Ухвала суду № 54940600, 22.12.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

22 грудня 2015 рокусправа № 804/133/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді:Добродняк І.Ю

суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання:Царьова Н.П.

за участю представників:

позивача:- не зявився

відповідача:- ОСОБА_1 (дов. від 25.11.2015 р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 січня 2015 року

у справі № 804/133/15

за позовом Криворізької північної обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

про стягнення 20677,82 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Криворізька північна обєднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській звернулася до суду з позовом до фізичної особи підприємця ОСОБА_2, в якому просило звернути стягнення податкового боргу з відповідача в рахунок погашення податкового боргу з орендної плати з фізичних осіб у розмірі 20677,82 грн. на бюджетний рахунок.

Позовні вимоги обґрунтовані наявним податковим боргом відповідача з орендної плати з фізичних осіб, самостійно задекларованих платником податків на загальну суму 20677,82 грн. За наслідками застосованих до відповідача заходів для стягнення податкового боргу (направлення податкової вимоги) вказаний борг дотепер не погашений, що зумовило звернення позивача з позовом до суду.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.01.2015 адміністративний позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача в доход бюджету податковий борг з орендної плати за землю за серпень-жовтень 2014 року у сумі 20591,97 грн.; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати постанову суду та прийняти нову, якою відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Відповідач зазначає, що оскільки 01.01.2014 припинила свою дію грошова оцінка, яка затверджена рішенням Криворізької міської ради №3884 від 14.05.2010, отже базою оподаткування виступає площа земельної ділянки, без застосування трикратного розміру земельного податку. У 2014 році нарахування розміру орендної плати повинно здійснюватись з урахуванням п.п.275.1 ст.275 Податкового кодексу України, відповідно до якого ставки податку на земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких не проведено, встановлюються у населених пунктах з чисельністю населення від 500 000,00 грн. до 1000000,00 грн. у розмірі 3,05 грн. за 1 кв. м. Зважаючи на викладене, відповідач наголошує, що у звязку зі зміною розміру оплати за землю, порушуються права відповідача щодо проведення оплати у меншому розмірі, оскільки здійснення прибуткової діяльності скаржника значно ускладнилось.

Представник позивача в судове засідання не зявився, про час та місце розгляду справи повідомлений судом належним чином.

Представник відповідача в судовому засіданні просить задовольнити апеляційну скаргу та скасувати постанову суду першої інстанції.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, 18.02.2014 відповідачем подано податковому органу податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності), в якій відповідачем самостійно визначено суму грошового зобов'язання зі сплати орендної плати на 2014 рік в розмірі 93604,09 грн. з щомісячною сплатою у розмірі 7800,34 грн.

У звязку з несплатою самостійно визначених відповідачем сум орендної плати за землю за розрахунком позивача борг відповідача з орендної плати за землю станом на 05.12.2014 становить 20591,97 грн., який виник за період серпень-жовтень 2014 року (серпень 4991,29грн., вересень 7800,00 грн., жовтень 7800,00 грн.).

Задля погашення податкового боргу позивачем здійснені певні заходи, а саме: 02.10.2014 сформовано податкову вимогу №3761-25, яка направлена відповідачу, отримана ним 06.10.2014.

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції про часткове задоволення позову.

Підпунктом 16.1.4. пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України (надалі ПК України) передбачено, що платник податків зобовязаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до п.54.1. ст.54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом (п.57.1 ст.57 ПК України).

Відповідно до пп.14.1.136 п.14.1 ст.14 ПК України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою

Відповідно п.288.7 ст.288 ПК України податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу.

За правилами п.285.1 ст. 285 ПК України базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік

Пунктом 286.2 статті 286 ПК України встановлено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Відповідно до п. 287.3 ст. 287 ПК України податкове зобовязання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання є податковим боргом (пп. 14.1.175 п. 14.1 ПК України).

Отже, оскільки відповідач самостійно узгодив податкові зобовязання з орендної плати за землю на 2014 рік в поданій податковій декларації, у нього виник обовязок по сплаті вказаної в цій декларації суми в порядку, визначеному Податковим кодексом України.

За правилами п.59.1 ст.59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

За визначенням в пп.14.1.153 п.14.1 ст.14 ПК України податкова вимога - письмова вимога органу державної податкової служби до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

Відповідно до п.59.3 ст.59 ПК України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.

Пунктом 59.4. ст.59 Податкового кодексу України передбачено, що податкова вимога надсилається також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

У разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається) (п.59.5 ст.59 ПК України.

У відповідності з наведеними нормами з метою погашення податкового боргу податковим органом відповідачеві направлено податкову вимогу від 02.10.2014 №3761-25. З огляду на той факт, що податкові зобовязання відповідача не виконувались і сума податкового боргу зростала, правові підстави для надсилання нової податкової вимоги відсутні.

У відповідності до п.п. 95.1 та 95.2 ст. 95 ПК України, орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Згідно із пп. 20.1.18 п. 20.1 ст. 20 ПК України, органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Під час судового розгляду справи ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції відповідачем не надано доказів сплати заборгованості.

Відповідно до п. 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача коштів в сумі 20591,97 грн.

Посилання відповідача, що в період, за який було стягнуто суму орендної плати, відбулись зміни діючого законодавства, що призвело до зменшення розміру орендної плати, в даному випадку не приймається апеляційним судом в якості підстави для скасування постанови суду першої інстанції.

Відповідно до п.50.1 ст.50 Податкового кодексу України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Як вбачається з додатково поданих відповідачем документів, відповідачем до податкового органу уточнюючий розрахунок до податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2014 рік, в якому відповідачем було відкориговані суми грошового зобов'язання зі щомісячної сплати орендної плати за період квітень-грудень 2014 року в розмірі 2612,47 грн., подано лише 06.03.2015, тобто після прийняття судом першої інстанції рішення по суті.

Отже наведені відповідачем обставини не впливають на суть прийнятого судом першої інстанції рішення у даній справі і не є підставами згідно ст.202 КАС України для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення.

Суд першої інстанції під час розгляду даної справи дослідив обставини, які мають значення для справи, дав їм правильну юридичну оцінку, застосував до правовідносин, як виникли між сторонами по справі норми права, які регулюють саме ці правовідносини, прийняв законне та обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст.198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 січня 2015 року у справі № 804/133/15 залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:І.Ю. Добродняк

Суддя:Н.А. Бишевська

Суддя:Я.В. Семененко