Рішення № 54934035, 11.01.2016, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №488/1022/15-ц 11.01.2016 11012016 11.01.2016

Провадження №22-ц/784/130/16

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 488/1022/15-ц Головуючий І інстанції Селіщева Л.І.

Провадження № 22-ц/784/130/16 Доповідач Темнікова В.І.

Категорія 59

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2016 року Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Миколаївської області в складі :

головуючого Темнікової В.І.,

суддів Прокопчук Л.М., Колосовського С.Ю.,

при секретарі Тищенко Л.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за апеляційною скаргою Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Миколаєві на рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 12 листопада 2015 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Миколаєві про встановлення факту знаходження у фактичних шлюбних відносинах з померлим, факту знаходження на утриманні померлого та зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И Л А :

В березні 2015 року ОСОБА_1 звернулась до суду з даним позовом, в якому посилалась на те, що 10.07.2014 року помер ОСОБА_2 в результаті нещасного випадку, пов'язаного з виробництвом при виконанні службових обов'язків. З померлим ОСОБА_2 вона знаходилася з 1983 року в зареєстрованому шлюбі, від якого в них є два повнолітніх сина. 08.09.1999 року шлюб між ними було розірвано Корабельним районним судом м. Миколаєва. Причиною розірвання шлюбу була негідна поведінка чоловіка, в зв'язку з чим в період шлюбу вона захворіла на психічне захворювання і 19.05.1999 року їй встановлено інвалідність другої групи. Але незважаючи на ці всі обставини, після розірвання шлюбу, а саме після вересня 1999 року, вони продовжували з чоловіком й далі спільно проживати однією сім'єю, а в подальшому стали проживати з ним разом й далі однією сімєю, але вже без реєстрації шлюбу до дня смерті чоловіка. Вели спільний побут та господарство, мали взаємні права та обов'язки як чоловік та жінка, за спільні кошти придбали необхідні речі та майно. Позивачка зазначала, що вважає, що навіть після розірвання шлюбу з чоловіком вони аж до його смерті складали сім'ю та знаходились з ним у фактичних шлюбних відносинах. ОСОБА_2 працював у ТОВ «Торговий дім «Югелеватор» на посаді водія автотранспортного засобу, однак 10.07.2014 року ОСОБА_2 помер в результаті нещасного випадку, пов'язаного з виробництвом при виконанні службових обов'язків. Відповідно до цих обставин був складний акт про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом від 28.08.2014 року та вручений їй на руки, як його дружині. 04.02.2015 року вона звернулася до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Миколаєві із заявою щодо призначення їй страхових виплат у зв'язку із втратою годувальника, на що отримала відмову в оформленні цих виплат на підставі того, що виплата одноразової допомоги та щомісячної страхової виплати в разі смерті потерпілого призначається при наявності в тому числі й свідоцтва про шлюб між подружжям, а також документів, які підтверджують знаходження на утриманні померлого. Однак, у зв'язку з тим, що вони з померлим чоловіком проживали у не зареєстрованому шлюбі з 1999 року, вона не має можливості надати до Фонду соціального страхування свідоцтво про шлюб та документи про знаходження на утриманні у померлого чоловіка, оскільки не є членом родини померлого. Як зазначила позивачка, факт того, що вона знаходилась з померлим ОСОБА_2 з 1999 року до дня його смерті в фактичних шлюбних відносинах підтверджується актом про проживання, фотографіями та ствердженням їх повнолітніх дітей. Також той факт, що вона перебувала на момент смерті свого чоловіка на його утриманні, підтверджується довідкою МСЕК від 05.04.2007 року та висновком лікарської комісії медичного закладу від 30.07.2014 року за № 236, де зазначено, що вона є інвалідом другої групи та потребує стороннього догляду. Загальний дохід чоловіка, що значно перевищував її дохід, був для неї постійним і основним джерелом засобів до існування. На підставі вищевикладеного, позивачка просила суд встановити факт, що вона та ОСОБА_2 знаходилися у фактичних шлюбних відносинах з 08.09.1999 року по день його смерті, а саме до 10.07.2014 року, а також встановити факт, що вона ОСОБА_1, дійсно перебувала на утриманні ОСОБА_2, який помер 10.07.2014 року, на момент його смерті. Зобов'язати Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Миколаєві нарахувати та виплатити їй одноразову допомогу на сім'ю у зв'язку із втратою годувальника та призначити щомісячні страхові виплати у зв'язку із втратою годувальника та проводити їх до змін у законодавстві.

