Ухвала суду № 54932035, 11.01.2016, Лиманський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Краснолиманський міський суд Донецької області)

КП № 236/3725/15-к

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11.01.2016м. Красний Лиман

Краснолиманський міський суд Донецької області у складі:

головуючого судді Бєлоусова А.Є.,

при секретарі Колесник О.І.,

за участю:

прокурора Кузнецової Т.С.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Красний Лиман кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 289 КК України,

В С Т А Н О В И В :

29.12.2015 року до Краснолиманського міського суду Донецької області надійшов обвинувальний акт з додатками - реєстром матеріалів досудового розслідування, розпискою ОСОБА_1 про отримання копії обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 289 КК України.

В підготовчому судовому засіданні прокурор Кузнецова Т.С. запропонувала призначити провадження до судового розгляду.

Обвинувачений ОСОБА_1 не заперечував проти призначення провадження до судового розгляду.

Вислухавши думку учасників кримінального провадження, дослідивши обвинувальний акт, який надійшов до суду, суд, незважаючи на те, що кримінальне провадження підсудне Краснолиманському міському суду Донецької області, приходить до висновку, що обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 289 КК України, підлягає поверненню прокурору з наступних причин.

Відповідно до ч.3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право,зокрема, прийняти рішення про повернення обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурору, якщо вони не відповідають вимогам КПК.

Згідно зі ст. 291 КПК України обвинувальний акт має містити такі відомості:найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, імя, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, імя, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); прізвище, імя, по батькові та займана посада слідчого, прокурора; виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; обставини, які обтяжують чи помякшують покарання; розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; підстави застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, які прокурор вважає встановленими; розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування); дату та місце його складення та затвердження.

Обвинувальний акт підписується слідчим та прокурором, який його затвердив, або лише прокурором, якщо він склав його самостійно.

До обвинувального акта додається: реєстр матеріалів досудового розслідування; цивільний позов, якщо він був предявлений під час досудового розслідування; розписка підозрюваного про отримання копії обвинувального акта, копії цивільного позову, якщо він був предявлений під час досудового розслідування, і реєстру матеріалів досудового розслідування (крім випадку, передбаченого частиною другою статті 297-1 КПК); розписка або інший документ, що підтверджує отримання цивільним відповідачем копії цивільного позову, якщо він був предявлений під час досудового розслідування не до підозрюваного; довідка про юридичну особу, щодо якої здійснюється провадження, у якій зазначаються: найменування юридичної особи, її юридична адреса, розрахунковий рахунок, ідентифікаційний код, дата і місце державної реєстрації.

Однак обвинувальний акт, який надійшов до суду, не відповідає вимогам ст. 291 КПК України, з таких підстав.

Як вбачається зі змісту обвинувального акта, ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 289 КК України. Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_1 09.12.2015 року близько 03:00 год. з метою незаконного заволодіння транспортним засобом увійшов на територію подвіря домоволодіння ОСОБА_2 за адресою Донецька область, Краснолиманский район, сел. Дробишеве, вул. Пушкіна,93, маючи дозвіл власника на вільне переміщення прибудинковою територією; перебуваючи на території зазначеного домоволодіння ОСОБА_1 незаконно заволодів транспортним засобом мотоциклом з боковим причепом «МТ 10-36», 1979 року випуску, державний номер НОМЕР_1,зареєстрованим на імя ОСОБА_3, та яким на законних підставах користується ОСОБА_2, згодом відбуксирував мотоцикл до свого домоволодіння, де в подальшому зберігав його за господарськими будівлями.

Відповідно до ст. 55 КПК України потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди. Права і обовязки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого.

Як вбачається із доданого до обвинувального акта реєстру матеріалів досудового розслідування, заява про вчинення кримінального правопорушення за № 12015050420001216 була внесена до Єдиного реєстру досудових розслідувань 10.12.2015 року (а.с.7); 11.12.2015 року в період часу з 08:50 до 09:13 ОСОБА_2 був допитаний як потерпілий (а.с. 5).

Незаконне заволодіння транспортним засобом (ст. 289 КК) слід розуміти як умисне, протиправне вилучення його з будь-якою метою у власника або законного користувача всупереч їх волі (з місця стоянки чи під час руху) шляхом запуску двигуна, буксирування, завантажування на інший транспортний засіб, примусового відсторонення зазначених осіб від керування, примушування їх до початку чи продовження руху тощо (п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті»).

Диспозиція ч.1 ст. 289 КК України як ознаку обєктивної сторони складу злочину передбачає завдання шкоди потерпілому внаслідок протиправного вибуття транспортного засобу з його володіння.

Згідно з реєстром матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12015050420001216 посадовою особою органу досудового розслідування 14.12.2015 року була прийнята постанова про відмову у визнанні ОСОБА_2 потерпілим. Однак 15.12.2015 року для зясування розміру шкоди, заподіяної правопорушенням, слідчим була призначена товарознавча експертиза (а.с. 5), а за змістом обвинувального акта встановлено, що «…матеріальна шкода, заподіяна ОСОБА_1 в сумі 3016 грн., відшкодована в повному обсязі шляхом повернення транспортного засобу…»(а.с. 4).

Таким чином, вбачається, що обвинувальний акт та доданий реєстр матеріалів кримінального провадження містять у собі внутрішні суперечності. Досудовим розслідуванням встановлена наявність шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням, проте не вжиті заходи щодо зясування потерпілих та залучення їх до участі в справі. В обвинувальному акт відсутні відомості стосовно потерпілих осіб.

Пленум Верховного Суду України в Постанові від 02.07.2004 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства, яким передбачені права потерпілих від злочинів» звернув увагу судів на те, що послідовне і неухильне додержання на всіх стадіях кримінального судочинства норм кримінально-процесуального законодавства України, якими передбачені права потерпілих від злочинів, є однією з важливих умов здійснення закріпленого ст. 55 Конституції України права громадян на судовий захист від протиправних посягань.

Суди зобов'язані вживати всіх можливих заходів до забезпечення участі потерпілого в судовому засіданні (п.12 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 02.07.2004 року № 13). Потерпілий бере участь у судовому засіданні як сторона обвинувачення і користується рівними з іншими учасниками судочинства правами та свободою в наданні й дослідженні доказів, доведенні їх переконливості перед судом (п.21 вказаної Постанови).

Крім того, згідно із п. 6 ч.2 ст. 242 КПК України слідчий або прокурор зобовязані звернутись до експерта для проведення експертизи щодо визначення розміру матеріальних збитків, заподіяних кримінальним правопорушенням. З доданого до обвинувального акта реєстру матеріалів досудового розслідування вбачається призначення експертизи, однак як результат цієї процесуальної дії отримано «звіт про незалежну оцінку колісного транспортного засобу…» (а.с. 6), що не відповідає вимогам ст. 101 КПК України, згідно з якою належною формою закріплення доказової інформації є висновок експерта.

Додатково суд зазначає, що в підготовчому судовому засіданні не було можливим встановити особу обвинуваченого ОСОБА_1 через відсутність у нього паспорта громадянина України або інших документів, що посвідчують особу. Згідно з наданими ОСОБА_1 поясненнями, належний йому паспорт громадянина України був вилучений у нього працівниками Краснолиманського відділення поліції Краматорського відділу поліції ГУ НП в Донецькій області ще при його затриманні і до цього часу йому не повернутий.

За таких обставин суд вважає обвинувальний акт таким, що не відповідає вимогам ст. 291 КПК України, що унеможливлює належне забезпечення процесуальних прав учасників судового провадження, а тому відповідно до п.3 ч.3 ст. 314 КПК України обвинувальний акт підлягає поверненню прокурору.

У звязку з поверненням обвинувального акта прокурору клопотання прокурора про призначення провадження до судового розгляду задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 109, 291, п.3 ч.3 ст. 314 КПК України, суд

У Х В А Л И В :

Обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12015050420001216 від 10.12.2015 року за звинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 289 КК України,повернути прокурору Словянської місцевої прокуратури Донецької області ОСОБА_4 для усунення встановлених недоліків протягом розумного строку.

Додатково звернути увагу прокурора Словянської місцевої прокуратури Донецької області на факт безпідставного вилучення працівниками поліції у ОСОБА_1 належного йому паспорта громадянина України; доручити прокурору Словянської місцевої прокуратури Донецької області впродовж розумних строків вжити заходів щодо поновлення порушених прав ОСОБА_1

Копію цієї ухвали направити до Словянської місцевої прокуратури Донецької області.

Ухвалу може бути оскаржено до Апеляційного суду Донецької області через Краснолиманський міський суд Донецької області протягом семиденного строку з дня її проголошення.

Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після постановлення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя