Постанова № 54944115, 12.01.2016, Дубенський міськрайонний суд Рівненської області

Справа № 559/3137/15-а

№ 2-а/559/18/2016

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2016 року Суддя Дубенського міськрайонного суду Рівненської області Ходак С.К., розглянувши у порядку скороченого провадження в м. Дубно справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Дубенському районі Рівненської області про визнання дій неправомірними та зобовязання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

В обгрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що Постановою Верховної Ради України від 12.11.2015р. відповідно до п.9 ч.5 ст.126 Конституції України його звільнено з посади судді Дубенського міськрайонного суду Рівненської області в зв»язку з подачею заяви про відставку. 24 листопада 2015 року наказом №54-К по Дубенському міськрайонному суду відраховано зі штату суду з посади судді 26 листопада 2015 року в зв»язку з поданням заяви про відставку. Відповідно до довідки від 26.11.2015р. стаж роботи, що дає право на доплату за вислугу років станом на 26.11.2015р. становить 35 років 6 місяців 4 дні.

27 листопада 2015 року звернувся в УПФ України в Дубенському районі Рівненської області із заявою, відповідно до якої просив виплачувати щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 90 відсотків заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання, як судді, який на час виходу у відставку мав суддівський стаж більше 35 років (мною долучені до заяви відповідні документи).

07 грудня 2015 року за вихідним номером 46/06-12-Т отримана відповідь у відмові підстав для призначення та виплати довічного грошового утримання. Вважає такі дії УПФ в Дубенському районі Рівненської області неправомірними, виходячи із слідуючого.

Працював на посаді судді з 1982 року. Відповідно до ст.43 Закону України «Про статус суддів» №2862-Х11 від 15 грудня 1992 року передбачалось, що кожен суддя за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років мав право на відставку, тобто на звільнення його від виконання обов»язків за власним бажанням. Зокрема, ч.4 ст.43 вказаного Закону судді, який вийшов у відставку, який має стаж роботи на посаді судді не менше 20 років виплачується за його вибором пенсія або звільнене від сплати податку щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді. За кожний повний рік роботи понад 20 років на посаді судді розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на 2 відсотки заробітку, але не більше ніж до 90 відсотків заробітку судді без обмеження граничного розміру щомісячного, довічного грошового утримання.

Такий же підхід зберігався у Законі України «Про судоустрій і статус суддів» №2453- VI ст.138 ч.З.

Частиною першою ст.126 Конституції України передбачено, що незалежність і недоторканність суддів гарантується Конституцією України. Зазначений конституційний принцип знайшов відображення в положеннях Закону №2453-Vl у редакції Закону № 192- VI11.Так, у пунктах 8, 11 частини четвертої статті 48 цього Закону зазначено, що незалежність судді, у тому числі, забезпечується належним матеріальним та соціальним забезпеченням судді та правом судді на відставку. Крім того, згідно із частиною 6 статті 48 Закону України №2453-Vl у редакції Закону № 192- V111 зазначено, що при прийнятті нових законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України гарантій незалежності судді.

З 01 квітня 2015 року набрав чинності ОСОБА_2 України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015р. №213. Відповідно до пункту 5 прикінцевих положень цього Закону, у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії (щомісячне довічне грошове утримання) призначаються відповідно до Законів України, в тому числі «Про судоустрій та статус суддів». Його позбавлено право на отримання довічного грошового утримання, що суперечить Конституції України, оскільки довічне грошове утримання суддів є однією з гарантій їх незалежності, які не можуть бути звужені чи скасовані під час прийняття нових законів та внесення змін до чинних, що було предметом розгляду Конституційного Суду України (зокрема, рішення Конституційного Суду України від 3 червня 2013 року №3-рп/2013, від 22 травня 2008 року №10-рп/2008, від 11 жовтня 2005 року № 8- рп/2005). Рішення Конституційного Суду України є обов»язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені.

Управління Пенсійного фонду України в Дубенському районі відмовляючи в призначенні та виплаті щомісячного довічного грошового утримання протиправно, всупереч Конституції України, Законів України позбавило його права на отримання такого утримання.

Управління Пенсійного фонду України в Дубенському районі позов не визнало. В своїх запереченнях посилається на те, що Постановою Верховної Ради України від 12.11.2015р. відповідно до п.9 ч.5 ст.126 Конституції України ОСОБА_1 звільнено з посади судді Дубенського міськрайонного суду.

ОСОБА_1 27.11.2015 року звернувся до управління Пенсійного фонду України в Дубенському районі із заявою про виплату щомісячного довічного грошового утримання в розмірі 90 відсотків заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання, як судді, який на час виходу у відставку мав суддівський стаж більше 35 років.

Постановою Верховної Ради України "Про порядок введення в дію Закону України "Про статус суддів" № 2863-ХІІ від 15.12.1992 р. (далі Постанова ВРУ № 2863-ХІІ) передбачалося, що в разі зміни заробітної плати суддів розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці обчислюється виходячи з нового розміру заробітної плати судді, який працює на відповідній посаді (абзац третій пункту 1).

Пунктом 63 розділу II Закону № 107-VI абзац третій пункту 1 Постанови Верховної Ради України № 2863-ХІІ виключено.

Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 січня 2008 року №3-1, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 12.03.2008 р. за № 200/14891, затверджено Порядок подання документів для призначення і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України.

Відповідно до частини 5 роділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про заходи щодо забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 визначено, що виплата щомісячного довічного утримання, призначеного відповідно до цієї статті, в період роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії в порядку та на умовах, передбачених цим Законом, законами України "Про державну службу","Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", виплачується в розмірі, обчисленому відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а після звільнення з таких посад - у розмірі, обчисленому відповідно до цього Закону. Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність".

Довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду за рахунок коштів державного бюджету.

На підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року №213-VIII, що набрав чинності з 01.04.2015 року відповідно до пункту 5 розділу III Прикінцевих положень вищезазначеного Закону встановленого у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", "Про статус народного депутата України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про судову експертизу", "Про Національний банк України", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про дипломатичну службу", Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника- консультанта народного депутата України.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач стверджує, що ОСОБА_2 України від 02 березня 2015 року "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 № 213-УІІІ обмежує його права на отримання пенсії в порівнянні з іншими категоріями громадян, а тому суперечить ст. 22 Конституції України.

Чинність Закону в часі регламентується нормами ст. 152 Конституції України, а саме: «Закони та інші правові акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність».

Частина 1 ст. 8 основного Закону передбачає, що Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Ст. 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У рішенні Конституційного суду України від 25.01.2012 року №3-рп/2012, вказано, що в аспекті конституційного подання положення частини другої статті 95, частини другої статті 124, частини першої статті 129 Конституції України, пункту 5 частини першої статті 4 Бюджетного кодексу України та пункту 2 частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України в системному зв'язку з положеннями статті 6, частини другої статті 19, частини першої статті 117 Конституції України треба розуміти так, що суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються, зокрема, принципом законності. Цей принцип передбачає застосування судами законів України, а також нормативно- правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, в тому числі нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, виданих у межах його компетенції, на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України.

Таким чином, прийнятий Верховною ОСОБА_2 України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року №213-УІІІ є чинним, неконституційним не визнавався, а тому в аспекті положень ст.19 Конституції України є обов'язковим для врахування управлінням Пенсійного фонду України в Дубенському районі з метою реалізації наданих державою повноважень в частині виплати щомісячного довічного грошового утримання.

Вирішення питання щодо не відповідності закону Конституції України належить до компетенції Конституційного Суду України, а тому підлягають до застосування всіма юридичними та фізичними особами, враховуючи, що вони прийняті пізніше, ніж законодавство, за яким призначалась пенсія позивачеві.

У рішенні від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 Конституційний Суд України зазначив, що розміри соціальних виплат залежать від соціально-економічних можливостей держави.

Конституційний Суд України у рішенні від 25 січня 2012 року № Зрп/2012 зробив висновок, що соціальний захист державою осіб, які мають право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, охоплює комплекс заходів, які здійснює держава в межах її соціально-економічних можливостей.

Конституційний Суд України зазначив, що передбачені законами соціально - економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави.

Такий принцип закладений, зокрема, в Загальній декларації прав людини 1948 року, згідно з якою кожна людина, як член суспільства, має право на соціальне забезпечення та на здійснення необхідних для підтримання її гідності та для вільного розвитку її особистості прав у економічній, соціальній і культурній галузях за допомогою національних зусиль і міжнародного співробітництва та відповідно до структури і ресурсів кожної держави (стаття 22). Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права 1966 року встановлює загальний обов'язок держав забезпечити здійснення прав, що передбачені цим пактом, у максимальних межах наявних ресурсів (пункт 1 статті 2).

Європейський суд з прав людини у рішенні від 09 жовтня 1979 року у справі Ейрі проти Ірландії також констатував, що здійснення соціально - економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні цього суду у справі Кйартан Асмундсон проти Ісландії від 12 жовтня 2004 року.

Суд ознайомившись з доводами сторін та дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення із наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 працював на посаді судді з 1982 року (а.с.6-9).

Постановою Верховної Ради України від 12.11.2015р. відповідно до п.9 ч.5 ст.126 Конституції України ОСОБА_1 звільнено з посади судді Дубенського міськрайонного суду Рівненської області в зв»язку з подачею заяви про відставку (а.с.4-5).

24 листопада 2015 року наказом №54-К по Дубенському міськрайонному суду ОСОБА_1 відраховано зі штату суду з посади судді 26 листопада 2015 року в зв»язку з поданням заяви про відставку (а.с.17).

Відповідно до довідки від 26.11.2015р. стаж роботи ОСОБА_1, що дає право на доплату за вислугу років станом на 26.11.2015р. становить 35 років 6 місяців 4 дні (а.с.18).

27 листопада 2015 року ОСОБА_1 звернувся в УПФ України в Дубенському районі Рівненської області із заявою, відповідно до якої просив виплачувати щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 90 відсотків заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання, як судді, який на час виходу у відставку мав суддівський стаж більше 35 років (а.с.16).

07 грудня 2015 року за вихідним номером 46/06-12-Т ОСОБА_1отримана відповідь у відмові підстав для призначення та виплати довічного грошового утримання (а.с.20).

Відповідно до ст.1 Конституції України: Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава.

В ст.3 Конституції України передбачено, що людина, її життя і здоров»я визнаються найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність.Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов»язком держави.

Відповідно до ч.1 ст.8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Складовою верховенства права є принцип правової визначеності, основу якого утворює ідея передбачуваності очікування суб»єктом відносин визначених правових наслідків (правового результату) своєї поведінки, яка відповідає наявним у суспільстві нормативним приписам.

Згідно ст.22 Конституції України передбачено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до ст.43 Закону України «Про статус суддів» №2862-Х11 від 15 грудня 1992 року передбачалось, що кожен суддя за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років мав право на відставку, тобто на звільнення його від виконання обов»язків за власним бажанням. Зокрема, ч.4 ст.43 вказаного Закону судді, який вийшов у відставку, який має стаж роботи на посаді судді не менше 20 років виплачується за його вибором пенсія або звільнене від сплати податку щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді. За кожний повний рік роботи понад 20 років на посаді судді розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на 2 відсотки заробітку, але не більше ніж до 90 відсотків заробітку судді без обмеження граничного розміру щомісячного, довічного грошового утримання.

Такий же підхід зберігався у Законі України «Про судоустрій і статус суддів» №2453- VI ч.3 ст.138 .

Частиною першою ст.126 Конституції України передбачено, що незалежність і недоторканність суддів гарантується Конституцією України. Зазначений конституційний принцип знайшов відображення в положеннях Закону №2453-Vl у редакції Закону № 192- VI11.Так, у пунктах 8, 11 частини четвертої статті 48 цього Закону зазначено, що незалежність судді, у тому числі, забезпечується належним матеріальним та соціальним забезпеченням судді та правом судді на відставку. Крім того, згідно із частиною 6 статті 48 Закону України №2453-Vl у редакції Закону № 192- V111 зазначено, що при прийнятті нових законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України гарантій незалежності судді.

З 01 квітня 2015 року набрав чинності ОСОБА_2 України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015р. №213. Відповідно до пункту 5 прикінцевих положень цього Закону, у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії (щомісячне довічне грошове утримання) призначаються відповідно до Законів України, в тому числі «Про судоустрій та статус суддів». Позивача позбавлено право на отримання довічного грошового утримання, що суперечить Конституції України, оскільки довічне грошове утримання суддів є однією з гарантій їх незалежності, які не можуть бути звужені чи скасовані під час прийняття нових законів та внесення змін до чинних, що було предметом розгляду Конституційного Суду України (зокрема, рішення Конституційного Суду України від 3 червня 2013 року №3-рп/2013, від 22 травня 2008 року №10-рп/2008, від 11 жовтня 2005 року № 8- рп/2005). Рішення Конституційного Суду України є обов»язковими до виконання на території України , остаточними і не можуть бути оскаржені.

Управління Пенсійного фонду України в Дубенському районі відмовляючи в призначенні та виплаті щомісячного довічного грошового утримання протиправно, всупереч Конституції України, Законів України позбавило права позивача на отримання такого утримання.

Керуючись: ст.ст. 3,7-12,99,100,159-163, 183-2 КАС України, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Дубенському районі Рівненської області про визнання дій неправомірними та зобов»язання вчинити певні дії - задоволити.

Визнати протиправною відмову Управління Пенсійного фонду України в Дубенському районі Рівненської області від 07 грудня 2015 року у призначенні та виплаті ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Зобов»язати Управління Пенсійного фонду України в Дубенському районі Рівненської області призначити та виплачувати ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1, щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 90 відсотків заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання, як судді, який на час виходу у відставку мав стаж роботи судді більше 35 років, з 27 листопада 2015 року.

Постанова за результатами скороченого провадження може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку через Дубенський міськрайонний суд протягом 10-ти днів з моменту отримання її копії.

Копія постанови не пізніше наступного дня надсилається сторонам рекомендованим листом із повідомленням.

Суддя: