Постанова № 54940632, 22.12.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

22 грудня 2015 рокусправа № 804/8986/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді:Добродняк І.Ю

суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання:Царьова Н.П.

за участю представників:

позивача:- не зявився

відповідача:- ОСОБА_1 дов від 13.10.2015

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ОСОБА_2 і К»

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2015 року

у справі № 804/8986/15

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ОСОБА_2 і К»

до ОСОБА_3 обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області

про визнання протиправним та скасування наказу, визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ОСОБА_2 і К» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_3 обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, в якому просило:

-визнати протиправним та скасувати наказ ОСОБА_3 ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області №246 від 11.06.2015;

-визнати протиправними дії ОСОБА_3 ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області щодо проведення фактичної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий ОСОБА_2 «ОСОБА_2 і К», за результатами якої був складений Акт №137/04/08/2100/37066161 від 16.06.2015 «Про результати фактичної перевірки з питань додержання субєктами господарювання вимог, встановлених законодавством України».

-визнати протиправним та скасувати рішення ОСОБА_3 ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області про застосування фінансових санкцій №000006/04-08-21/37066161 від 23.06.2015.

Позовні вимоги обґрунтовані, що фактична перевірка щодо дотримання вимог Закону України «Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного, плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» проведена за відсутності правових на те підстав, оскільки товариство здійснює неліцензійну діяльність і придбана продукція - компонент моторного палива альтернативний - належить до групи 38 УКТЗЕД, та не є об'єктом оподаткування акцизним податком, тому застосування фінансових санкцій на підставі рішення № 000006/04-08-21/3706616І від 23.06.2015 є протиправним та підлягає скасуванню.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.10.2015 у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Постанову суду мотивовано тим, що у відповідача існували всі підстави для винесення спірного наказу, а зроблені податковим органом під час фактичної перевірки висновки щодо віднесення товару до товарної позиції 2207 згідно з УКТЗЕД є обґрунтованими, тому відповідачем правомірно застосовано до товариства фінансові санкції в розмірі 843371,17 грн. за зберігання спирту у місцях зберігання, не внесених до Єдиного державного реєстру місць зберігання, на підставі рішення про застосування фінансових санкцій №000006/04-08-21/37066161 від 23.06.2015.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Позивач зазначає, що товар (компонент моторного палива альтернативний, КМПА) не є підакцизним товаром, а тому у позивача відсутні підстави для внесення складу, де зберігається придбаний товариством КМПА, до ЄДР місць зберігання спирту, що свідчить про відсутність порушення позивачем приписів чинного законодавства і, відповідно, про відсутність підстав для застосування штрафних санкцій до ТОВ «ТД «ОСОБА_2 і К». Крім того, позивач вважає, що суд першої інстанції не взяв до уваги те, що підставами для проведення фактичної перевірки були вищеописані наказ № 246 від 11.06.2015 та лист Департаменту адміністрування митних платежів та митно-тарифного регулювання Управління класифікації товарів ДФС України від 17.03.2015 № 541/99-99-25-04-03-18, однак, з аналізу підстав призначення фактичних перевірок, визначених п.80.2 ст.80 ПК України, вбачається, що ані наказ ДФС України, яким визначається необхідність проведення фактичної перевірки, ані лист про віднесення певних товарів до тієї чи іншої товарної позиції, не є підставами для призначення фактичної перевірки. Таким чином, податковим органом за відсутності жодних підстав на проведення перевірки і при наявності всіх документів, підтверджуючих здійснення товариством неліцензійної діяльності, складений акт перевірки, в якому встановлено надумані порушення позивачем вимог законодавства з торгівлі спиртом, маючи за мету незаконне нарахування штрафних санкцій у великому розмірі і порушення кримінальної справи відносно посадових осіб товариства.

Представник позивача в судове засідання не зявився, про час і місце судового засідання позивач повідомлений судом належним чином.

