Рішення № 54924170, 16.12.2015, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/4657/14-ц

Категорія 54

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 грудня 2015 року Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Трегубенко Л. О. ,

при секретарі - Міщенко К. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Охоронної компанії «Схід-Захід» про стягнення заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з роботи,

В С Т А Н О В И В :

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до суду з позовом до Охоронної компанії «Схід-Захід» про стягнення заробітної плати у сумі 400 грн. та середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, що на день подачі позову склало суму 6800 грн..

Обгрунтовував позовні вимоги тим, що за об»явою на сайті SIando, з наступним запрошенням по електронній пошті на співбесіду, з 09.012014 р. влаштувався до відповідача охоронником з графіком роботи 2/4 (дві доби роботи/чотири доби вихідних), оскільки був фактично допущений до роботи.

Після двох діб роботи (з 10.01.2014 на 11.01.2014 та з 11.01.2014 на 12.01.2014) на об»єкті по вул. Кондратюка, 7 у м. Києві, в офісі компанії по вул. Введенській, 7/9 у м. Києві (оф. 64), подав заяву про звільнення за власним бажанням від 14.01.2014 на ім»я генерального директора з додатком оригінала акта виконаних робіт, начальник охорони, ОСОБА_2, порвав ці документи, вимагав попередньо відпрацювати протягом двох тижнів.

16.01.2014 р., відповідно до графіка 2/4, він вранці вийшов на об»єкт по вул. Кондратюка, 7 у м. Києві, але начальник охорони, ОСОБА_2, не допустив до роботи ні в той день, ні взагалі з підстав не проходження випробування, та заявив, що з цих причин відпрацьовані ним дві доби не підлягають оплаті, у тому числі, нібито з наявності не факту роботи, а присутності на роботі.

17.01.2014 р. знову надіслав на ім»я генерального директора Охоронної компанії «Схід-Захід» заяву про звільнення за власним бажанням, проведення розрахунку за виконану роботу та оплату вимушеного прогулу, проте ні розрахунку, ні відповіді на лист до цього часу не отримав.

Позивач просив стягнути з відповідача заробітну плату у сумі 400 грн. та середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги з наведених підстав, просить задовольнити, пояснив, що з наказом про прийняття на роботу не ознайомлений, не знає, чи такий видавався, трудову книжку на внесення відповідного запису про прийняття на роботу не надавав, на той час ще не отримав за попереднім місцем роботи, але був фактично допущений до роботи, відпрацював дві доби, і вирішив звільнитися, оскільки видались неприйнятними запроваджувані у компанії схеми взаємовідносин з підлеглими, у тому числі, щодо виплати зарплати.

З приводу невиплати відповідачем зарплати подав до Подільського РУ ГУ МВС України повідомлення про вчинення кримінального правопорушення за ознаками ст. 175 КК України, внесене до ЄРДР, суд не вважає доцільним зупинити провадження в цій справі до встановлення досудовим слідством місця знаходження відповідача, та набрання законної сили судовим рішенням у кримінальному провадженні.

Представник відповідача, Охоронної компанії «Схід-Захід», у судове засідання не з»явився, судові документи та повістки повідомлення, надіслані за зазначеною в позовній заяві адресою, повернуті з відміткою пошти про вибуття.

Суд, заслухавши пояснення позивача, вивчивши матеріали справи, дійшов висновку, що позовні вимоги належним чином не підтверджені та не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 КЗпП трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

У відповідності до ч. ч. 2, 3 ст. 24 КЗпП при укладенні трудового договору громадянин зобов'язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров'я та інші документи.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Частинами 3, 4 ст. 24 КЗпП (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачалось, що укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу.

Трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказу чи розпорядження не було видано, але працівника фактично було допущено до роботи.

З приводу застосування ч. 4 ст. 24 Пленум Верховного Суду України у п. 7 постанови від 06.11.1992, № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» надав наступні роз»яснення: «фактичний допуск до роботи вважається укладенням трудового договору незалежно від того, чи було прийняття на роботу належним чином оформлене, якщо робота провадилась за розпорядженням чи з відома власника або уповноваженого ним органу».

