Постанова № 54949916, 30.11.2015, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2015 р. Справа № 804/15264/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий суддя ОСОБА_1, розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державного реєстратора прав на нерухоме майно реєстраційної служби Дніпродзержинського міського управління юстиції Дніпропетровської області ОСОБА_3 про скасування рішення та зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 (далі позивач) звернувся до суду з позовною заявою до Державного реєстратора прав на нерухоме майно реєстраційної служби Дніпродзержинського міського управління юстиції Дніпропетровської області ОСОБА_3 (далі , відповідач), в якій просить:

1.Скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно реєстраційної служби Дніпродзержинського міського управління юстиції Дніпропетровської області ОСОБА_3 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень № 21049878 від 30 квітня 2015 року.

2.Зобов'язати відповідача здійснити реєстрацію права власності, згідно рішення Дніпровського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 05 січня 2015 року по справі № 209/5709/14-ц, яке вступило в законну силу, про визнання за позивачем права власності на 1/2 частину однокімнатної квартири АДРЕСА_1.

В обгрунтування позовних вимог зазначено, що державним реєстратором прав на нерухоме майно реєстраційної служби Дніпродзержинського міського управління юстиції Дніпропетровської області ОСОБА_3, всупереч ч.2 ст.24 ЗУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"та п.28 Постанови КМУ від 17 жовтня 2013 р. № 868 Про затвердження Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, винесено безпідставне, протиправне рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень № 21049878 від 30 квітня 2015 року. Це рішення обмежує право позивача на володіння, користування, розпорядження своїм майном на власний розсуд (ст.319 ЦКУ).

Представник позивача просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, проти розгляду справи в письмовому провадженні не заперечував.

Представник відповідача надав заперечення на адміністративний позов, в якому зазначено, що дії відповідача є законними та відповідають чинному законодавству. У задоволенні позову просив відмовити.

Відповідно до ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін, в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

25 квітня 2015 року ОСОБА_2 звернувся до відповідача із заявою про державну реєстрацію права власності на підставі рішення Дніпровського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 05 січня 2015року по справі № 209/5709/14-ц, яке вступило в законну силу, про визнання за ОСОБА_2 права власності на 1/2 частину однокімнатної квартири АДРЕСА_1.

30 квітня 2015 року посадовою особою Державним реєстратором прав на нерухоме майно реєстраційної служби Дніпродзержинського міського управління юстиції Дніпропетровської області ОСОБА_3 винесено рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень № 21049878.

В своєму рішенні відповідач вказав, що розглянув заяву та подані документи та встановив, що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень зареєстровано обтяження - арешт нерухомого майна на вищевказану квартиру за № 8209587 від 24.12.2014 року.

В своєму рішенні відповідач посилається, як на підставу відмови в державній реєстрації права власності за ОСОБА_2, на ст.24 ЗУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"та Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою КМУ від 17.10.2013р. №868.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що Рішенням Дніпровського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровсьої області від 05 січня 2015 року по справі № 209/5709/14-ц позов ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя - задоволено. Постановлено здійснити поділ однокімнатної квартири АДРЕСА_2, житловою площею 14,9 кв.м., загальною площею 33, 5 кв.м, між ОСОБА_2 та ОСОБА_4. Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину однокімнатної квартири АДРЕСА_3, яка має житлову площу 14,9 кв.м, загальну площу 33,5 кв.м. Визнано за ОСОБА_4 право власності на 1/2 частину однокімнатної квартири АДРЕСА_3, яка має житлову площу 14,9 кв.м, загальну площу 33,5 кв.м.

При цьому, в порядку забезпечення позову Ухвалою Дніпровського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровсьої області від 02 грудня 2014 року по справі № 209/5709/14-ц забезпечено позов ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя, шляхом накладення арешту на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_4, право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_4, і до винесення рішення у справі заборонено будь-яким особам у будь-який спосіб вчиняти будь-які дії щодо квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_5.

Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначає правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень іспрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна.

П.1 ч.1 ст.4 вказаного Закону визначено, що обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам

в особі органів місцевого самоврядування, а саме:право власності на нерухоме майно.

Однією з підстав для державної реєстрації прав та їх обтяжень є рішення судів, що набрали законної сили (п.5 ч.1 ст.19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

При цьому, ст. 14 ЦПК визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами.

Стаття 15 зазначеного закону визначає порядок проведення державної реєстрації прав та їхобтяжень в такому порядку:

1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви;

2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень;

3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації;

4) внесення записів до Державного реєстру прав;

5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону;

6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Суд зазначає, що Рішення Дніпровського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровсьої області від 05 січня 2015 року по справі № 209/5709/14-ц набрало законної сили і є підставою для державної реєстрації права власності за ОСОБА_2 на 1/2 частину однокімнатної квартири АДРЕСА_3, яка має житлову площу 14,9 кв.м, загальну площу 33,5 кв.м.

В своєму рішенні відповідач посилається, як на підставу відмови в державній реєстрації права власності за позивачем, на ст.24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"та Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою КМУ від 17.10.2013р. №868.

Вказаною статею п.5 ч.1 ст. 24 визначено, що у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону.

Разом з тим, суд вважає дані посилання відповідача необґрунтованими, оскільки відчуженням є перехід прав власності від однієї особи до іншої,а позивач просить зареєструвати за ним право власності на нерухоме майно, що не відноситься до державної реєстрації прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна.

При цьому, суд наголошує, що арешт на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_4,був накладений Ухвалою Дніпровського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровсьої області від 02 грудня 2014 року по справі № 209/5709/14-ц в порядку забезпечення позову і діяв до винесення рішення у справі, про що зазначено в самій ухвалі суду.

У відповідності до ч.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процессуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Зважаючи на це, суд при задоволенні позову не вправі скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились обставини, що зумовили його застосування.

Згідно ч.4 ст 24 ст.24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" відмова в державній реєстрації прав та їх обтяжень з підстав, не передбачених цим Законом, заборонена.

З огляду на викладені вище обставини, суд приходить до висновку про необґрунтованість відмови у державній реєстрації права власності, згідно рішення Дніпровського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 05 січня 2015року по справі № 209/5709/14-ц, яке вступило в законну силу, про визнання за позивачем права власності на 1/2 частину однокімнатної квартири АДРЕСА_1.

У звязку з викладеним, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги ОСОБА_2 до Державного реєстратора прав на нерухоме майно реєстраційної служби Дніпродзержинського міського управління юстиції Дніпропетровської області ОСОБА_3 про скасування рішення та зобовязання вчинити дії.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_2 до Державного реєстратора прав на нерухоме майно реєстраційної служби Дніпродзержинського міського управління юстиції Дніпропетровської області ОСОБА_3 про скасування рішення та зобовязання вчинити дії - задовольнити.

Скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно реєстраційної служби Дніпродзержинського міського управління юстиції Дніпропетровської області ОСОБА_3 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень № 21049878 від 30 квітня 2015 року.

Зобов'язати державного реєстратора прав на нерухоме майно реєстраційної служби Дніпродзержинського міського управління юстиції Дніпропетровської області ОСОБА_3 здійснити реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на 1/2 частину однокімнатної квартири АДРЕСА_1 згідно рішення Дніпровського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 05 січня 2015 року по справі № 209/5709/14-ц.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Реєстраційної служби Дніпродзержинського міського управління юстиції Дніпропетровської області на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 560,28 грн. (пятсот шістдесят гривень 28 коп.).

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя ОСОБА_1