Відповідач проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважає оскаржувану постанову суду першої інстанції обґрунтованою та правомірною, зазначає, що у Торгово-промислової палати України та Науково-дослідних інститутів судових експертиз відсутня компетенція щодо прийняття загальнообов'язкових рішень про присвоєння певному товару коду згідно з УКТ ЗЕД, при цьому згідно з ч.7 ст.69 Митного кодексу України рішення органів доходів і зборів щодо класифікації товарів для митних цілей є обов'язковими. Таким чином, з огляду на лист Департаменту адміністрування платежів та митно-тарифного регулювання Управління класифікації товарів ДФС України від 17.03.2015 № 541/99-99-25-04-03-18, є правомірними висновки перевірки про те, що КМПА, який використовується в якості компоненту палива з концентрацією спирту більш ніж 98 %, класифікується у 22 групі.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, внаслідок наступного.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, за даними, доведеними листом ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 28.04.2015 №6039/7/04-36-21-01-22, а також за даними Єдиного реєстру податкових накладних зясовано, що ТОВ «Торговий «ОСОБА_2 і К» (код за ЄДРПОУ 37066161) придбавав у ТОВ «Південна біопаливна компанія» (код за ЄДРПОУ 37354036) КМПА.

Для відпрацювання зазначеної інформації на адресу позивача ОСОБА_3 ОДШ направлений лист від 29.04.2015 №7785/10/04-08-15-02-22 щодо мети використання придбаного КМПА.

Листом №2105-01 від 21.05.15 позивач повідомив, що Компонент моторного палива альтернативного придбаний підприємством для його подальшої реалізації, зберігається в орендованих складських приміщеннях ТОВ «Торговий ОСОБА_2 «ОСОБА_2 і К».

Керівником ОСОБА_3 ОДПІ винесено наказ № 246 від 11.06.2015, яким, з посиланням на п.п.80.2.5 п.80.2 ст.80 ПК України, призначено проведення фактичної перевірки ТОВ «ТД «ОСОБА_2 і К» з питань використання «Компонента моторного палива альтернативного», а саме: підтвердження фактів виробництва з їх використанням або їх подальшої реалізації, дотримання вимог чинного законодавства щодо обігу та зберігання; внесення місця зберігання КМПА до ЄДР місць зберігання спирту та наявності відповідної ліцензії за умови подальшої реалізації КМПА (а. с.11).

На підставі даного наказу ОСОБА_3 ОДПІ проведено фактичну перевірку ТОВ «ТД «ОСОБА_2 і К» з питань додержання субєктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, за результатами якої складено акт від 16.06.2015 №137/04/08/2100/37066161 (а. с.8-10).

Вказаною перевіркою зафіксовано, що товариство зберігає КМПА в орендованих за договором оренди від 01.08.14 № 0108-01 складських приміщеннях за адресою: м.Новомосковськ, вул.Північна, 4В, в кількості 57 826 кг., вартість якого становить 843371,17 грн., придбаного на підставі договору з ТОВ «Південна біопаливна компанія» №013 від 18.02.2015 (а. с.23-38). При цьому факт реалізації КМПА Товариством відсутній.

Згідно наданих посвідчень про якість придбаного КМПА № 97 від 20.02.15 та № 105 від 25.02.2015 та обємна частка спирту етилового - не менше 98,5% (а. с.96, 97).

Відповідно до УКТЗЕД спирт етиловий, неденатурований, з концентрацією спирту 80об% або більше, спирт етиловий та інші спиртові дистиляти та спиртні напої, одержані шляхом перегонки, денатуровані, будь-якої концентрації, включаються до товарної позиції 2207.

КМПА (ТУ У 24.6-30219014-009:2007) класифікується у товарній позиції 2207 згідно з УКТЗЕД, в звязку з чим Товариством порушено ст.1 та ст.2 Закону України «Про державне регулювання виробництва і торгівлі спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», а саме: зберігання КМПА без внесення до ЄДР місць зберігання спирту.

23.06.2015 на підставі даного акту перевірки ОСОБА_3 ОДПІ винесено рішення про застосування фінансових санкцій № 000006/04-08-21/37066161, яким до товариства у відповідності до ч.2 ст.17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» застосовані фінансові санкції у вигляді штрафу у розмірі 843371,17 грн. (а. с.12).

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, апеляційний суд не погоджується з судом першої інстанції про правомірність оскаржуваного рішення про застосування фінансових санкцій, вважає за необхідне зазначити наступне.

За приписами ч.1 ст.195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Позивач наполягає на відсутності у відповідача законних підстав для проведення перевірки, оскільки ані наказ № 246 від 11.06.2015, ані лист Департаменту адміністрування платежів та митно-тарифного регулювання Управління класифікації товарів ДФС України від 17.03.2015 № 541/99-99-25-04-03-18, яким визначається віднесення певних товарів до тієї чи іншої товарної позиції, не є підставами для призначення фактичної перевірки, наведених у п.80.2 ст.80 ПК України.

Згідно п.75.1 ст.75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) (п.п.75.1.3 п.75.1 ст.75 ПК України).

Відповідно до п.80.1 ст.80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Згідно п.п.80.2.5 п.80.2 ст.80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких обставин:

у разі отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, нафтопродуктів, палива моторного альтернативного, скрапленого газу.

Як вбачається зі спірного наказу № 246 від 11.06.2015, його винесено на підставі п.п.80.2.5 п.80.2 ст.80 ПК України.

При цьому колегія суддів звертає увагу, що як зі спірного наказу про призначення фактичної перевірки, так і з інших матеріалів справи не вбачається отримання податковим органом інформації «про порушення вимог законодавства» платником податків - ТОВ «ТД «ОСОБА_2 і К».

Стаття 81 ПК України визначає умови та порядок допуску посадових осіб контролюючих органів до проведення документальних виїзних та фактичних перевірок.

Так, у п.81.1 ст.81 ПК України встановлено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу;

копії наказу про проведення перевірки;

Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється.

При пред'явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.

Згідно п.81.2 ст.81 ПК України у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки складається акт, який засвідчує факт відмови.

Докази недотримання відповідачем вказаних правових норм в матеріалах справи відсутні.

Не заперечуючи проти факту допуску посадових осіб контролюючого органу до перевірки і проведення перевірки, позивач наполягає на відсутності саме законних підстав для проведення такої перевірки.

Проте, з огляду на вказане, приймаючи до уваги, що посадові особи відповідача були допущені до перевірки, фактично наказ відповідача № 246 від 11.06.2015 реалізований, його дію вичерпано, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення позову в частині визнання протиправним та скасування наказу ОСОБА_3 ОДПІ № 246 від 11.06.2015 про призначення фактичної перевірки ТОВ «ТД «ОСОБА_2 і К».

Також колегія суддів не вбачає підстав для задоволення позовної вимоги про визнання протиправними дій відповідача щодо проведення фактичної перевірки ТОВ «ТД «ОСОБА_2 і К», за результатами якої складений акт від 16.06.2015.

Така вимога обґрунтована виключно неправомірністю висновків, викладених відповідачем у вказаному акті.

Відповідно до ст.86 ПК України результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності).

Таким чином, вчиняючи дії по викладенню висновків в акті перевірки від 16.06.2015, відповідач виконував функції, визначені для органів ДФС чинним законодавством.

Крім того, відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Водночас, п.8 ч.1 ст.3 КАС України зазначено, що позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.

Отже, до адміністративних судів можуть бути оскаржені рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушуються, створено або створюють перешкоди для реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.

При цьому, задоволеними можуть бути лише ті вимоги, які відновлюють охоронювані законом права, свободи та інтереси позивача.

