Постанова № 54940498, 10.12.2015, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв

10 грудня 2015 року Справа № 814/3974/15

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Желєзного І.В. при секретарі судового засідання Науменко О.Г. розглянувши адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "МОРЕПРОДУКТ", вул. Портова, 4, а/с3, Миколаїв, 54002

доДержавної податкової інспекції у Центральному районі міста Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області, вул. Потьомкінська, 24/2, Миколаїв, 54030 проскасування податкових повідомлень - рішень, ВСТАНОВИВ:

ТОВ ТД «МОРЕПРОДУКТ» (далі по тексту також - позивач) звернулося до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва ГУ ДФС у Миколаївській області (далі по тексту також - ДПІ, відповідач) із позовом, в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення №0006772202 від 21.09.2015р. та №0004342202 від 08.07.2015р. Не погоджуючись з підставами прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення (порушення п.п.134.1.1, п.134.1 ст.134, п.138.1 п.138.2, ст.138, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200 ПК України) та посилаючись на його незаконність, позивач просив про задоволення позову.

Відповідач позов не визнав, зазначивши, що наявність у покупця належним чином оформлених документів, не є безумовною підставою для включення ТОВ ТД «МОРЕПРОДУКТ» сум ПДВ до складу податкового кредиту, та витрат, що враховуються при визначенні обєкта оподаткування, якщо відомості, які містяться в таких документах не відповідають дійсності.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в них фактичні дані, суд дійшов висновку про обгрунтованість заявлених вимог, зважаючи на таке.

В судовому засіданні встановлено, що в період з 12.05.2015р. по 02.06.2015р. відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ ТД «Морепродукт» з питань дотримання вимог податкового законодавства в період з 01.04.2012р. по 31.12.2014р., валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2012р. по 31.12.2014р., правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011р. по 31.12.2014р., про що складено акт від 09.06.2015р. № 164/14-03-22-02/32884499 (далі по тексту також - акт).

За результатами перевірки ДПІ дійшла висновку про порушення ТОВ ТД «Морепродукт» п.134.4, ст.134, п.138.1 п.138.2, пп.138.10.4 а), пп.138.10.5 п.138.10 ст.138, пп.153.1.3 п.153.1 ст.153 ПК України, внаслідок чого субєктом господарювання: занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 226 410 грн; зменшено задеклароване відємне значення у сумі 11 184 029 грн; п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200 ПК України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 10 847 грн.

Позивач, не погодившись з викладеними в акті висновками та обставинами, на яких ДПІ ґрунтує свої висновки, подав заперечення до акта перевірки від 09.06.2015р. № 164/14-03-22-02/32884499. За результатами розгляду вказаних заперечень ДПІ дійшла висновку про наступне: перевіркою пунктів № 3.1.1, 3.1.3, 3.2.1, 3.2.4, 3.3-3.9 плану перевірки порушень не встановлено. Перевіркою встановлено порушення ТОВ ТД «Морепродукт»: п.п.134.1.1, п.134.1 ст.134, п.138.1 п.138.2, ст.138 ПК України, внаслідок чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 9823,00 грн., про що прийнято податкове повідомлення-рішення №0004342202 від 08.07.2015р. яким визначено податкове зобовязання з податку на прибуток в сумі 12279,00 грн.; п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200 ПК України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 10 847 грн. про що прийнято податкове повідомлення-рішення №0004332202 від 08.07.2015р. яким визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість в сумі 16271,00 грн.

Не погодившись з прийнятими рішеннями, позивач звернувся до Головного управління ДФС у Миколаївській області із скаргою № 15/07-1 від 15.07.2015р. на податкові повідомлення-рішення ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва № НОМЕР_1, № НОМЕР_2 від 08 липня 2015р. За результатами розгляду скарги, ГУ ДФС у Миколаївської області винесено рішення № 2255/10/14-29-10-06-10 від 14.09.2015р. яким: залишено без змін податкове повідомлення-рішення ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва ГУ ДФС у Миколаївській області від 08.07.2015р. № НОМЕР_2; скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва ГУ ДФС у Миколаївській області від 08.07.2015р. № НОМЕР_1 в частині визначення штрафної (фінансової) санкції у сумі 2712,00 грн., в іншій частині залишено без змін; скаргу ТОВ ТД «МОРЕПРОДУКТ» від 15.07.2015 №15/07-1 задоволено частково. В звязку з чим ДПІ прийнято податкове повідомлення рішення №0006772202 від 21.09.2015р., яким Позивачу визначено податкове зобовязання за платежем податок на додану вартість в сумі 13559,00 грн.

Досліджуючи обставини, з якими закон пов'язує наявність або відсутність в діях суб'єкта господарювання податкового правопорушення, суд виходить з такого.

Згідно норм п.187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобовязань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів / послуг за готівку дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Приписами п. 198.1 ст. 198 ПК України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у звязку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 201.1 ст. 201 ПК України, платник податку зобовязаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п.201.4, п. 201.6, п. 201.10 ст. 201 ПК України).

В ході проведення перевірки ДПІ встановлено, що ТОВ ТД «Морепродукт» відображало взаємовідносини з ТОВ ВКФ «Дайм-Сервіс» (код 23080779), ТОВ «Греймаркет» (код 38693972), ТОВ «Техно-Торг» (код 35791183), ТОВ «Профінструмент-Україна» (код 34319308).

Судом встановлено, що основним видом діяльності ТОВ ТД «Морепродукт» є надання послуг щодо зберігання товару інших контрагентів на митному складі. Митний склад (МС) знаходиться на території спеціалізованого розподільчого холодильника (СРХ), що є власністю ТОВ ТД «Морепродукт».

Відповідно до наказу Міністерства фінансів від 16.07.2012р. № 835 однією з вимог до облаштування МС є обовязок утримувача МС забезпечити наявність і функціонування на в'їзді прилеглої до МС території контрольно-пропускної системи, що забезпечує реєстрацію та облік транспортних засобів, які доставляють товари на МС та цілодобову охорону та/або функціонування охоронної та протипожежної сигналізації. Основним видом діяльності підприємства ТОВ ВКФ "ДАЙМ-СЕРВІС" (код ЄДРПОУ 23080779) є дiяльнiсть приватних охоронних служб. Підприємство має відповідну ліцензію АВ №540424, видану Міністерством внутрішніх справ України.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі договору від 01.10.2010р. та додаткової угоди №2 від 22.04.2011р. ТОВ ВКФ «ДАЙМ-СЕРВІС» надає послуги ТОВ ТД «Морепродукт» щодо охорони митного складу. Умовами зазначених в договорі та додаткової угоди сторони передбачили, що охорона обєкту здійснюється наступною кількістю охоронців: один охоронець з 08:00 до 20:00, два охоронці з 08:00 до 24:00. А також визначено механізм розрахунку кількості відпрацьованих охоронцями годин та вартості послуг охорони. У звязку з тим, що холодильник ТОВ ТД «Морепродукт» розташовано на режимній території Державного підприємства «Миколаївський морський торгівельний порт», прохід/проїзд на територію ДП «ММТП» здійснюється виключно на підставі перепусток. Для того, щоб співробітники ТОВ ВКФ «ДАЙМ-СЕРВІС» могли нести охорону на обєкті ТОВ ТД «Морепродукт» у першому півріччі 2012 року їм було оформлено відповідні перепустки. За послуги щодо оформлення перепусток ТОВ ВКФ «ДАЙМ-СЕРВІС» здійснило оплату на розрахунковий рахунок ТОВ ТД «Морепродукт» в сумі 225,19 грн.. Виконання послуг з охорони підприємством ТОВ ВКФ «ДАЙМ-СЕРВІС» за період квітеньчервень 2012 року підтверджується актами виконаних робіт № ОУ-000088 та № ОУ-000089 від 30.04.2012р., № ОУ-000130 та № ОУ-000131 від 31.05.2012р., № ОУ-000160 та № ОУ-000161 від 30.06.2012р, та податковими накладними № 57 від 30.04.2012р, № 58 від 30.04.2012р, № 81 від 31.05.2012р, № 82 від 31.05.2012р, № 95 від 30.06.2012р,№ 96 від 30.06.2012р. Всього за період з квітня 2012р. по червень 2012 р. ТОВ ВКФ «ДАЙМ-СЕРВІС» надав послуги з охорони ТОВ ТД «Морепродукт» на загальну суму в розмірі 56 128,80 грн. Позивач перерахував вартість наданих послуг в сумі 56 128,80 грн. на р/р ТОВ ВКФ «ДАЙМ-СЕРВІС» наступними платежами: 04.05.2012р.-18504,00грн; 01.06.2012р.- 19120,80 грн.; 03.07.2012р.-18504,00 грн., про що свідчать надані документи.

Також судом встановлено, що позивачем укладено договір від 04.12.2013р. з ТОВ «Греймаркет» для забезпечення спецодягом співробітників складу ТОВ ТД «Морепродукт» (водіїв навантажувачів, комірників, тальманів). Предметом даного договору є поставка 16 (шістнадцяти) жіночих та чоловічих зимових робочих костюмів загальною вартістю 7880,00 грн. Згідно діючих на підприємстві норм на видачу та списання спецодягу робітникам зимовий одяг підлягає списанню через 24 місяця його використання. Згідно акта на списання МШП ( МШ-8) від 25.12.2013р. субєктом господарювання списано 16 (шістнадцять) зимових курток і п/комбінезонів утеплених, термін використання яких перевищив 24 місяці. 16 (шістнадцять) нових жіночих та чоловічих зимових робочих костюмів було отримано згідно видаткової накладної № ГМ-0000270 від 24.12.2013р на суму 7880,00 грн (в тч ПДВ). Оплату за спецодяг позивач здійснив шляхом перерахування на р/р ТОВ «Греймаркет» 11.12.2013р. авансу в розмірі 75% вартості договору, а саме 5910,00 грн. та остаточного розрахунку після отримання товару 30.12.2013р. в сумі 1970,00 грн.. ТОВ «Греймаркет» виписано дві податкові накладні: № 25 від 11.12.2013р. на суму авансу - 5910,00 грн. (в т.ч. ПДВ) та № 62 від 24.12.2013р. на суму 1970,00 грн. (в т.ч. ПДВ). Отриманий від ТОВ «Греймаркет» спецодяг видано шістнадцятьом співробітникам складу згідно карток обліку МШП 25.12.2013р.. Доставку спецодягу здійснено на орендованому ТОВ ТД «Морепродукт» легковому автомобілі SKODA OCTAVIA реєстр. № НОМЕР_3. При цьому, товарно-транспортна накладна не оформлювалась, у звязку з транспортуванням власного вантажу власним/орендованим автомобілем для забезпечення господарської діяльності.

Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

З метою забезпечення брокерського відділу ТОВ ТД «Морепродукт» оргтехнікою, позивач придбав у ТОВ «Техно-Торг» Сканер HP Scan Jet G 2710 photo (1 одиниця). Отриманий товар підтверджується видатковою накладною № 30485 від 24.10.2012р на суму 818,40 грн. та податковою накладною № 1452 від 24.10.2012р. на суму 818,40 грн. Доставку комплектуючих здійснено на орендованому ТОВ ТД «Морепродукт» легковому автомобілі марки «KIA» (н.з.ВЕ 2348ВЕ). Сканер HP Scan Jet G 2710 photo передано в експлуатацію згідно наказу №8-Оз від 31.10.2012р. (особа, яка відповідає за збереження ОСОБА_1, акт приймання-передачі ОЗ ВЭ-39 від 31.10.2012р).

Щодо контрагента-постачальника ТОВ «Профінструмент-Україна», судом встановлено, що з метою проведення робіт по відновленню працездатності мобільного компресора та проведення поточного обслуговування вантажної техніки 23.05.2012р. позивач отримав від ТОВ «Профінструмент-Україна» наступні комплектуючі: регулятор тиску без манометра - 1 одиниця та перехідник зовнішній - 2 одиниці. Умови поставки: 100% передплата, яку ТОВ ТД «Морепродукт» здійснило 22.05.2012р. шляхом перерахування на р/р ТОВ «Профінструмент-Україна» 259,01 грн.. Зазначений товар отримано згідно видаткової накладної № 2105/15 від 23.05.2012р на суму 259,01 грн. та податкової накладної № 378 від 22.05.2012р. на суму 259,01 грн. Доставку комплектуючих здійснено на орендованому ТОВ ТД «Морепродукт» легковому автомобілі марки «KIA» (н.з.ВЕ 2348ВЕ). Отримані комплектуючі використані субєктом господарювання в господарській діяльності (проведено заміну комплектуючих, акт №37 від 30.09.2012р., акт №49 від 30.11.2012р.).

Аналіз фактичних обставин свідчить про те, що реальність господарських операцій ТОВ ТД «Морепродукт» з контрагентами підтверджуються наданими до перевірки первинними бухгалтерськими документами, які повністю відповідають поняттю «первинні документи», що визначені у ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України».

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Відповідачем також не враховано, що право позивача на формування податкового кредиту не може бути поставлене у залежність від виконання контрагентами свого обов'язку зі сплати податків та обов'язкових платежів.

Для віднесення відповідних сум до складу валових втрат та податкового кредиту з ПДВ не передбачається умова відслідковування та контролю платником податку (добросовісним набувачем товару, послуг та ін.) реальної сплати цих сум до бюджету контрагентом. Чинним законодавством на сторону в господарському зобов'язанні не покладено обов'язок з'ясування обставин сплати податків та зборів контрагентом.

Недобросовісність учасника угоди щодо сплати податків та зборів не є підставою для позбавлення платника податку права на відображення в складі валових витрат понесені витрати на придбання послуг та використання запасів, якщо останній виконав усі передбачені законом умови та має всі документальні підтвердження понесених витрат та фактичного здійснення господарських операцій. Такі висновки узгоджуються з правовими позиціями Вищого адміністративного суду та Верховного суду України при вирішенні спорів цієї категорії. Так, Верховний Суд України дійшов висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Крім того, суд вважає неправомірним посилання відповідача, в обґрунтування своїх висновків, на акти про неможливість проведення зустрічних звірок деяких контрагентів, оскільки відповідно до норм пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України документальна перевірка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і повязані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, а також отриманих в установленому порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, в тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Порядок збору податкової інформації врегульований статтею 72 ПК України. Так, згідно пп. 72.1.5 п. 72.1 ПК України для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності державної податкової служби використовується інформація, що надійшла за результатами податкового контролю. Способами здійснення податкового контролю, відповідно до вимог ст. 62 ПК України, є: ведення обліку платників податків; інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів; перевірки та звірки відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірки щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, в порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин. Отже, єдина обставина, що підтверджується актом про неможливість проведення зустрічної звірки (перевірки), - це не проведення зустрічної звірки (перевірки), отже, зазначені вище акти не є інформацією, що надійшла за результатами податкового контролю.

Відповідно до пп. 14.1.27, 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України, витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Таким чином, суд дійшов висновку, що товари та послуги, поставлені контрагентами позивача призначені для використання у власній господарській діяльності і були використані в оподатковуваних операціях та в межах власної господарській діяльності. Тому, господарські опера ції із вищезгаданими контрагентами для позивача мали реальний і товарний характер, а одержаний то вар був використаний в подальшому в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності.

Лише сам факт наявності господарських відносин з контрагентом, який порушує податкове законодавство чи не дотримується податкової дисципліни, не може тягнути за собою негативні наслідки для платника податків у вигляді зменшення податкового кредиту чи валових витрат, оскільки платник податків може бути необізнаним стосовно таких порушень та дійсних намірів тих фізичних осіб, які представляють його контрагента. Такий висновок узгоджується із правової позицією Верховного суду України, яка викладена в постанові від 31.01.2011 року по справі №21-47а10, та з практикою Європейського суду з прав людини у справі Булвес АД проти Болгарії та Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії. Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентів.

Отже, відповідач, який є субєктом владних повноважень, в правовідносинах, що були предметом судового дослідження, діяв не на підставі та не в спосіб, що передбачені законами України, без дотримання принципу рівності перед законом та без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямовані дії.

Вищенаведене в сукупності є підставою для задоволенні позову.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 11,70,71,86,159-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Центральному районі міста Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області від 21.09.2015 року № НОМЕР_4.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Центральному районі міста Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області від 08.07.2015 року № НОМЕР_2.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів в порядку ст. 186 КАС України.

Суддя І.В. Желєзний