коштів з пенсії позивача з метою погашення заборгованості з єдиного внеску проводилось в період з жовтня 2012 року по березень 2013 року включно на підставі вимоги УПФУ від 26 липня 2012 року № Ф-470у про сплату боргу та постанови державного виконавця відділу державної виконавчої служби Дзержинського міського управління юстиції ОСОБА_3 від 18 вересня 2012 року про звернення стягнення на доходи боржника ОСОБА_1

Впродовж цього періоду за виконавчим документом була утримана заборгованість в розмірі 751,75 грн., заборгованість в розмірі 1 814,97 грн. сплачена боржником самостійно, сума в розмір 978,14 грн. перерахована на рахунок боржника по єдиному соціальному внеску з рахунку боржника по страховим внескам у звязку з виникненням переплати по рахунку для сплати страхових внесків (а.с. 130-131, 154-156).

На підтвердження цих пояснень УПФУ надало постанову про звернення стягнення на доходи боржника від 18 вересня 2012 року ВП № 34063679 (а.с. 132), заяву УПФУ про відкриття виконавчого провадження від 29 серпня 2012 року № 17668/02 (а.с. 133), корінець вимоги про сплату боргу від 26 липня 2012 року № Ф-470у (а.с. 133), докази надіслання вимоги про сплату боргу позивачу рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 134), постанову про відкриття виконавчого провадження від 30 серпня 2012 року ВП № 34063679 (а.с. 135).

У відповідь на звернення ОСОБА_1 від 09 липня 2015 року щодо сплати нею єдиного внеску з листом від 15 липня 2015 року № 3535/02 (№ 1639/Ч-25-01-13) УПФУ надіслало на адресу позивача картку особового рахунку платника фізичної особи-підприємця, яка обрала спрощену систему оподаткування (а.с. 29, 79).

У картці особового рахунку платника фізичної особи-підприємця, яка обрала спрощену систему оподаткування, 34,7%, що була сформована за особовим рахунком ОСОБА_1 за період з 01 січня 2012 року по 01 жовтня 2013 року відображені наступні відомості.

Відповідно до поданого позивачем звіту за 2012 рік їй нарахований єдиний внесок у сумі 2 312,07 грн., до сплати належала сума 2 312,07 грн. За 2012 рік зараховано єдиного внеску у сумі 451,05 грн. (23 жовтня 2012 року сплачено 150,53 грн.; 22 листопада 2012 року 150,35 грн.; 24 грудня 2012 року 150,35 грн.), як наслідок за результатами 2012 року недоїмка становила 1 861,02 грн.

27 лютого 2013 року до ОСОБА_1 застосовані штрафні санкції в сумі 231,23 грн., 27 лютого 2013 року позивачем сплачено 198,50 грн., 15 березня 2013 року 32,73 грн. Як наслідок, станом на 01 жовтня 2013 року заборгованості зі сплати штрафних санкцій та пені у позивача не було.

30 серпня 2013 року позивачу нарахований єдиний внесок в сумі 8 668,71 грн., який позивачем сплачений не був.

Як наслідок, станом на 01 жовтня 2013 року за ОСОБА_1 обліковувалась недоїмка зі сплати єдиного внеску в сумі 8 668,71 грн. (а.с. 30, 80).

30 червня 2015 року Дзержинським відділенням Горлівської ОДПІ ГУ Міндоходів у Донецькій області сформована вимога про сплату боргу (недоїмки) за № Ф-11946-17.

Згідно з цією вимогою станом на 30 червня 2015 року заборгованість ОСОБА_1 зі сплати єдиного внеску становила 15 350,60 грн. (недоїмка зі сплати єдиного внеску за відсутності штрафів та пені) (а.с. 28, 81).

Згідно з поясненнями позивача, спірну вимогу вона отримала безпосередньо у Дзержинському відділенні Горлівської ОДПІ ГУ Міндоходів у Донецькій області 30 червня 2015 року.

На підставі Розрахунку виникнення податкового боргу по єдиному соціальному внеску для фізичних осіб-підприємців, у т.ч. які обрали спрощену систему оподаткування, та осіб, які поводять незалежну професійну діяльність (код платежу 71040000), складеного щодо ОСОБА_1, встановлено наступне.