Відповідно до ст. 214 ЦПК під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги про стягнення заробітної плати у сумі 400 грн. та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 6800 грн. тим, що з 09.012014 р. влаштувався до відповідача охоронником за графіком роботи 2/4 (дві доби роботи/чотири доби вихідних), з наказом про прийняття на роботу не ознайомлений, не знає, чи такий видавався, трудову книжку на внесення відповідного запису про прийняття на роботу не надавав, на той час ще не отримав за попереднім місцем роботи, але був фактично допущений до роботи, відпрацював дві доби: з 10.01.2014 на 11.01.2014 та з 11.01.2014 на 12.01.2014 на об»єкті по вул. Кондратюка, 7 у м. Києві, подав на ім»я генерального директора заяву на звільнення за власним бажанням від 14.01.2014 р. з додатком оригінала акта виконаних робіт, начальник охорони, ОСОБА_2, знищив ці документи, вимагав відпрацювати протягом двох тижнів, надалі до роботи не допустив, тому 17.01.2014 р. поштою надіслав повторну заяву про звільнення за власним бажанням, проведення розрахунку за виконану роботу та оплату вимушеного прогулу, проте ні розрахунку, ні відповіді на лист до цього часу не отримав.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 10, ч. 1 ст. 11 ЦПК цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

У відповідності до ст. 57 ЦПК доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Докази повинні бути належними і допустимими відповідно до вимог ст. ст. 58, 59 ЦПК.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Допустимість доказів полягає в тому, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивач у підтвердження обставин, якими обґрунтовує позовні вимоги, надав роздруківку оголошення з Інтернету від 08.01.2014 про наявність вакантних посад охоронників від приватної особи, запрошення від 09.01.2014 на співбесіду: чт.-пт. з 9.00 - 15.00 за адресою: вул. Введенська, 7/9, Охоронна компанія «Схід-Захід», копії акта виконаних робіт (2 зміни: 10.01.2014, 11.01.2014), особисто ним складеного та підписаного, та заяви до генерального директора про звільнення за власним бажанням, проведення розрахунку за виконану роботу та вимушений прогул зі зворотнім поштовим повідомленням про вручення ( а. с. 5-7).

Проте, позивач не надав належних та допустимих доказів у підтвердження тих обставин, що перебував з відповідачем у трудових відносинах з розміром заробітної плати 200 грн. за добу чергування, був фактично допущений до роботи саме за розпорядженням чи з відома генерального директора, а звільнившись, розрахунку не отримав.

Суд позбавлений можливості з метою всебічного і повного з'ясування обставин справи витребувати необхідні позивачу документи, відповідач змінив адресу, місцезнаходження його невідоме.

Реєстраційна служба відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Подільського району Головного територіального управління юстиції у м. Києві повідомила, що станом на 19.05.2015 р. Охоронна компанія «Схід-Захід» на обліку не перебуває.

З метою отримання більш повної інформації необхідно зазначити організаційно-правову форму та код ЄДРПОУ відповідної юридичної особи ( а. с. 83).

Ні організаційно-правова форма, ні код ЄДРПОУ Охоронної компанії «Схід-Захід» невідомі.

Головне управління регіональної статистики у м. Києві повідомило, що ТОВ «ФПГ «Схід-Захід» (ідентифікаційний код - 34579457), останнє відоме місцезнаходження: 04112, м. Київ, вул. Степана Руданського, 4-Б (оф. 8), місце проведення останніх реєстраційних дій: Реєстраційна служба Луганського міського управління юстиції Луганської області, дата реєстраційних дій - 03.03.2015, та для отримання більш детальної інформації необхідно звертатись до державного реєстратора за місцезнаходженням юридичної особи ( а. с. 90).

Відповідача, Охоронну компанію «Схід-Захід», неможливо ідентифікувати з ТОВ «ФПГ «Схід-Захід», за відсутності код ЄДРПОУ.

Відповідно до ст. 60 ЦПК кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення заробітної плати у сумі 400 грн. та середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку не доведені та не підлягають задоволенню.

На підставі наведеного, ст. ст. 24, 38, 47, 116, 117, 221, 232-233 КЗпП України, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 88, 208, 212, 213-215, 218, 224-226 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Охоронної компанії «Схід-Захід» про стягнення заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з роботи відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду м. Києва через Подільський районний суд міста у встановленому законом порядку.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Подільський районний суд міста в установленому законом порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутніми у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, - протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Л. О. Трегубенко