Суд зазначає, що у вказаних правовідносинах, самі по собі дії відповідача по складанню акту та викладенні у ньому певних висновків не породжують для позивача жодних прав та обов'язків; ці дії є їх обов'язком, який визначений вищевказаними нормами законодавства.

Юридичні ж наслідки для позивача у даному випадку створює рішення про застосування фінансових санкцій № 000006/04-08-21/37066161 від 23.06.2015, законність якого також є предметом даного спору.

Стосовно позовної вимоги про визнання протиправним та скасування рішення ОСОБА_3 ОДПІ про застосування фінансових санкцій № 000006/04-08-21/37066161 від 23.06.2015 колегія суддів зазначає наступне.

Означеним рішенням до позивача застосовано штрафні санкції на підставі ч.2 ст.17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» за порушення ст.ст.1, 2 вказаного Закону.

Згідно ч.1 ст.17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.95 № 481/95-ВР (в редакції на момент виникнення спірних відносин) за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.

Відповідно до ч.2 ст.17 Закону № 481/95-ВР до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі: зберігання спирту, або алкогольних напоїв, або тютюнових виробів у місцях зберігання, не внесених до Єдиного реєстру, - 100 відсотків вартості товару, який знаходиться в такому місці зберігання, але не менше 17000 гривень.

За визначенням статті 1 Закону № 481 (про порушення позивачем якого зазначає відповідач) місце зберігання - місце, яке використовується для зберігання спирту, або приміщення, яке використовується для зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, відомості про місцезнаходження якого внесені до Єдиного державного реєстру місць зберігання.

Єдиний державний реєстр місць зберігання (Єдиний реєстр) - перелік місць зберігання, який ведеться органами доходів і зборів і містить визначені цим Законом відомості про місцезнаходження місць зберігання та відомості про заявників.

За позицією відповідача, підтриманою судом першої інстанції, порушення норм чинного законодавства позивачем полягає у невнесенні до ЄДР місць зберігання складу, в якому товариство зберігає придбаний позивачем у ТОВ «Південна біопаливна компанія» за договором № 013 від 18.02.2015 товар КМПА, який за даними митних органів (зокрема, лист Департаменту адміністрування митних платежів та митно-тарифного регулювання Управління класифікації товарів ДФС України від 17.03.2015 № 541/99-99-25-04-03-18, в якому зазначається про те, що згідно з УКТЗЕД товарів «компонент моторного палива альтернативного (КМПА)», що виробляється відповідно до ТУ У 24.6-30219014-009:2007 та «біоетанол», що виробляється відповідно до ДСТУ 7166:2010 можливо розглядати в товарній позиції 2207 УКТЗЕД (якщо вміст етилового спирту становить 80 об. % або більше) або у товарній позиції 2208 (якщо вміст етилового спирту становить менш як 80 об. %) (а. с.50, 51; 69-73).

За твердженнями відповідача вказаний товар є підакцизним товаром, об'єктом оподаткування акцизним податком, у звязку чим місце його зберігання підлягає реєстрації в ЄДР місць зберігання.

За позицією позивача товар КМПА належить до групи 38 УКТЗЕД, а тому не є об'єктом оподаткування акцизним податком і місце його зберігання не повинно реєструватись в ЄДР місць зберігання.

Отже, для вирішення питання правомірності/противності застосування до позивача фінансових санкцій необхідним є вирішення питання визначення коду придбаного позивачем у ТОВ «Південна біопаливна компанія» № 013 від 18.02.2015 товару КМПА.

Згідно змісту листів Митниці КМПА, що використовується в якості компоненту палива з концентрацією спирту більш ніж 98 %, класифікується у 22 групі УКТЗЕД.

Відповідно до УКТЗЕД (пояснення до товарної позиції 2207) денатуруючі засоби та їх концентрація визначається національним законодавством.