Рішенням Корабельного районного суду м. Миколаєва від 12 листопада 2015 року позов ОСОБА_1 було задоволено. Судом встановлено юридичний факт проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_2, починаючи з 08.09.1999 року і по день смерті останнього, тобто - до 10.07.2014 року. Встановлено юридичний факт, що ОСОБА_1, уродженка с. Хлібороби Іванівського району Херсонської області, перебувала на утриманні ОСОБА_2, який помер 10.07.2014 року, на момент його смерті. Зобов'язано Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Миколаєві нарахувати та виплатити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, одноразову допомогу на сімю у зв'язку із втратою годувальника, та призначити щомісячні страхові виплати у зв'язку із втратою годувальника.

Не погодившись з зазначеним рішенням, Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Миколаєві звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалите нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог ОСОБА_1 повністю, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

ОСОБА_1 звернулась до суду з запереченнями на апеляційну скаргу, в яких просила апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду залишити без змін, вважаючи його законним та обґрунтованим.

В судовому засіданні представник відповідача підтримала доводи апеляційної скарги, надавши пояснення, аналогічні змісту апеляційної скарги, просила її задовольнити, рішення суду скасувати, постановити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Позивачка апеляційну скаргу не визнала, просила її відхилити, а рішення суду залишити без змін, вважаючи його законним та обґрунтованим.

Заслухавши доповідача, учасників процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав:

Згідно ст. 10 ЦПК України обставини цивільних справ встановлюються судом за принципом змагальності. Суд же, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, лише створює необхідні умови для всебічного і повного дослідження обставин справи. При дослідженні і оцінці доказів, встановленні обставин справи і ухваленні рішення суд незалежний від висновків органів влади, експертиз або окремих осіб. Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Крім того згідно ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на основу своїх вимог або заперечень.

Як убачається з матеріалів справи, судом під час розгляду цієї справи дані вимоги закону в повній мірі виконані не були.

Приймаючи рішення по справі, суд виходив з того, що 31.07.1983 року позивачка ОСОБА_1 зареєструвала шлюб з ОСОБА_2, і у шлюбі у них народилося двоє синів: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3. 08.09.1999 року шлюб між позивачкою та ОСОБА_2 був розірваний, що підтверджується копією свідоцтва про розірвання шлюбу. ОСОБА_2 починаючи з 20.12.2011 року працював у ТОВ «Торговий дім «Югелеватор» на посаді водія автотранспортного засобу 1 класу. 10.07.2014 року ОСОБА_2 помер в результаті нещасного випадку, повязаного з виробництвом при виконанні службових обовязків, про що був складений акт за формою Н-1.

Також судом встановлено, що після розірвання шлюбу, позивачка та ОСОБА_2 продовжували проживати однією сім'єю без реєстрації шлюбу, кожен із них не перебував у будь-якому іншому шлюбі, вони мали спільний бюджет, побут та вели спільне господарство. Вказані висновки суду підтверджуються дослідженими у судовому засіданні доказами, зокрема, показаннями свідків: їх спільних дітей - ОСОБА_3, ОСОБА_4, а також ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, які підтвердили факт проживання позивачки та ОСОБА_2 однією сім'єю до часу смерті останнього. Також даний факт підтверджується актом від 17.09.2014 року, із якого вбачається, що позивачка та ОСОБА_2 проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу до часу смерті останнього, тобто до 10.07.2014 року. Довідками № 4250 від 29.07.2014 р. та № 4176 від 24.07.2014 р., виданими КП ДЄЗ «Океан», підтверджується, що позивачка і ОСОБА_2, починаючи з 01.12.1999 р. проживали та були зареєстровані за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4. За цією ж адресою були зареєстровані їхні спільні діти: ОСОБА_3 та ОСОБА_4

Крім того, судом встановлено, що за час проживання однією сім'єю без шлюбу позивачка разом із ОСОБА_2 за спільні сумісні кошти набували різне рухоме та нерухоме майно: гараж № 365 в АГК «Промінь» (за договором купівлі-продажу від 27.11.2012 р.); садовий будинок № 144 в СТ «Ольвія» (свідоцтво на нерухоме майно від 17.12.2012 р.); та автомобіль НОМЕР_1; а також приватизували разом зі своїми дітьми квартиру АДРЕСА_1 (свідоцтво про право власності на житло від 19.02.2003 року).