Заборгованість станом на 01 жовтня 2013 року, передана від УПФУ на централізованому рівні, становила 8 668,71 грн.

21 жовтня 2013 року нарахований єдиний внесок за ІІІ квартал 2013 року у сумі 1 194,03 грн. сплати не було.

20 січня 2014 року нарахований єдиний внесок за IV квартал 2013 року у сумі 1 218,67 грн. сплати не було.

22 квітня 2014 року нарахований єдиний внесок за І квартал 2014 року у сумі 1 267,95 грн. сплати не було.

05 травня 2014 року згідно з листом УПФУ від 31 березня 2014 року № 2047/02 скасовано зайво нараховані суми єдиного внеску за період з серпня 2011 року по грудень 2011 року у сумі 1 698,23 грн. та за січень 2012 року у сумі 372,33 грн.

21 липня 2014 року нарахований єдиний внесок за ІІ квартал 2014 року у сумі 1 267,95 грн. сплати не було.

20 жовтня 2014 року нарахований єдиний внесок з ІІІ квартал 2014 року у сумі 1 267,95 грн. сплати не було.

20 січня 2015 року нарахований єдиний внесок за IV квартал 2014 року у сумі 1 267,95 грн. сплати не було.

20 квітня 2015 року нарахований єдиний внесок за І квартал 2015 року у сумі 1 267,95 грн. сплати не було.

Як наслідок, станом на 30 червня 2015 року недоїмка зі сплати єдиного внеску становила 15 350,60 грн. (за відсутності штрафів та пені) (а.с. 74-76).

Ця недоїмка виникла за період з лютого 2012 року по І квартал 2015 року включно, тобто за період, впродовж якого ОСОБА_1 була зареєстрована як фізична особа-підприємець та отримувала пенсію по втраті годувальника.

Докази, які б спростовували наведені вище обставини, суду не надані.

Ухвалою від 11 грудня 2015 року причини пропуску позивачем строку для звернення до суду із вказаним позовом визнані поважними.

Вирішуючи справу по суті, до спірних правовідносин суд застосовує нижченаведені норми права.

Ст. 3 Конституції України визначено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства, крім іншого, є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку, що передбачено ч. 3 ст. 2 КАС України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначені Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року № 2464-VI (далі - Закон № 2464).

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464 фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, є платниками єдиного внеску.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України» від 07 липня 2011 року № 3609-VI, який набув чинності з дня, наступного за днем його опублікування в газеті «Голос України» від 05 серпня 2011 року № 188, а саме з 06 серпня 2011 року, ст. 4 Закону № 2464 доповнена ч.4 наступного змісту: «Особи, зазначені у п.4 ч.1 цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування».

Зазначеною нормою визначені дві умови звільнення фізичної особи-підприємця, який обрав спрощену систему оподаткування, від сплати єдиного внеску: наявність статусу пенсіонера за віком або інваліда та факт отримання відповідно до закону пенсії або соціальної допомоги. Тобто критерієм звільнення від сплати єдиного внеску разом із фактом отримання пенсії, є наявність у особи, яка обрала спрощену систему оподаткування, статусу пенсіонера за віком, що встановлюється відповідно до умов, визначених законом, зокрема, досягнення певного віку.

Згідно з правовою позицією Конституційного Суду України, викладеною в рішенні у справі № 1-7/99 за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення ч. 1 ст. 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) 9 лютого 1999 року № 1-рп/99: «В регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).

За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у ч. 1 ст. 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Аналізуючи дію в часі ч. 4 ст. 4 Закону № 2464, суд приходить до висновку, що з 06 серпня 2011 року фізичні особи-підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування, звільнені від сплати єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.

Право на пенсійне забезпечення, загальні умови призначення пенсій, порядок їх нарахування та розміри визначаються, зокрема, Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ (далі Закон № 1788) та Законом України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-ІV (далі Закон № 1058).

Право жінок на пенсію за віком, що передбачене ч. 2 ст. 12 Закону № 1788 та ч. 2 ст. 26 Закону № 1058, повязується з досягненням відповідного віку.

Судом встановлено що ОСОБА_1 перебуває на обліку в УПФУ та отримувала пенсію за віком, призначену на загальних підставах, в період з 16 лютого 2009 року по 02 лютого 2012 року, а з 02 лютого 2012 року пенсію у звязку з втратою годувальника.

Згідно із ст. 1 Закону № 1058 пенсія це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообовязкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сімї у випадках, визначених цим Законом.

Ч. 1 ст. 9 Закону № 1058 передбачає, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів ПФУ в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не повязаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у звязку з втратою годувальника.

При цьому в ст. 10 Закону № 1058 зазначено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у звязку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

За приписами ч. 4 ст. 4 Закону № 2464, особи, зазначені у п. 4 ч. 1 цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообовязкового державного соціального страхування.

На підставі системного аналізу зазначених норм матеріального права зумовлює висновок, що положення ч. 4 ст. 4 Закону № 2464 не поширюються на осіб, які отримують пенсію у звязку з втратою годувальника.

Таким чином, особи, яким призначена пенсія у звязку із втратою годувальника, є платниками єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування за себе згідно з ч. 4 ст. 4 Закону № 2464.

Відповідні правові позиції висловлені Верховним Судом України у постановах від 04 листопада 2015 року по справі № 805/6279/14, від 26 травня 2015 року по справі № 21-228а15, від 21 квітня 2015 року по справі № 21-90а15.

Ст. 244-2 КАС України встановлено, що рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Судом встановлено, що до вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 30 червня 2015 року № Ф-11946-17 включена недоїмка у сумі 15 350,60 грн., яка виникла за період з лютого 2012 року по І квартал 2015 року включно, впродовж якого ОСОБА_1 була зареєстрована як фізична особа-підприємець, перебувала на спрощеній системі оподаткування та отримувала пенсію з втрати годувальника, тобто не належала до осіб, звільнених від сплати єдиного внеску на підставі ч. 4 ст. 4 Закону № 2464.

Таким чином, вимоги позивача про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 30 червня 2015 року № Ф-11946-17 не підлягають задоволенню.

З приводу посилання позивача на той факт, що всупереч вимогам чинного законодавства відповідачі впродовж тривалого часу вимог про сплату недоїмки не формували, що мало наслідком виникнення істотної суми боргу, суд зазначає наступне.

Обовязок позивача своєчасно і в повному обсязі сплачувати єдиний внесок передбачений Законом № 2464, а тому невиконання (неналежне виконання) органами державної влади їх обовязків не може слугувати підставою для звільнення позивача від сплати єдиного внеску.

Решта доводів та заперечень сторін висновку суду по суті позовних вимог не спростовують.

Правові наслідки для позивача має спірна вимога. Дій, які б мали самостійне правове значення для позивача і полягали у зобовязанні її сплатити недоїмку з єдиного внеску у сумі 15 350,60 грн. та потребували б оцінки суду відповідачі 1 і 2 не вчиняли, а тому позовні вимоги про визнання неправомірними дій відповідачів також не підлягають задоволенню.

Заслухавши пояснення позивача та представника відповідача 2, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні, беручи до уваги, що ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а достатність і взаємний звязок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у позові.

Відповідно до ст. 94 КАС України судові витрати присудженню не підлягають.

Керуючись Конституцією України, ст.ст. 2-15, 17-20, 69-72, 94, 98, 159-163, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, -

постановив:

1. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Горлівської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області, Управління Пенсійного фонду України в м. Дзержинську Донецької області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - Горлівська обєднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Донецькій області, про визнання дій неправомірними та скасування вимоги про сплату боргу відмовити повністю.

2. Постанова прийнята у нарадчій кімнаті, її вступна та резолютивна частина проголошені в судовому засіданні 11 грудня 2015 року.

3. Повний текст постанови виготовлений 16 грудня 2015 року.

4. Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд в порядку, визначеному ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

5. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч. 4 ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

6. Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Кравченко Т.О.