При цьому відповідно до УКТЗЕД товарна категорія 2207 відноситься до групи 22 «Алкогольні і безалкогольні напої та оцет», яка, свою чергу, входить до розділу IV «Готові харчові продукти: алкогольні та безалкогольні напої і оцет; тютюн та його замінники».

Разом з тим, група 38 «Різноманітна хімічна продукція» входить до розділу VІ «Продукція хімічної та пов'язаних з нею галузей промисловості».

Позивач зазначає, що КМПА використовується в якості добавки до бензинів автомобільних та не придатний для вживання в якості готових харчових продуктів, алкогольних та безалкогольних напоїв або оцту.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Тобто особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень

Проте, всупереч приписів ч.2 ст.71 КАС України відповідачем не надано доказів, які б свідчили, що придбаний позивачем КМПА є харчовим продуктом.

При цьому, колегія суддів не приймає доводи відповідача, що визначальною ознакою для віднесення товару до товарної позиції 2207 є наявність у складі речовини вмісту спирту у його відсотковому відношенні, оскільки основним критерієм для віднесення товару до товарної позиції групи 22 є можливість його вживання як готового харчового продукту, алкогольного та безалкогольного напою або оцту. Відсотковий вміст спирту в складі речовини враховується при визначенні цієї товарної позиції лише в разі належності такого товару до харчового продукту.

Згідно правил, встановлених Законом України «Про митний тариф» для юридичних цілей класифікація товарів в УКТЗЕД здійснюється, виходячи з назв товарних позицій і відповідних приміток до розділів чи груп і якщо цими назвами не передбачено іншого. Класифікація товару, що складається більше ніж з одного матеріалу чи речовини, здійснюється відповідно до вимог правила 3, яке містить таке:

(a) перевага надається тій товарній позиції, в якій товар описується конкретніше порівняно з товарними позиціями, де дається більш загальний його опис. Проте в разі коли кожна з двох або більше товарних позицій стосується лише частини матеріалів чи речовин, що входять до складу суміші чи багатокомпонентного товару, такі товарні позиції вважаються рівнозначними щодо цього товару, навіть якщо в одній з них подається повніший або точніший опис цього товару;

(b) суміші, багатокомпонентні товари, які складаються з різних матеріалів або вироблені з різних компонентів, класифікація яких не може здійснюватися згідно з правилом 3 (a), повинні класифікуватися за тим матеріалом чи компонентом, який визначає основні властивості цих товарів, за умови, що цей критерій можна застосувати;

(c) товар, класифікацію якого не можна здійснити відповідно до правила 3 (a) або 3 (b), повинен класифікуватися в товарній позиції з найбільшим порядковим номером серед номерів товарних позицій, що розглядаються.

Між тим податковим органом при прийнятті оскаржуваного рішення прийнято до уваги лише опис товару, наведеній в товарній позиції 2207, без врахування інших товарних позицій УКТЗЕД, без обґрунтувань надання переваги саме цій позиції та без врахування назв товарних позицій.

Таким чином, колегія суддів вважає недоведеним порушення позивачем ст.ст.1, 2 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», що свідчить про безпідставність застосування ОСОБА_3 ОДПІ у відповідності до ч.2 ст.17 вказаного Закону фінансових санкцій у вигляді штрафу у розмірі 843371,17 грн. за спірним рішенням про застосування фінансових санкцій № 000006/04-08-21/37066161 від 23.06.2015.

Суд першої інстанції під час розгляду справи в не повному обсязі дослідив обставини, які мають значення для справи, ухвалив рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, в звязку з чим постанова від 12.10.2015 є такою, що підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позову.

Керуючись ст.ст.196, 198, 202, 205, 207 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ОСОБА_2 і К» задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2015 року у справі № 804/8986/15 скасувати, прийняти нову постанову.

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення ОСОБА_3 об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області № 000006/04-08-21/37066161 від 23.06.2015.

В решті позову відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:І.Ю. Добродняк

Суддя:Н.А. Бишевська

Суддя:Я.В. Семененко