Ухвала суду № 54945534, 29.12.2015, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження №22ц/790/8681/15 Головуючий1 інстанції ОСОБА_1

Справа №645/8031/14-ц Доповідач Кіпенко І.С.

Категорія: договірні

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 грудня 2015 р. Судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого Кіпенка І.С.,

суддів Шаповал Н.М., Пшенічної Л.В.,

за участі секретаря Таран В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 17 листопада 2015 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу недійсним,

в с т а н о в и л а :

22 вересня 2014 р. ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, в якому після уточнень просив суд визнати недійсним договір купівлі-продажу житлового будинку з надвірними будівлями за адресою: м. Харків, вул. Родникова 94, укладений між сторонами 22.09.2011року, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_4, та застосувати наслідки недійсності правочину.

В обґрунтування позову посилався на те, що 24.12.2010 року він уклав договір позики із ОСОБА_5, та отримав у позику 20640 доларів США на строк до 24.12.2014 року.

У серпні 2011 року ОСОБА_5 передчасно став вимагати від нього повернення залишку боргу за договором позики, щоб уникнути звернення стягнення на предмет іпотеки - житловий будинок з надвірними будівлями за адресою: м. Харків, вул. Родникова 94, він почав шукати можливість перепозичити гроші.

Згодом позивач познайомився із ОСОБА_6, який погодився надати йому позику строком на один рік, за умови, що замість договору позики і договору іпотеки, ОСОБА_2 із дружиною ОСОБА_6 - ОСОБА_3 укладе договір купівлі-продажу спірного житлового будинку, а після повернення грошей ОСОБА_6 обіцяв переоформити будинок на ім'я позивача.

Позивач вказував, що знаходився у скрутному становищі, йому вкрай були потрібні гроші для повернення боргу ОСОБА_5 для уникнення звернення стягнення на предмет іпотеки, він не підозрював, що ОСОБА_6 обманює його і погодився на цю угоду на вкрай невигідних умовах за ціною в кілька разів дешевше реальної вартості будинку. Наміру продавати будинок він не мав.

У зв'язку з цим вказаний договір купівлі-продажу спірного житлового будинку, є удаваною угодою з правовими наслідками удаваного правочину, відповідно до ст. 235 ЦК України.

В судовому засіданні першої інстанції позивач та його представник позов підтримали посилаючись на обставини зазначені в позові, представник відповідачки та представник третьої особи проти задоволення позову заперечували.

Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 17 листопада 2015 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

ОСОБА_2 рішення суду оскаржив в апеляційному порядку. Посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права та просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення яким задовольнити позовні вимоги.

Інші особи, що брали участь у справі рішення суду не оскаржили.

Відповідно до ч.2 ст. 305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Як вбачається з матеріалів справи сторони належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи (а.с.209). Проте, в судове засідання сторони не зявились.

Неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи являється їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, тому не може бути перешкодою для розгляду судом апеляційної інстанції питання по суті.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції судова колегія вважає, що вона задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відхиляє скаргу, якщо встановить, що суд першої інстанції постановив рішення з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що позивач не довів обставин з якими закон повязує визнання договору купівлі-продажу недійсним.

Судова колегія погоджується з висновками суду, оскільки вони відповідають зібраним у справі доказам, яким судом дана належна оцінка, правильно визначена юридична природа правовідносин, що виникли і закон, який їх регулює.

Доводи апеляційної скарги про невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального права, - безпідставні.

Судовим розглядом встановлено, що згідно договору купівлі-продажу житлового будинку від 22 вересня 2011 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_4, зареєстрованого в реєстрі за № 3269, ОСОБА_2 (Продавець) передав, а ОСОБА_3 (Покупець) прийняла у власність житловий будинок з надвірними будівлями за адресою: м. Харків, вул. Родникова 94. Відповідно до п.4 вказаного договору, продаж вчинено сторонами за суму еквівалентну 26 000 доларів США, що в національній валюті за офіційним курсом НБУ на день укладення цього договору становить 207 220 гривні, які Покупець повністю сплатив Продавцю ще до підписання та нотаріального посвідчення цього договору.

Згідно частини 1 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) даних вимог, тягне за собою недійсність правочину на підставі ч.1 ст.215 ЦК України.

Пленум Верховного Суду України у п.2 Постанови «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними» №3 від 28.04.78р. із змінами, звертає увагу суду, що угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. Тому в кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

Звертаючись до суду з вимогою про визнання договору купівлі-продажу житлового будинку недійсним ОСОБА_2 посилався на вчинення правочину під впливом обману, тяжкої обставини, а за змістом пояснень, - на удаваність правочину, оскільки мав намір позики грошей та не мав наміру продажу будинку. Однак належних та допустимих доказів наявності обставин, які відповідно до ст. 230, 233, 235 ЦК України є підставою для визнання договору недійсним, позивач не надав.

Відповідно до ст. 235 ЦК удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Закон не передбачає недійсність удаваного правочину, а лише пропонує застосовувати до відносин сторін норми, що регулюють той правочин, який сторони дійсно мали на увазі.

Відповідно до ст. 212 ЦПК суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частиною 3 ст. 10 ЦПК передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених законом.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 10, частин 1, 4 ст. 60 ЦПК кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

ОСОБА_2 не надано належних доказів на підтвердження доводів, що вказаний договір купівлі-продажу є недійсним.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з відсутності правових підстав для його задоволення.

Такий висновок є обґрунтованим, оскільки суд дійшов його на підставі повно і всебічно зясованих обставин справи та наявних в ній доказів, яким дана відповідна оцінка.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Правильно встановивши юридичну природу виниклих правовідносин, суд застосував закон, який їх регулює.

Суд дав належну оцінку всім наявним у справі доказам, та навів у рішенні мотиви спростування кожного з доводів, які наводилися.

Оскільки судове рішення ухвалене з додержанням вимог матеріального і процесуального права, а наведені в апеляційній скарзі доводи не відносяться до тих підстав, з якими процесуальне законодавство пов'язує можливість прийняття рішення відносно скасування чи зміни оскаржуємого судового рішення і висновків суду першої інстанції не спростовують, в її задоволенні належить відмовити на підставі ст.308 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 305, 307, 308, 313-315, 317, 319, 322, 324, 325 ЦПК України, судова колегія,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 17 листопада 2015 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: Кіпенко І.С.,

Судді: ПшенічнаЛ.В.,

ОСОБА_7