Рішення № 54925761, 12.01.2016, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №296/1350/15-ц Головуючий у 1-й інст. Корольовський р/с ОСОБА_1В.)

Категорія 27 Доповідач Якухно О. М.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді Якухно О.М.

суддів Жигановської О.С., Зарицької Г.В.

з участю секретаря

судового засідання ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" про повернення коштів з поточного рахунку та відшкодування моральної шкоди за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" на рішення Корольовського районного суду м.Житомира від 12 травня 2015 року, -

в с т а н о в и л а:

У лютому 2015 року ОСОБА_3 звернулася до суду із позовом до Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" (надалі ПАТ «Дельта Банк», Банк), в якому просила повернути їй кошти з поточного рахунку у розмірі 13 820,29 грн. та стягнути 5 000 грн. завданої моральної шкоди. В обгрунтування своїх вимог позивач зазначила, що 26.12.2013 року між нею та ПАТ «Дельта Банк» було укладено Договір №009-05521-261213 на відкриття та обслуговування поточного рахунку, операції за яким можна здійснювати з використанням електронних платіжних засобів. Після народження позивачкою 05.03.2014 року дитини Богунське районне управління праці та соціального захисту населення у м.Житомирі перерахувало на вказаний рахунок одноразову соціальну допомогу у розмірі 11 180,00 грн. В подальшому, 07.05.2014 року, 10.06.2014 року, 09.07.2014 року, 07.08.2014 року, 08.10.2014 року, 07.11.2014 року та 09.12.2014 року на даний картковий рахунок перераховувались кошти в рахунок виплати зазначеної одноразової допомоги у розмірі по 860,00 грн. У грудні 2014 року позивачем було з'ясовано, що вищевказаний рахунок заблоковано і, лише після звернення до адміністрації Банку, через касу позивач отримала 15.01.2015 року - 200,00 грн., 19.01.2015 року - 500,0 грн. та 26.01.2015 року - 500,00 грн. Відтак, на думку ОСОБА_3, банк умови договору не виконує і на день звернення до суду заборгував їй кошти у розмірі 13 820,29 грн., які відмовляється повернути у добровільному порядку. Також позивач стверджує, що вказаними діями ПАТ «Дельта Банк» спричинена моральна шкода розмір якої вона визначає у сумі 5 000 грн.

Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 12.05.2015 року позов задоволено частково. Стягнуто з ПАТ «Дельта Банк» на користь ОСОБА_3 13 820,29 грн., які знаходяться на поточному рахунку № 26251910703406 на умовах договору № 009-05521-261213 від 26.12.2013 року. Позов в частині відшкодування моральної шкоди залишено без задоволення за безпідставністю. Стягнуто з ПАТ «Дельта Банк» на користь ОСОБА_3 243,60 грн. сплаченого судового збору.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, ПАТ «Дельта Банк» подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, апелянт просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким в задоволенні позову ОСОБА_3 відмовити в повному обсязі. На підтвердження доводів апеляційної скарги зазначив, що на підставі Постанови Правління Національного Банку України від 02.03.2015 року №150 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних», 03.03.2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в Банку. Оскільки ОСОБА_3 виступає кредитором відносно Банку, то її вимога щодо повернення коштів буде задовольнятися відповідно до положень ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Крім того станом на 02.03.2015 року залишок на рахунку ОСОБА_3 становив 13 783,94 грн., а не 13 820,29 грн., як зазначено в оскаржуваному рішенні суду.

Ухвалою апеляційного суду Житомирської області від 13 серпня 2015 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 листопада 2015 року скасовано ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 13 серпня 2015 року в частині повернення грошових коштів за договором відкриття та обслуговування поточного рахунку та передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Суд касаційної інстанції зазначив, що апеляційним судом не встановлено фактичні обставини справи, від яких залежить правильне вирішення справи, з посиланням на дані про розмір заборгованості на час розгляду справи судом першої інстанції, їх виплату Фондом гарантування вкладів фізичних осіб та функції банку по обслуговуванню рахунка.

