Ухвала суду № 54936872, 13.01.2016, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 750/10958/15-ц Провадження № 22-ц/795/288/2016 Категорія - цивільнаГоловуючий у I інстанції Коверзнев В. О.

У Х В А Л А

13 січня 2016 року м. Чернігів

суддя апеляційного суду Чернігівської області Позігун М.І., розглянувши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 16 грудня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя,-

встановив :

Не погоджуючись з рішенням Деснянського районного суду м.Чернігова від 16 грудня 2015 року, ОСОБА_1 звернулась до суду з апеляційною скаргою.

Деснянським районним судом м.Чернігова справу було направлено до апеляційного суду Чернігівської області.

Проте дана справа підлягає поверненню до суду першої інстанції з таких підстав.

Як вбачається з уточненої позовної заяви, ОСОБА_1 просила: визнати автомобіль Сітроен Берлінго, 2014 року випуску, та грошові кошти, що знаходилися на час розірвання шлюбу на рахунку в ПАТ „ПриватБанк в сумі 15000,41 доларів США та на рахунках ПАТ „Укрінбанк в сумі 11604,48 доларів США та 60 000 грн., спільною сумісною власністю сторін по справі; визнати за нею та ОСОБА_2 за кожним право власності по 1/2 частині автомобіля Сітроен Берлінго; стягнути з ОСОБА_2 на її користь 13 302,44 доларів США та 30 000 грн., що є вимогами майнового характеру (вартість спірного автомобіля згідно накладної на а.с.36 становила 209 000 грн.).

Відповідно до п/п 1, 6 п.1 ч.2 ст. 4 Закону України „Про судовий збір (в редакції, чинній на час подання позовної заяви) ставка судового збору за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою, встановлюється в розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 5 розмірів мінімальної заробітної плати.

Відповідно до абз.2 п.13 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №10 від 17 жовтня 2014 року „Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах якщо в позовній заяві обєднано кілька самостійних вимог майнового характеру, повязаних між собою, то, враховуючи, що обєктом справляння судового збору є позовна заява, максимальний розмір судового збору має відповідати загальній сумі всіх вимог (пункт 10 частини першої статті 80 ЦПК).

Згідно позовної заяви загальна сума всіх вимог ОСОБА_1 становила 544823,09 грн. (209 000 грн. + 30 000 грн. + 305 823,09 грн. (13 302,44 доларів США за офіційним курсом, що складав на день подання позову 22,99 грн.)).

Таким чином, при зверненні до суду з позовом ОСОБА_1 належало сплатити 5448,23 грн. судового збору (544823,09 грн. х 1%).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було сплачено лише 487,20 грн. судового збору (а.с.1).

Частиною 3 статті 80 ЦПК України встановлено, що якщо визначена позивачем ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна або на момент предявлення позову встановити точну його ціну неможливо, розмір судового збору попередньо визначає суд з наступним стягненням недоплаченого або з поверненням переплаченого судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом при вирішенні справи.

З оскаржуваного рішення вбачається, що суд першої інстанції не вирішив питання про стягнення недоплаченого судового збору.

Згідно п.4 ч.1 ст.220 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Частиною 7 ст.297 ЦПК України передбачено, що при надходженні неналежно оформленої справи, зокрема, без вирішення питання про ухвалення додаткового рішення, суддя-доповідач повертає справу до суду першої інстанції, про що постановляє ухвалу із зазначенням строку, протягом якого суд першої інстанції має усунути недоліки.

Крім того, згідно розяснень, викладених в абз.2 п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року №12 „Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку, суддя-доповідач своєю ухвалою може повернути справу до суду першої інстанції для усунення таких недоліків: зокрема, не вирішено питання про ухвалення додаткового рішення.

В звязку з викладеним, дана справа підлягає поверненню до суду першої інстанції для ухвалення додаткового рішення.

Керуючись ч.7 ст.297 ЦПК України,

ухвалив :

Цивільну справу за позовом ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 16 грудня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя повернути до Деснянського районного суду м.Чернігова та надати строк до 08 лютого 2016 року для вирішення питання про ухвалення додаткового рішення.

СуддяОСОБА_3