Ухвала суду № 54939394, 13.01.2016, Апеляційний суд Луганської області

Справа № 408/2023/15-к

Провадження № 11кп/782/258/15

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Луганської області у складі:

головуючого - Шапки В.В.

суддів - Павленко Т.І., Люклянчука В.Ф.

за участю секретаря - Магомедова Ш.Х.

прокурора - Кім Р.В.

захисника адвоката - ОСОБА_1М, -

обвинувачених - ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Луганської області в м. Северодонецьку апеляційну скаргу прокурора прокуратури Біловодського району Луганської області ОСОБА_5 на вирок Біловодського районного суду Луганської області від 10 вересня 2015 року у кримінальному провадженні № 12015130430000139 за обвинуваченням ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 за ч.1 ст. 263 КК України, -

ВСТАНОВИЛА:

Вироком Біловодського районного суду Луганської області від 10.09.2015 року

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, який має середню освіту, не одружений, не працює, зареєстрований та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, раніше не судимого,

засуджено за ч. 1 ст. 263 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі.

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_5, українця, громадянина України, який має середньо - спеціальну освіту, не працює, зареєстрований та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_6, раніше не судимого,

засуджено за ч. 1 ст. 263 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до 2 років обмеження волі.

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_7, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_8 Російської Федерації, громадянина України, який має середню освіту, не одружений, не працює, зареєстрований та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_9. вул. Пролетарська, 57 раніше не судимого,

засуджено за ч. 1 ст. 263 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до 3 років обмеження волі.

Строк відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_2 обчислено з 23 травня 2015 року, обвинуваченому ОСОБА_6 - з 26 травня 2015 року, обвинуваченому ОСОБА_7 - з 22 травня 2015 року.

Постановлено при прибутті до місць обмеження волі строк покарання ОСОБА_6, ОСОБА_7 в подальшому обраховувати відповідно до вимог ст. 72 КК України.

Запобіжні заходи у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_2М залишити до набрання вироком законної сили, обвинуваченим ОСОБА_6 та ОСОБА_7 - до прибуття до місць обмеження волі.

Процесуальні витрати стягнуті в доход держави згідно ст.124 КПК України.

Доля речових доказів вирішена згідно ст.100 КПК України.

Вироком суду ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 визнано винними та засуджено за вчинення кримінального правопорушення за таких обставинах.

Приблизно у листопаді 2014 року, ОСОБА_2 разом з особами, відносно яких матеріали виділені в окреме провадження та знаходяться у розшуку, на автомобілі «ВАЗ -2115», з метою незаконного зберігання, перевезли три сумки, в яких знаходились пристрої у кількості дев'яти штук з написом на тубусі «МРО-А» до околиці с. Кононівка Біловодського району Луганської області, де ОСОБА_2 разом зі вказаними особами, за допомогою лопати, викопали яму в землі, куди помістили привезені сумки та засипали землею.

Після цього, наприкінці 2014 - на початку 2015 року ОСОБА_2 спільно з ОСОБА_8, який за цим епізодом був звільнений від кримінальної відповідальності, разом з особами, відносно яких матеріали виділені в окреме провадження, на прохання особи, яка зараз знаходиться у розшуку, перебуваючи на території домоволодіння за місцем проживання останньої особи, за адресою: Луганська область, Біловодський район, с. Кононівка. вул. Пролетарська. 39, з колодязя дістали сумку (одна з тих сумок, що у листопаді були раніше закопані на околиці с. Кононівка), в якій знаходились три пристрої з надписом на тубусі «МРО-Л» та дві гранати, та віднесли її до території місцевості на відстані 1,5 км від кінця вулиці Поштова с. Кононівка Біловодського району Луганської області, де за допомогою лопати закопали цю сумку в землю.

Далі, наприкінці березня 2015 року, ОСОБА_2, перебуваючи на околиці с. Кононівка: Біловодського району Луганської області, викопав дві з раніше закопаних сумок з шістьма пристроями з написом на тубусі «МРО-А» та переніс до іншого місця на відстані приблизно 100 м. від колишнього місця заховання, та за допомогою лопати переховав ці сумки у викопаній ямі, засипавши їх землею.

Наприкінці квітня 2015 року ОСОБА_6 на прохання свого знайомого ОСОБА_8. Д. В., знаходячись на території домоволодіння останнього, за адресою: Луганська область, Біловодський район, с. Кононівка, вул. Широка, 25, взяв раніше схований у дворі пристрій з написом на тубусі «МРО - А» (один з тих, що були сховані у колодязі по вул. Пролетарська, 39 у с. Кононівка), перевіз його за допомогою мотоциклу на територію саду на околиці с. Кононівка Біловодського району Луганської області, де у кущах сховав цей пристрій, засипавши землею.

26 травня 2015 року під час проведення огляду території саду на околиці с. Кононівка Біловодського району Луганської області за участі ОСОБА_6 був виявлений та вилучений пристрій з написом на тубусі «МРО-А».

Крім того, 21 травня 2015 року ОСОБА_9, приблизно о 03 годині 00 хв., перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, знаходячись на околиці с. Кононівка Біловодського району Луганської області, викопав із землі сумку (одна із тих сумок, яку у листопаді 2014 р. ховав, а потім переховував ОСОБА_2 М.), забрав її з собою та попрямував до домоволодіння свого знайомого ОСОБА_10, за адресою: Луганська область. Біловодський район, с. Конононівка, вул. Пролетарська, 77. Дорогою до вказаного будинку ОСОБА_9 зупинився біля берега р. Журавка, з ясував вміст сумки, а саме те, що там знаходились три пристрої з написом на тубусі «МРО-А», здійснив з одного з них постріл, викинувши використаний тубус у річку. Далі дійшовши до домоволодіння ОСОБА_10, зайшов до будинку та залишив знайдені два пристрої на підлозі.

Потім, приблизно о 07 годині 00 хвилин, того ж дня, ОСОБА_9 взяв залишений раніше в будинку ОСОБА_10 один із пристроїв, вийшов на вулицю та здійснив ще один постріл.

Дані пристрої з написом на тубусі «МРО-А», згідно вибухотехнічних експертиз № 188 від 25.05.15 pоку, № 192 та № 202 від 08.06.15 р. виявились малогабаритними реактивними вогнеметами МРО-А, спорядженими термобаричною речовиною і пороховим реактивним двигуном, які відносяться до бойових припасів.

На даний вирок прокурором у кримінальному провадженні ОСОБА_5 подано апеляційну скаргу, в якій він, не оспорюючи доведеності вини обвинувачених ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, просить скасувати вирок у звязку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та призначенням всім обвинуваченим покарання, що не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинувачених через його мякість.

Вказує, що злочин за який вони засудженні відноситься до категорії тяжких, має підвищену суспільну небезпеку, предметом злочину є боєприпаси, які становлять підвищену небезпеку для оточення, призначені, або можуть бути використані як засіб ураження живої сили, знищення чи пошкодження майна.

Апелянт вказує на те, що правильно зазначивши, що дії ОСОБА_2 носили тривалий в часі характер, суд залишив поза увагою кількість боєприпасів, які він незаконно придбав, носив та зберігав, а саме 9 малогабаритних реактивних мінометів «МРО-А», які у подальшому стали предметами злочинів, вчинених ОСОБА_3 та ОСОБА_4, а тому вважає, що покарання у вигляді 3 років 6 місяців позбавлення волі явно не є достатнім та необхідним для його вправлення.

Посилається на те, що суд безпідставно призначив обвинувачним ОСОБА_3 та ОСОБА_4покарання із застосуванням ст. 69 КК України, при цьому не мотивував, яким чином обставини справи та данні про особу обвинувачених істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, як це передбачено ст. 69 КК України.

Також суд не врахував, що ОСОБА_11 вчинив два постріли із реактивних мінометів у населеному пункті, у безпосередній близькості до житла, достовірно знаючи, що в ньому перебувають люди, окрім того, вчинив це він в стані алкогольного спяніння.

ОСОБА_4 також носив та зберігав малогабаритний реактивний вогнемет в населеному пункті, в подальшому сховав його в саду, доступ до якого має широке коло осіб, наражаючи при цьому на небезпеку людей.

Вважає, що ці обставини свідчать про їх підвищену суспільну небезпеку і аж ніяк не знижують ступінь тяжкості злочину, що не може бути підставою для призначення стосовно них більш мякого покарання.

Просить скасувати вирок суду першої інстанції та ухвалити новий вирок, яким призначити за ч.1 ст. 263 КК України обвинуваченим ОСОБА_2 4 роки 6 місяців позбавлення волі, ОСОБА_3 4 роки позбавлення волі, ОСОБА_4 3 роки 6 місяців позбавлення волі.

Заслухавши суддю-доповідача, прокурора Кім Р.В., що повністю підтримав доводи апеляційної скарги, пояснення обвинувачених ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та захисника ОСОБА_1 в їх інтересах, які заперечували проти апеляції прокурора, вважали вирок суду законним та обґрунтованим, а призначене покарання достатнім, перевіривши доводи апеляційної скарги, вислухавши дебати сторін та останнє слово обвинувачених, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню, а вирок - скасуванню у частині призначення покарання, за таких обставин.

Згідно зі ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Кримінальне провадження судом розглянуто відповідно до положень ч.3 ст.349 КПК України, оскільки фактичні обставини кримінального правопорушення, кваліфікація дій обвинувачених та докази їх вини ніким з учасників провадження не оспорювалися, не оспорюються вони і в апеляційній скарзі, тому колегія суддів в цій частині вирок суду першої інстанції згідно до ст. 404 КПК України не перевіряє.

Суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини вчиненого злочину і обґрунтовано дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 в придбанні, носінні та зберіганні бойових припасів без передбаченого законом дозволу, правильно кваліфікувавши їх дії за ч. 1 ст. 263 КК України.

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги прокурора про неправильне застосування кримінального закону при призначені покарання обвинуваченим, про невідповідність призначеного ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 покарання тяжкості скоєного кримінального правопорушення та безпідставне застосування ст. 69 КК України, є обґрунтованими.

Відповідно до змісту положень ст. 50 КК України покарання за вироком суду, з-поміж інших завдань, має на меті не тільки кару, а повинно досягти мети виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів.

Відповідно до вимог ст. 65 КК при призначенні покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що помякшують та обтяжують покарання.

Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та яке б запобігло вчиненню нею нових злочинів.

Проте суд першої інстанції зазначені вимоги закону належним чином не виконав.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_2, суд першої інстанції послався на помякшуючі обставини, а саме, що він визнав свою вину, сприяв розкриттю злочину, щиро розкаявся в скоєному та відсутність обставини, що обтяжують його покарання.

При цьому суд, хоча і вказав у вироку, однак в недостатній мірі врахував, що злочинні дії ОСОБА_2 носили тривалий у часі характер, були направлені на зберігання значної кількості боєприпасів, які він незаконно придбав, носив та зберігав, а саме 9 малогабаритних реактивних мінометів «МРО-А», які у подальшому стали предметами злочинів вчинених ОСОБА_3 та ОСОБА_4, а тому колегія суддів вважає, що покарання у вигляді 3 років 6 місяців позбавлення волі є занадто мяким, явно не є достатнім та необхідним для його виправлення.

Що стосується призначеного ОСОБА_3 та ОСОБА_4 покарання, колегія суддів дійшла висновку, щосуд першої інстанції при його призначенні із застосуванням ст. 69 КК України, не дотримався належним чином вимог ст. 65 КК України, безпідставно вийшов за межі санкції ч.1 статті 263 КК України, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, та призначив їм біль мяке покарання.

Згідно з вимогами ст. 69 КК України та відповідно до розяснень, які містяться в п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 р. № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» (зі змінами, внесеними постановою від 10грудня 2004 р. № 18) призначення основного покарання нижче від найнижчої межі, встановленої законом, або більш мякого покарання, може мати місце лише за наявності декількох (не менше двох) обставин, що помякшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного.

Суд першої інстанції, обґрунтовуючи рішення про призначення ОСОБА_3 та ОСОБА_4покарання із застосуванням ст. 69 КК України, послався на те, що їх дії носили разовий характер, були не триваючими, послався на мотив вчинення злочину власну дурість, та врахував наявність декількох обставин, що помякшують їх покарання, що істотно знижують ступінь тяжкості вчинених ними діянь, а саме що вони визнали свою вину, сприяли розкриттю злочину, щиро розкаялися в скоєному та відсутність обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_4

Однак суд першої інстанції обмежився приведенням у вироку лише обставини, що помякшують покарання обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4, та всупереч п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» (зі змінами, внесеними постановою від 10грудня 2004 р. № 18) в мотивувальній частині вироку не мотивував своє рішення та не вказав, які саме обставини справи або дані про особу обвинувачених він визнає такими, що суттєво знижують ступень тяжкості скоєного злочину, впливають на помякшення покарання.

Також суд не врахував, що ОСОБА_11 вчинив два постріли із реактивних мінометів у населеному пункті, у безпосередній близькості до житла, достовірно знаючи, що в ньому перебувають люди, вказав, однак не врахував, що в діях обвинуваченого мають місце обставини, що обтяжують його покарання: скоєння злочину в стані алкогольного спяніння.

ОСОБА_4 також носив та зберігав малогабаритний реактивний вогнемет в населеному пункті, в подальшому сховав його в саду, доступ до якого має широке коло осіб, наражаючи при цьому на небезпеку людей.

Колегія суддів вважає, що хоча суд і вказав у вироку, але не в достатній мірі врахував, що скоєний обвинуваченими злочин є тяжким та конкретні обставини справи.

Посилання суду першої інстанції на те, що обвинувачені сприяли розкриттю злочину суперечить матеріалами справи, оскільки злочин було розкрито не завдяки заявам про його вчинення самих обвинувачених, а були перепинені і оперативно розкриті правоохоронними органами, їх вчасному і результативному пошуку.

Встановлене колегією суддів свідчить, про безпідставне застосування місцевим судом ст. 69 КК України при призначенніОСОБА_3 та ОСОБА_4 більш м'якого покарання ніж передбачено законом, що за даних обставин не сприятиме їх виправленню та попередженню нових злочинів, внаслідок м'якості.

Тобто застосування ст. 69 КК України у даному випадку є безпідставним, а отже судом допущено неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Відповідно до вимогст. 413 КПК Українипідставою для скасування апеляційною інстанцією вироку суду є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Згідно з п.2 ч.1ст.420 КК Українисуд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі необхідності застосування більш сурового покарання.

Враховуючи викладене, у звязку з допущеним судом першої інстанції при ухваленні вироку неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, колегія суддів вважає за необхідне вирок суду скасувати в частині призначення покарання обвинуваченим ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 таухвалити новий вирок, яким з урахуванням приведених вище обставин, та обставин, помякшуючих покарання обвинувачених та обтяжуючої покарання обвинуваченого ОСОБА_3 обставини скоєння злочину в стані алкогольного спяніння, призначити за ч. 1 ст. 263 КК України кожному покарання у вигляді позбавлення волі у межах санкції вказаної статті.

З вищенаведених підстав, апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню частково.

Керуючись ст.ст.404,405,407,409,413,420 КПК України колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргупрокурора прокуратури Біловодського району Луганської області ОСОБА_5 задовольнити частково.

Вирок Біловодського районного суду Луганської області від 10 вересня 2015 року у кримінальному провадженні №12015130430000139 в частині призначення обвинуваченим ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 покарання скасувати.

Ухвалити новий вирок, яким призначити за ч. 1 ст. 263 КК України покарання:

- ОСОБА_2 - 4 роки позбавлення волі;

- ОСОБА_3 3 роки 6 місяців позбавлення волі;

- ОСОБА_4 3 роки позбавлення волі;

Запобіжний захід до вступу вироку в законну силу залишити ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 тримання під вартою.

Строк відбування покарання обчислювати обвинуваченому ОСОБА_2 з 23 травня 2015 року, обвинуваченому ОСОБА_6 - з 26 травня 2015 року, обвинуваченому ОСОБА_7 - з 22 травня 2015 року.

Згідно з ч.5 ст.72 КК України зарахувати ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 у строк позбавлення волі строк попереднього увязнення, з розрахунку 1 день попереднього увязнення за 2 дня позбавлення волі.

В іншій частині залишити вирок без змін.

Вирок може бути оскаржено учасниками процесу в Вищій спеціалізований Суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення вироку, азасудженимутойжестрокзмоментуотриманнякопіївироку.

Головуючий:

Судді: