Рішення № 54949134, 08.12.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.12.2015Справа №910/26468/15

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Віктер Плюс» До Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 Простягнення 19 710,00 грн. Суддя Борисенко І.І.

Представники за первісним позовом:

Від позивача - Химченко Я.М., представник за довіреністю;

Від відповідача - не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 19 710,00 грн. суми заборгованості на оплату послуг по ремонту м'яких меблів.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що відповідно до укладеного між позивачем та відповідачем договору послуг у спрощений спосіб останньому було перераховано суму в розмірі 19 710,00 грн., проте відповідачем не виконано послуг з ремонту м'яких меблів.

Ухвали суду були надіслані за повідомленою суду адресою, яка є також адресою місцезнаходження відповідача, що зазначена у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців: 04086, АДРЕСА_1.

Проте, за зазначеною адресою відповідача не було розшукано, а тому конверт з вказаною ухвалою суду було повернуто назад до суду, із відповідною відміткою про це органу поштового зв'язку (за закінченням встановленого строку зберігання).

Відповідно до ст. 64 ГПК України судом вчинені дії для належного повідомлення відповідача про розгляд справи.

Отже, за встановлених обставин справи, відповідач належним чином був повідомлений про дату, час та місце судових засідань.

Враховуючи, встановлений ч. 1 ст. 69 ГПК України строк вирішення спору та зважаючи на те, що ухвалою суду від 10.11.2015р. відповідно до ч. 3 ст. 69 ГПК України господарський суд вже продовжував строк розгляду справи, не знайшовши підстав для відкладення розгляду справи, суд відповідно до статті 75 ГПК України здійснює її розгляд за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 виставив Позивачу рахунок-фактура №22/04 від 22.04.2015р. на оплату послуг по ремонту м'яких меблів в розмірі 19 710,00 грн.

Позивачем на підставі виставленого рахунку-фактура №22/04 від 22.04.2015р. платіжним дорученням №2007 від 26.05.2015р. було перераховано на користь Відповідача грошові кошти у розмірі 19 710,00 грн. (з них - 9 855,00 грн. за ремонт дивану та 9 855,00 грн. - за ремонт 2 (двох) крісел), що також підтверджується випискою з банку за 26.05.2015р., яка додана до матеріалів справи.

Отже, суду доведено факт здійснення Позивачем оплати послуг на підставі виставленого рахунку-фактура №22/04 від 22.04.2015р. в сумі 19 710,00 грн.

Проте, Відповідач порушуючи умови вищезазначеної досягнутої домовленості, не виконав послуг по ремонту м'яких меблів. Зворотного відповідачем не доведено, а матеріали справи не містять.

Позивачем було направлено Відповідачу вимогу за вих. №327 від 28.07.2015р. про виконання послуг по ремонту м'яких меблів в строк до 05.08.2015 року. Вказана вимога була направлена Позивачем 31.07.2015р., про що свідчить фіскальний чек №6642 від 31.07.2015р. про надання послуг поштового зв'язку.

Відповідачем відповіді на вказану вимогу не надано, послуги по ремонту м'яких меблів не виконано.

01.09.2015р. Позивачем повторно було направлено Відповідачу дві вимоги про повернення перерахованих коштів за послуги по ремонту м'яких меблів в строк до 10.09.2015р., про що свідчать фіскальні чеки про надання послуг поштового зв'язку від 01.09.2015р. №3549 та №3550, а також опис вкладення у цінний лист.

Відповідачем відповіді на вказану вимогу не надано, кошти не повернуто.

За таких обставин позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 1 Господарського кодексу України цей Кодекс визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

Статтею 4 ГК України передбачено, що не є предметом регулювання цього Кодексу, зокрема, майнові та особисті немайнові відносини, що регулюються Цивільним кодексом України (частина 1). Проте, частиною 2 цієї статті передбачено, що особливості регулювання майнових відносин суб'єктів господарювання визначаються цим Кодексом.

Вказані положення кореспондуються з частиною 1 статті 175 ГК України, згідно з якою майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 2 ст. 205 ЦК України правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Враховуючи зазначене, судом встановлено, що між сторонами укладено договір надання послуг у спрощений спосіб, що не суперечить вимогам ст. 181 ГК України.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (частина 1). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2). Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань (частина 7).

Згідно з ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ст. 906 ЦК України збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як встановлено судом позивач 01.09.2015р. направив відповідачу претензію №327 від 28.07.2015р., отже відповідач повинен був виконати послугу по ремонту м'яких меблів в строк до 08.08.2015р.

Проте, свого обов'язку з надання послуг Відповідач не виконав.

Статтею 525 ЦК України не передбачає права сторони на односторонню відмову від виконання зобов'язань, а згідно ст.526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 527 ЦК України встановлено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання.

Згідно зі ст. 615 ЦК України у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання. Внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов'язання або воно припиняється.

Судом встановлено, що Позивачем 01.09.2015р. направлена вимога щодо повернення сплачених коштів за послуги по ремонту м'яких меблів, що підтверджується описом вкладення у цінний лист та чеком на підтвердження факту надання поштових послуг.

Таким чином, відповідач повинен був повернути суму попередньої оплати в строк встановлений приписами частини 2 статті 530 ЦК України, тобто в строк до 08.09.2015р.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Проте, Відповідач, як у встановлений приписами частини 2 статті 530 ЦК України строк, так і на дату судового розгляду, свого зобов'язання щодо повернення суми в розмірі 19 710,00 грн. не виконав.

Отже, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (04086, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Віктер Плюс» (04210, м. Київ, проспект Героїв Сталінграда, буд. 2-Г, корпус 1, ідентифікаційний код 32246694) 19 710 (дев'ятнадцять тисяч сімсот десять) грн. суми боргу та 1 218 (одну тисячу двісті вісімнадцять) грн. судового збору.

Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 22.12.2015р.

Суддя І.І. Борисенко