Вирок № 54928440, 12.01.2016, Оболонський районний суд міста Києва

№ 1-кп/756/164/16

№ 756/13573/15-к

В И Р О К

Іменем України

12 січня 2016 року Оболонський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Місечка М.М.,

при секретарях - Єфремов А.С., Остафійчук К.В.,

за участю прокурора - Охріменка О.О.,

захисника - ОСОБА_1,

представника потерпілої - ОСОБА_2,

представника цивільного відповідача - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальне провадження за обвинуваченням

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, громадянина України, працюючого водієм тролейбуса Куренівського ТРЕД, не одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимого 20 квітня 2010 року Солом'янським районним судом м. Києва за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки,

що обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,

в с т а н о в и в:

7 серпня 2015 року приблизно о 9-ій годині 10 хвилин ОСОБА_4, керуючи тролейбусом б/н НОМЕР_1, який здійснював пасажирські перевезення за маршрутом №24, знаходячись на зупинці громадського транспорту «вул. Північна», що поблизу будинку №60 по проспекту Героїв Сталінграду м. Києва, грубо порушуючи п.п. 1.5, 2.3 (б), 21.4 Правил дорожнього руху, проявив неуважність до дорожньої обстановки, під час висадки пасажирів, не повністю зачинивши задні двері керованого ним тролейбуса, розпочав рух, унаслідок чого пасажир тролейбуса ОСОБА_5, яка завершувала свій вихід з салону тролейбусу через задні двері на зупинці громадського транспорту, випала на проїзну частину. У результаті дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_5 отримала середньої тяжкості тілесні ушкодження у вигляді черезвертлюгового зламу лівої стегнової кістки (зі зміщенням уламків) та відривом малого вертлюга.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину визнав та показав, що 7 серпня 2015 року приблизно о 9-ій годині 10 хвилин він керував тролейбусом б/н НОМЕР_1, який здійснював пасажирські перевезення за маршрутом №24. Поїхавши до зупинки громадського транспорту «вул. Північна», що поблизу будинку №60 по проспекту Героїв Сталінграду м. Києва, яка є кінцевою, він відчинив двері тролейбусу та очікував на вихід пасажирів. Коли пасажири покинули салон тролейбусу він, зачинивши двері, розпочав рух. При цьому, тролейбус обладнаний механізмом, який не дозволяє зачинити двері, якщо між ними є будь-яка перешкода. Однак, даний механізм не діє, коли між дверима тролейбусу потрапляє не габаритний об'єкт, у тому числі рука чи нога людини. Потім, оскільки поруч із зупинкою громадського транспорту стояли інші транспортні засоби та з урахування довжини тролейбусу, він був змушений різко вивернути транспортний засіб у лівій бік. Унаслідок чого він не помітив пасажира тролейбуса ОСОБА_5, яка завершувала свій вихід з салону через задні двері. Потім, йому повідомили, що він почав рух тролейбусу, у той час, коли кінцівку пасажирки затисло у дверях транспортного засобу. У вчиненому кається й просить суд його суворо не карати та не позбавляти права керування транспортним засобами, оскільки це у нього є єдиним джерелом доходу.

Відповідно до висновку автотехнічної експертизи №472 від 15 жовтня 2015 року в ситуації, що склалася на дорозі безпосередньо перед дорожньо-транспортною пригодою, водій тролейбусу б/н НОМЕР_1 ОСОБА_4 повинен був керуватися вимогами п. 21.4 Правил дорожнього руху. У даній дорожній обстановці водій тролейбусу б/н НОМЕР_1 ОСОБА_4 мав технічну можливість уникнути даної дорожньо-транспортної пригоди, шляхом виконання п. 21.4 Правил дорожнього руху. Причиною даної дорожньо-транспортної пригоди, з технічної точки зору, є невідповідність дій водія тролейбусу б/н НОМЕР_1 ОСОБА_4 вимогам п. 21.4 Правил дорожнього руху (а.с. 137-141).

Згідно з висновком судово-медичної експертизи № 1722 від 17 вересня 2015 року під час звернення за медичною допомогою 7 серпня 2015 року у ОСОБА_5 було виявлено таке тілесні ушкодження: закрита травма лівого стегна: черезвертлюговий злам лівої стегнової кістки (зі зміщенням уламків) та відрив малого вертлюга. Вказані тілесні ушкодження відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров'я (а.с. 144-148).

За таких обставин, суд, з огляду на досліджені у судовому засіданні та проаналізовані докази по справі, вважає, що винуватість ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому злочину доведена.

Дії ОСОБА_4 суд кваліфікує за ч. 1 ст. 286 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху, особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тілесне ушкодження середньої тяжкості.

Призначаючи покарання обвинуваченому, у відповідності зі ст. 65 КК України, суд ураховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставину, що пом'якшує покарання.

Обставиною, що пом'якшує покарання ОСОБА_4, згідно зі ст. 66 КК України, суд визнає, що обвинувачений щиро розкаявся.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_4, згідно зі ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Крім цього, при обранні обвинуваченому ОСОБА_4 міри покарання, судом ураховується його відношення до вчиненого, матеріали, що його характеризують, те, що обвинувачений за місцем проживання характеризується формально позитивно, за місцем роботи має лише позитивні відгуки, працює та займається суспільно-корисною працею, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, раніше судимий.

На підставі викладеного, суд вважає за необхідне обрати ОСОБА_4 покарання у виді обмеження волі, оскільки вважає, що з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину та даних про особу винного, саме це покарання буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів.

Суд вважає за необхідне не призначити ОСОБА_4 додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, оскільки ОСОБА_4 на даний час працює водієм тролейбуса Куренівського ТРЕД, та зазначена робота є у нього єдиним джерелом доходу.

Окрім того, ураховуючи обставини справи та особу винного, суд дійшов висновку, що перевиховання і виправлення ОСОБА_4 можливі без відбування покарання та вважає за доцільне звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України. Дане покарання, на думку суду, буде необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_4 та попередження вчинення ним нових злочинів.

До початку судового слідства у відповідності до ст. 128 КПК України потерпілою ОСОБА_5 заявлено цивільний позов до КП «Київпастранс» про стягнення у рахунок відшкодування завданої злочином матеріальної шкоди 4 568, 22 грн. та у рахунок завданої злочином моральної шкоди 100 000 грн.

9 грудня 2015 року до суду від КП «Київпастранс» надійшло заперечення на цивільний позов, в якому КП «Київпастранс» не заперечує про стягнення з них на користь потерпілої ОСОБА_5 у рахунок відшкодування завданої злочином матеріальної шкоди 509,38 грн. У задоволенні решти вимог про стягнення матеріальної шкоди просить відмовити за безпідставністю та необґрунтованістю. При вирішенні ж питання про стягнення моральної шкоди відповідач просить урахувати ступінь вини працівника, принципи розумності та справедливості.

У судовому засіданні прокурор просив задовольнити цивільний позов в межах доведеності, представник потерпілої просив задовольнити цивільний позов у повному обсязі посилаючись на доведеність всіх обставин, представник цивільного відповідача висловив свою позицію, що наведена у запереченнях на цивільний позов, захисник та обвинувачений просили задовольнити позов частково.

Ухвалюючи обвинувальний вирок, суд ураховує положення ст. 129 КПК України та бере до уваги доведеність підстав та розміру заявленого цивільного позову.

Згідно зі ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Як установлено в судовому засіданні, на момент завдання шкоди ОСОБА_4 перебував у трудових відносинах з філією відповідача (Куренівське тролейбусне ремонтно-експлуатаційне депо), а тому саме на КП «Київпастранс» суд покладає обов'язок по відшкодуванню шкоди.

Згідно з копією виписки з медичної картки стаціонарного хворого ОСОБА_5 перебувала на стаціонарному лікуванні з 7 серпня 2015 року по 20 серпня 2015 року.

Відповідно до копій наданих фіскальних чеків та накладних на придбання ліків і медикаментів витрати потерпілої на лікування становлять 4 568,22 грн. (а.с. 96-99).

При цьому,суд вважає, що існує причинно-наслідковий зв'язок понесених витрат потерпілою ОСОБА_5 із вчиненням стосовно неї протиправних дій.

За наведених обставин, суд вважає доведеним та таким, що підлягають задоволенню витрати на придбання ліків, медикаментів та супутніх витрат, що були понесенні у зв'язку з отриманням ОСОБА_5 тілесних ушкоджень на суму 4 568,22 грн.

При визначенні розміру моральної шкоди, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.

Згідно з ч. 3 ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року (зі змінами та доповненнями) при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди з'ясуванню підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача, вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди, суд виходить із засад справедливості, розумності та зважає на вік потерпілої, її моральні страждання у зв'язку із завданням шкоди її здоров'ю, а також те, що відновлення здоров'я останньої потребує значного часу, та вважає за необхідне позовні вимоги щодо відшкодування КП «Київпастранс» моральної шкоди - задовольнити на суму 30 000 грн.

Керуючись ст.ст. 370, 374 КПК України, суд

з а с у д и в :

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, та призначити йому покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки без позбавлення права керування транспортними засобами.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік.

У відповідності до ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_4 не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання та періодично з'являтись на реєстрацію до кримінально-виконавчої інспекції.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_5 задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства «Київпастранс» (код за ЄДРПОУ 31725604) на користь ОСОБА_5 у рахунок відшкодування завданої злочином матеріальної шкоди 4 568,22 грн. та у рахунок відшкодування завданої злочином моральної шкоди 30 000 грн., а всього стягнути 34 568 (тридцять чотири тисячі п'ятсот шістдесят вісім) гривень 22 копійки.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави витрати за проведення експертизи у розмірі 491 (чотириста дев'яносто однієї) гривні 04 копійок.

Вирок може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Оболонський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя

12.01.2016 Справа № 756/13573/15-к