На день смерті ОСОБА_2, позивачка ОСОБА_1 була інвалідом другої групи, не працювала, потребувала стороннього догляду та перебувала на утриманні свого чоловіка. Загальний дохід її чоловіка значно перевищував її дохід, та був для неї постійним і основним джерелом засобів до існування. А тому через смерть чоловіка вона втратила єдине і постійне джерело до існування.

Посилаючись на дані обставини, а також на ст. 21, 28, 33 Закону України «Про загальнообовязкове соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Однак, проаналізувавши встановлені судом обставини по справі та матеріали справи у їх сукупності, апеляційний суд вважає, що суд помилково дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог в повному обсязі, виходячи з наступного.

Як випливає із системного аналізу змісту ч.1 та ч. 2 ст. 256 ЦПК України у судовому порядку може бути встановлено факт проживання однією сімєю чоловіка та жінки без шлюбу та перебування фізичної особи на утриманні, коли від цього залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб та якщо законом не визначено іншого порядку для його встановлення.

Згідно ст. 33 Закону України «Про загальнообовязкове соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», в редакції, чинній на час виникнення правовідносин, право на одержання щомісячних страхових виплат (пенсій згідно з підпунктом "д" пункту 1 частини першої ст. 21 цього Закону) у разі смерті потерпілого мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина померлого, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після його смерті. Такими непрацездатними особами зокрема є: інваліди - члени сім'ї потерпілого на час інвалідності. Згідно п. 6.1.1 Постанови правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України № 24 від 27.04.2007р. «Про затвердження Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат» робочий орган виконавчої дирекції Фонду розглядає справи про призначення одноразової допомоги та щомісячної страхової виплати в разі смерті потерпілого сім'ї та особам, які мають на це право, приймає рішення про виплати за умови подання таких документів, які видаються відповідними організаціями:

1) заяви осіб, які мають на це право (колективної чи індивідуальної), для призначення страхових виплат;

2) копій паспортів осіб, які мають на це право (завірених працівником робочого органу виконавчої дирекції Фонду на підставі оригіналів);

3) акта про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом, за формою Н-1 ( 1112-2004-п ) (якщо стався нещасний випадок), висновок за формою Т-1 (якщо такий складався);

4) акта (спеціального) розслідування нещасного випадку (аварії), що стався (сталася), за формою Н-5 ( 1112-2004-п ) (якщо такий складався);

5) акта розслідування хронічного професійного захворювання за формою П-4 ( 1112-2004-п ) (якщо таке встановлено);

6) рішення суду про встановлення факту нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (якщо було засідання суду з цього питання);

7) копії свідоцтва органу реєстрації актів громадянського стану про смерть потерпілого (завіреної працівником робочого органу виконавчої дирекції Фонду на підставі оригіналу або в іншому установленому законодавством порядку);

8) копії свідоцтва органу реєстрації актів громадянського стану про шлюб (завіреної працівником робочого органу виконавчої дирекції Фонду на підставі оригіналу або в іншому установленому законодавством порядку);

9) висновку МСЕК про причинний зв'язок смерті потерпілого з наслідками раніше отриманого трудового каліцтва чи професійного захворювання;

10) довідки про середню заробітну плату (доход);

11) копії свідоцтва про народження дитини (завіреної працівником робочого органу виконавчої дирекції Фонду на підставі оригіналу або в іншому установленому законодавством порядку);

12) довідки навчального закладу (щорічно) про те, що член сім'ї потерпілого віком від 18 до 23 років, який має право на відшкодування шкоди, навчається за денною формою навчання;

13) довідки навчального закладу інтернатного типу про те, що член сім'ї потерпілого, який має право на відшкодування шкоди, перебуває на утриманні цього закладу;

14) довідки МСЕК про встановлення інвалідності осіб - членів сім'ї, які перебували на утриманні померлого;

15) довідки про розмір пенсії потерпілого, у тому числі про розмір одержуваних надбавок (якщо він не працював на день смерті);

16) копій трудових книжок потерпілого та осіб, які мають право на страхові виплати (завірених працівником робочого органу виконавчої дирекції Фонду на підставі оригіналів або в іншому установленому законодавством порядку).

Згідно п. 6.1.2 Постанови правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України № 24 від 27.04.2007р. «Про затвердження Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат» факт перебування на утриманні потерпілого у разі відсутності відповідних документів і неможливості їх відновлення встановлюється в судовому порядку. При цьому право на страхові виплати в разі смерті потерпілого відповідно до п. 6.1.4 зазначеної Постанови мають особи, визначені статтею 33 Закону України «Про загальнообовязкове соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

Крім того, із змісту ч.7 ст. 34 Закону України «Про загальнообовязкове соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» в редакції, чинній на час виникнення правовідносин, випливає, що у разі смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку або професійного захворювання його сімї виплачується одноразова допомога, розмір якої повинен бути не меншим за п'ятирічну заробітну плату потерпілого. Крім того на кожну особу, яка перебувала на його утриманні, а також на його дитину, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після смерті потерпілого виплачується також одноразова допомога у розмірі не меншому за однорічний заробіток потерпілого на кожну особу. Те, що закон передбачає 2 види одноразової допомоги, а саме членам сімї та особам, які перебували на утриманні померлого, випливає також із змісту п.2 ч.2 ст. 28 зазначеного Закону.

Таким чином, із системного аналізу зазначених вище норм права випливає, що для призначення позивачці одноразової допомоги на сімю у звязку зі смертю потерпілого, їй потрібно встановити факт про те, що вона проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_2 на день смерті останнього, а для призначення щомісячних страхових виплат у звязку з втратою годувальника, необхідно в даному випадку встановити наявність одночасно 2 фактів, а саме про те, що вона постійно проживала однією сімєю як чоловік та дружина з померлим ОСОБА_2 без реєстрації шлюбу та про те, що вона перебувала на утриманні померлого, чи про те, що допомога, яка їй надавалась померлим як члену його сімї, була для неї постійним і основним джерелом засобів до існування.

Судом правомірно на підставі наданих позивачкою доказів було встановлено, що вона постійно проживала однією сімєю як чоловік та дружина з померлим ОСОБА_2 без реєстрації шлюбу з 08.09.1999р. по день його смерті, а саме до 10.07.2014р.

Однак висновок суду про те, що позивачка перебувала на утриманні ОСОБА_2, що загальний дохід ОСОБА_2 значно перевищував її дохід, та був для неї постійним і основним джерелом засобів до існування, а тому через смерть ОСОБА_2 вона втратила єдине і постійне джерело до існування, не відповідає матеріалам справи.

Так, згідно довідки ТОВ «Торговий дім «Югелеватор» середньомісячний заробіток ОСОБА_2 за останні 6 місяців з 01.01.2014р. по 30.06.2014р. складав 1074грн.( а. с. 15). Пенсія позивачки згідно довідки управління ПФУ в Корабельному районі від 29.07.2014р. за період з лютого по липень 2014р. включно становила 1037грн. ( а. с. 18). Аркуш з записами позиваки ( а. с. 36), на якому з її слів відображено доходи ОСОБА_2 не є належним доказом доходів померлого. Доводи позивачки, викладені в позовній заяві про те, що ОСОБА_2 крім заробітної плати отримував ще виплати на відрядження та підробляв вантажним візництвом, тобто мав ще й інші доходи крім офіційного заробітку, а тому загальний дохід ОСОБА_2 значно перевищував її дохід і був для неї постійним і основним джерелом засобів до існування, не підтверджені належними та допустимими доказами по справі. Доказів про те, що ОСОБА_2 був зареєстрований як приватний підприємець та мав дозвіл на заняття вантажним перевезенням, суду надано не було. Суд же згідно ст. 11 ЦПК України розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Пояснення сторони по справі не можуть бути прийняті як докази по справі, так як враховуючи положення ст. 58,59 ЦПК України про належність та допустимість доказів, а також положення ст. 57 ЦПК України про те, що доказом у справі є пояснення сторін, третіх осіб та їх представників, допитаних як свідків, пояснення позивачки в даному випадку, які отримані не за процедурою допиту свідків (ст. 184 ЦПК України) не можуть використовуватися як засіб доказування. Також колегія суддів враховує і те, що все майно, яке було придбане на протязі 2012-2014р.р., а саме гараж № 365 в АГК «Промінь», садовий будинок № 144 в СТ «Ольвія» та автомобіль НОМЕР_1 зареєстроване на імя позивачки, як і земельна ділянка в СТ «Ольвія».

Проаналізувавши зазначені встановлені судом першої інстанції обставини по справі, апеляційний суд вважає, що суд помилково дійшов висновку про те, що позивачка перебувала на утриманні ОСОБА_2 на день його смерті, а тому рішення суду в цій частині слід скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні даних вимог.

Не встановлення факту того, що позивачка перебувала на утриманні померлого, чи про те, що допомога, яка їй надавалась померлим як члену його сімї, була для неї постійним і основним джерелом засобів до існування, унеможливлює задоволення і її позовних вимог про призначення позивачці щомісячних страхових виплат у звязку з втратою годувальника.

Зазначені вище обставини по справі свідчать про те, що у суду не було правових підстав і для задоволення позовних вимог про призначення позивачці щомісячних страхових виплат у звязку з втратою годувальника, а тому рішення суду і в цій частині слід скасувати та постановити нове про відмову у їх задоволенні.

Доводи апеляційної скарги про те, що позовні вимоги не можуть бути задоволені в повному обсязі через те, що позивачка не перебувала на час смерті ОСОБА_2 в зареєстрованому шлюбі з останнім і тому у неї відсутнє свідоцтво про шлюб, не є підставою для скасування рішення в повному обсязі при тому, що судом достовірно було встановлено, що позивачка постійно проживала однією сімєю як чоловік та дружина з померлим ОСОБА_2 без реєстрації шлюбу з 08.09.1999р. по день його смерті, а саме до 10.07.2014р.

Однак, апеляційний суд вважає, що оскільки під час розгляду даної справи апеляційним судом встановлено неправильне застосування норм матеріального права, то апеляційний суд згідно ч.3 ст. 303 ЦПК України вважає можливим вийти за межі апеляційної скарги.

В іншій частині рішення суду слід залишити без змін, так як не перебування позивачки на утриманні померлого не впливає на вирішення питання про призначення їй одноразової допомоги на сімю у розмірі, який не може бути меншим за п'ятирічну заробітну плату потерпілого, з урахуванням встановлення судом факту її постійного проживала однією сімєю як чоловік та дружина з померлим ОСОБА_2 без реєстрації шлюбу з 08.09.1999р. по день його смерті, а саме до 10.07.2014р.

На підставі викладеного та керуючись ст. 303, 307, 309, 314, 316, 256 - 259 ЦПК України, ст. 21, 28, 33, 34 Закону України «Про загальнообовязкове соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», п. 6 Постанови правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України № 24 від 27.04.2007р. «Про затвердження Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат», колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Миколаєві задовольнити частково.

Рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 12 листопада 2015 року в частині встановлення факту, що ОСОБА_1, уродженка с. Хлібороби Іванівського району Херсонської області, перебувала на утриманні ОСОБА_2, який помер 10 липня 2014р., на момент його смерті та зобовязання Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Миколаєві нарахувати та виплачувати ОСОБА_1 щомісячні страхові платежі у звязку із втратою годувальника скасувати та ухвалити в цій частині позовних вимог нове рішення про відмову у їх задоволенні.

В іншій часині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили негайно після його проголошення, але може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів після його проголошення в касаційному порядку.

Головуючий

Судді