Відповідно до ч.4 ст.338 ЦПК України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення є обовязковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

Представник позивача заперечує у задоволенні скарги і вважає, що банк не виконав свої зобовязання, а тому повинен виплатити заборгованість, не заперечуючи при цьому отримання коштів через інший банк. Вважає висновки касаційного суду необґрунтованими.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, визначених ст.303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції не повній мірі відповідає вказаним вимогам.

Судом встановлено, що 26.12.2013 року між ПАТ «Дельта Банка» та ОСОБА_3В, укладено договір на відкриття та обслуговування поточного рахунку, операції за яким можна здійснювати з використанням електронних платіжних засобів (а.с.34).

Після народження позивачкою дитини Богунське районне управління праці та соціального захисту населення у м.Житомирі перерахувало до ПАТ «Дельта Банк» допомогу при народженні дитини в розмірі 11 180 грн., які 23.04.2014 року надійшли на рахунок ОСОБА_3

Також, 07.05.2014 року, 10.06.2014 року, 09.07.2014 року, 07.08.2014 року, 08.10.2014 року, 07.11.2014 року та 09.12.2014 року на картковий рахунок ОСОБА_3 В,В. надходила одноразова допомога у розмірі по 860 грн.(а.с.35).

14.12.2014 року під час користування карткою позивач дізналася, що вона є заблокованою.

29.12.2014 року ОСОБА_3 звернулась до адміністрації банку з письмовою заявою про вирішення питання щодо виплати соціальної допомоги на дитину та отримала відповідь, яка не вирішила проблему з отриманням коштів (а.с.47).

Проте, 15.01.2015 року через касу банку позивачці виплачено 200,00 грн., 19.01.2015 року 500,00 грн., 26.01.2015 року 500,00 грн. (а.с.13, 14).

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив із того, що банк не виконав свої зобов'язання за договором банківського рахунку, тому стягнув з нього заборгованість в сумі 13820,29 грн.

Судом першої інстанції правильно встановлено правовідносини між сторонами, які виникли на підставі ст.1066 ЦК України. В той же час, не враховано наступне.

Відповідно до вимог ст.1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму чи фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, передбачених законом.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі постанови правління Національного банку України від 02.03.2015 року № 150 «Про віднесення ПАТ «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 02.03.2015 року прийнято рішення № 51 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Дельта Банк», згідно з яким у період з 03.03.2015 року до 02.06.2015 року в банку запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ «Дельта Банк», а в подальшому продовжено до 02.09.2015 року та до 02.10.2015 року (а.с.78).

Отже, починаючи з 03.03.2015 року банк здійснює свою діяльність на підставі Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Таким чином, у спорах, пов'язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, своїх зобов'язань перед його кредиторами, норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальними і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

Як вбачається зі змісту ст.26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 тис грн. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Частиною 5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» врегульовано наслідки запровадження тимчасової адміністрації, зокрема, під час тимчасової адміністрації не здійснюється: задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку; примусове стягнення майна (у тому числі коштів) банку, накладення арешту та звернення стягнення на майно (у тому числі кошти) банку (виконавче провадження щодо банку зупиняється, у тому числі знімаються арешти, накладені на майно (у тому числі на кошти) банку, а також скасовуються інші вжиті заходи примусового забезпечення виконання рішення щодо банку).

Відповідно до ч.6 ст.36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» обмеження, встановлене п. 1 ч. 5 цієї статті, не поширюється на зобов'язання банку, зокрема, щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників. Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом, в національній валюті України.

Спір між сторонами виник до введення тимчасової адміністрації, а тому банк повинен був виконати вимогу вкладника.

Згідно виписки за операціями по картковому рахунку станом на 31.12.2014 року у банку перед позивачем існувала заборгованість за договором від 26.12.2013 року в сумі 13820,29 грн. (а.с.40), яку і просила стягнути позивач.

