Рішення № 54932596, 11.01.2016, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Справа №333/5285/15ц

Провадження № 2/333/98/16

ЗАОЧНЕ рішення

Іменем України

11 січня 2016 року м. Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Варнавської Л.О.,

при секретарі Некрашевич Є.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі Комунарського районного суду м. Запоріжжя цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «ДЕЛЬТА БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та судових витрат,-

встановив:

28.07.2015 року позивач ПАТ «Дельта Банк» звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в сумі 20318,81 гривень та судові витрати, посилаючись на те, що 11.05.2011 року між Публічним Акціонерним Товариством «Комерційний банк «Дельта» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 002-07500-110511, згідно вимог якого відповідач отримав кредит шляхом відкриття відновлюваної відкличної кредитної лінії на загальну суму 100000,00 гривень та на день укладення кредитного договору встановлено ліміт кредитної лінії на рахунку в сумі 5000,00 гривень зі сплатою 48 % річних, на строк до повного його виконання.

ОСОБА_1 порушила вимоги кредитного договору, а саме, не виконала в обумовлені строки зобовязання щодо сплати кредиту та відсотків по ньому, тому позивач змушений звернутися до суду за захистом своїх порушених прав.

Представник позивача до суду не зявився, про день, місце і час розгляду справи повідомлений належним чином. Просить справу розглянути за їх відсутності, проти винесення заочного рішення не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 до судового засідання не з'явилась, про дату, час і місце слухання справи була повідомлена своєчасно та належним чином, що підтверджується відповідними поштовими повідомленнями. Керуючись ст.ст. 169, 224-233 ЦПК України, суд вважає можливим, за згодою представника позивача, розглянути справу у відсутності відповідача та постановити заочне рішення.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, приходить до наступних висновків.

За вимогами ч.3 ст.10, ст. 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч.1 ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб та в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст.57, 58, 59 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

11.05.2011 року між Публічним Акціонерним Товариством «Дельта Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 002-07500-110511, згідно вимог якого відповідач отримав кредит шляхом відкриття відновлюваної відкличної кредитної лінії на загальну суму 100000,00 гривень та на день укладення кредитного договору встановлено ліміт кредитної лінії на рахунку в сумі 5000,00 гривень зі сплатою 48 % річних, на строк до повного його виконання.

Згідно п. 1.2 зазначеного кредитного договору, з підписанням цього договору позичальник відкриває картковий рахунок № 26250904610982, випускає та надає держателю платіжну картку. Кредитні кошти та власні кошти держателя використовуються для розрахунків за товари чи послуги, які придбані держателем у субєктів господарювання, зняття готівки, виконання держателем своїх зобовязань перед банком за договором, та вчинення інших операцій передбачених договором.

Відповідно до п. 3.4 кредитного договору № 002-07500-110511 від 11.05.2011 року держатель доручає банку здійснювати з рахунку договірне списання грошових коштів.

Згідно п. 5.2 зазначеного кредитного договору, строк його дії встановлено до повного виконання зобовязань за цим договором.

ОСОБА_1 вимоги кредитного договору не виконує, в обумовлені строки кредит та відсотки по ньому не сплачує. Станом на 16.06.2015 року у ОСОБА_1 виникла заборгованість за кредитним договором № 002-07500-110511 від 11.05.2011 року у розмірі 20318 грн. 81 коп., яка включає: заборгованість за кредитом 10 044 грн. 55 коп., прострочене тіло кредиту 3555 грн. 45 коп., заборгованість за відсотками 6718 грн. 81 коп.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст.1054 Цивільного кодексу України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, тобто норми про договір позики.

На підставі ч.1 ст.1049 Цивільного кодексу України позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч.1 ст.1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Частиною 1 ст.1056-1 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозиції, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Згідно ст.ст.610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом. Боржник, який прострочив зобовязання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливості виконання, що випадково настала після прострочення.

Відповідно до ч.1 ст.1050 Цивільного кодексу України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобовязаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, на підставі ч.2 якої боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший процентів не встановлений договором або законом.

На підставі ст.617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобовязання, звільняється від відповідальності за порушення зобовязання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, відсутність у боржника відповідних коштів.

Згідно ч.1 ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Таким чином, суд приходить до висновку, що в ході судового розгляду справи встановлено, що на підставі кредитного договору № 002-07500-110511 від 11.05.2011 року року ПАТ «КБ «Дельта» надав відповідачу ОСОБА_1 кредит. Однак, остання порушила вимоги кредитного договору, а саме не виконала в обумовлені строки зобовязання щодо сплати кредиту та відсотків по ньому, тому є підстави для стягнення з відповідача на користь позивача суми заборгованості по несплаченому кредиту відповідно до приведеного позивачем розрахунку, який суд визнає належним доказом по справі.

Враховуючи викладене, суд вважає позов обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.88 Цивільно-процесуального кодексу України, так як судове рішення ухвалюється у повному обсязі на користь позивача, понесені ним і документально підтверджені судові витрати підлягають стягненню з відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 514, 516, 617, 625, 516, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ч.4 ст.169, ст.ст.209, 214, 215 ЦПК України, суд,

вирішив:

Позов Публічного акціонерного товариства «ДЕЛЬТА БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та судових витрат задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1, на користь Публічного акціонерного товариства «ДЕЛЬТА БАНК» ( р/р № 26250904610982, МФО 380236, ЄДРПОУ 34047020) 20 318 грн. 81 коп. заборгованості за кредитним договором № 002-07500-110511 від 11.05.2011 року.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 судовий збір в розмірі 243 грн. 60 коп. в дохід держави.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Суддя Комунарського районного суду

м. Запоріжжя Л.О. Варнавська