Ухвалюючи рішення 12.05.2015 року суд першої інстанції не пересвідчився у існуванні вказаного боргу на час розгляду справи та не звернув увагу на подальший рух коштів на рахунку з 31.12.2014 року, а саме : надходження допомоги по народженню дитини, виплату нарахованих процентів на рахунок страхової суми, зняття коштів.

Так, позивачем через касу банку знято 15.01.2015 року кошти в сумі 200 грн., 19.01.2015 року - в сумі 500 грн. та 26.01.2015 року - в сумі 500 грн. (а.с.13-14).

З наведеного вбачається, що розмір заборгованості постійно змінювався з 31.12.2014 року і станом на 24.01.2015 року становив 13980,29 грн. (13820,29-200-500+860), що повністю відповідає інформації банку, викладеній у довідці від 24.01.2015 року, яка надана представником позивача (а.с.162).

Після цієї дати знову було знято 500 грн., а тому залишок на кінець січня 2015 року склав 13480,29 грн.

Вищевикладене свідчить про необґрунтованість доводів позивача щодо незмінності розміру заборгованості з 31.12.2014 року в сумі 13820,29 грн.

З виписки за операціями по картковому рахунку за договором від 26.12.2013 року, укладеним з ОСОБА_3, станом на 04.03.2015 року залишок на рахунку становив 13 783,94 грн. (а.с.79).

У відповідності до вимог ст.11, 60 ЦПК України позивачем не доведено інший розмір заборгованості на час ухвалення рішення судом першої інстанції.

Отже, суд першої інстанції не встановив всі обставини справи, що призвело до неправильного її вирішення, а тому рішення суду про задоволення позову в частині повернення коштів з поточного рахунку підлягає скасуванню.

20.07.2015 року Фондом гарантування вкладів фізичних осіб через Публічне акціонерне товариство «Укрексімбанк» виплачено ОСОБА_3 зазначену заборгованість в сумі 13783,94 грн. та нараховані проценти в сумі 15,75 грн., а всього 13799,69 грн. (а.с.112).

Виплата суми заборгованості за договором банківського рахунку за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб не є підставою для стягнення цієї ж суми з банку.

Посилання представника позивача на порушення прав дитини колегія суддів не приймає до уваги, оскільки спір виник між сторонами договору, а не малолітньою дитиною, і підставою позову вказана обставина не зазначена (ч.1 ст.11 ЦПК України).

Кошти, переказані платником отримувачу, з моменту їх зарахування на рахунок переходять у власність останнього, який має виключне право розпорядження ними, а банк в свою чергу у межах договору та відповідно до вимог законодавства виконує функції з обслуговування банківського рахунка клієнта (здійснює зберігання коштів, за розпорядженням клієнта проводить розрахунково-касові операції за допомогою платіжних інструментів тощо) і не є набувачем цих коштів.

Враховуючи наведене, а також те, що на час ухвалення рішення судом апеляційної інстанції, заборгованість перед позивачем погашена, вимоги про повернення коштів задоволенню не підлягають, оскільки стягнення заборгованості призведе до подвійної її сплати.

Позивачем при подачі позовної заяви сплачено судовий збір в сумі 243,6 грн.. Враховуючи вимоги ст.88 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку про стягнення судових витрат з відповідача пропорційно до суми заборгованості, встановленої у судовому засіданні, в розмірі 243,23 грн., оскільки у задоволенні позову відмовлено у звязку із задоволенням вимог після предявлення позову.

Керуючись ст. ст.209, 218, 303, 304, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,-

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" задовольнити частково.

Рішення Корольовського районного суду м.Житомира від 12 травня 2015 року скасувати в частині вирішення вимог про повернення грошових коштів за договором про відкриття та обслуговування поточного рахунку.

Ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" про повернення коштів з поточного рахунку.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" на користь ОСОБА_3 судові витрати в сумі 243,23 грн.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий: Судді: